Справа № 640/18092/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
08 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 липня 2020 року з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018, 2019 роки, індивідуального коефіцієнту заробітку та коефіцієнту страхового стажу до 05 лютого 2020 року, підвищень особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, передбачених Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та 13 лютого 2015 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. З 23 січня 2018 року йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 25 червня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 червня 2020 року №205554 відмовлено в переведенні на інший вид пенсії, оскільки розмір після перерахунку зменшується. Позивач звертає увагу, що статтею 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення розміру пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Зазначає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнту середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за пенсією. У зв'язку із чим він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки, проте отримав відмову у призначені нового виду пенсії і, відповідно, у застосуванні нового коефіцієнту середньої заробітної плати. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, та такими, що порушують її права.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 червня 2020 року №205554.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 червня 2020 року про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV із прийняттям рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог пенсійний орган зазначив, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії того виду пенсії на якому не перебуває та прохальна частина щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії суперечать між собою.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києві, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.
З 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
З 23 січня 2018 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII, яка розрахована з урахуванням вимог частини першої статті 43 вказаного Закону.
25 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 червня 2020 року №205554 відмовлено в переведенні на інший вид пенсії, оскільки розмір після перерахунку зменшується.
Відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження витягів з пенсійної справи ОСОБА_1 розрахунок пенсійної виплати відповідно до його заяви від 25 червня 2020 року було здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 липня 2020 року позивача повідомлено про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відмова обґрунтована тим, що розмір пенсії по інвалідності становить 7 914 гривень 06 копійок, переведення на пенсію за віком є недоцільним, оскільки призведе до суттєвого зменшення розміру пенсії.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що 23 січня 2018 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №№2262-XII, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся 25 червня 2020 року, а відтак посилання відповідача, що розмір пенсії має бути обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2017-2019 роки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV, встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
З 23 січня 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).
25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
З наведеного вбачається, що позивач прохав пенсійний орган про повернення до пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, призначеної йому 13 лютого 2015 року.
Відповідно, відсутні підстави вважати означене звернення ОСОБА_1 первісним для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Суд першої інстанції безпідставно встановив, що 25 червня 2020 року позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV, відтак в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Відповідно, підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2017-2019 роки, відсутні.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище норм викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 265/84/16-а, від 02.04.2024 у справі № 420/19398/23.
Ураховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, а висновки суду першої інстанції є помилковими та ухваленими з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан