02 грудня 2025 р. № 400/12195/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
проСт. 374 визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
Рішенням від 07.06.2024 (що було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 24.12.2024) суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч або відповідач), у тому числі:
зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.12.2020 до 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 до 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 до 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
24.01.2025 суд видав чотири виконавчих листи.
20.11.2025 до суду надійшла заява В/ч про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. У цій заяві відповідач також просив зупинити виконавчі провадження.
Ухвалою від 21.11.2025 суд прийняв заяву до розгляду, призначив її розгляд на 02.12.2025, у задоволенні заяви про зупинення виконавчих проваджень відмовив.
Позивач на заяву відповідача та ухвалу суду не відреагував.
В судовому засіданні представник В/ч підтримав доводи заяви і зазначив таке. За виконавчими листами, що суд видав 24.01.2025, було відкрито чотири виконавчих провадження. За кожним з проваджень відповідач має сплатити виконавчий збір в сумі 32 000 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 340 грн. Загальна сума, яку має сплатити В/ч за примусове виконання рішення суду, становить 129 360 грн. Відповідач вказав, що такі витрати створюють додаткове фінансове навантаження на військову частину та Збройні Сили України, що у наслідку негативно впливає на розподіл грошових коштів всередині Збройних Сил України, надмірною сплатою яких фактично знижується обороноздатність України. В/ч зазначила, що на виконання рішення суду буде вчинено одну дію - виплачено загальну суму грошового забезпечення за різні періоди, тому підстав для видачі чотирьох виконавчих листів не було. Відповідач вказав, що "… з метою забезпечення належного виконання судового рішення, необхідно внести зміни/або видати новий виконавчий лист, в якому належить об'єднати вимоги Позивача в один виконавчий лист, що в свою чергу зменшить фінансове навантаження на військову частину …".
Також у заяві відповідач вказав на помилки, що містять у постановах про відкриття виконавчого провадження.
Ці доводи суд не оцінював, оскільки вони не мають відношення до суті заяви.
Вирішуючи питання наявності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших підстав.
На думку відповідача, суд помилково видав чотири виконавчих листи замість одного.
Суд зазначає, що у позові ОСОБА_1 об'єднані чотири вимоги зобов'язального характеру, що пов'язані між собою підставою виникнення.
Суд задовольнив у повному обсязі три вимоги, четверту задовольнив частково (період - з 01.01.2023 до 19.05.2023).
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судовим рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів.
Тому, на думку суду, видача чотирьох виконавчих листів не було помилковою.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви В/ч.
Керуючись статтями 248, 374 КАС України, суд
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.В. Птичкіна
Повний текст ухвали складено 08.12.2025