Справа № 548/1039/25
Провадження № 2-др/548/12/25
(повний текст)
26.11.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лідовець Т. М.,
за участю секретаря судового засідання - Манжос Т. В.,
представника позивача - адвоката Павелка Р. С.,
представника відповідача - адвоката Буртового М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,
у провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 13.11.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів залишено без задоволення.
17.11.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Буртовий М. В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 грн, з посиланням на те, що відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги та актів прийому-передачі правової (правничої) допомоги вартість наданої правничої допомоги складає 17500 грн.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Буртовий М. В., підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу посилаючись не те, що адвокатом Буртовим М. В. до судових дебатів не було заявлено вимоги щодо понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи, що позивачем були змінені позовні вимоги до початку розгляду справи по суті.
Заслухавши учасників судового засідання, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно із частинами першою, другою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 (провадження 61-10774св18).
Як встановлено судом, між ОСОБА_2 та адвокатом Буртовим М. В. укладено Договір № 61 про надання правової допомоги від 09.05.2025, Додаток № 1 до Договору № 61 про надання правової допомоги від 09.05.2025 з визначення виду наданих послуг та розміру гонорару, рахунки на оплату юридичних послуг ОСОБА_4 на загальну суму 20500 грн, Акти виконаних робіт № 000377 від 26.03.2025, № 000375 від 23.05.2025, № 000376 від 27.05.2025, № 000384 від 19.06.2025, № 0003777 від 15.07.2025, № 000384 від 01.10.2025, № 000400 від 05.12.2025 з визначенням загальної суми до оплати у розмірі 20 500 грн, та платіжні інструкції по оплаті Петік Н. М. наданих адвокатом послуг у розмірі 17500 грн (а. с. 225-241).
Надаючи оцінку понесеним стороною витрат на послуги адвоката, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з обсягом наданих адвокатом Буртовим М. В. послуг та виконаних робіт, є високою порівняно зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом адвоката. Беручи до уваги ґрунтовність у викладені обставин заперечень позовних вимог у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат адвоката за цей вид наданих послуг правничої допомоги.Щодо витрат за інші надані послуги адвокатом сторони відповідача, зазначених в Актах приймання-передачі наданих послуг, суд не погоджується із заявленим розміром, враховуючи повторний спір між сторонами у справі з інших підстав, складність категорії справи, що в сукупності обумовило затрати часу на аналіз позовної заяви, збирання доказової бази, аналіз судової практики Верховного Суду, підготовки та подання запитів, клопотань, участь у судових засіданнях. Враховуючи наведене, суд зменшує цю суму, керуючись критеріями закону (статті 137 ЦПК) та судовою практикою Верховного Суду, щоб відшкодувати лише реальні, обґрунтовані витрати, а не суми, яку клієнт погоджує з адвокатом.
Суд відхиляє доводи представника позивача ОСОБА_1 - Павелка Р. С. щодо заперечення у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки адвокатом Буртовим М. В. у відзиві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести відповідач ОСОБА_2 ; зміна позовних вимог позивачем не змінила заявлену позицію відповідача та її представника.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також клопотання представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 9000 грн та стягнути їх з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Буртового Миколи Васильвича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павелко Руслан Сергійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , адреса ресєтрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст додаткового рішення складений 08.12.2025.
Суддя Т. М. Лідовець