Справа № 695/4316/24
Провадження № 2-др/548/13/25
(повний текст)
26.11.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лідовець Т. М.,
за участю секретаря судового засідання - Манжос Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10.11.2025 у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
17.11.2025 представник відповідача - адвокат Педенко Д. В. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн. У заяві зазначає, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 23-12/224 від 23.12.24, Додатку № 1, Додаткової Угоди № 1 від 21.01.2025 та акта приймання передачі наданих послуг від 11.11.2025 судові витрати склали 40000 грн.
24.11.2025 представник позивача подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000, оскільки зазначена сума є завищеною та необґрунтованою. Зазначив, що представником позивача не надано жодного платіжного доручення, яке підтверджувало б фактично понесені витрати клієнта, також до договору про надання професійної правничої допомоги не надано порядку обчислення адвокатського гонорару із зазначенням кількості витраченого адвокатом часу в розрізі наданих послуг.
У судове засідання сторони не з'явились, належно були повідомлені про місце, дату та час слухання справи.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд суд приходить до такого висновку.
Згідно із частинами першою, другою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 (провадження 61-10774св18).
Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та адвокатом Педенком Д. В. укладено Договір про надання правничої допомоги № 23-12/2024, Додаток № 1 до Договору № 23-12/2024, додаткову угоду № 1 до Договору № 23-12/2024. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2025 вбачається, що загальний розмір витрат ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги становить 40000 грн.
Надаючи оцінку понесеним стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з обсягом наданих адвокатом Педенком Д. В. послуг та виконаних робіт, є високою порівняно зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом адвоката. Зокрема, щодо витрат за надані послуги адвокатом сторони відповідача, зазначених в Акті приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2025, суд не погоджується із заявленим розміром, враховуючи тривалий спір між сторонами у справі (які перебували у провадженні у судах у різний проміжок часу), що обумовило затрати часу на аналіз позовної заяви, збирання доказової бази, аналіз судової практики Верховного Суду, надання усних та письмових консультацій, доказів, підготовки та подання повторних клопотань.
Суд також зазначає, що відповідно до висновків, наведених Верховним Судом у Постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, подання стороною заяви про розподіл судових витрат (заяви про ухвалення додаткового рішення) не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
З огляду на наведене, суд зменшує цю суму до 20000 грн, керуючись критеріями закону (статті 137 ЦПК) та судовою практикою Верховного Суду, щоб відшкодувати лише реальні, обґрунтовані витрати.
Доводи представника позивача Павлова П. І. щодо відсутності платіжного доручення про оплату наданих послуг надання професійної правничої допомоги, суд відхиляє, оскільки положенням пункту першого частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом слід зазначити, що за положенням частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022р. у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України (ст. 137 ЦПК України) конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також клопотання представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20000 грн та стягнути їх з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 270 ЦПК України, суд
заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Педенка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. І. Сікорського, 8, місто Київ), на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст складений 08.12.2025.
Суддя Т. М. Лідовець