справа № 380/22605/25
з питань вжиття заходів забезпечення позову
03 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Бугрінова Е.В.
за участю:
представника позивача Мокрій Р.З.,
представника відповідача Думич І.А.,
розглянув у відкритому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Комунальне підприємство “Сокальжитлокомунсервіс» (адреса місцезнаходження: 80000, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 11; ЄДРПОУ: 31963156) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправними дії контролюючого органу Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування Комунальному підприємству “Сокальжитлокомунсервіс» пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, оскільки факт своєчасної сплати був встановлений рішенням суду, що набрало законної сили;
зобов'язати контролюючий орган Головне управління ДПС у Львівській області винести рішення про списання з інтегрованої картки платника податків Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» податковий борг (пеню) по ПДВ, у розмірі 3 891 520,99 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно здійснено нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість, оскільки факт своєчасної сплати таких податкових зобов'язань встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили. Однак, відповідач не виконав вказані рішення щодо зарахування сплачених платежів та не вніс зміни до інтегрованих карток (облікової) платника податків Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» по податку на додану вартість, що призвело до виникнення спірної заборгованості по пені.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області утриматись від вчинення дій в частині списання коштів з розрахункових рахунків комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» до набрання законної сили судового рішення по даній справі та заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області (Відповідачу) вчиняти будь-які подальші дії, спрямовані на примусове стягнення (списання) спірної суми податкового боргу (пені) з рахунків позивача, в тому числі, але не виключно, шляхом виставлення інкасових доручень (платіжних вимог) до набрання законної сили судового рішення по даній справі. Заява мотивована тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення, а також тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. В підтвердження своїх доводів покликається на факт списання протягом 10 та 11 листопада 2025 року, тобто двох днів, з рахунків підприємства коштів на погашення боргу, в тому числі по пені, на загальну суму в розмірі 410 645,81 грн. При цьому частина коштів в розмірі 41 902,63 грн. списана зі спеціального рахунку, призначеного для виплати соціальної допомоги, що є порушенням законодавства та критично загрожує фінансово-господарській діяльності комунального підприємства та його спроможності виконувати свої статутні та соціальні обов'язки.
Ухвалою від 17.11.2025 для розгляду заяви представника позивача про застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії призначено судове засідання на 19 листопада 2025 року, яке в подальшому за клопотанням сторін для надання можливості подати підтверджуючі документи відкладено до 24.11.2025 та в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у Львівській області до 03.12.2025.
24.11.2025 представником позивача подано доповнення до заяви про забезпечення позову, в якій представник покликається на те, що на сьогодні контролюючий орган має технічну можливість і може в подальшому здійснювати списання коштів з розрахункових рахунків позивача для погашення пені, яка є предметом спору в даній справі, а тому невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить, а в подальшому зробить і неможливим виконання судового рішення, оскільки у разі задоволення позовних вимог спірні суми вже можуть бути списані з рахунків підприємства. На підтвердження режиму використання спеціального рахунку та цільового характеру списаних коштів подав довідку банку від 20.11.2025 за №607 та заяву про відкриття рахунку.
Від відповідача 01.12.2025 на адресу суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких представник податкового органу просить взяти до уваги, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Зазначає, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача. Наголошує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, що би свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. Вважає, що сам факт наявності спорів у інших судових справах та відсутність остаточних судових рішень не може розцінюватися як достатня та необхідна підстава для застосування заходів забезпечення позову. Такі обставини не свідчать про існування реальної небезпеки неможливості або істотного ускладнення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, що є ключовою умовою для застосування забезпечення позову відповідно до процесуального законодавства. Таким чином, окреслені аргументи не підтверджують наявність невідкладної та об'єктивної потреби у вжитті заходів забезпечення позову. Також звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що зазначений позивачем банківський рахунок має спеціальне призначення для виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З цих підстав просить в задоволенні заяви відмовити.
Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2025.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» про забезпечення позову та просив її задовольнити з викладених у ній підстав. Додатково зазначив, що невжиття таких заходів заблокує роботу підприємства, як об'єкта критичної інфраструктури, який надає послуги в сфері комунального обслуговування в умовах війни та в зимовий період.
Представник відповідача заперечила проти вжиття заходів забезпечення позову з підстав, викладених у запереченні на заяву.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є протиправність дії контролюючого органу щодо нарахування Комунальному підприємству “Сокальжитлокомунсервіс» пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань та зобов'язання списати цей борг по пені, оскільки факт своєчасної сплати був встановлений рішеннями суду, що набрали законної сили.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову позивач обгрунтовує наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення, оскільки списання спірних коштів заблокує роботу підприємства, як об'єкта критичної інфраструктури, який надає послуги в сфері комунального обслуговування в умовах війни та в зимовий період. В підтвердження своїх доводів покликається на факт списання протягом 10 та 11 листопада 2025 року, тобто двох днів, з рахунків підприємства коштів на погашення боргу, в тому числі по пені, на загальну суму в розмірі 410 645,81 грн. При цьому частина коштів в розмірі 41 902,63 грн. списана зі спеціального рахунку, призначеного для виплати соціальної допомоги, що є порушенням законодавства та критично загрожує фінансово-господарській діяльності комунального підприємства та його спроможності виконувати свої статутні та соціальні обов'язки.
Судом з'ясовано та представником контролюючого органу в судовому засіданні підтверджено факт списання протягом 10 та 11 листопада 2025 року з рахунків підприємства коштів на погашення боргу, в тому числі по пені, на загальну суму в розмірі 410 645,81 грн. за вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи. Водночас загальна сума пені, яка є предметом оскарження в даній справі, становить 3 891 520,99 грн., що суттєво перевищує податкові зобов'язання підприємства, які підлягають до сплати за звітний період.
Суд враховує як характер спірних правовідносин, а саме те, що рішення судів, якими встановлено факт своєчасної сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість, набрали законної сили, так і належність підприємства позивача до критичної інфраструктури, функціонування якої відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» є елементом національної безпеки, особливо в умовах воєнного стану, а також факт списання коштів з рахунку позивача зі спеціальним режимом використання та цільового призначення коштів.
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення (списання) спірної суми податкового боргу (пені) з рахунків позивача, в тому числі, шляхом виставлення інкасових доручень (платіжних вимог) до набрання законної сили судового рішення по даній справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду у цій справі.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2025 у справі №520/2073/25.
Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності i процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення інтересів позивача, а також перешкоджання завдання йому шкоди. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
У цій справі позивач належним чином довів існування та впливу на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову та які обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Наведені позивачем обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Суд також враховує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 420/6907/20, від 13 травня 2021 року у справі № 420/2719/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 420/11076/20 та від 01 червня 2022 року у справі № 580/5656/21.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та нерозривно з ним пов'язаний, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Вжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність дій контролюючого органу щодо нарахування Комунальному підприємству “Сокальжитлокомунсервіс» пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.
Суд зазначає, що правомірність або протиправність дій відповідача щодо нарахування спірної суми пені може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів у їх сукупності, що буде здійснено під час вирішення спору по суті.
Водночас суд не вбачає підстав для забезпечення позову в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області утриматись від вчинення дій в частині списання коштів з розрахункових рахунків комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» до набрання законної сили судового рішення по даній справі, оскільки такий спосіб забезпечення позову поглинається забороною вчиняти такі дії.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення» КАС України, суд, -
заяву Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Головному управлінню ДПС у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення (списання) спірної суми податкового боргу (пені) з рахунків позивача, в тому числі, шляхом виставлення інкасових доручень (платіжних вимог) до набрання законної сили судового рішення по даній справі.
В іншій частині вимог заяви Комунального підприємства “Сокальжитлокомунсервіс» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.12.2025.
Суддя Чаплик І.Д.