Справа № 240/8510/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Філії "Карпатський лісовий офіс" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Філії "Карпатський лісовий офіс", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
Визнати відповідь Карпатського лісового офісу ДП "Ліси України" на п. 1, 3, 4, 5 запиту ОСОБА_1 від 22.02.2025 року "22.02.25 КЛО запит керівнк винагорода", яка викладена в листі №3766/39.7.1-2025 від 04.03.2025 - протиправною".
Зобов'язати Філію "Карпатський лісовий офіс" надати ОСОБА_1 відповідь на п. 1, 3, 4, 5 запиту від 22.02.2025 року за № 200 "22.02.25 КЛО запит керівник винагорода".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за нормами пункту 4 частини 2 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють, іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією), а норми частини 5 статті 6 названого Закону визначають, що не може бути обмежено доступ до інформації про … володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною 2 статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Зауважує, що норми частини 7 статті 6 Закону "Про доступ до публічної інформації" визначають що, не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, що Філія як володілець інформації, діючи від імені ДП «Ліси України» як суб'єкта господарювання, який володіє, іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією), та за нормами пункту 4 частини 2 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», належить до розпорядників інформації, в інтересах ДП «Ліси України» (виконуючи його обов'язок як розпорядника інформації), згідно з п. 3.1 Положення, мала надати обґрунтовану відповідь, на запит з яким ОСОБА_1 (далі - Позивач, заявник, запитувач) звернувся до відповідача 22.02.2025 року за № 200 «22.02.25 КЛО запит керівник винагорода» (додаток 1 до Позовної заяви).
Не надавши належної оцінки доказам по справі, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку «З огляду на те, що Філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України №2939-VI, відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 23 Закону України №2939-VI щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України» (абз. 5 стор. 8Рішення), що суперечить нормам ч. 2 ст. 2 Закону № 4196, згідно з якою суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом, та свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та за нормами п. 1,3 ч. 1 ст. 317 КАСУ являється підставою для скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог: визнати відповідь Карпатського лісового офісу ДП “Ліси України» на запит ОСОБА_1 від 22.02.2025 року за № 200 «22.02.25 КЛО запит керівник винагорода» яка викладена в листі №3766/39.7.1-2025 від 04.03.2025 протиправною.
01.12.2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Державного спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс». У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що не є юридичною особою, а відокремленим підрозділом ДП "Ліси України". Наголошує, що запитувана інформація належить саме до конфіденційної інформації. Акцентує увагу, що з запиту позивача вбачається, що питання у ньому були суспільно необхідними. Отже, Філія не є розпорядником та володільцем запитуваної інформації. Просить в задоволені вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року № 240/8510/25 - відмовити повністю.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Філії "Карпатський лісовий офіс" із запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання:
1.Копій інвентаризаційних описів об'єктів нерухомої власності філії "Карпатський лісовий офіс" станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та 01.01.2025.
2.Копії Положення про філію "Карпатський лісовий офіс", розпорядчого документа про затвердження даного Положення, яким визначено право на порядок використання вказаного майна.
3.Копію наказу про призначення ОСОБА_2 керівником філії "Карпатський лісовий офіс", та наказів про призначення попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час.
4.Копію розпорядчого (чи іншого) документу, яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 та попередніх керівників філії з дати створення філії по даний час.
5.Інформацію про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага всім керівникам філії "Карпатський лісовий офіс" з дати створення філії по даний час.
Листом Філії від 04.03.2025 направлено відповідь на запит, в якій повідомлено, що Філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Підприємство), яка не має статусу юридичної особи, а отже не є розпорядником інформації, яка запитується.
З приводу запитуваної інформації повідомлено наступне:
У філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" відсутні у власності об"єкти нерухомості.
Наказ про призначення директора філії наявний у ДСГП "Ліси України".
Інформація щодо оплати праці міститься у трудовому договорі. Трудовий договір укладається між ДСГП "Ліси України" та Керівником у двох примірниках для кожної із сторін, тому даного договору у розпорядженні Філії немає.
Філія не є розпорядником запитуваної інформації, запитування інформація не є такою, що становить суспільний інтерес.
Надано копію Положення про філію "Карпатський лісовий офіс" та наказу ДП "Ліси України" №179 від 16.01.2025.
Вважаючи таку відповідь неповною, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 названого Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини 1 названої правової норми). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України №2939-VI).
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (пункти 2 та 5 частини 1 статті 13 Закону України №2939-VI).
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону України №2939-VI).
Водночас, частина 2 статті 13 Закону України № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнює суб'єктів господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Отже, структура наведеної законодавчої норми вказує, що суб'єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації, але в тому обсязі і в тих випадках, які визначив Закон України № 2939-VI.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Філія є суб'єктом, який прирівнюється до розпорядників інформації , тому ненадання запитуваної інформації порушує його права.
Отже, в межах спірних правовідносин належить з"ясувати чи є Філія суб'єктом господарювання та чи є суспільно необхідною інформація, яка, на думку позивача, підлягає оприлюдненню відповідачем.
Поняття "суб'єкта господарювання" та його ознаки визначені у статті 55 Господарського кодексу України.
Зокрема, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Під господарською діяльністю відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Отже, суб'єкт господарювання має бути наділений такими правовими ознаками: 1) бути учасником господарських відносин; 2) безпосередньо здійснювати господарську діяльність; 3) мати господарські права та обов'язків; 4) мати відокремлене від інших суб'єктів майно; 5) бути здатним нести юридичну відповідальність за зобов'язаннями в межах свого майна (крім випадків, передбачених законом).
У цій справі відповідач - Філія є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке здійснює свою діяльність на підставі, зокрема, Положення, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 16 січня 2025 року №179.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення Філія створена з метою ведення на землях закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі. Предмет діяльності Філії визначений у пункті 2.2 Положення.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Філія "Карпатський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України" без статусу юридичної особи.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не наділена ознаками, притаманним суб'єкту господарювання, є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи, а отже у розумінні ст.13 не є розпорядником інформації, яка запитується.
Також у контексті доводів позивача про наявність суспільного інтересу від отримання запитуваної інформації варто додати, що суб'єкт господарювання може бути розпорядником публічної інформації у випадках, передбачених частиною 2 статті 13 Закону України № 2939-VI, зокрема, щодо інформації, яка становить суспільний інтерес.
З урахуванням положень частини другої статті 29 Закону України "Про інформацію" (Закон № 2657-XII) предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
У такому випадку перелік інформації, яка становить суспільний інтерес, не є вичерпним.
Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 08 листопада 2016 року у справі "Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини" ("Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary") (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункт 158-170):
- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
- характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
- особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
- готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.
Тягар доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача - запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України № 2939-VI, який гарантує право кожної особи знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.
Однак, з урахуванням надання доступу до публічної інформації відповідно до Закону України № 2939-VI, відсутні підстави стверджувати, що інформація, яку просить надати позивач, становить суспільний інтерес.
Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі норма частини 2 статті 13 Закону України № 2939-VI свідчить, що обов'язок оприлюднення інформації, яка становить суспільний інтерес, мають суб'єкти господарювання, яким, як зазначено вище, відповідач не є.
Таким чином, враховуючи, що Філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" не є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України №2939-VI, відсутні підстави вважати, що на спірні правовідносини поширюються приписи статті 23 Закону України №2939-VI щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.