Справа № 369/16961/25
Провадження № 2-о/369/614/25
08 грудня 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
cудді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Дубицької М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 134-А) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, згідно якої просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бабенківка-1 Каланчацького району Херсонської області, Україна.
В обґрунтування вимог заявник послалася на те, що вона є рідною сестрою померлого. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2025 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання заявник не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, від заявника надійшла заява, згідно якої вона просить розглянути справу у її відсутності, заяву підтримала у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_1 від 07.01.1969 року, копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , серія НОМЕР_2 від 16.05.1987 року, копією свідоцтва про одруження між батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , серія НОМЕР_3 від 01.01.1969 року, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 11.09.2025 року, копією витягу з будинкової книги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Бабенківка Перша Каланчацького району Херсонської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Херсонської області Каланчацького району, с. Бабенківка, помер, на підтвердження чого до заяви долучено свідоцтво про смерть від 01.08.2025 року, серія НОМЕР_4 , видане Каланчацьким районним відділом РАЦС управління РАЦС Херсонської області.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч.ч. 2, 6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Клопотання осіб, які беруть участь у справі, з вимогою про подання оригіналів письмових доказів до суду не надходило.
Даючи оцінку допустимості зазначених доказів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.
Крім того, судом визнається загальновідомим факт відмови органами державної реєстрації актів цивільного стану у проведенні державної реєстрації смерті та народження особи на підставі документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 756/8168/21 положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для проведення державної реєстрації смерті особи існують об'єктивні перешкоди.
З метою захисту прав і свобод заявника суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Бабенківка-1 Каланчацького району Херсонської області - тимчасово окупованій території України, визначеній Міністерством розвитку громад та територій України, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть, видане державним органом України та відповідно оформити спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259, 264 - 265, 273, 293 - 294, 317, 319, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 134-А) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженця с. Бабенківка, Каланчацького району Херсонської області, Україна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Бабенківка Перша Каланчацького району Херсонської області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.
08.12.2025