Справа № 570/6110/24
Номер провадження 2/570/422/2025
01 грудня 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Шміда В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, внесення змін в актовий запис, стягнення аліментів та додатковх витрат на утримання дитини, -
27.11.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни в актовий запис № 1617, складений 11 вересня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька: ОСОБА_4 , громадянин України, та вказавши відомості про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та видати нове свідоцтво про народження дитини, залишивши дитині ОСОБА_3 прізвище “ ОСОБА_5 »; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2116,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що на початку грудня 2023 р. вона познайомилася із ОСОБА_2 , з яким проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 в період з грудня 2023 р. по серпень 2024 р.
Під час спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без шлюбу, вона завагітніла. Її вагітність відповідач зустрів дуже позитивно: висловлював бажання мати дитину та бути її батьком, піклувався про неї як про матір майбутньої дитини, в даний період був щасливим та турботливим; відносини між ними погіршилися вже ближче до самих пологів.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 . Оскільки відносини між ними погіршилися та відповідач відмовився подати заяву про реєстрацію батьківства, дані про батька дитини було записано з дотриманням вимог ст.135 СК України.
Дитина зареєстрована та проживає з нею, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання їхньої спільної дитини, не приймає участі у її вихованні. Однак батьки мають рівні права та обов'язки, тому вона змушена звернутися з позовом до суду.
Наводить положення ст. 7 Конвенції про права дитини, ч.3 ст. 51 Конституції України, ч.ч. 1, 8, 9 ст. 7, ст. 121, ч.2 ст. 125, ст.ст. 126, 128, 134 СК України.
Крім того, наводить положення ст.ст. 180-183 СК України та вказує, що виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), вважає стягнення із відповідача аліментів у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці, відповідатиме вимогам закону та в першу чергу інтересам дитини та не порушить прав сторін.
Також наводить положення ст. 185 СК України та вказує, що розмір додаткових витрат, понесених нею на лікування дитини становить 4232 грн., тому, виходячи з рівності прав та обов'язків щодо дитини, вважає, що з відповідача підлягає стягненню на її користь половину розміру додаткових витрат, понесених нею на лікування дитини, та відповідно має становити 2116 грн.
Ухвалою суду від 16.12.2024 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 04.03.2025 р. у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Солодовнікової О.В. вх. 485 від 13.01.2025 р. про зупинення розгляду справи №570/6110/24 до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України - відмовлено (а.с. 116, 118-120).
Ухвалою суду від 05.05.2025 р. клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Шміда В.В. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено; призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам ТзОВ «Мама Папа» на вирішення якої поставлено експерту питання: чи являється ОСОБА_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .? Попереджено експерта (ів) про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на нього (них) обов'язків; витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи покладено на позивача. Надано експерту(ам) для проведення експертизи матеріали цивільної справи № 570/6110/24. Провадження по справі - зупинено.
Ухвалою суду від 25.07.2025 р. поновлено провадження у справі, провадження у справі продовжено зі стадії, на якій його було зупинено, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні з викликом учасників.
Ухвалою суду від 20.10.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
У клопотанні щодо зменшення розміру стягнення на правничу допомогу, визначення моменту початку стягнення аліментів та зменшення частки аліментів вх. 14202 від 05.08.2025р. представник відповідача адвокат Солодовнікова О.В. вказує, що 25.07.2025 р. поновлено провадження у вказаній справі, експертиза проведена, з результатами якої відповідач ознайомлений. Після ознайомлення з результатами експертизи, відповідач частково заперечує щодо задоволення позовних вимог, та для спростування викладених в заяві позовних вимог, виникла необхідність в зборі та приєднанні до даної справи додаткових доказів. Звертає увагусуду, що відповідач до отримання результатів експертизи, об'єктивно не мав можливості передбачати підстави заперечення щодо позовних вимог, у зв'язку з чим не був обізнаний щодо необхідності подання разом з відзивом доказів, які підтвержують сплату відповідачем аліментів на ще одну дитину.
В межах розгляду вказаної справи просить суд, ураховуючи стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_2 , який проходячи службу в лавах Збройних Сил України, 20.06.2022 р. отримав бойову травму, що підтвержується довідкою про обставини травми військовослужбовця
призваного по мобілізації сержанта ОСОБА_2 № 171 від 09.07.2022 року. Згідно довідки, Коломийської міжрайонної МСЕК, про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серії 12 ААА № 036507 від 31.05.2023 року, ОСОБА_2 втратив професійну працездатність - 20 % працездатності. Травми пов'язані з захистом Батьківщини, захворювання пов'язане з проходженням служби.
Після отримання поранень, та продовжуючи проходити службу в лавах ЗСУ, відповідачу постійно потрібна медикоментозна підтримка.
Дохід відповідача це лише його заробітна плата, яку він не приховує і сплачує всі податки державі. На сьогоднішній день, враховуючи склад сім'ї, дохід повністю витрачається на щоденні потреби, враховуючи оплату житла, комунальні платежі, та купівлю найнеобхіднішого одягу, військового споряження, продуктів, медикаментів, аліментів на першу дитину.
Також просить визначити момент початку нарахування аліментів - з дня ухвалення рішення суду про визнання батьківства між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки саме з цього моменту між відповідачем та дитиною виникають юридично значимі сімейні правовідносини ( ст.ст.181, 110 СК України). До встановлення батьківства ОСОБА_2 не мав відповідного правового статусу, отже не міг нести обов'язки щодо утримання дитини. Також просить зменшити розмір частки аліментів з 1/4 частки доходу відповідача до 1/6 частки відповідно до ч.1 ст. 183 СК України, оскільки відповідач вже сплачує аліменти на іншу дитину згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 15.01.2025р. справа № 344/22068/24. У разі наявності двох дітей загальна частка має становити 1/3, що означає по 1/6 на кожну дитину. Додатково просить врахувати фінансові зобов'язання відповідача, рівень доходу та інші сімейні обставини, що свідчать про необхідність справедливого підходу до розміру утримання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шмід В.В. позовні вимоги підтримали та просять їх задовільнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Солодовнікова О.В. в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У заявах вх. 19379 від 20.10.2025 р. та вх. 22009 від 20.11.2025 р. представник відповідача адвокат Солодовнікова О.В. просить справу розглянути без участі відповідача та його представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У заявах «Про судове засідання» щодо заявлених вимог заперечень не мають, просять справу розглянути без представника відділу.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника у судовому засіданні, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Щодо вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини .
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 05.05.2016 р. зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_2 з 06.07.2010 р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).
Як убачається з довідки Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області №2343/09-01/24 від 27.09.2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Довідку видано згідно із свідченнями свідків №350 від 18.07.2024 р. ОСОБА_7 , №351 від 18.07.2024 р. ОСОБА_8 , про що долучено письмові заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Рівне Рівненського району Рівненської області народила сина ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження дитини, батьком записаний « ОСОБА_4 », а матір'ю - ОСОБА_1 , про що складено актовий запис за № 1617, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане 11.09.2024 р. Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (а.с. 16).
Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері, що підтверджується Витягом №00046934093 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, що сформований 11.09.2024 Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (а.с. 17).
Дитина ОСОБА_3 проживає разом із позивачем, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи для подання до суду від 10.07.2025 р. №48618 вказано, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК).
Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
За положеннями частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Водночас позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (постанова ВС ОП КЦС від 25.01.2021 по справі № 758/10761/13-ц).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС ОП КЦС від 5.09.2019 по справі № 638/2304/17).
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її дитини ОСОБА_3 , однак він відмовився подати в органи реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства та цього факту не визнавав.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.
Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів (постанов Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц).
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
За змістом частиною третьою статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова ВС від 25.08.2021 в справі № 478/690/18).
При проведенні експертних досліджень застосовуються Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 у справі № 552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Правовий висновок щодо того, що доказова цінність ДНК-тесту суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства, викладено у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №478/690/18; від 12.03.2025 у справі № 146/1162/23.
Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно із частинами першою-сьомою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Також суд враховує висновки Верховного Суду та рішення ЄСПЛ, згідно з якими, зокрема доказове значення ДНК-тесту значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства (постанова КЦС ВС від 22.10.2025 у справі № 288/745/21).
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (постанова ВС від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
За наведених обставин, суд прийшов до висновку про наявність підстави для задоволення вимог про визнання батьківства.
Відповідно до пункту 1.5 розділу I Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування), внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, які є похідними.
Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому суд вважає за необхідне з урахуванням вимог позову, Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, щодо ОСОБА_3 внести до актового запису № 1617 складеного 11.09.2024 р. Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області ЗМУЮ наступні зміни в актовий запис № 1617, складений 11 вересня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька: ОСОБА_4 , громадянин України, та вказавши відомості про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, та видати нове свідоцтво про народження дитини, залишивши дитині ОСОБА_3 прізвище “ ОСОБА_5 ».
Щодо вимог про стягнення аліментів на дитину.
У справі встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, доказів зворотнього суду не надано.
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно із частиною першою статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності до частини першої статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд дійшов висновку, про те, що ОСОБА_2 є чоловіком працездатного віку, працює у в/ч НОМЕР_3 , є війсьвослужбовцем, отримує дохід, який згідно довідки про доходи №314 від 15.10.2025 р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 , складає за період з січня 2025 р. по жовтень 2025 р.н. 539 707,17 грн., а без урахування аліментів становить - 415858,64 грн.; суду надано відомості, що на час розгляду справи у нього є неповнолітня дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на яку з нього стягуються аліменти згідно з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 р. у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мають рівні права у їхньому забезпеченні, як мамою так і татом. Відповідачем не наведено доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки.
За приписами частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи обставини, викладені у частині першій статті 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд дійшов висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до досягнення повноліття. Саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке надає позивач на утримання дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов'язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 по справі № 404/7235/22).
Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позов ОСОБА_1 пред'явлено 27.11.2024 р., тому аліменти підлягають стягненню з дня пред'явлення позову.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015).
Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 Сімейного кодексу України за змістом якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Враховуючи, що позивач понесла додаткові витрати на лікування малолітньої дитини, їх необхідність у зв'язку із особливими обставинами, а також те, що відповідач працездатний, має матеріальні можливості для оплати додаткових витрат на дитину, суд уважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення та з відповідача підлягає до стягнення половина таких витрат у сумі 2116 грн.
Відповідно до ст. ст. 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Малолітня дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю, що відповідачем не заперечується.
Сторона відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги в частині додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 2116 грн. не заперечувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Аналізуючи положення ст. 185 СК України можна дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини, за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність.
Як роз'яснено у пункті 18постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Враховуючи наведене, суд виходить з того, що предметом доказування у справах даної категорії є особливі обставини (розвиток здібностей дитини, її хвороба, тощо) та як наслідок додаткові грошові витрати на дитину, які несе один із батьків, а також розмір таких.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».
Подібні висновки щодо застосування статті 185 СК України викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи беззаперечно вбачається, що позивачем понесено додаткові витрати на діагностику та лікування малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , що підтверджується дослідженням МРТ головного мозку від 30.09.2024 р. (вартість 2000 грн.(а.с.41, 42); електронний рецепт від 18.10.2024 р. (а.с.43) (вартість ліків 132 грн.); проведення обстежень в Медичному центрі «Рівнемедиком» Рівненської дитячої обласної лікарні (квитанції від 21.11.2024 р. на суму 500 грн., від 17.10.2024 р. на суму 300 грн., від 21.11.2024 р. на суму 300 грн.), платіжна інструкція від 02.08.2024 р. на суму 1000 грн., всього на суму 4232 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатні докази на підтвердження наявності додаткових витрат на утримання дитини у сумі 4232 грн. та необхідності таких у зв'язку із лікуванням.
Враховуючи діагноз сина сторін у справі (згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого №11663 Рівненська обласна дитяча лікарня, гіпоксично-ішемічна енцефалопатія у новонародженого 2 стадії, церебральна кіста, внутрішньошлуночковий (нетравматичний) крововилив ІІ ступеня у плода та новонародженого, судоми у новонародженого), витрати, що викликані необхідністю відповідного лікування, тобто особливими обставинами, лікування та кошти позивача для цього є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесено 2422,40 грн. судового збору, про що свідчить платіжна інструкція від 26.11.2024 р. (а.с. 9).
Крім того, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на дитину, на підставі положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас частина третя статті 133 ЦПК України відносить до витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За наданими матеріалами позивачем, були понесені судові витрати пов'язані з оплатою проведення судової експертизи у розмірі 12950 грн.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 7 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до ч. 6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як зазначалось вище, згідно із ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За даними Актів надання послуг №247 від 10.07.2025 р., №235 від 17.06.2025 р. ТзОВ «МАМА ПАПА" на проведення молекулярно-генетичної експертизи, загальна вартість проведення судової експертизи становила на суму 12950 грн. Вказана сума була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією про її оплату.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати на проведення експертизи є обґрунтованими, висновок експертизи мав значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про її стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 12950 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, внесення змін в актовий запис, стягнення аліментів та додатковх витрат на утримання дитини - задоволити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни в актовий запис № 1617, складений 11 вересня 2024 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши відомості про батька: ОСОБА_4 , громадянин України, та вказавши відомості про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, та видати нове свідоцтво про народження дитини, залишивши дитині ОСОБА_3 прізвище “ ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви 27 листопада 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2116,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесений нею судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за проведення молекулярно-генетичної судової експертизи у розмірі 12950 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 43202330, м.Рівне, проспект Миру, буд.4.
Повне судове рішення складено 02.12.2025 р.
Суддя Гнатущенко Ю.В.