Іменем України
09 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/9513/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Деркача Дмитра Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) 27.06.2022 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі Святошинська РДА або відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №12 від 29.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, оформлене протоколом № 5 від 29.09.2021 Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації;
зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації для отримання житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 214 від 28.03.2018 (в редакції чинної на момент звернення позивача з відповідною заявою), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
стягнути з Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.
В обґрунтування пред'явленого позову зазначено, що 19.05.1990 між позивачем та ОСОБА_2 , було укладено шлюб. Чоловік позивачки - ОСОБА_2 проходив військову службу, приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан та являється учасником бойових дій. У результаті таких бойових дій ОСОБА_2 отримав множинні поранення, внаслідок чого йому призначено довічно II групу інвалідності згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
У 2018 році позивач разом з чоловіком ОСОБА_2 подали до Управління соціального захисту населення заяву щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, за результатами розгляду якої рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації Управління соціального захисту населення № 8 від 11.19.2018 заявникам було призначено грошову компенсацію відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 у розмірі 1 655 794, 77 грн.
Проте, грошова компенсація так і не була отримана заявниками, у зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті, внаслідок чого позивач та її чоловік ОСОБА_2 щороку подавали заяви на проведення перерахунку грошової компенсації.
Відповідно до цих заяв позивач отримала рішення Комісії:
№ 4 від 06.03.2019 щодо перерахунку грошової компенсації у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла відповідно до абзацу 6 п. 19 Порядку та Наказу Міністерства регіонального розвитку; розмір грошової компенсації після перерахунку становить 1 757 576, 69 грн;
№ 2 від 26.08.2020 щодо перерахунку грошової компенсації у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла відповідно до абзацу 6 п. 19 Порядку та Наказу Міністерства регіонального розвитку; розмір грошової компенсації після перерахунку - 1 745 524, 06 грн;
№ 1 від 04.02.2021 щодо перерахунку грошової компенсації у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла відповідно до абзацу 6 п. 19 Порядку та Наказу Міністерства регіонального розвитку; розмір грошової компенсації після перерахунку - 1 645 205, 36 грн;
№ 8 від 07.06.2021 щодо перерахунку грошової компенсації у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла відповідно до абзацу 6 п. 19 Порядку та Наказу Міністерства регіонального розвитку; розмір грошової компенсації після перерахунку - 1 745 524, 06 грн.
У вересні 2021 ОСОБА_2 помер, у зв'язку із чим позивач вже самостійно подала заяву до відповідача щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей. Однак, за наслідками розгляду заяви позивача, 28.01.2022 ОСОБА_1 отримала від відповідача рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації № 12 від 29.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження. Крім того, рішенням № 12 відповідач скасував попередні рішення комісії № 8 від 19.11.2018, № 4 від 06.03.2019, № 1 від 13.01.2020, № 2 від 26.08.2020, № 1 від 04.02.2021 та № 8 від 07.06.2021.
Рішення № 12 оформлене протоколом Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації № 5 від 29.09.2021.
Позивач вважає незаконним прийняте відповідачем рішення № 12 від 29.09.2021, оформлене протоколом комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації № 5 від 29.09.2021, з підстав того, що ОСОБА_2 та позивач мають право на отримання грошової компенсації.
Зокрема, позивач вважає, що станом на 2018-2022 роки, а також за 5 років, що передують подачі заяви у 2018 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть вважатись забезпеченими житлом з огляду на норми жилої площі, що у спірному випадку становить 27,30 квадратних метрів на позивача та ОСОБА_2 . Крім того, квартиру у м. Києві було придбано позивачем та ОСОБА_2 не за рахунок державних коштів, про що також зазначено в рішеннях Комісії. До первинного звернення до відповідача у 2017 році, позивач дійсно прийняла у спадок житловий будинок в Житомирській області, але він є непридатним для проживання.
Відповідач володів всією інформацією щодо позивача, про що безпосередньо зазначено у рішеннях Комісії № 2 від 26.08.2020, № 1 від 4.02.2021, № 8 від 07.06.2021.
Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, 28.10.2025 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.05.2018 № 319 було утворено комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації.
У зв'язку із неодноразовими змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 та змінами до Порядку, розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про утворення Комісії приводились у відповідність до вимог чинного законодавства.
Так, на сьогодні при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації діє комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, утворена відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.02.2021 № 51 (зі змінами).
Чоловік позивача - ОСОБА_2 , який мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, звернувся із заявою до Комісії про виплату грошової компенсації. З урахуванням наявності у ОСОБА_2 права на отримання грошової допомоги та на підставі заяви і поданих до неї необхідних документів, 19.11.2018 Комісією було прийнято рішення № 8 про призначення ОСОБА_2 грошової компенсації відповідно до Порядку (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Комісією) у розмірі 1 655 794,77 грн.
Грошова компенсація нараховувалась на двох осіб: ОСОБА_2 та його дружину - ОСОБА_1 (позивач).
ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_2 помер. За позивачем зберігалося право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку.
29.09.2021 Комісією було розглянуто заяву позивача від 17.09.2021 з доданими до неї документами та прийнято рішення № 12, відповідно до якого: позивачеві відмовлено у виплаті грошової компенсації, оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження; скасовано рішення Комісії від 19.11.2018 № 8; 06.03.2019 № 4; 13.01.2020 № 1; 26.08.2020 № 2; 04.02.2021 № 1; 07.06.2021 № 8, відповідно до пункту 6 Порядку.
Згідно з інформацією від 18.04.2018 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на момент прийняття рішення від 19.11.2018 № 8 про призначення ОСОБА_2 грошової компенсації:
ОСОБА_2 на праві власності належало житло: 1/3 частина квартири, об'єкт житлової нерухомості, житловою площею 17,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане та зареєстроване 21.08.2013);
дружині заявника ОСОБА_1 (позивач) на праві власності належало житло: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 51,6 кв. м, житловою площею 34,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 24.11.2017, зареєстроване 24.11.2017); 1/3 частина квартири, об'єкт житлової нерухомості, житловою площею 17,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане та зареєстроване 21.08.2013).
На момент прийняття рішення від 19.11.2018 № 8 Порядок не містив будь-яких положень щодо відмови в призначенні грошової допомоги в зв'язку з володінням заявником або членами його сім'ї правом власності на житлове приміщення.
До постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 неодноразово вносилися зміни, в тому числі і до Порядку в частині положень про повноваження Комісії та підстав для відмови у виплаті грошової компенсації.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 333 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214, зокрема і до Порядку.
Крім того, відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 811 до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 внесено зміни, зокрема викладено в новій редакції Порядок.
08.02.2021 позивач зареєструвала право власності на житловий будинок загальною площею 51,2 кв. м., житловою площею 17,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Підстава для державної реєстрації - декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ЖТ101201214756, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2021).
22.03.2021 позивач подарувала належний їй на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 51,2 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи положення Порядку, наявність у позивача права власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України, та здійснення його відчуження, Комісією у межах встановлених повноважень оскаржуваним рішенням було відмовлено позивачеві у виплаті грошової компенсації. Також з урахуванням усіх обставин були скасовані рішення про призначення та про перерахунок грошової компенсації від 19.11.2018 № 8, від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1, від 26.08.2020 № 2; від 04.02.2021 № 1 та від 07.06.2021 № 8.
Отже, на думку відповідача, при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у виплаті грошової компенсації Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, а тому підстави для визнання рішення Комісії від 29.09.2021 № 12 протиправним та його скасування, відсутні.
Що стосується позиції позивача щодо дії нормативно-правового акту у часі та неправомірності використання редакції Порядку від 2021 року, зазначив, що змінами до Порядку встановлювалась необхідність здійснення перерахунку грошової компенсації у зв'язку із зміною складових формули, за якою розраховується грошова компенсація, якщо грошова компенсація не виплачена чи виплачена не в повному обсязі.
На час прийняття рішення про відмову позивачу у виплаті грошової компенсації, остання не була виплачена.
До того ж, відповідно до абзацу дев'ятого пункту 37 Порядку визначено, що положення цього пункту поширюються на випадки, коли смерть заявника відбулася до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 811 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214».
Таким чином, Комісія при вирішенні питання щодо виплати грошової компенсації Позивачеві зобов'язана була керуватися Порядком у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 811.
На сьогодні жодне Положення Порядку не визнано неконституційним.
Щодо непридатності житлового будинку, об'єкта житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 , для проживання, зауважив, що на підтвердження даної обставини позивач посилається на довідку виконавчого комітету від 22.06.2020 № 458 та акти визначення технічного стану за результатами візуального обстеження Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 22.06.2020, рішення виконавчого комітету Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 30.06.2020 № 25 «Про затвердження акт визначення технічного стану за результатами візуального огляду від 22.06.2020 р.».
Проте, відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 26.07.1984 № 189 (чинна на сьогодні), рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання приймає виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів на підставі поданих комісією матеріалів (пункти 6 - 8 вказаного Положення).
Рішенням виконавчого комітету Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 30.06.2020 № 25 «Про затвердження акта визначення технічного стану за результатами візуального огляду від 22.06.2020 р.» затверджено акти визначення технічного стану за результатами візуального огляду від 22.06.2022, проте зазначених актів від 22.06.2022 позивачем не надано.
Спростовують також твердження про непридатність будинку для проживання і копії технічних паспортів на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 05.09.2017 та на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 18.11.2020.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2021, позивач 08.02.2021 зареєструвала право власності на житловий будинок загальною площею 51,2 кв. м., житловою площею 17,1 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ЖТ101201214756, видавник: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.
Позивач вважає, що має бути враховано місце розташування будинку, оскільки будинок знаходиться в Житомирській області, а вона постійно проживає у м. Києві і є такою, що потребує поліпшення житлових умов. Проте, пунктом 14 Порядку чітко визначено, що Комісія відмовляє у призначенні грошової компенсації, якщо заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР (на кожного члена сім'ї), яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території, або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Порядком не передбачено, що житлове приміщення повинно розташовуватись за місцем перебування заявника чи члена його сім'ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (на квартирному обліку). Місце знаходження житлового приміщення в даному випадку не має значення.
Позивач не позбавлена права на отримання жилого приміщення як особа, що потребує поліпшення житлових умов, проте не має права на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку.
Відповідач зауважує, що слід розмежовувати питання забезпеченості житлом та питання отримання грошової компенсації, оскільки вони не є тотожними.
Крім того, позивач володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР (на кожного члена сім'ї), яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території, та здійснила відчуження такого нерухомого майна.
Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що право позивача на житло не порушувалось, вона його не втратила, оскільки і надалі перебуває на квартирному обліку. Твердження про додаткові зусилля для організації свого життя вважає незрозумілими та необґрунтованими, оскільки позивачем не зазначається в чому полягають додаткові зусилля, які саме додаткові зусилля вона вчинила для організації свого життя. Має місце використання загальних фраз для обґрунтування завдання моральної шкоди.
Враховуючи, що при прийнятті рішення, що оскаржується, Комісія діяла на підставі та відповідно до Порядку, в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб, а також те, що право позивача на житло не порушено, відповідач вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу згідно з доданим орієнтовним розрахунком в сумі 71 190 грн, зазначив, що враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, їх вартість, складність справи, зважаючи на те, що справа розглядатиметься суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, на думку відповідача, витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, ціною позову та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.
На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представником позивача 17.11.2025 надано відповідь на відзив відповідача, згідно із якою представник позивача просить задовольнити вимоги ОСОБА_1 , а доводи відповідача вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідач не мав повноважень переглядати рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами чи скасовувати його відповідно до редакції Порядку, затвердженої у 2021 році. Однак, приймаючи оспорюване рішення № 12 від 29.09.2021, відповідач безпідставно застосував Порядок у редакції 2021 року до правовідносин, що виникли ще у 2018 році, чим порушив вимоги статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.
До того ж, Порядком жодним чином не роз'яснено, які саме обставини можуть бути визнаними «нововиявленими», а також роз'яснень не містить спірне рішення.
Враховуючи, що інформація про права власності позивача та ОСОБА_2 була відома відповідачу, а також вона є загально доступною за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач мав можливість перевірити також надану інформацію позивачем і вона не може вважатись «нововиявленою».
Також до редакції Порядку від 2020 року не існувало такої підстави для відмови у призначенні грошової компенсації як «заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на незакінчене будівництвом житло чи правом власності на нерухоме майно, в тому числі на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР, або таке нерухоме майно було відчужене протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації». Але відповідачем було використано саме таку підставу за редакцією Порядку від 2021 року для правовідносин (вирішення питання), які виникли у 2018 році.
Положення оновленої редакції Порядку регулюють механізм перерахунку розміру грошової компенсації у разі її невиплати або часткової виплати, але не надають відповідачу повноважень скасовувати або визнавати недійсними раніше прийняті рішення про призначення грошової компенсації.
Отже, застосування відповідачем редакції Порядку від 2021 року як підстави для відмови у виплаті раніше призначеної компенсації, представник позивача вважає неправомірним, оскільки зміст змін до Порядку стосується лише процедури перерахунку, а не скасування чи перегляду прав позивача, встановлених ще у 2018 році.
Позивач та ОСОБА_2 є такими, що потрібують поліпшення житлових умов, оскільки, жила площа Житлового будинку № 52 не може враховуватись з підстав не відповідності технічним вимогам, є аварійним та підлягає знесенню. Крім того, житловий будинок № 52 знаходиться в Житомирській області, а позивач та ОСОБА_2 постійно проживають (проживали) у місті Києві. Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання приміщення грошової компенсації розраховані на осіб, які потребують поліпшення житлових умов і включені до списків осіб, які користуються правом позачергового (першочергового) одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пунктах 2 і 3 Порядку.
На думку представника позивача, має бути перерахування грошової компенсації, а не нове рішення про призначення (відмову у призначенні/виплаті) грошової компенсації. У свою чергу, відповідачем було переглянуто саме рішення про призначення грошової компенсації, що вже не відповідає умовам Порядку, на який відповідач посилається.
Відповідач також не долучає разом з відзивом жодних доказів правомірності такої невиплати протягом 4 років, попри обов'язок кожної зі сторін судового процесу надати докази тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З 2018 року позивач разом із чоловіком - ОСОБА_2 , особою з інвалідністю внаслідок війни, перебували в очікуванні реалізації свого законного права на отримання грошової компенсації за належне житло.
Незважаючи на прийняте ще у 2018 році рішення Комісії про призначення грошової компенсації, фактичного отримання коштів не відбулося не з вини позивача чи її чоловіка. Упродовж усіх цих років позивач змушена була неодноразово звертатися до органів влади, подавати заяви, збирати документи, пояснювати обставини, які вже були встановлені попередніми рішеннями Комісії.
Така тривала невизначеність, особливо після втрати чоловіка, який мав статус учасника бойових дій та помер внаслідок участі у бойових діях, спричинили для позивача тривалі душевні страждання, та моральну виснаженість, а тому заявлена сума моральної шкоди у розмірі 15 000 грн, на думку представника позивача, є помірною та обґрунтованою, зважаючи на тривалість порушення прав, душевні переживання, втрату чоловіка, стан невизначеності, необхідність постійного звернення до органів влади та фактичне ігнорування її законних прав.
В свою чергу, представником відповідача 24.11.2025 надано заперечення на відповідь на відзив представника позивача, відповідно до якого, серед іншого зазначено таке.
29.09.2021 Комісією щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - Комісія) було прийнято рішення № 12, відповідно до якого позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсації, а не відмовлено у призначенні грошової компенсації, як зазначає позивач у відповіді на відзив.
Приймаючи вказане рішення № 12 Комісія правомірно діяла відповідно до вимог нової редакції Порядку від 21.07.2021. Станом на 29.09.2021 грошова компенсація позивачу не була виплачена, а тому вона підлягала перерахунку.
При вирішенні питання щодо виплати грошової компенсації Позивачеві Комісія зобов'язана була керуватись Порядком у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 811.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято адміністративну справу №640/9513/22 до провадження. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 визнано поважними причини пропуску строку для подання відповіді на відзив та продовжено представнику позивача встановлений судом строк на подання відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 19.05.1990, що підтверджується копією паспорта, картки фізичної особи - платника податків на ім'я позивача та свідоцтва про укладення шлюбу, які перебувають в матеріалах справи (а.с. 29-32, 40).
ОСОБА_2 як особою, що мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, 19.11.2018 було подано до УПСЗН Святошинського району м.Києва заяву із пакетом документів про виплату грошової компенсації відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» (а.с. 79).
ОСОБА_1 , як член сім'ї, згідно заяви від 19.11.2018 просила включити її в розрахунок грошової компенсації (а.с. 80).
За наслідками розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Комісією з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державної адміністрації (далі Комісія) 19.11.2018 прийнято рішення № 8 про призначення ОСОБА_2 грошової компенсації відповідно до Порядку № 214 (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Комісією) у розмірі 1 655 794,77 грн. Грошова компенсація нарахована на двох осіб: ОСОБА_2 та дружину ОСОБА_1 (а.с. 45).
У подальшому, внаслідок невиплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошової компенсації, рішеннями Комісії від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1; від 26.08.2020 № 2, від 04.02.2021 № 1 та від 07.06.2021 № 8 проведено перерахунок грошової компенсації, у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла (а.с. 51-57).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.09.2021 (а.с. 58).
17.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання приміщення деяким категоріям осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (а.с. 78).
На засіданні Комісії за наслідками розгляду заяви позивача згідно протоколу від 29.09.2021 № 5 вирішено:
1. Відмовити у виплаті грошової компенсації уповноваженому члену сім'ї, громадянці ОСОБА_1 , оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження;
2. Скасувати рішення Комісії від 19.11.2018 № 8; 06.03.2019 № 4; 13.01.2020 № 1; 26.08.2020 № 2; 04.02.2021 № 1; 07.06.2021 № 8, відповідно до пункту 6 Порядку (а.с. 99-102).
Також, 29.09.2021 Комісією прийнято рішення № 12, відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження; скасовано рішення Комісії від 19.11.2018 № 8; 06.03.2019 № 4; 13.01.2020 № 1; 26.08.2020 № 2; 04.02.2021 № 1; 07.06.2021 № 8, відповідно до пункту 6 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 (а.с. 61-62).
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у таких державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) визначає Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214 (далі Порядок № 214, в редакції станом на 28.03.2018).
У відповідності до пункту 2 Порядку № 214 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначені в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - сім'я загиблого), за категоріями в такій черговості (за відсутності одержувачів попередньої категорії):
1) категорія I - дружина (чоловік) і малолітні та неповнолітні діти загиблого (в тому числі усиновлені), які проживають разом з матір'ю (батьком); дружина (чоловік), якщо в загиблого немає дітей (в тому числі усиновлених);
2) категорія II - малолітні та неповнолітні діти загиблого (в тому числі усиновлені), які на день його смерті проживали окремо від матері (батька), якщо загибла особа на день смерті була розлучена або не була розлучена і дружина (чоловік) цієї особи не була (не був) позбавлена (позбавлений) батьківських прав; малолітні та неповнолітні діти загиблого;
3) категорія III - батьки загиблого;
4) категорія IV - повнолітні діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
5) категорія V - повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства, які мають свої сім'ї;
6) категорія VI - повнолітні діти, обоє батьків яких загинули або пропали безвісти;
7) категорія VII - дружина (чоловік) загиблої особи, яка (який) на момент загибелі особи була позбавлена (був позбавлений) батьківських прав щодо малолітніх та / або неповнолітніх дітей загиблого (в тому числі усиновлених), або не була позбавлена (не був позбавлений) батьківських прав, але малолітні та / або неповнолітні діти загиблого (в тому числі усиновлені) проживають окремо від матері / батька.
Пунктом 3 Порядку № 214 визначено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
За поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, міських, районних у містах рад за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (в разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія) (пункт 5 Порядку № 214).
Повноваження комісії визначено пунктом 6 Порядку № 214, зокрема: перевірка наявності в особи статусу члена сім'ї загиблого та статусу особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім'ї загиблого; перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або окремого проживання членів сім'ї загиблого, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом попереднього року.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 214 заява про призначення грошової компенсації подається членом сім'ї загиблого, особою з інвалідністю (далі - заявник) або його (її) законним представником чи уповноваженою особою до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) особисто.
Пунктами 10-12 Порядку № 214 встановлено, що орган соціального захисту населення протягом п'яти робочих днів з дати прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення не пізніше ніж через три робочі дні (у випадку, визначеному в пункті 22 цього Порядку, - не пізніше ніж через 10 робочих днів) вносить комісії подання про виплату грошової компенсації.
Комісія протягом п'яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті та в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової компенсації.
Згідно із пунктами 19, 20 Порядку № 214 у разі прийняття рішення про призначення заявнику грошової компенсації комісія визначає її розмір виходячи з таких нормативів:
1) за нормою - 13,65 кв. метра жилої площі на кожного із членів сім'ї загиблого, віднесеного до однієї категорії, з урахуванням загиблого, якщо він перебував на квартирному обліку разом із членами своєї сім'ї;
2) за нормою - 13,65 кв. метра жилої площі на особу з інвалідністю та кожного члена її сім'ї, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 21 цього Порядку;
3) за нормою - 35,22 кв. метра загальної площі на членів сім'ї загиблого, які належать до однієї категорії, або на сім'ю особи з інвалідністю;
4) додатково - 10 кв. метра жилої площі на кожного члена сім'ї заявника, який є особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю (з урахуванням заявника).
При цьому враховується опосередкована вартість спорудження 1 кв. метра загальної площі житла в населеному пункті, в якому заявник перебуває на квартирному обліку на день звернення за грошовою компенсацією, визначена Мінрегіоном відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. У разі зміни опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла на день звернення заявника за грошовою компенсацією, визначеної Мінрегіоном після розрахунку комісією розміру грошової компенсації, її розмір підлягає перерахунку комісією без звернення заявника за умови, що на день такої зміни грошову компенсацію не виплачено чи виплачено не в повному обсязі.
Для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова опосередкована вартість збільшується у 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. - у 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - у 1,25 раза.
Розмір грошової компенсації розраховується за формулою:
ГК = (13,65 ? Nс + 35,22 + (10 ? Nп)) ? Bг ? Км + ПЗ,
де ГК - грошова компенсація;
Nс - кількість віднесених до однієї категорії членів сім'ї загиблого або кількість членів сім'ї особи з інвалідністю, на яких розраховується грошова компенсація;
Nп - кількість членів сім'ї заявника, які є особами з інвалідністю або дітьми з інвалідністю і на яких розраховується грошова компенсація з урахуванням додаткових 10 кв. метрів жилої площі на кожного (у тому числі на заявника);
Вг - опосередкована вартість (гривень) 1 кв. метра загальної площі житла для населеного пункту, в якому заявник перебуває на обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов, на день звернення за грошовою компенсацією;
Км - коефіцієнт збільшення опосередкованої вартості 1 кв. метра загальної площі житла для міст, визначених в абзаці сьомому пункту 19 цього Порядку
ПЗ - витрати (гривень), пов'язані з купівлею житла, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законом податків і зборів (обов'язкових платежів).
За приписами пункту 21 Порядку № 214 у разі прийняття рішення про призначення грошової компенсації особі з інвалідністю комісія розраховує розмір такої компенсації на підставі:
1) рішення про взяття заявника на квартирний облік із зазначенням складу членів його сім'ї, які разом із заявником перебувають на такому обліку;
2) рішення про взяття на квартирний облік члена сім'ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація;
3) письмової згоди (викладеної у довільній формі) кожного із членів сім'ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок розміру грошової компенсації.
При цьому в зазначений розрахунок включаються члени сім'ї особи з інвалідністю, які перебувають на квартирному обліку, незалежно від того, перебувають вони на такому обліку разом із особою з інвалідністю чи окремо від неї, включаючи перебування на квартирному обліку особи з інвалідністю та членів її сім'ї у різних населених пунктах.
До членів сім'ї особи з інвалідністю належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за нею, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
Таким чином, нормами Порядку № 214, чинного на час звернення позивача із чоловіком із заявою про виплату грошової компенсації передбачалось, що за наслідками розгляду заяви з усіма необхідними документами, Комісія приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової компенсації за відповідною формулою.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації при Святошиньскій районній в місті Києві державної адміністрації від 19.11.2018 № 8, ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 було призначено грошову компенсацію відповідно до Порядку № 214 у розмірі 1 655 794, 77 грн.
Отже, відповідачем на час звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із заявою про призначення грошової компенсації - 19.11.2018, право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зазначену компенсацію не заперечувалось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 333 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 214, та доповнено пункт 15 Порядку № 214 підпунктом 8, згідно з яким Комісія відмовляє заявникові в призначенні грошової компенсації, якщо заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на незакінчене будівництвом житло чи правом власності на нерухоме майно, в тому числі на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР, або таке нерухоме майно було відчужене протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Крім того, до формули розрахунку грошової компенсації було включено, зокрема Вп - жила площа, яка перебуває у власності заявника (членів його сім'ї, які включені в розрахунок грошової компенсації), та встановлено, що розмір грошової компенсації підлягає перерахунку у зв'язку із зміною складових формули, за якою розраховується грошова компенсація, якщо грошова компенсація не виплачена чи виплачена не у повному обсязі (пункт 20 Постанови № 214 в редакції, станом на 29.04.2020).
Оскільки грошова компенсація заявникам виплачена не була, рішеннями Комісії від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1; від 26.08.2020 № 2, від 04.02.2021 № 1, від 07.06.2021 № 8 перераховано ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_1 грошову компенсацію, у зв'язку зі зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м. загальної площі житла.
Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача від 17.09.2021 як уповноваженого члена сім'ї учасника бойових дій після смерті ОСОБА_2 , рішенням Комісії від 29.09.2021 № 12 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження. Одночасно вказаним рішенням, Комісія скасувала попередні рішення Комісії від 19.11.2018 № 8, від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1, від 26.08.2020 № 2, від 04.02.2021 № 1 та від 07.06.2021 № 8 відповідно до пункту 6 Порядку № 214, чинного на час прийняття рішення.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 811 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214» викладено в новій редакції Порядок № 214.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 214 (в редакції постанови № 811 від 21.07.2021) до повноважень комісії належить, зокрема:
перевірка наявності майнових прав на незакінчене будівництвом житло чи права власності на житлове приміщення членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також усіх членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації;
перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім'ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних коштів;
прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації;
перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами (у разі змін у майновому стані, у складі сім'ї, зміни показників опосередкованої вартості спорудження житла, у зв'язку із втратою статусу члена сім'ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни, зняття з квартирного обліку тощо);
скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами;
прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації;
прийняття рішення про виплату грошової компенсації члену сім'ї одержувача грошової компенсації, на якого розраховано грошову компенсацію (далі - уповноважений член сім'ї), у зв'язку із смертю одержувача грошової компенсації, якому призначено грошову компенсацію, але не виплачено.
Згідно із підпунктом 8 пункту 14 Порядку № 214 (в редакції, станом на 21.07.2021), комісія відмовляє заявникові в призначенні грошової компенсації, якщо заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на незакінчене будівництвом житло чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР (на кожного члена сім'ї), яке розташоване в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
При цьому, за приписами пункту 19 Порядку № 214 (в редакції, станом на 21.07.2021) до формули, за якою розраховується розмір грошової компенсації включена жила площа, яка перебуває у власності заявника (членів його сім'ї, які включені в розрахунок грошової компенсації), та встановлено, що розмір грошової компенсації підлягає перерахунку у зв'язку із зміною складових формули, за якою розраховується грошова компенсація, якщо грошова компенсація не виплачена чи виплачена не в повному обсязі.
Пунктом 35 Порядку № 214 (в редакції, станом на 21.07.2021) передбачено, що підставами для відмови у виплаті грошової компенсації є:
втрата заявником статусу члена сім'ї загиблого або особи з інвалідністю внаслідок війни;
придбання заявником та/або членами сім'ї, на яких розраховано грошову компенсацію, житлового приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу Української РСР (на кожного члена сім'ї), укладання інвестиційного договору відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність» або договору купівлі-продажу майнових прав, або договору про пайову участь після призначення грошової компенсації;
зняття заявника із квартирного обліку.
Виплата грошової компенсації уповноваженому члену сім'ї здійснюється з урахуванням норм, зазначених у пунктах 18 (щодо здійснення перерахунку розміру грошової компенсації в разі зміни опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла), 23 (у частині змін у майновому стані), 26, 28-32 і 34 цього Порядку, із збереженням черговості виплати грошової компенсації (абзац восьмий пункту 37 Порядку № 214 (в редакції, станом на 21.07.2021).
Відповідно до статті 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Аналіз наведених норм Порядку № 214 із відповідними змінами, внесеними постановою КМУ від 21.07.2021 № 811, дає підстави для висновку про розширення повноважень комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації віднесено, зокрема: перевірка наявності права власності на житлове приміщення членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація; перевірка факту надання раніше одержувачу грошової компенсації або членам його сім'ї житла чи виплати грошової компенсації за рахунок бюджетних коштів; перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами та скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами. Натомість, підставою для відмови у виплаті грошової компенсації є наявність у члена сім'ї, на якого було розраховано грошову компенсацію, права власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 ЖК України.
Як вбачається з протоколу засідання Комісії від 29.09.2021 № 5, остання відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановила, що ОСОБА_1 має право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (житлова площа 17,6 кв.м., розмір частки складає 1/3). Заявниця також володіла об'єктом житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , житлова площа 34,8 кв.м., що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу. Відповідно до договору дарування житлового будинку від 22.03.2021 ОСОБА_1 безоплатно передала його у власність своїй дочці, ОСОБА_4 .
На підставі наведеного, Комісія згідно із підпунктом 8 пункту 14 Порядку № 214 дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації та скасування раніше прийнятих Комісією рішень, внаслідок чого прийняла спірне рішення від 29.09.2021 № 12.
З прийнятим Комісією рішенням від 29.09.2021 № 12 суд не погоджується та вважає його неправомірним, з огляду на таке.
Підпункт 8 пункту 14 Порядку (в редакції, станом на 21.07.2021), на який посилається Комісія у протоколі від 29.09.2021 № 5, передбачає підстави для відмови Комісією заявникові в призначенні грошової компенсації, тоді як ОСОБА_1 спірним рішенням Комісії від 29.09.2021 № 12 було відмовлено у виплаті грошової компенсації, що не є тотожними поняттями, оскільки підстави для відмови у виплаті грошової компенсації врегульовані пунктом 35 Порядку № 214.
Натомість, питання щодо призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошової компенсації було вирішено Комісією рішенням від 19.11.2018 № 8 відповідно до норм Порядку № 214 в редакції, яка діяла на момент первинного звернення заявників до Комісії із відповідною заявою - 19.11.2018.
Тобто, наявність права на отримання ОСОБА_2 разом із Дружиною ОСОБА_1 грошової компенсації, була встановлена Комісією ще у 2018 році шляхом винесення рішення про призначення такої компенсації.
Подальші ж рішення Комісії від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1, від 26.08.2020 № 2, від 04.02.2021 № 1 та від 07.06.2021 № 8 були прийняті Комісією виключно щодо перерахунку грошової компенсації у зв'язку із зміною опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла відповідно до абзацу 6 пункту 19 Порядку, оскільки така грошова компенсація не була виплачена. Тобто, йдеться саме про перерахунок розміру раніше призначеної грошової компенсації.
Натомість, Постанови Кабінету Міністрів від 29.04.2020 № 333 та від 21.07.2021 № 811 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 р. № 214», якими також внесено зміни до Порядку № 214, набрали чинності вже після звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із заявою про призначення грошової компенсації - 19.11.2018 та відповідно, після прийняття Комісією рішення від 19.11.2018 № 8 про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошової компенсації.
Таким чином, суд вважає безпідставним застосування відповідачем оновленої редакції Порядку № 214 до правовідносин, які виникли у 2018 році, а також скасовування раніше прийнятого рішення про призначення грошової компенсації, оскільки на час прийняття рішення Комісії від 19.11.2018 № 8, Порядок № 214 не містив будь-яких положень щодо відмови в призначенні грошової допомоги у зв'язку з володінням заявником або членами його сім'ї права власності на житлове приміщення.
Суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі «Kopecky проти Словаччини» від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Отже, підстави для прийняття спірного рішення від 29.09.2021 № 12 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, оскільки заявник та члени його сім'ї, на яких розраховано грошову компенсацію, володіла правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеною статтею 47 Житлового кодексу та здійснила його відчуження, після набрання чинності змін до Порядку № 214, якими звужуються права позивача, у відповідача були відсутні.
Слід зазначити, що відповідачу ще на час прийняття попередніх рішень достеменно було відомо про наявність у ОСОБА_1 у власності об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 . (житлова площа 17,6 кв. м., розмір частки 1/3), а також житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (житлова площа 34,8 кв. м., будинок не придатний для проживання відповідно до довідки виконавчого комітету Квітневої сільської ради від 22.06.2020 № 458, про що зазначено у рішеннях Комісії.
Однак, відповідач рішенням від 19.11.2018 № 8 призначив позивачу та її чоловіку грошову компенсацію, оскільки на момент прийняття цього рішення Порядок № 214 не містив таких підстав для відмови в призначенні грошової допомоги як володіння заявником або членами його сім'ї правом власності на житлове приміщення.
Відповідно суд вважає, що підстави для прийняття спірного рішення від 29.09.2021 № 12 про відмову у виплаті грошової компенсації та скасування рішень Комісії від 19.11.2018 № 8, від 06.03.2019 № 4, від 13.01.2020 № 1, від 26.08.2020 № 2, від 04.02.2021 № 1 та від 07.06.2021 № 8 відповідно до пункту 6 Порядку № 214 у редакції, станом на 21.07.2021, у відповідача були відсутні.
Отже вимоги позивача про визнання протиправним рішення Комісії від 29.09.2021 № 12 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації, підлягають задоволенню.
Що стосується вимог зобов'язального характеру, суд зазначає, що відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, що свідчили б про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до положень частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За викладених вище обставин та з урахуванням дискреційних повноважень відповідача у питанні прийняття рішення про виплату грошової компенсації, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації від 29.09.2021 № 12 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації.
зобов'язання Комісію щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання грошової компенсації для отримання житла відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 214 від 28.03.2018, з урахування висновків суду в даній справі.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 15000,00 грн, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Приписами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).
Поняття моральна шкода є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
Тобто, наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та заявлений розмір на відшкодування такої шкоди є предметом доказування у справах про її стягнення.
Суд зауважує, що на теперішній час позивач перебуває на квартирному обліку, а наведені представником позивача доводи не є підтвердженням отримання ОСОБА_1 моральної шкоди саме від прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Позиваем не надано суду жодних доказів на підтвердження обґрунтування завдання моральної шкоди у визначеному розмірі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди не належить до задоволення.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач зазначає, що загальна орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу по даній справі згідно орієнтовного розрахунку становить 71 190 грн із посилання на Договір про надання правничої (правової) допомоги №799/3/04-02-2022 від 04.02.2022, ордер та перелік правової допомоги, а саме: вивчення документів та первинна консультація - 12 690 грн; написання та подання адвокатських запитів - всього на суму 9 090 грн; підготовка та подача позовної заяви, контроль за рухом справи 32940 грн; написання та подання відповіді на відзив, контроль за рухом справи - від 10 980 грн; участь у судових засіданнях - 5 490 грн/1 год. судового засідання; підготовка інших заяв та клопотань - від 5 490 грн./1 документ.
Разом з тим, до матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат, а також не подано відповідної заяви, що такі докази будуть подані.
Відтак суд доходить висновку про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи, а тому підстави для стягнення цих витрат, відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2977,20 грн.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню лише із словесним корегуванням способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2977,20 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов адвоката адвоката Деркача Дмитра Івановича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса Україна, 03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 97, ЄДРПОУ 37395418) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації від 29.09.2021 № 12 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації.
Зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю, які брали участь у бойових діях на території інших держав, про призначення грошової компенсації при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 про надання грошової компенсації для отримання житла відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 214 від 28.03.2018, з урахування висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2977,20 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя К.Є. Петросян