20 листопада 2025 року справа № 580/10363/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
15.09.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Черкаській області, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.07.2025 включно різниці - індексації грошового забезпечення, відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
зобов'язати Управління Служби безпеки України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.07.2025 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум та надати копії проведених розрахунків індексації-різниці грошового забезпечення за вказаний період;
зобов'язати Управління Служби безпеки України в Черкаській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої різниці - індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно у період з 01.03.2018 по 01.07.2025 не було проведено нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Ухвалою від 22.09.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження, вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що право для нарахування й виплати індексації відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку №1078 пов'язано з встановленням моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Перерахунок грошового забезпечення позивачу за Постановою КМУ № 704 був проведений у червні 2018 року, з доплатою за період з 01.03.2018.
Постановою № 704 не були визначені тарифні розряди за усіма посадами в СБУ. При цьому, підпунктом 1 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів було надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям, посади яких не передбачені Постановою № 704, зокрема і Додатком 4. Відповідно, нарахування та виплата грошового забезпечення за березень 2018 року з урахуванням нових посадових окладів не могла бути здійснена до установлення наказом Голови СБУ відповідних тарифних розрядів по всім посадам в СБУ. У зв'язку з цим, нараховане та виплачене у березні 2018 року грошове забезпечення не враховувало зміну посадових окладів. Так, у березні 2018 року грошове забезпечення було нараховано та виплачено на рівні лютого 2018 року. В свою чергу, після прийняття Головою СБУ наказу, яким були установлені відповідні тарифні розряди по всім посадам в СБУ, а також після надходження цього наказу до Управління, у червні 2018 року було здійснено перерахунок та виплату відповідних видів грошового забезпечення за березень 2018 року. Так само при перерахунку враховувалась зміна складових грошового забезпечення (введення нових надбавок та доплат).
Відповідно до відомостей розрахункового листа №916/дск за 2018 рік, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за лютий 2018 - 6068,55 грн, за березень 2018 - 16481,38 грн.
Тобто, оскільки у березні 2018 року відбулося законодавчо-визначене підвищення грошового забезпечення позивача, то належить порівнювати розмір грошового забезпечення до проведення перерахунку згідно з Постановою КМУ № 704 і після такого перерахунку.
Дохід після перерахунку підвищився більше ніж на 4463,15 грн, тому право на фіксовану суму індексації відсутнє.
Водночас, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинена на 2023 рік дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Проведення індексації регулюють Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX.
Отже, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Позивач проходив в Управлінні служби безпеки України в Черкаській області військову службу з 03.11.2011 по 01.07.2025.
08.08.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.07.2025.
На вказане звернення, відповідач листом від 26.08.2025 повідомив про відсутність підстав для перерахунку індексації.
Не погоджуючись із нарахуванням індексації не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про Службу безпеки України» форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про Службу безпеки України», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 січня 1993 року №37 «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України», пунктом 2 якої визначено, виплачувати військовослужбовцям посадові оклади, крім затверджених цією постановою, оклади за військовими званнями, надбавку за вислугу років, грошову винагороду та матеріальну допомогу, грошову компенсацію замість продовольчого пайка, речового забезпечення та здійснювати інші виплати на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103%).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Суд звертає увагу, що предметом цього спору є виплата позивачу індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року, за період з 01.03.2018 по 01.07.2025 з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 фактично йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Водночас, п.3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Отже, підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 відсутні.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання індексації-різниці його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.07.2025 з урахуванням абз.3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити індексацію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що
Відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, виплата вказаної компенсації відбувається одночасно із виплатою грошового забезпечення (у т.ч. індексації).
Оскільки нарахування та виплата індексації не проведена, вказана вимога направлена на захист прав, що не були порушені, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо вимог надати ОСОБА_1 копії зроблених перерахунків індексації, суд зазначає, що суд зазначає, що відповідно до відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, поновленню підлягають порушені права позивача.
Оскільки відповідач не здійснював перерахунок індексації та не відмовляв у видачі відповідних довідок права позивача у цій частині не порушені. Тому вказана позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1 та 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Положення Закону №2050-ІІІ пов'язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Відповідно до ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та 2) виплата нарахованих доходів.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон №2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Враховуючи, що станом на час розгляду справи індексація грошового забезпечення позивачу не перерахована і не виплачена, вимога нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою є передчасною та не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку задовольнити позов частково.
Стосовно доводів відповідача щодо пропуску строку звернення, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 зазначила, що вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Зважаючи, що позивач звільнений зі служби з 01.07.2025, позов поданий в суд з дотриманням встановленого ст.233 КЗпП України (у редакції з 19.07.2022) строку звернення в суд.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відсутні підстави для його стягнення з відповідача відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.07.2025 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати управління Служби безпеки України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.240, код ЄДРПОУ 20001740) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.07.2025 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ