09 грудня 2025 року справа № 580/11380/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Янківської В.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.04.2025р. про призначення та виплату частини грошового забезпечення як батьку зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти 23.09.2024;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025р. про призначення та виплату частини грошового забезпечення як члену сім'ї - батьку військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти 23.09.2024 та прийняти відповідне рішення відповідно до вимог встановлених Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у зв'язку із набуттям ОСОБА_2 статусу «безвісно зниклого», звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та документами на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про нарахування і виплату частини щомісячного грошового забезпечення як батьку військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти. Факт направлення заяви з додатками підтверджується: описом вкладення до цінного листа, накладною та квитанцією про відправку поштового відправлення №1800212566799. Проте на даний час відповіді на заяву позивача від відповідача позивачем не отримано. Таким чином позивач зазначає, що бездіяльність відповідача, щодо не розгляду його від 30.04.2025 про виплату йому частини щомісячного грошового забезпечення як батьку військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти є протиправною.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 розглянуто заяву позивача від 30.04.2025. Командуванням військової частини прийнято позитивне рішення щодо виплати частини грошового забезпечення зниклого безвісти. Відповідно до довідки № 191/6014 від 19.10.2025 року про стан депонованого рахунку матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільця - зенітника військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти, нарахування грошового та додаткового грошового забезпечення батьку зниклого безвісти ОСОБА_1 здійснюється з липня місяця 2025 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_2 , матрос військової частини НОМЕР_1 , згідно із Сповіщенням №291 від 25.09.2024 вих.№ 9/13388 ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається зниклим безвісти з 23.09.2024 внаслідок ворожого мінометного обстрілу в АДРЕСА_1 . Підставою вказаного сповіщення є Сповіщення №202 від 24.09.2024 вих.№ 182/9795 командира військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , у зв'язку із набуттям ОСОБА_2 статусу «безвісно зниклого», звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та документами на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про нарахування і виплату частини щомісячного грошового забезпечення як батьку військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти.
Направлення заяви з додатками підтверджується: описом вкладення до цінного листа, накладною та квитанцією про відправку поштового відправлення №1800212566799 та 02.05.2025 отримана уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується інформацією витягу трекінгу з сайту «Укрпошти» про відстеження рекомендованого листа №1800212566799.
29.09.2025 представник позивача адвокат Макеєв В.Ф. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із адвокатським запитом №657/09/25 у якому просив повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.04.2025 про виплату частини грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .
Вказаний адвокатський запит отриманий представником ТЦК 01.10.2025, проте на день звернення до суду із цим позовом залишений без реагування.
29.09.2025р. представник Позивача адвокат Макеєв В.Ф. звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом №656/09/25 у якому просив повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.04.2025 про виплату частини грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .
Вказаний адвокатський запит отриманий представником військової частини 03.10.2025, проте на день звернення до суду із цим позовом залишений без реагування.
Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо не розгляду його заяви про виплату йому частини щомісячного грошового забезпечення як батьку військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти від 30.04.2025 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі за текстом - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 1 Закону №2011-XII визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі за текстом - Порядок №260).
У пункті 2 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Як встановив суд, 30.04.2025 ОСОБА_1 , у зв'язку із набуттям ОСОБА_2 статусу «безвісно зниклого», звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та документами на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про нарахування і виплату частини щомісячного грошового забезпечення як батьку військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від 30.04.2025 ОСОБА_1 , через ІНФОРМАЦІЯ_4 , 09.06.2025 року за вх. № 181/3863, щодо виплати частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було розглянуто заяву від 30.04.2025 року батька зниклого безвісти ОСОБА_1 (далі Позивач). Командуванням військової частини прийнято позитивне рішення щодо виплати частини грошового забезпечення зниклого безвісти.
Відповідно до довідки № 191/6014 від 19.10.2025 року про стан депонованого рахунку матроса ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стрільця- зенітника військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти, нарахування грошового та додаткового грошового забезпечення батьку зниклого безвісти ОСОБА_1 здійснюється з липня місяця 2025 року.
Суд наголошує на тому, що предметом розгляду у справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо нездійснення розгляду заяви позивача від 30.04.2025 щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
В той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем прийнято позитивне рішення щодо виплати частини грошового забезпечення зниклого безвісти.
Отже, фактично, відповідач вчинив дії по розгляду заяви, які виключають його бездіяльність.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовна заява позивача не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА