Провадження № 33/803/3217/25 Справа № 212/9900/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
09 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Морозова Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Морозова Є.Є. на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-
Згідно постанови, ОСОБА_1 15.08.2025 о 09:27 год керував транспортним засобом ВАЗ 21011 ДНЗ НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Морозов Є.Є. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, а наведені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів та усіх необхідних відомостей, які б вказували на винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом у зазначений в протоколі час. Звертає увагу на те, що працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно зі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». На його думку, за відсутності факту керування та підстав для зупинки, ОСОБА_1 не зобов'язаний був виконувати всі наступні вимоги працівників поліції, а складені внаслідок цього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини. Також, вважає безпідставною вимогу проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 заперечував вживання наркотичних речовин, зазначені у протоколі ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 виявлені не були, поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватною обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко, координація рухів не порушена, має природній колір покрову обличчя. Зауважує про порушення інспектором вимог п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначає, що направлення на огляд не містить підпису ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять інформації про вручення направлення, що також свідчить про порушення вимог Інструкції. Звертає увагу, що долучений до протоколу відеозапис має фрагментарний характер, чим порушено вимоги Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.
Протоколом серії ЕПР1 № 423594 від 15.08.2025 року, згідно якого 15.08.2025 року о 09:27:00 год. в м. Кривий Ріг, вул. Короля Данила, 23А водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21011 днз НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт підтвердження ОСОБА_1 факту керування ним транспортним засобом, виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою від огляду.
Рапортом інспектора, відповідно до якого під час патрулювання 15.08.2025 року о 09:27:00 год. в м. Кривий Ріг, вул. Короля Данила, біля будинку 23А, згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» був зупинений транспортний засіб ВАЗ 21011 днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування у останнього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у визначеному законодавством порядку в закладі охорони здоров'я, але ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, доведена явка на суд. Від керування транспортним засобом відсторонено.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.
Протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
З відеозапису вбачається, що працівник поліції підходить до транспортного засобу за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , повідомляє причину зупинки - п. 2 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а саме не працюють задні стопи, та просять пред'явити документи для перевірки. Під час перевірки документів та спілкування з ОСОБА_1 інспектор висловлює підозру про наявність ознак сп'яніння, перевіряє реакцію зіниць очей та рук, питає чи вживав заборонені речовини та пропонує проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомляє, що зараз зателефонує та надасть відповідь. Після телефонної розмови з адвокатом ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду та повідомляє, що обізнаний про наслідки такої відмови.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у зазначений в протоколі час на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_1 підтвердив факт керування, пояснив що їде з Соцміста на Зарічний, де працює на автомийці, під час розмови по телефону зазначав, що вже під'їжджає і скоро буде.
Оглянутим відеозаписом також спростовуються доводи захисника про незаконність зупинки транспортного засобу.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис є фрагментарним, що суперечить вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаною Інструкцією передбачено ведення безперервного відеозапису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп'яніння.
Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Долучений до протоколу відеозапис містить підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт виявлення у останнього ознак сп'яніння та факт відмови від проходження огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд не містить підпису ОСОБА_1 та останньому не вручалося, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Морозова Є.Є. залишити без задоволення.
Постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя