Справа № 420/16318/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач-1), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 24.08.2023 р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошові допомоги на оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 р. по 24.08.2023 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 р.. з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16.07.2021 р., без урахування положень частини 3 статті 42 Закону України "Про розвідку", а саме в частині, що стосується збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям розвідувальних органів із застосуванням коефіцієнту 1.8 до посадового окладу;
- зобов'язати Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 16.07.2021 р. із врахуванням частини 3 статті 42 Закону України "Про розвідку", а саме в частині, що стосується збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям розвідувальних органів із застосуванням коефіцієнту 1.8 до посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у зменшеному розмірі, без врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 р. № 256-04 "Про заходи щодо виконання вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", а саме: в період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки - допомога для оздоровлення; 2015, 2019, 2020, 2021 роки - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язати Інформаційний центр "Одеса" Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 р. № 256-04 "Про заходи щодо виконання вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за період: 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки - допомога для оздоровлення; 2015, 2019, 2020, 2021 роки - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати Інформаційний центр " ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в Державній прикордонній службі України з 1991 року та безпосередньо у період з лютого 2004 року по 24.08.2023 р. - в Інформаційному центрі "Одеса Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). Під час проходження військової служби відповідач-1 у період з 29.01.2020 р. по 24.08.2023 р. протиправно розраховував грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Зазначає, що після скасування рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифних коефіцієнт. Тому розмір посадового окладу та окладу за військовим званням повинен розраховуватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. шляхом множення на тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704. Крім того, з 01.01.2021 р. набрала чинності ч.3 ст.42 Закону України "Про розвідку" щодо застосування коефіцієнту до посадового окладу співробітників розвідувальних органів, зокрема, для співробітників кадрового складу - 1,8. Водночас, відповідачем-1 при розрахунку та виплаті грошового забезпечення вказаний коефіцієнт до посадового окладу - 1,8 почав застосовувати не з 01.01.2021 р., а з 17.07.2021 р., тобто після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 729 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704". Такі дії відповідача-1 є неправомірними, оскільки Закон України "Про розвідку" має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, а тому коефіцієнт 1,8 повинен був застосовуватися з 01.01.2021 р. Окрім цього, позивачу було виплачено у меншому розмірі грошова допомога на оздоровлення за 2015-2022 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2019-2021 роки, так як відповідачем-1 не враховано при визначення їх розміру надбавки за оперативну роботу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 р. № 256-04 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та грошової допомоги на оздоровлення за 2017, 2017 роки, оскільки відповідачем-1 не включено при її розрахунку щомісячну додаткову грошову винагороду. Зауважує, що надбавка за оперативну роботу та щомісячна додаткова грошова винагорода мали постійний характер, а тому повинні включатися до місячного грошового забезпечення, з якого обчислювався розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою від 30.05.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 13.06.2025 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.06.2025 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовні заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно до додатками 1, 12, 13 і 14. У подальшому Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)", вказавши цю розрахункову величину як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року". Однак зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови. Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункті 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)". Вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 р. Разом з тим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Крім того, пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017 р., встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Доводи позивача щодо необхідності застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу з 01.01.2021 р. з посиланням на ч.3 ст.42 Закону України "Про розвідку" є безпідставними, оскільки з метою реалізації цих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 р. № 729, якою внесено відповідні зміни до Постанови № 704. Постанова № 729 набрала чинності 17.07.2021 р., у зв'язку з чим саме з цієї дати виникла фактична можливість реалізації вказаної норми. Твердження позивача стосовно необхідності врахування надбавки за оперативну роботу і щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суперечать вимога Інструкції, так як надбавка за оперативну роботу та щомісячна додаткова грошова винагорода є одноразовими додатковими складовими грошового забезпечення, тому не можуть бути враховані при нарахуванні та виплати грошової допомоги на оздоровлення, а розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлюється на власний розсуд керівника органу, але не може перевищувати місячного грошового забезпечення, у зв'язку з чим ці виплати не впливають на її розмір.
09.07.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки вони не спростовують доводи позовної заяви.
Ухвалою від 20.11.2025 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач-2).
01.12.2025 р. від відповідаа-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову та який за змістом є ідентичним відзиву, поданому відповідачем-1.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року по 08.03.2024 р. проходив військову службу у Державній прикордонній службі України, в тому числі з лютого 2004 року по 24.08.2023 р. - в Інформаційному центрі "Одеса" Управління інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з наказу начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.03.2024 р. № 32Р-ОС полковника ОСОБА_1 з 08 березня 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вважаючи що під час проходження військової служби в Інформаційному центрі " ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування грошового забезпечення у період з 29.01.2020 р. по 24.08.2023 р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З матеріалів справи слідує, а відповідачем-1 не заперечується, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням у період з 29.01.2020 р. по 24.08.2023 р. виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року (1762 грн).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закони № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-ІХ, № 2710-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 294-IX на 01.01.2020 р. (2102 грн.), Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р. (2270 грн.), Законом № 1928-ІХ на 01.01.2022 р. (2481 грн.), Законом № 2710-ІХ на 01.01.2023 р. (2684 грн.)).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем-1 для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., є протиправним.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. відповідач-1 мав би нараховувати позивачу грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
В той же час доводи позивача про неправильний розрахунок грошового забезпечення з 20.05.2023 р. по 24.08.2023 р. є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки 20.05.2023 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704", відповідно до якої з 20.05.2023 р. розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням був не прожитковий мінімум, а стала величина - 1762 грн.
Згідно пункту 1 глави 7 розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (пункт 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
З розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2023 р. вбачається, що позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення у квітні 2020 року у розмірі 32353,20 грн., у серпні 2021 року у розмірі 40366,36 грн., у серпні 2022 року у розмірі 55987,76 грн., у березні 2023 року у розмірі 74124,56 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у квітні 2020 року у розмірі 32353,20 грн., у листопаді 2021 року у розмірі 41190,76 грн., у грудні 2022 року у розмірі 2220 грн.
З аналізу вищевказаних положень Інструкції № 558 слідує, що основою для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення є розмір місячного грошового забезпечення, в тому числі посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, а тому неправильний розрахунок відповідачем посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. призвів до неправильного розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за вказаний період.
В той же час розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не прив'язаний до місячного грошового забезпечення, а визначається за рішенням начальника органу Держприкордонслужби у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі, в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відтак невірне визначення відповідачем-1 розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. жодним чином не впливає на розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. та зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.03.2022 р. по 19.05.2023 р., визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині розрахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 16.07.2021 р. без застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу, суд зазначає наступне.
24.10.2020 р. набрав чинності Закон України від 17.09.2020 р. № 912-ІХ "Про розвідку" (далі - Закон № 912-ІХ).
Частиною 1 статті 42 Закону № 912-ІХ визначено, що умови грошового забезпечення, оплати праці співробітників розвідувальних органів мають забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними посадових (службових) обов'язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру служби (роботи), забезпечувати добір до розвідувальних органів висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати їхні фізичні та інтелектуальні затрати.
На співробітників розвідувальних органів поширюються умови грошового забезпечення та оплати праці, встановлені законодавством для державних службовців та інших працівників центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, у порядку і в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно ч.2 ст.42 Закону № 912-ІХ грошове забезпечення та заробітна плата співробітників розвідувальних органів складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за військовим званням або надбавки за ранг державного службовця; 3) надбавки за вислугу років; 4) надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 5) інших доплат, надбавок та винагород, передбачених законодавством; 6) премій.
01.01.2021 р. набули чинності положення ч.3 ст.42 Закону № 912-ІХ, якою передбачено, що посадові оклади співробітників розвідувальних органів встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених Кабінетом Міністрів України для відповідних посад державної служби та посад інших категорій працівників у центральних органах виконавчої влади зі спеціальним статусом, посад військовослужбовців Збройних Сил України із коефіцієнтом: для співробітників кадрового складу 1,8; для співробітників, які не належать до кадрового складу, 1,4.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 729 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704", яка набрала чинності 17.07.2021 р. (далі - Постанова № 729), внесено зміни до Постанови № 704, зокрема пункт 4 доповнено абзацами такого змісту:
"Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2), із коефіцієнтом: для військовослужбовців кадрового складу 1,8; для військовослужбовців, які не належать до кадрового складу, 1,4".
Отже, Постановою № 729, яка прийнята на реалізацію положень ч.3 ст.42 Закону № 912-ІХ та яка набрала чинності з 17.07.2021 р., збільшено посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів внаслідок застосування коефіцієнту 1,8.
Таким чином, застосування коефіцієнту 1,8 до посадового окладу здійснюється з 17.07.2021 р., а не з 01.01.2021 р. як вказує позивач, оскільки саме Постановою № 729 врегульовано механізм реалізації ч.2 ст.43 Закону № 912-ІХ.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується врахування при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2019-2021 роки надбавки за оперативну роботу, суд зазначає наступне.
У спірному періоді (2015-2022 роки) порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України регулювався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України. затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 р. № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 р. за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), яка була чинною до 10.08.2018 р., та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 р. № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 р. за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558)
За приписами 1.2 розділу І Інструкції № 425 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Розділом ІІІ Інструкції № 425 визначено перелік додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425 передбачено, що військовослужбовцям підрозділів Державної прикордонної служби України, розвідувального органу, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність, виплачується надбавка в розмірі до 50 відсотків посадового окладу.
За приписами підпункту 3.4.2 пункту 3.4 розділу ІІ Інструкції № 425 конкретний розмір надбавки кожному військовослужбовцю визначається залежно від складності, обсягу та важливості виконуваних завдань та встановлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби (начальникові (командирові) органу Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів) органів Держприкордонслужби) у відсотках у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби.
Надбавка виплачуються з дня, з якого військовослужбовець став до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня підписання наказу про призначення.
Розміри для виплати надбавки військовослужбовцям підрозділів Державної прикордонної служби України, розвідувального органу, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність, установлюються щороку наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення (підпункт 3.4.3 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425).
Підпунктом 3.4.9 пункту 3.4 розділу ІІІ Інструкції № 425 встановлено, що надбавка виплачується щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Згідно підпункту 3.4.12 пункту 3.4 ІІІ Інструкції № 425 виплата надбавки військовослужбовцям припиняється з дня виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби в разі звільнення з військової служби.
Підпунктом 3.6.1 пункту 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 425 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 3.6.2 пункту 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 425 матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) на підставі рапорту, який подається по команді.
Питання виплати матеріальної допомоги розглядається комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Рішення комісії оформляється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців, наявними підтвердними документами передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.
За приписами підпункту 3.7.1 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 розділу ІІІ Інструкції № 425 розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (пункт 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558).
Згідно пункту 1 глави 6 розділу ІV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
З аналізу даних правових норм слідує, що основою для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення є розмір місячного грошового забезпечення, який складається з основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Отже, до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення, включаються, у тому числі, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, надбавки, доплати.
Відповідно до розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2023 р., позивачу було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення: за 2015 рік - у липні 2015 року у сумі 108870,58 грн.; за 2016 рік - у липні 2016 року у сумі 11109,45 грн.; за 2017 рік - у квітні 2017 року у сумі 11932,95 грн.; за 2018 рік - у квітні 2018 року - у розмірі 19807,20 грн.; за 2019 рік - у травні 2019 року у сумі 27565,20 грн.; за 2020 рік - у квітні 2020 року сумі 32353,20 грн.; за 2021 рік - у серпні 2021 року у сумі 40366,36 грн.; за 2022 рік - у серпні 2022 року у сумі 55987,76 грн.
Також згідно даного розрахунку ОСОБА_1 щомісяця з січня 2015 року по грудень 2022 року (за виключенням двох місяців) нараховувалася та виплачувалася доплата згідно постанови КМУ від 20.05.1992 р. № 256-04 (січень-березень 2015 року в сумі 366 грн., квітень 2015 року в сумі 383,81 грн., травень-червень 2015 року в сумі 378 грн., липень 2015 року в сумі 372,19 грн., серпень 2015 року - березень 2018 року в сумі 366 грн., квітень 2018 року - липень 2021 року в сумі 1832 грн., серпень 2021 року - лютий 2922 року в сумі 3297,60 грн., травень 2022 року в сумі 9892,80 грн., червень-серпень 2022 року в сумі 3297,60 грн., вересень 2022 року в сумі 2978,48 грн., жовтень 2022 року в сумі 3616,72 грн., листопад 2022 року в сумі 3297,60 грн., грудень 2022 року в сумі 3297,60 грн.).
Між тим, відповідно до довідки відповідача-1 про нараховану та виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 2015 року по 2022 рік, вказану доплату не було включено до місячного грошового забезпечення, з якого позивачу розраховано грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2022 роки.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки доплата згідно постанови КМУ від 20.05.1992 р. № 256-04 виплачувалася ОСОБА_1 протягом 2015-2022 років щомісяця (за виключенням березня, квітня 2022 року), отже мала систематичний та постійний характер, є додатковим видом грошового забезпечення, а тому має включатися до місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення.
В той же час доводи позивача про неправильний розрахунок відповідачем-1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань внаслідок не включення доплата згідно постанови КМУ від 20.05.1992 р. № 256-04 є безпідставними, так як розмір матеріальної допомоги визначається керівником на власний розсуд в межах фонду грошового забезпечення, але не більше місячного грошового забезпечення. Тобто, місячне грошове забезпечення не є розрахунковою величиною, а є граничною межею, який не повинен перевищувати розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Що стосується врахування при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки щомісячної додаткової винагороди, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 р. № 889 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Як вбачається з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2023 р., позивачу грошова допомогу на оздоровлення за 2016 рік виплачена у липні 2016 року в сумі 11109,45 грн., за 2017 рік - у квітні 2017 року в сумі 11932,95 грн.
Також згідно вказаного розрахунку ОСОБА_1 щомісячно у період з лютого 2016 року по грудень 2017 року нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889 (лютий-травень 2016 року - 2247,32 грн., червень 2016 року - 6741,95 грн., липень-серпень 2016 року - 6796,85 грн., вересень-листопад 2016 року - 6885,27 грн., грудень 2016 року - березень 2017 року - 7159,77 грн., квітень 2017 року - 7598,97 грн., травень-червень 2017 року - 7379,37 грн., липень 2017 року - 7084,62 грн., серпень 2017 року - 7674,12 грн., вересень-грудень 2017 року - 7379,37 грн.).
З викладеного слідує, що виплата щомісячної грошової додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 889, мала систематичний та безперервний характер.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 522/2738/17, від 10.11.2021 р. у справі № 825/997/17.
Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, до 01.03.2018 р. мала постійний характер, виплачувалася позивачу у період з січня 2016 року по грудень 2017 року, то відповідно до положень ст.9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Визначаючи орган Державної прикордонної служби України, який має здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення суд виходить з наступного.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 р. № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Пунктом 292 Положення № 1115/2009 передбачено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що повний розрахунок з військовослужбовцем здійснюється тим органом Держприкордонслужби, з якого військовослужбовець звільняється.
З матеріалів справи слідує, що перед звільненням ОСОБА_1 проходив військову службу в Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) і саме наказами начальника Управління інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 р. № 8 т Р-ОС та від 05.03.2024 р. № 32Р-ОС позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
Вищевикладене свідчить про те, що саме Управління інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) необхідно зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за спірні періоди.
Приписами ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р.
Зобов'язати Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки без врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 р. № 256-04 "Про заходи щодо виконання вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Зобов'язати Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2022 роки із врахування надбавки за оперативну роботу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.1992 р. № 256-04 "Про заходи щодо виконання вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889.
Зобов'язати Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 23311375) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889, з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко