Провадження № 33/803/3133/25 Справа № 199/12670/25 Суддя у 1-й інстанції - ВОРОБЙОВ В. Л. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
04 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Кириченко В.Л., на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, підданно адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
за участю:
захисників Кириченко В.Л., Кириченка С.І.,
Згідно постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448466 від 09.09.2025 року слідує, що 09.09.2025 року приблизно о 13-50 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Вітчизняна, 2а ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ C220 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, правопорушення вчинено двічі протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
Захисник Кириченко В.Л. в апеляційній скарзі просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 , зазначивши, що останньому не було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, такий протокол йому не вручався, судова повістка за адресою місця реєстрації не надходила, судовий розгляд відбувався за його відсутності, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності не отримував, про її існування дізнався 29 жовтня 2025 року від адвоката, який перевіряв стан розгляду іншої справи, до того ж, у період апеляційного оскарження постанови він перебував на лікуванні, тому причини пропуску строку вважає поважними.
По суті просить скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП та закрити справу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських не зафіксовані істотні для вирішення справи обставини, зокрема, повідомлення водієві відомостей про особу, яка здійснює перевірку, про причини зупинки та докази на їх підтвердження, до того ж судом не отримано доказів про факт присутності ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, роз'яснення йому його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Зазначає, що відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських не зафіксований факт огляду ОСОБА_1 на місці, з якого б вбачалось, що зіниці його очей звужені та не реагують на світло, в нього порушена мова чи координація рухів, тобто фактично ознак, на які вказує в протоколі поліцейський ним фактично не було виявлено. Вказує, що поліцейський, зупинивши автомобіль, здійснив перевірку документів без жодних на те підстав, не роз'яснив ОСОБА_1 у чому полягає порушення правил дорожнього руху. Зазначає, що у протоколі не відображено, що в автомобілі крім ОСОБА_1 знаходились його дружина, яку слушно було б опитати в якості свідка, та їхній малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що ставить під сумнів перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння. Зауважує, що ОСОБА_1 був у військовій формі та надав поліцейському для ознайомлення військовий квиток, але не був доставлений до Військової служби правопорядку. Вважає, що неповідомлення працівниками патрульної поліції про виявлення військовослужбовця з ознаками наркотичного сп'яніння є підставою вважати про надуманість таких ознак. Звертає увагу, що у ОСОБА_1 підтверджено захворювання очей “ангіодістонія сітківки ОИ», що свідчить про порушення кровообігу та стану судин сітківки очей, прояви якого помилково можуть сприйматися як ознаки наркотичного сп'яніння. Вважає, що підозра на наркотичний стан військовослужбовця викликана отриманою поліцейським інформацією про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисників особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 29 вересня 2025 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 30 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена за відсутності учасників справи, доказів направлення постанови на адресу ОСОБА_1 матеріали справи не містять, про наявність постанови останній дізнався 29.10.2025 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння, є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції, яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановоюКабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до вимог п.2.5. ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, тобто своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частиною 3 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448466 від 09.09.2025 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутим судом, де зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП;
- направленням ОСОБА_1 на проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- довідкою НАІС МВС України відносно ОСОБА_1 про те що, останній посвідчення водія не отримував.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки такого сп'яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП є вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню. Відсутність вищезазначеної ознаки виключає відповідальність саме за частиною третьою статті 130 КУпАП.
Так, повторність вчинення адміністративного правопорушення підтверджується карткою обліку адміністративних правопорушень, про накладення постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (на теперішній час міста Дніпра) від 12.11.2024 року, адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та карткою обліку адміністративних правопорушень про накладення постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2025 року, адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозаписом з нагрудної камери зафіксовано, як працівник поліції зазначає свою посаду та прізвище, повідомляє водія про причини зупинки, а саме порушення правил п.14.6 ПДР (обгін на перехресті заборонено), та просить ОСОБА_1 надати документи. Відеозаписом зафіксовано, як водій на початку розмови пояснював обставини виконання ним маневру обгону, тим самим визнавши факт керування транспортним засобом. Крім того, з відеозапису вбачається, що водія повідомляють про необхідність проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного сп'яніння, після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, почав сперечатися з працівниками поліції, виражати своє незадоволення тим, що його зупинили, на їх попередження про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння не реагував, та не закінчивши розмову з працівниками поліції пішов у невідомому напрямку.
Враховуючи поведінку водія, який покинув місце зупинки транспортного засобу, зачинивши його, незважаючи на те, що з ним спілкувалися працівники поліції, апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника щодо відсутності ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не роз'яснення йому його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі коли недотримання обов'язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства).
Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, на законну вимогу патрульних поліцейських, пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, та повністю доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 р., які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Доводи адвоката Кириченко В.Л. про те, що відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських не зафіксований факт огляду ОСОБА_1 на місці, з якого б вбачалось, що зіниці його очей звужені та не реагують на світло, в нього порушена мова чи координація рухів апеляційний суд зазначає, що Законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп'яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського.
Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп'яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .
Доводи захисника про не залучення у якості свідка по даній справі дружини ОСОБА_1 , яка перебувала з ним в автомобілі, є необґрунтованими, оскільки події, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, було зафіксовано працівниками поліції на відео з застосуванням технічних засобів, а тому, присутність свідків, відповідно до вимог ст.266 КУпАП, в даному випадку, не є обов'язковою, і не свідчить про порушення працівниками поліції порядку огляду водіїв на стан сп'яніння.
Щодо доводів захисника порушника про наявність у ОСОБА_1 певного захворювання очей додатково вказує на правомірність дій працівників поліції, які обґрунтовано виявили ознаки наркотичного сп'яніння та вважали наявність правових підстав для проведення огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та працівники поліції мали доставити його до Військової служби правопорядку також є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах
За змістом ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Отже, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.
Військовослужбовці при виконанні своїх службових обов'язків, крім іншого, є суб'єктами правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП, у разі виявлення у них ознак чи стану сп'яніння. У вказаному випадку слід розмежовувати поняття суб'єкта правопорушення, а саме першочергово особа, яка керує т/з спочатку визначається як водій (загальний суб'єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов'язків, пов'язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи т/з) як військовослужбовець (спеціальний суб'єкт).
Суд апеляційної інстанції вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень як за ст.130 КУпАП, так і за ст.172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що у визначений у протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання своїх обов'язків військовослужбовця.
Навпаки, як убачається з відеозапису боді камери працівника поліції ОСОБА_1 пояснював поліцейським, що перебуває у відпустці, про перебування при виконанні обов'язків військовослужбовця не повідомляв.
Отже, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.
Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об'єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано.
З огляду на зазначене, викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків місцевого суду та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокату Кириченко В.Л. строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Кириченко В.Л. - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот