Провадження № 33/803/2722/25 Справа № 211/7975/25 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
08 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника Максимова Р.І., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2025 року о 16 год. 10 хв., водій ОСОБА_1 в Дніпропетровській обл., м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 17Б, керував транспортним засобом ВАЗ 21043, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальненні доводи особи, яка її подала:
З таким судовим рішенням не погодився захисник Максимов Р.І. та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що у водія ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, а працівники патрульної поліції звинуватили його у перебуванні у стані наркотичного сп'яніння, у зв'язку з виявленням, що він перебуває у розшуку за самовільне залишення військової частини.
Наголошує, що працівниками поліції порушено порядок направлення особи на огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Зазначає, що ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Позиції сторін в суді:
Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Максимов Р.І. належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак до зали судового засідання не з'явились. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, розгляд апеляційної скарги було проведено за відсутності осіб.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року(далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння, відповідно до п.6 розділу 1 зазначеної Інструкції, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушень в діях ОСОБА_1 ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими в суді першої інстанції доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376225 від 29.06.2025 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.06.2025 року;
-рапортом працівника поліції;
-відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази відсутні і не встановлені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 29.06.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції порядку направлення особи на огляд на стан наркотичного сп'яніння та факт самостійного проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги з наступних причин.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто, вимогами вказаної інструкції передбачено, що огляд водія з ознаками наркотичного сп'яніння проводиться в медичній установі, огляд на місці зупинки вимогами цієї інструкції передбачений тільки для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Для виявлення стану наркотичного сп'яніння процедура огляду водія на місці зупинки не передбачена.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, апеляційний суд вважає, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вище вказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Отже, під час судового розгляду достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Норми діючого законодавства України не передбачають окремого виду огляду для виявлення ознак сп'яніння, разом з цим, виявлення у водія ознак сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Разом з цим, проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння самостійно не виключає того, що поліцейський при спілкуванні із останнім мав можливість, за своїм внутрішнім переконанням, виявити ознаки сп'яніння.
Крім того,проходження водієм огляду на стан сп'яніння без участі працівників поліції, суперечить положенням ст. 266 КУпАП та вважається недійсним.
Відповідно до розділу 2 п. 9 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції " з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Долучений до матеріалів справи висновок КП "ДБКЛзНПД" ДОР від 30.06.20215 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції стосовно ОСОБА_1 у даному випадку не має доказового значення для правильного вирішення справи. Згідно висновку 30.06.2025 року о 10.10 год. у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено, оскільки огляд ОСОБА_1 пройшов 30.06.2025 року, а зупинили його працівники поліції 29.06.2025 року, тобто огляд пройдений з порушенням строку.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Отже, будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Максимова Романа Ігоровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: