єдиний унікальний номер справи 546/1101/25
номер провадження 2/546/772/25
09 грудня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Представниця АТ «ПУМБ» Супрун Єлизавета Вікторівна звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Як вказує представниця позивача, 14 жовтня 2016 року між відповідачем та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір № 200722188301, умовами якого було передбачено, що відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом, який було збільшено до 24146,00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, установленому договором. Однак, ОСОБА_2 у порушення умов кредитування не виконує належним чином зобов'язання, у результаті чого станом на 03 липня 2025 року за кредитним договором № 200722188301 у відповідача виникла заборгованість в сумі 30249,86 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 21114,57 грн та процентами - 9135,29 грн.
Посилаючись на вищевикладені обставини, представниця позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 11 листопада 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 09 грудня 2025 року.
Представниця позивача у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розглядати справи без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-4).
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні суду пояснив, що до початку повномасштабного вторгнення рф він своєчасно сплачував заборгованість по кредиту. Після цього банк в односторонньому порядку збільшив йому кредитний ліміт і він перестав сплачувати заборгованість по кредиту. Крім того у 2020 році він отримав виробничу травму і на 60 відсотків втратив працездатність. Коли ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням зменшити розмір заборгованості йому відмовили. Також відповідач зазначив, що власником Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» є ОСОБА_3 , а тому сплата ним заборгованості практично призведе до фінансування російської федерації, оскільки вони взаємопов'язані.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що 14 жовтня 2016 року ОСОБА_1 підписав Заяву № 200722188301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що кредитний ліміт становить 1000,00 грн. У вищезазначеній заяві ОСОБА_1 просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку (а.с. 9). Вказана заява не містить умов щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та строку кредитування.
До позову додано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції від 01 жовтня 2016 року) (звор. а.с. 11 - а.с. 17). Вказаний документ не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200722188301 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в сумі 1000,00 грн, який неодноразово було підвищено, останній раз - до 24146,00 грн (а.с. 20).
Також позивачем була надана виписка по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 200722188301 (а.с. 24 - а.с. 31). Згідно з випискою відповідач користувався наданим кредитом шляхом зняття готівки, здійснення покупок у магазинах тощо.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 200722188301 від 14 жовтня 2016 рокуу відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 21114,57 грн та відсотками - 9135,29 грн (звор. а.с. 20 - а.с. 23).
04 липня 2025 року ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язань за кредитним договором № 200722188301 (звор. а.с. 17 - а.с. 18).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти позивача, які в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд за наявністю на те правових підстав, стягує з відповідача, як боржника на користь позивача в примусовому порядку суму непогашеного тіла кредиту.
Щодо посилання відповідача на односторонне збільшення кредитного ліміту позивачем, суд виходить з того, що відповідач, незважаючи на збільшення кредитного ліміту, продовжував користуватися банківською карткою, фактично погодившись на умови, запропоновані банком.
А тому твердження відповідача щодо протиправності дій позивача суд не приймає.
Однак суд не погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту)в розмірі 21114,57 грн з таких підстав.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200722188301 та доданої позивачем банківської виписки відповідач фактично використав кредитних коштів на суму 73387,20 грн.
Водночас на погашення заборгованості відповідач вніс 82000,04 грн. Дана сума розрахована шляхом арифметичних підрахунків по колонці розрахунку заборгованості «Фактичне погашення», по якій позивачем обраховувалося фактичне погашення заборгованості та колонок у банківської виписки «Дебет» та «Кредит». При цьому судом не враховуються включені позивачем в рахунок заборгованості суми відсотків за використання кредитних коштів, оскільки анкетою - заявою, підписаною відповідачем, дані платежі не передбачені. Інших документів, якими були б передбачені вищезазначені платежі відповідач не підписував.
Отже, сума заборгованості має становити різницю між фактично отриманими коштами та виплаченими коштами на погашення заборгованості по тілу кредиту і по нарахованих відсотках, які, як було зазначено, не були узгоджені сторонами в договорі. А оскільки сума повернутих відповідачем коштів (82000,04 грн) перевищує суму фактично отриманих (73387,20 грн), то у відповідача відсутня заборгованість за даним кредитним договором.
Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 28 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Судом установлено, що у Заяві № 200722188301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб строки здійснення періодичних платежів не установлені, процентна ставка не зазначена.
Також судом установлено, що Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції від 01 жовтня 2016 року) не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 грудня 2016 року шляхом підписання Заяви.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України, банк не пред'явив.
Тому, ураховуючи вищезазначене, вимоги позовної заяви про стягнення відсотків за користування кредитом задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати слід покласти на позивача АТ «ПУМБ».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати покласти на позивача Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ІКЮО в ЄДРПОУ 14282829.
Представниця позивача - Супрун Єлизавета Вікторівна, адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 09 грудня 2025 року.
Суддя Ю.В. Зіненко