Справа № 560/1893/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності за 2023 рік у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня незалежності за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В обґрунтуванні позову вказує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі меншому, ніж 5 мінімальних пенсій за віком, є протиправними.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зазначає, що є учасником бойових дій, а отже має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, відповідно до статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус учасника бойових дій та є отримувачем щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
що розмір виплаченої позивачу у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України становив 1000,00 гривень.
Вважаючи, що має право на виплату вказаної щорічної разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із відповідною заявою, в якій просив виплати йому вказану допомогу в зазначеному розмірі.
Однак, за наслідками розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у перерахунку та виплаті грошової допомоги до Дня Незалежності в інших розмірах.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати йому у 2023 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754, а не в розмірі передбаченому Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання конституційного обов'язку приписів частини 5 статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема й передбачила пільги для вказаних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік пільг особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачений статтею 12 Закону №3551-XII, однією з яких є надання щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Зазначена грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Колегія суддів зазначає, що на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду перебувала зразкова справі №440/14216/23 (провадження №Пз/9901/14/20), предметом судового розгляду в якій було визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни.
Апеляційний суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа і не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи №440/14216/23, однак спірні правовідносини, що розглядаються у даній справі, є подібними до правовідносин, які розглядались Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, оскільки виникли за аналогічного правового регулювання.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2025 за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23, підлягають врахуванню судом при вирішенні даної справі, оскільки спірні правовідносини виникли за аналогічного правового регулювання.
Аналізуючи наявність у Кабінету Міністрів України відповідних повноважень на визначення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 в зразковій справі №440/14216/23 зазначила, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: "Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон №2983-IX), частину 5 статті 13 Закону №3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду цієї зразкової справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати .
Передбачена щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Відтак, враховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, суд приходить до висновку, що оскільки, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати учасникам бойових дій, то до спірних у даній справі правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983- ІХ, як спеціального закону.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що здійснивши виплату позивачу грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 1000,00 гривень, передбаченому Порядком №754, пенсійний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, оскільки керувався правовими нормами ч. 5 ст. 12 Закону №3551-ХІІ (в редакції Закону №2983-ІХ), які є чинними та неконституційними не визнавались.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.