Справа № 686/31433/24
Провадження № 2/685/239/25
(З А О Ч Н Е)
08 грудня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участю секретаря судового засідання Медун В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Теофіпольського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 183 579,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») та ОСОБА_1 укладено договір № 462863-КС-006 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», з використанням ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора UA-0539, надісланого на номер телефону НОМЕР_2 , за умовами якого ТОВ «Бізнес позика» надає позичальникові грошові кошти у розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору, сторони визначили, що строк, на який надається кредит, становитиме 24 тижні, строк дії договору визначено до 02.09.2024, комісія за надання кредиту становить 7500,00 грн, стандартна процентна ставка за користування кредитом (фіксована) становить 2,00% на день, знижена процентна ставка за користування кредитом (фіксована) становить 1,14957034% на день; у пункті 3 договору встановлено особливості нарахування процентів та наведено графік платежів.
Як стверджує позивач, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальникові грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , проте відповідач ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти у позику, свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого станом на 14.11.2024 у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 183 579,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 131 070,59 грн, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 2508,91 грн.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання у справі на 22.05.2025.
У підготовче засідання, призначене на 22.05.2025, сторони не прибули, явку уповноважених сторін не забезпечили, заяв чи клопотань не подали. Надіслана відповідачу копія ухвали про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом. У зв'язку з неявкою учасників справи судове засідання відкладено на 18.06.2025.
У зв'язку з відпусткою головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В. підготовче засідання у справі відкладено на 16.07.2025.
У судове засідання, призначене на 16.07.2025, сторони не прибули, заяв чи клопотань не подали, відзиву від відповідача до суду не надійшло. Судова повістка про виклик відповідача у судове засідання на 16.07.2025 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 16.07.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
29.07.2025 представниця відповідача адвокат Савченко (Войтович) Л.В. подала до суду заяву про відкладення судового засідання, мотивоване її зайнятістю в інших справах у Гайсинському районному суді Вінницької області, Металургійному районному суді міста Кривого Рогу, Господарському суді Запорізької області, а також просила надати їй доступ до справи в системі «Електронний суд».
Судове засідання відкладено на 16.09.2025, доступ до справи в системі «Електронний суд» надано представниці відповідача адвокату Савченко (Войтович) Л.В. 30.07.2025.
Судове засідання, призначене на 16.09.2025, адвокат Савченко (Войтович) Л.В. просила згідно з поданою нею заявою відкласти у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розгляд справи призначено на 09.10.2025.
Судове засідання, призначене на 09.10.2025, адвокат Савченко (Войтович) Л.В. просила згідно з поданою нею заявою відкласти у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судове засідання відкладено на 21.10.2025.
Судове засідання, призначене на 21.10.2025, адвокат Савченко (Войтович) Л.В. просила згідно з поданою нею заявою відкласти у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судове засідання відкладено на 11.11.2025.
Судове засідання, призначене на 11.11.2025, адвокат Савченко (Войтович) Л.В. просила згідно з поданою нею заявою відкласти у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Судове засідання відкладено на 25.11.2025.
У судове засідання, призначене на 25.11.2025, відповідач та його представник адвокат Савченко (Войтович) Л.В. не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи відкладено на 08.12.2025.
У судове засідання, призначене на 08.12.2025 сторони не з'явилися.
Судова повістка про виклик відповідача у судове засідання на 08.12.2025 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом.
Представниця відповідача адвокат Савченко (Войтович) Л.В. просила згідно з поданою нею заявою відкласти судове засідання на інший час у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні, відповідних доказів не подала.
Ураховуючи, що за клопотанням представниці відповідача адвоката Савченко (Войтович) Л.В. судові засідання у справі відкладалися неодноразово, а у два останні судові засідання представниця відповідача не прибула без надання доказів наявності поважних причин такого неприбуття, суд вважає за можливе провести розгляд справи за фактичною явкою учасників справи.
Із урахуванням поданого у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, а також заяви про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу 08.12.2025 за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів та постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), у письмових поясненнях, та у судовому засіданні, виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
1. Факт укладення договору кредиту.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері регламентує Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, який набрав чинності 10.06.2017.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2017, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Суд встановив, що 18.03.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 462863-КС-006 про надання кредиту (споживчого кредиту, електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», з використанням ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора UA-0539, надісланого на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 30-39).
За умовами п. 2 договору № 462863-КС-006 від 18.03.2024 ТОВ «Бізнес позика» надає позичальникові грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
У п. 2 договору № 462863-КС-006 від 18.03.2024 сторони узгодили, що строк, на який надається кредит, становитиме 24 тижні, строк дії договору визначено до 02.09.2024, комісія за надання кредиту становить 7500,00 грн, стандартна процентна ставка за користування кредитом (фіксована) становить 2,00% на день, знижена процентна ставка за користування кредитом (фіксована) становить 1,14957034% на день; у пункті 3 договору встановлено особливості нарахування процентів та наведено графік платежів.
У п. 7 договору № 462863-КС-006 про надання кредиту від 18.03.2024 зазначено, що позичальник підтверджує ознайомлення з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням, зазначений договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0539 18.03.2024 о 19:12:31 (а.с. 39).
На аркушах справи 50-59 міститься прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 462863-КС-006 про надання кредиту, а також на аркушах справи 60-61 відтворена візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_1 при укладенні відповідного договору кредитування.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Пропозицією (офертою) укласти договір, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Такий висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про належне укладення договору № 462863-КС-006 про надання кредиту (споживчого кредиту, електронна форма) від 18.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником ОСОБА_1 .
2. Факт отримання грошових коштів позичальником.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті.
У матеріалах справи відсутні відомості про відмову споживача від договору про споживчий кредит.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн у позику від ТОВ «Бізнес Позика» шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: довідкою, виданою ТОВ «Платежі Онлайн» 14.11.2024 за вих. № 469/11 (а.с. 63), з якої вбачається, що ТОВ «Платежі Онлайн» як оператор платіжної інфраструктури повідомив, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, юридична особа торговця: ТОВ БІЗПОЗИКА, тип транзакції: видача; номер транзакції: 41078-19926-57964; номер замовлення: c1a7ab1c-e54a-11ee-b90a-000c29d57ed21; сума, грн: 50 000,00; дата та час проведення: 18.03.2024 о 19:13:14 год; номер платіжної картки: НОМЕР_4 ; емітент платіжної картки: MONOBANK; код авторизації: 605082; опис: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 462863-КС-006 від 18.03.2024; а також наявними у матеріалах справи на а.с. 122-124 відомостями, які надійшли з АТ «Універсал Банк», якими підтверджено належність банківської карти № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та підтверджено факт зарахування 18.03.2024 на карту відповідного грошового переказу на суму 50 000,00 грн (а.с. 124).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за договором № 462863-КС-006 про надання кредиту (споживчого кредиту, електронна форма) від 18.03.2024 виконало у повному обсязі, грошові кошти у сумі 50 000,00 грн, було передано відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
З огляду на вказане, суд вважає факт виконання кредитодавцем умов договору з передачі грошових коштів доведеним, та на цій підставі, виниклим обов'язок відповідача повернути позичені грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором кредитування.
3. Факт невиконання позичальником обов'язку з повернення кредиту.
Порядок та строки повернення кредиту визначено у договорі № 462863-КС-006 про надання кредиту від 18.03.2024 (п. 3., а.с. 31) та надано вигляді графіку платежів, також зазначено у паспорті споживчого кредиту (п. 5, а.с. 27). Відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що перед укладанням цього кредитного договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація щодо умов кредитування.
Як вбачається із долученого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у гривні позичальника ОСОБА_1 за договором № 462863-КС-006 від 18.03.2024 (а.с. 20-23), відповідач частково погасив заборгованість за нарахованими процентами та комісією, сплативши 10 830,00 грн 01.04.2024 (з них 8621,85 грн заборгованості за нарахованими процентами, 2208,15 грн заборгованості за комісією), 10 830,00 грн 15.04.2024 (з них 8047,06 грн заборгованості за нарахованими процентами, 2782,94 грн заборгованості за комісією).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази того, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти у позику, виконав взяті за себе зобов'язання з повернення грошових коштів.
За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд зауважує, що обрана відповідачем процесуальна поведінка, у тому числі неявки в судові засідання, неподання заяв по суті справи, неподання у встановлені процесуальні строки доказів унеможливлюють формування у справі висновків про належне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків у спірних правовідносинах.
Належні і допустимі докази виконання позичальником взятих на себе за договором № 462863-КС-006 про надання кредиту обов'язків з повернення позичених грошових коштів, процентів та комісії, у матеріалах справи відсутні.
Отже, суд встановив факти укладення 18.03.2024 договору № 462863-КС-006 про надання кредиту між ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником ОСОБА_1 , виконання ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взятих на себе за договором № 462863-КС-006 про надання кредиту від 18.03.2024 у повному обсязі, передання грошових коштів у сумі 50 000,00 грн, відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а також невиконання ОСОБА_1 взятих на себе за договором № 462863-КС-006 про надання кредиту від 18.03.2024 зобов'язань з повернення позичених коштів (тіла кредиту), процентів, комісії.
Як вбачається із наведеного позивачем ТОВ «Бізнес Позика» детального розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором № 462863-КС-006 про надання кредиту від 18.03.2024 (а.с. 20-23), заборгованість ОСОБА_1 за договором № 462863-КС-006 від 18.03.2024 становить 50 000,00 грн за тілом кредиту, 131 070,59 грн за нарахованими процентами, 2508,91 грн за комісією, всього на суму 183 579,50 грн.
Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов'язання (тіла кредиту) в розмірі 50 000,00 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальником його обов'язків щодо повернення позичених коштів, разом з тим, з урахуванням принципу диспозитивності, вважає за можливе на підставі наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 20-23), врахувати його при вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, положення Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, має зворотну дію в часі стосовно кредитних правовідносин, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Таким чином, у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 діє перехідний період правового регулювання (під час якого діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 %, 1,5%), проте одночасно під час якого, як слідує з положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі також 1 % та поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відтак, застосовними у вказаному часовому періоді з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки: 1) 1 % - при укладенні кредитних договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5); 2) 1% - при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»; 3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, законом не встановлено обмежень дії ч. 5 ст. ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак, вбачається суперечливість положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
У практиці Верховного Суду сформовано сталий підхід, за якого при застосуванні норми права в разі можливості її неоднозначного розуміння необхідно враховувати її текстуальне значення (букву закону), з'ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проєкту закону , а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону (Постанова КАС у складі ВС від 20.11.2018 у справі № 820/1670/18).
З пояснювальної записки до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 вбачається, що прийняття законопроєкту було обґрунтовано необхідністю знизити надвисоке ціноутворення на ринку мікрокредитування, зменшити високоризикове кредитування, сповільнити зростання заборгованості малозабезпечених і фінансово необізнаних позичальників та посилити захист прав споживачів шляхом гарантування отримання ними всієї інформації, необхідної для оцінки спроможності до повернення кредиту та виплати відсотків за користування ним, а також усунення можливості психологічного впливу кредитодавцем на процес прийняття такого рішення. Тобто, уцілому зазначений законопроект було спрямовано на покращення становища споживача у кредитних правовідносинах.
Відтак, суд ураховує, що метою прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 було саме покращення становища споживача послуг кредитування, а обмеження максимального розміру процентної ставки мало на меті не створити надмірний фінансовий тягар для споживача.
Окрім цього, при врахуванні на підставі п. 2 розділу IІ Закону України «Про споживче кредитування» положень закону про обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %, передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», при пролонгації договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», логічним є висновок, що Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не застосовні до тих договірних правовідносин споживчого кредитування, які виникли до внесення змін до закону, проте пролонгуються після набрання чинності ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки (1 %).
За такого підходу стає очевидним, що дія Перехідних положень закону поширюється не на нові правовідносини, а саме на ті правовідносини, які виникли до набрання чинності законом, який покращує становище споживача, та тривають після набрання чинності цим законом та мають на меті забезпечити поступовий перехід правовідносин до нових реалій правового регулювання з дотриманням справедливого балансу інтересів учасників таких правовідносин. Разом з тим, відсутні підстави для застосування перехідних положень закону до правовідносин, що виникають під час нових реалій правового регулювання, під час існування більш сприятливого для споживача фінансових послуг правового регулювання та в умовах чинності застереження, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
За змістом Закону України «Про правотворчу діяльність», перехідні положення включаються до нормативно-правового акта, якщо: 1) реалізація нормативно-правового акта здійснюватиметься поетапно (при цьому текст кожної тимчасової норми права, включеної до цього розділу, має вказувати на строк (термін), протягом якого діятиме зазначена тимчасова норма); 2) нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; 3) акт має зворотну дію в часі (пом'якшує або скасовує відповідальність особи); 4) необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання тощо.
Відтак, для договорів споживчого кредитування, які було укладено до 24.12.2023, проте які пролонгуються після 24.12.2023, не може бути встановлено більш сприятливий режим правового регулювання максимальної денної процентної ставки, аніж для договорів, які укладені після 24.12.2023, тобто, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування», яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Такий підхід відповідає принципу тлумачення закону на користь слабшої сторони, який є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи («in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини» (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23).
Принцип тлумачення закону на користь особи вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Застосовними для договорів споживчого кредитування у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки:
1) 1 % - при укладенні договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5);
2) 1% - при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»;
3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» - протягом перехідного періоду, застосовного для кредитних договорів, укладених до набрання чинності змінами до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», проте які продовжують діяти після набрання чинності зазначеними змінами Закону України «Про споживче кредитування» і передбачають більший максимальний розмір денної процентної ставки, ніж встановлено перехідними положеннями закону.
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладено до набрання чинності Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%; та 1 % - починаючи з 241 дня після набрання чинності зазначеним Законом.
Кредитний договір № 462863-КС-001 укладено між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 18.03.2024, тобто, після набрання чинності відповідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі, що не може перевищувати 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу процентів, оскільки вважає, що при нарахування процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».
Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем процентів за період дії договору кредитування, у тому числі з урахуванням положень пунктів 2, 3 кредитного договору № 462863-КС-001 від 18.03.2024, сплаченої відповідачем частини заборгованості за нарахованими процентами, а також змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», а саме: застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у період з 18.03.2024 по 02.09.2024, зі строком кредиту 24 тижні (169 днів) та кінцевим терміном повернення кредиту до 02.09.2024.
У результаті перерахунку нарахованих позивачем процентів, з урахуванням за формулою: сума процентів = 50 000/100х1х169 - 8621,85 - 8047,06 = 84 500,00 - 8621,85 - 8047,06 = 67 831,09 (грн).
Відтак, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Кредитного договору № 462863-КС-001 від 18.03.2024 становить 67 831,09 грн.
Також, при вирішенні справи суд не встановив невідповідності обумовленої та узгодженої у договорі одноразової комісії за надання кредиту вимогам Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено можливість стягнення відповідних комісій. З урахуванням сплаченої відповідачем частини заборгованості за комісією, сума комісії становить: 7500,00 - 2208,15 - 2782,94 = 2508,91 грн, що відповідає умовам договору та розрахунку, долученому позивачем.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.
На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 462863-KC-001 про надання кредиту від 18.03.2024 у розмірі 120 340,00 грн, з яких: 50 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 67 831,09 грн становить заборгованість за нарахованими процентами, 2508,91 грн становить заборгованість за комісією.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1587,93 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (120 340,00 / 183 579,50 х 2422,40 = 1587,93 грн).
На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1, 1077-1086 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13-15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 281-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 462863-KC-001 про надання кредиту від 18.03.2024 у розмірі 120 340 (сто двадцять тисяч триста сорок) гривень 00 копійок, з яких: 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 67 831 (шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 09 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами, 2508 (дві тисячі п'ятсот вісім) гривень 91 копійка становить заборгованість за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) гривень 93 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлено в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, місто Київ, 01133).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 08.12.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.