26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 303/4751/25 пров. № А/857/39861/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції,
на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2025 року (суддя - Курах Л.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Мукачево, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №303/4751/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі відповідач-2), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 18.06.2025 року серії ЕНА №5006318 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2025 позов задоволено. Постанову серії ЕНА № 5006318 від 18.06.2025 року, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Закарпатській області капралом поліції Турянчик Б.І. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судовий збір у розмірі 605,60 гривень на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням матеріального і процесуального права та всупереч об'єктивним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що адміністративна постанова є обґрунтованою та законною, а позивач дійсно допустив порушення ПДР, що підтверджується відповідними відеозаписом, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи. Вважає, що позов до задоволення не підлягає. Звертає увагу суду, що не зазначення технічного приладу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація правопорушення, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції ухвалив законне і вмотивоване рішення. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
18.06.2025 року поліцейським 1-го взводу 1 роти батальйону УПП в Закарпатскій області капралом поліції Турянчик Б.І. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5006318, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП, із накладенням штрафу в розмірі 1700 гривень (а.с.9).
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 18.06.2025 о 11 год. 14 хв., керуючи транспортним засобом марки «INFINITI QX50» номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М08 12 км., рухався зі швидкістю 102 км/год в населеному пункті м.Ужгород, чим перевищив встпновлене обмеження швидкості руху на 52 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР, швидкість руху вимірювалась лазарним вимірювачем швидкості приладом ТгuСаm ТС008401.
Не погодившись із такою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є питання щодо протиправності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобі дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год..
Також, загальне обмеження швидкості 50 км/год. стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», дія цього обмеження скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту». При цьому, загальні обмеження швидкості в населеному пункті не перериваються після перехресть і діють на всіх вулицях населеного пункту.
За змістом ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII слідує, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Колегія суддів враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови відповідач надав суду відеофайл TruCAM II TC008401 та фотознімок TruCAM фото на яких зафіксовано, що автомобіль під керуванням позивача «INFINITI QX50» номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 102 км/год (а.с. 52).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 18.06.2024 року о 11 год. 14 хв., керуючи транспортним засобом «INFINITI QX50» номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі М08 12 км, рухався зі швидкістю 102 км/год в населеному пункті м.Ужгород, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 52 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР. На підставі даного порушення ПДР інспектор поліції виніс оскаржувану постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.
Даних обставин позивачем не спростовано, заперечуючи при цьому законність дій поліцейського УПП при винесенні постанови, а також законність застосування приладу вимірювання швидкості руху, застосованого відповідачем.
Щодо доводів позивача про те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, то колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач LTI 20/20 ІІ TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач LTI 20/20 ІІ TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 ІІ TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м..
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі LTI 20/20 ІІ TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») від 01.07.2025 №№ 22-38/30, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання (а.с. 60).
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32611, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20 листопада 2024 року та чинного до 20 листопада 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ІІ LTІ 20/20 №ТС 008401 є придатним до застосування (а.с. 53).
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач-2 довів правомірність прийняття спірної постанови з дотриманням правил чинного законодавства, оскільки вказана постанова винесена уповноваженою особою на підставі встановлених дійсних фактичних обставин, які знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до переконання щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виявилось у порушення вимог пункту п.12.4 ПДР України, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП.
Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5006318 від 18 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-2 знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав та обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задоволити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 вересня 2025 року в адміністративній справі №303/4751/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська
Повний текст постанови суду складено 08.12.2025 року