Провадження № 11-кп/803/3714/25 Справа № 205/8182/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12024040000001459 від 01 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 листопада 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. На сьогоднішній день справа по суті ще не розглядалася, судом не було досліджено письмові докази, не допитані свідки, не досліджені речові докази. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сприймаючи тяжкість покарання може вдатися спроб впливу на свідків з метою зміни останніми своїх показів, для уникнення можливого покарання. Даний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Розглядаючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 інших більш м'яких запобіжних заходів, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи застави не можуть попередити наведеним ризикам та можливого переховування ОСОБА_8 від суду.
Застосування застави до обвинуваченого крім того неможливе у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, що спричинило смерть потерпілого.
Таким чином, оскільки відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, суд погодився з клопотанням сторони обвинувачення, оскільки вважає що зазначені обставини, на даній стадії кримінального процесу, виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, визначити заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 обов'язків.
На думку захисника, ухвалене рішення судді є незаконним та таким, що містить процесуальні порушення з огляду на норми процесуального права та практику, застосовану судами апеляційної інстанції у схожих випадках, зокрема врахування судом доводів осіб, які не мають статусу потерпілих є порушенням принципів рівності сторін і процесуальної справедливості, що ставить під сумнів законність ухвали та її обґрунтованість. Вказує, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не мають офіційного статусу потерпілого, тому їхня позиція щодо питань, що розглядалися в судовому засіданні, не мають юридичної сили, проте суд враховував їх думку, чим порушив право на рівність сторін та право на захист. Судом залишено поза увагою доводи клопотання захисту щодо зміни запобіжного заходу, не враховано висновків досудової доповіді. Заявлені ризики не доведені стороною обвинувачення та є лише припущенням. ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, не має наміру ухилятися від суду, завжди виконував свої процесуальні обов'язки, що підтверджується його явкою на всі виклики, відсутні докази в підтвердження ризиків, а сама лише тяжкість ймовірного покарання не є самодостатньою підставою для тримання його під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та змінити запобіжний захід на домашній арешт або встановити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, визначивши її розмір у межах ч. 5 ст. 182 КПК. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник зазначає, що прокурором не надано жодних доказів в підтвердження наявності ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також не долучено до клопотання жодних матеріалів.
Вказує про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 , при цьому посилається на судової молекулярно-генетичної експертизи від 05.12.2024, відповідно до якої на боковій та фронтальній подушці безпеки для водія виявлені сліди ДНК двох і більше осіб, що доводить факт того, що за кермом перебували декілька осіб, у зв'язку з чим виникають сумніви, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_8 . Після ДТП обвинувачений не покидав місце події та самостійно викликав швидку допомогу потерпілим.
Також посилається на висновок експерта № 11303 від 06.08.2025 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого дії водія ОСОБА_13 не відповідали вимогам 10.1, 16.13 ПДР і ці порушення також знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Вказана експертиза підтверджує, що водій ОСОБА_13 також є винуватим у даній ДТП.
Вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 є занадто суворим, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілком забезпечить належну поведінку обвинуваченого. На думку захисту, обвинуваченому можливо визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисники підтримали подані ними в інтересах обвинуваченого апеляційні скарги та з підстав, викладених в них, просили їх задовольнити.
Прокурори в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників, посилаючись на їх безпідставність, ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін, а скарги - без задоволення.
Обвинувачений про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотань про особисту участь не подавав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд здійснює розгляд без його участі, про що сторона захисту не заперечувала.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні ОСОБА_8 строку тримання під вартою цих вимог закону дотримався в повній мірі.
В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 12024040000001459 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 , оскільки з огляду на стадію кримінального провадження, останньому пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в ході судового розгляду за стандартом доведення “поза розумним сумнівом», тому суд у даній категорії справ не входить в обговорення питання обґрунтованості підозри.
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
З огляду на викладене, не можуть бути прийняті до уваги доводи захисту в частині, що стосується недоведеності висунутого ОСОБА_8 обвинувачення.
Крім того, стосовно тверджень захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не мають офіційного статусу потерпілого, то апеляційний суд акцентує увагу, що ОСОБА_8 обвинувачується за ч. 2 ст. 286 КК, тобто у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої водій ОСОБА_13 та його пасажири отримали тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 - середнього ступеня тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров'я; ОСОБА_14 , ОСОБА_16 - тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння; ОСОБА_17 - тілесні ушкодження тяжкого ступеню тяжкості, які перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням її смерті.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, що може останнього спонукати до спроби уникнути покарання шляхом переховування від суду.
Враховуючи те, що справа по суті ще не розглядалася, судовий розгляд триває та судом не було досліджено письмові та речові докази, не допитані свідки, обвинувачений, усвідомлюючи можливість отримання покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду.
Водночас, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Про особливу вагомість цього ризику свідчить також те, що ОСОБА_8 небезпідставно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, яким його було засуджено за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, а відтак у випадку визнання його винуватим, останньому буде безальтернативно призначене покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК у виді позбавлення волі на тривалий строк з реальним його відбуванням.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризику можливого незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, зважаючи на те, що свідки та потерпілі на даний час судом ще не допитані, а отже не виключено, що обвинуваченим у разі обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, можуть вчинятися відповідні дії з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти наявним ризикам.
Крім того, суд першої інстанції також досліджував питання щодо можливості зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід та підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу судом не встановлено, про що мотивовано належним чином в ухвалі. Нових обставин, які ще не розглядалися судом та свідчили б про значний ступінь зниження заявлених ризиків апеляційному суду стороною захисту не надано.
Враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, продовження військового стану, а також наявність ризиків, які не зменшилися, те, що судовий розгляд триває, усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисту щодо міцності соціальних зв'язків обвинуваченого, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції та на даний час не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну його процесуальну поведінку та запобігти наявним ризикам.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи захисників щодо можливості визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави з огляду на положення вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права суду не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, при яких ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому розмір застави.
Таким чином, будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги захисників - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 листопада 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4