ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"09" грудня 2025 р. Справа № 300/8660/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання таким, що не відповідає дійсним обставинам захворювання свідоцтво про хворобу №549 від 28.07.2022, затверджене 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, каліцтва у ОСОБА_2 , в частині встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, каліцтва у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині формулюванні: «Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби», зобов'язання внести зміни до свідоцтва про хворобу №549 від 28.07.2022, затвердженого 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, каліцтва у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виклавши її в наступній редакції: «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби».
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивачем зазначено, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом судовий збір не сплачується, оскільки остання звільнена від його сплати згідно пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору.
Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (пункт 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Системний аналіз пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" дає підстави виснувати, що ця норма права має абсолютно визначений характер, водночас, для застосування зазначеної норми, законодавцем, визначено обов'язкову сукупність обставин (гіпотез) за умови настання яких ці правила застосовуються до конкретної ситуації, а саме:
- позивачем у справі є військовослужбовець; військовозобов'язані або резервісти;
- у разі якщо позивачем у справі є військовозобов'язані або резервісти, такі особи повинні бути призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори;
- справи повинні бути пов'язані із виконанням, зазначеною категорією осіб, військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Підсумовуючи, варто зазначити, що настання вищезазначених обстави у свої сукупності дають право зазначеній категорій осіб на звільнення від сплати судового збору.
Однак, сукупність обставин (гіпотез) за умови настання яких можливо застосувати положення 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", в цьому випадку, не настали, що в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).
Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Зважаючи на предмет спору, суд зазначає, що звернена позивачем позовна вимога в даній справі носить немайновий характер.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2025 рік становить 3028 грн.
Відтак, розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову із заявленою позивачем позовною вимагаю немайнового характеру складає 1211,20 грн.
Таким чином, вищенаведений недолік необхідно усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є шестимісячний строк.
При цьому, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частини 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Тобто, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно зі змістом позову, позивач просить суд визнати таким, що не відповідає дійсним обставинам захворювання свідоцтво про хворобу №549 від 28.07.2022, затверджене 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, каліцтва у Мурзака Олександра Григоровича, в частині встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, каліцтва у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині формулюванні: «Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби», зобов'язати внести зміни до свідоцтва про хворобу №549 від 28.07.2022, затвердженого 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, каліцтва у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виклавши її в наступній редакції: «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби».
Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до свідоцтва про хворобу №549 від 28.07.2022, затвердженого 05.08.2022 16 Регіональною військово-лікарською комісією, ОСОБА_2 діагностовано «Стан після лапаротомії, операції Гартмана, дренування черевної порожнини (30.06.2022) з приводу злоякісного новоутворення прямої кишки T4N1M2 (з метастазами у печінку та великий сальник), гострої обтураційної товстокишкової непрохідності, асциту, канцероматозу очеревини зі стійким порушенням функції травного тракту. Аліментарно-конституційне ожиріння III ступеня. Пониження гостроти зору обох очей до 0,5 внаслідок далекозорості в 1,5Д обох очей. Гострота зору з корекцією 1,0 обох очей. Захворювання, НІ, не пов'язане із проходженням військової служби.»
Після довготривалого лікування за кордоном, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується скороченим витягом зі свідоцтва про смерть USC/OS/3 AG5142362 від 30.08.2023.
Однак, із цим позовом позивача звернулася до суду лише 27.11.2025, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України.
В зв'язку вищенаведеним, суд вважає, що позивач звернулася до адміністративного суду із пропущенням шестимісячного строку звернення та не додала до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з посиланням на обставини, які перешкоджали звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання:
- документа про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Микитин Н.М.