ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/5397/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тимощука О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Пшика В.Р.,
представника позивача - Жиляка М.Д.,
представника відповідача - Шелегона Б.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,
Жиляк Михайло Дмитрович (надалі, також - представник позивача, адвокат Жиляк М.Д.), який діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 , військова частина), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розірвання (не припинення) контракту та не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за контрактом, за сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі поданого 15.05.2025 року рапорту вх. №22449 від 22.05.2025 року на підставі підпунктів в) та г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- визнати право ОСОБА_1 на звільнення із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку з тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 припинити (розірвати) контракт ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу та звільнити ОСОБА_1 із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку з тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400 000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , 12.09.2019 уклав із Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі, також - ЗСУ) на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу, строком на три роки. Представник позивача вказує, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (надалі, також - ВЧ НОМЕР_3 ) від 12.09.2020 №193 солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 на всі види забезпечення з 13.09.2019. Надалі, згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.12.2019 №276 позивач зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Представник позивача вказує, що вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 Кримінального кодексу України (надалі, також - КК України) (дизертирство) та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. За твердженнями адвоката Жиляка М.Д. відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), діючого на момент набрання вироком законної сили, військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 та 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або тримання у дисциплінарному батальйоні.
Також, представник позивача стверджує, що у позивача наявний рідний (неповнорідний) брат - ОСОБА_1 (надалі, також - брат позивача, ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 05.10.2023 та серії НОМЕР_5 від 11.03.2025. За доводами Жиляка М.Д. , брат позивача, згідно з сповіщенням №426 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.03.2024 та витягу з Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250426-4607 від 26.04.2025 визнаний зниклим безвісти за особливих обставин з 22.04.2024. Представник позивача наголошує, що згідно з приписами статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Представник позивача вказує, що з метою реалізації права на звільнення із військової служби за сімейними обставинами та з інших поважних причин, а також з наявних раніше підстав, ОСОБА_1 15.05.2025 звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про припинення (розірвання) контракту та звільнення його з військової служби за контрактом, за підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким останньому призначено покарання у виді позбавлення волі, а також за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 цього Закону, зокрема, у зв'язку з тим, що його близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти при безпосередній участі під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану (абзац 15 пункт 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII). Водночас, як стверджує Жиляк М.Д. , відповідач повідомив ОСОБА_1 , про те, що останній не підлягає звільненню з військової служби на підставі пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII.
Беручи до уваги зазначене, з метою захисту порушеного права, ОСОБА_1 через уповноваженого представника, звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з судового розгляду справи на "03" вересня 2025 р. о 10:00 год (а.с.120-122).
Пунктом 6 резолютивної частини коментованої ухвали суду у Військової частини НОМЕР_1 витребувано весь обсяг письмових доказів пов'язаних із розглядом рапорту позивача від 15.05.2025.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов 25.08.2025 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.131-155). ВЧ НОМЕР_1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
За доводами відповідача, на момент звернення позивача до суду та момент розгляду відповідачем рапорту позивача про звільнення з військової служби, таке є не можливим, оскільки позивач перебуває у самовільному залишенні військової частини та відсутній на військовій службі по день подання відзиву на позовну заяву. Також, військова частина вказує, що позивач вперше звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби з підстав передбачених підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, 22.01.2025. При цьому, відповідач звертає увагу, що згідно з вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.07.2020, яким до позивача застосовано покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років, та на підставі статті 75 КК України звільнено позивача від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 3 роки. ВЧ НОМЕР_1 наголошує, що у відповідності до частини 1 статті 78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. Таким чином, відповідач вважає, що станом на 17.08.2023 (закінчення іспитового строку) ОСОБА_1 є звільненим від призначеного покарання та вважається таким, що не засуджений до позбавлення волі, а відтак відсутні підстави для звільнення з військової служби.
Окрім цього, військова частина стверджує, що позивач не надав документів, які підтверджують його родинні зв'язки з безвісти зниклим - ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного, ВЧ НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На адресу суду від представника відповідача 26.08.2025, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів (а.с.156-157).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 заяву представника відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 03.09.2025 о 10:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, постановлено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи №300/5397/25 призначене на 03.09.2025 о 10:00 год провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням представником відповідача Шелегоном Богданом Ярославовичем власних технічних засобів за допомогою сервісу "EASYCON" (а.с.164-165).
Представником позивача 03.09.2025 скеровано на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідь на відзив (а.с.168-172). На переконання Жиляка М.Д. не відповідає дійсності позиція відповідача, висловлена ним у відзиві на позовну заяву, про те що "розгляд та задоволення рапорту позивача про звільнення його з військової служби не є можливим, через перебування позивача у самовільному залишенні військової частини", оскільки із відповіді військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2025 №693/41046 вбачається, що "рапорт ОСОБА_1 вх. №22449 від 22.05.2025 був розглянутий", а відтак розгляд такого рапорту був можливим, так як військова частина розглянула рапорт ОСОБА_1 .
Також, представник позивача вважає, що після набрання законної сили вироку Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/20 відповідач повинен був видати наказ про звільнення позивача із військової служби, однак протиправно цього не зробив, як і не зробив цього після отримання копії вказаного вироку із рапортом ОСОБА_1 від 15.05.2025.
Окрім цього, представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 до рапорту від 15.05.2025 долучив нотаріально засвідчені копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , у яких матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначена - ОСОБА_4 (надалі, також - мати позивача, ОСОБА_4 ). На переконання адвоката Жиляка М.Д., вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є рідними (неповнорідними) братами, оскільки мають спільну матір - ОСОБА_4 .
З огляду на зазначене, представник позивача просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 03.09.2025 з'явилися представник позивача та представник відповідача.
У зв'язку із витребуванням у відповідача додаткових доказів на підтвердження порушення позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для залишення позовної заяви без руху в судовому засіданні, призначеному на 03.09.2025 оголошено перерву.
В судове засідання, призначене на 01.10.2025 прибули представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні клопотав суд про оголошення перерви для надання додаткових доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_4 є рідною матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Суд на місці ухвалив задовільнити клопотання представника позивача, оголосити перерву в судовому засіданні та призначив наступне судове засідання на 30.10.2025 о 10.00 год.
Представник позивача, 10.10.2025, сформував в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано в суді 13.10.2025. В коментованому клопотанні, Жиляк М.Д. просив долучити до матеріалів справи витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00053983359 від 04.10.2025 на ОСОБА_3 та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00053970714 від 03.10.2025 на ОСОБА_1 (а.с.193-202).
В судовому засіданні 30.10.2025, за згодою представників сторін, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в цьому ж засіданні.
На стадії пояснень, з метою отримання додаткової інформації в частині обґрунтування статусу позивача після видачі наказу про зупинення військової служби у судовому засіданні 30.10.2025 витребувано у представника позивача додаткові пояснення та оголошено перерву.
Представник позивача 25.11.2025 сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи додаткові пояснення у справі (а.с.220-224). За доводами адвоката Жиляка М.Д. відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі, також - Положення №1153/2008), яке діяло на момент спірних правовідносин, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі, командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України (абзац 5 пункт 233 Положення). Отже, на переконання представника позивача, з моменту набрання законної сили вироку суду, позивач мав бути звільненим, з військової служби, а його справа направлена до ТЦК та СП для постановки на облік.
У судове засідання, призначене на 26.11.2025 прибули представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення коментованих вимог.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції представників сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.
Згідно з контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу від 12.09.2019 укладеним між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , позивач зобов'язався проходити військову службу в ЗСУ протягом трьох років (а.с.51-52).
У відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.09.2019 №193 ОСОБА_1 з 12.09.2019 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 (а.с.71).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2019 №276 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на всі види забезпечення (а.с.50).
Надалі, згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2020 №108 солдат ОСОБА_1 , навідник 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти, який самовільно залишив військову частину 15.04.2020, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.05.2020 №40-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 22.05.2020 (а.с.53).
Вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21 ухвалено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і, відповідно до статті 76 КК України виконає покладені на нього судом обов'язки, зокрема: не буде виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; буде повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання і буде періодично з'являтись в уповноважений орган з питань пробації для відповідної реєстрації (а.с.143-144) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90433195).
Вищезазначений вирок набрав законної сили 17.08.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90433195).
Представник позивача 23.12.2024 звернувся з адвокатськими запитами: №01-03/396 до ВЧ НОМЕР_1 ; №01-03/395 до ВЧ НОМЕР_3 в яких просив надати наступну інформацію:
- чи розірвано (припинено) контракт військовослужбовця ОСОБА_1 №73-РС від 12.09.2019 у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.07.2020 року у справі №725/2671/20, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, якщо розірвано (припинено), надати копії підтверджуючих документів, якщо ні, вказати причини такої бездіяльності;
- чи звільнено військовослужбовця за контрактом №73-РС від 12.09.2019 ОСОБА_1 із військової служби у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/20, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, якщо звільнено, надати копії підтверджуючих документів, якщо ні вказати причини такої бездіяльності (а.с.20-23).
Згідно з листом ВЧ НОМЕР_1 від 04.01.2025 військова частина НОМЕР_6 не отримувала вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/20, стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю будь якої інформації про законну підставу для звільнення, ОСОБА_1 не було звільнено з військової служби (а.с.45).
Надалі, ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив прийняти рішення про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за контрактом, за підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі (а.с.142-зворотній бік а.с.142).
До коментованого рапорту позивач долучив засвідчену копію обвинувального вироку Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21.
ВЧ НОМЕР_1 листом від 01.02.2025 №693/6147 повідомила позивачу, що ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, а тому не підлягає звільненню з військової служби у відповідності до підпункту "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.140-зворотній бік а.с.140).
Згодом, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом від 15.05.2025 в якому просив прийняття рішення про припинення (розірвання) контракту та звільнення останнього з військової служби за контрактом, за підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким позивачу призначено покарання у виді позбавлення волі, а також за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 цього (вказаного) Закону, зокрема, у зв'язку з тим, що його близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти при безпосередній участі під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України під час дії воєнного стану (абзац 15 пункт 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ).
До коментованого рапорту позивач долучив:
1. Нотаріально засвідчена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_7 від 13.02.2023;
2. Витяг з реєстру територіальної громади на ОСОБА_1 №2023/001037844 від 06.02.2023;
3. Засвідчена судом копія обвинувального вироку Першотравневого районного суду міста Чернівці у кримінальній справі №725/2671/20 від 16.07.2020 (із відміткою про набрання ним законної сили 17.08.2020);
4. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження (повторно) на ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 11.03.2025;
5. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження (повторно) на ОСОБА_3 серій НОМЕР_4 від 05.10.2023;
6. Нотаріально засвідчена копія сповіщення №426 ІНФОРМАЦІЯ_4 про зникнення безвісти ОСОБА_3 , матроса ВЧ НОМЕР_8 , з 23.10.2022;
7. Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250-426-4607 від 26.04.2025 року (за персональними даними розшуканої особи ОСОБА_3 ) (а.с.146).
Однак, у відповідності до листа ВЧ НОМЕР_1 від 24.05.2025 №693/31538 позивачу повідомлено, що останній знаходиться у самовільному залишенні частини з 25.04.2020, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №108 від 29.05.2020 року, йому призупинена військова служба. У зв'язку з цим, прийняття позитивного рішення, по рапорту, є неможливим. Повідомлено, що позивачу необхідно повернутись до одного з батальйонів резерву, визначених Міністерством оборони, для поновлення на військовій службі, після чого, останній зможете подати, по команді, відповідний рапорт. Додатково зазначено, що для повернення та поновлення на військовій службі у військовій частини НОМЕР_1 , позивачу необхідно отримати письмову згоду командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.141).
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розірвання (не припинення) контракту та не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за контрактом, за сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі поданого 15.05.2025 року рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 на підставі підпунктів в) та г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ОСОБА_1 звернувся до суд за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За змістом частини 6 статті 2 Закону №2232-XII до військової служби, зокрема належить: військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (надалі, також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі, також - Закон №1932-XII).
Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Відповідно до положень частини 2 статті 23 Закону №2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема для осіб рядового складу - 3 роки.
При цьому, пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону №2232-XII визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.
У відповідності до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі, також - Положення №1153/2008).
Пунктом 12 Положення №1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону №2232-XII.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно із пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (надалі, також - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 7 Додатку у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рішення судових органів;
витяг із наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу військової частини;
копія розрахунку вислуги років військової служби (у разі наявності).
Розглядаючи спір по суті реалізації частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" щодо підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану, суд зробив такі висновки.
Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.
Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21 ухвалено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і, відповідно до статті 76 КК України виконає покладені на нього судом обов'язки, зокрема: не буде виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; буде повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання і буде періодично з'являтись в уповноважений орган з питань пробації для відповідної реєстрації (а.с.143-144) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90433195).
Вищезазначений вирок набрав законної сили 17.08.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90433195).
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на звільнення з військової служби з підстав передбачених підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що станом на 17.08.2023 (закінчення іспитового строку) ОСОБА_1 є звільненим від призначеного покарання та вважається таким, що не засуджений до позбавлення волі, а відтак відсутні підстави для звільнення з військової служби.
Водночас, суд наголошує, що згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до підпункту 1 пункту 34 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
При цьому, за змістом абзацу 5 пункту 233 Положення №1153/2008 при звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Отже, із аналізу наведено вище по тексту судового рішення слідує, що військовослужбовець звільняється з військової службу з підстав передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за рішенням командування військової частини, без подання рапорта на звільнення.
А відтак, відповідач повинен був прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , після набрання законної сили вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21.
В той же час, як встановлено судом, з моменту набрання законної сили вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21 (17.08.2020) та станом на момент прийняття судового рішення у даній адміністративній справі відповідач так і не прийняв рішення про звільнення позивача із військової служби.
Так, відповідач стверджує, що останньому не було відомо про прийняття вироку Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 408 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
В той же час, суд зазначає, що позивач двічі звертався до відповідача із рапортами від 22.01.2025 та від 15.05.2025 в яких просив прийняти рішення про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за контрактом, за підпунктом "в" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, що найменше з моменту отримання рапорту від 22.01.2025 відповідачу стало відомо про прийняття вироку Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.07.2020 у справі №725/2671/21 стосовно ОСОБА_1 , однак відповідач, так і не прийняв рішення про звільнення позивача із військової служби позивача.
Стосовно наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає таке.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Як свідчать повторно видане свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 11.03.2025 (а.с.148), повторно видане свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 05.10.2023 (а.с.149), Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00053983359 від 04.10.2025 на ОСОБА_3 (а.с.196-зворотній бік а.с.196), Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00053970714 від 03.10.2025 на ОСОБА_1 (а.с.197-199) матір'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .
Із аналізу наведеного слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є рідними (неповнорідними) братами.
Згідно із сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.03.2024 №426 (а.с.150) та витягу з Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250426-4607 від 26.04.2025 (а.с.151-зворотній бік а.с.151) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 23.10.2022 зник безвісти у Донецькій області під час вогневого зіткнення з супротивником та визнаний зниклим безвісти за особливих обставин з 22.04.2024.
Таким чином, із аналізу наведеного вище по тексту судового рішення слідує, що ОСОБА_1 , як рідний (неповнорідний) брат особи, що визнана зниклою безвісти за особливих обставин, має право на звільнення з військової служби з підстав передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII.
З огляду на викладене вище, по тексту судового рішення, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розірвання (не припинення) контракту та не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за контрактом, за сімейними обставинами у зв'язку тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі поданого 15.05.2025 року рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року на підставі підпунктів в) та г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є протиправною.
Щодо позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 400 000 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (надалі, також - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Суд зазначає, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2023 року у справі № 300/64/19 вказав, що саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним їх наслідком.
Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.
Причинно-наслідковий зв'язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв'язку із предметом позову.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів і суд не встановив, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Позивач, у позовні заяві, стверджує, що протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 завдала ОСОБА_1 моральних страждань, оскільки викликала у нього емоційне почуття страждання від неповаги до нього, через протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , позивач почав відчувати свавільне ставлення до нього зі сторони держави, в особі відповідача, який порушує його права, це завдало великого морального удару по його самооцінці після протиправної відмови у звільненні, сколихнуло його честь і гідність, він почав відчувати себе обманутим та знеціненим, в той час, коли держава відповідальна перед ним за свою поведінку, яка повинна бути в рамках закону.
Проте, суд не може встановити причино-наслідковий зв'язок між моральними переживаннями зазначеними позивачем у позовній заяві та протиправною бездіяльністю відвідача, чи в який саме спосіб бездіяльність відповідача спричинила такі моральні переживання.
Крім цього, позивачем не доведено співмірність розміру відшкодування моральної шкоди спричиненої негативними наслідками.
Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 5 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату №9243-5132-2993-0603 від 30.07.2025 (а.с.1).
При цьому, суд зазначає, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 04.08.2025 роз'яснив позивачу, що надмірно сплачена ним сума судового збору становить - 4 242,24 грн.
Суд повторно наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Військової частини НОМЕР_1 , то з останньої підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 484,48 гривень, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оцінюючи зміст, обсяг і вартість послуг за надання правової допомоги, витрати на яку просить позивач стягнути в розмірі 133 500,00 гривень, суд керується наступним правовим регулюванням та доказами, наявними в матеріалах справи.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 133 500,00 гривень, позивачем долучено:
- договір (про надання правової допомоги) №АС-371/24 від 18.12.2024 укладений між Адвокатським бюро "ЖИЛЯК ТА ПАРТНЕРИ" , в особі керівника бюро Жиляка М.Д., що діє на підставі статуту і ОСОБА_1 (а.с.73-75);
- розрахунок гонорару (витрат) на правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 18.12.2024 №АС-371/24 (а.с.76-77);
- платіжну інструкцію від 18.12.2024 №@PL004448 про оплату за надання правової допомоги згідно договору від 18.12.2024 №АС-371/24 у сумі 28 200,00 грн (а.с.91);
- ордер на надання правової допомоги від 25.07.2025 серії АТ №1108224 (а.с.19).
Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно із розрахунком гонорару (витрат) на правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 18.12.2024 №АС-371/24, Адвокатське бюро, зобов'язувалось надати наступні послуги:
- написання та подання відповідно до чинного законодавства України адвокатських запитів, складання та написання відповідно до норм рапортів до військової частини - 2000,00 грн (7 год 30 хв) (загальна сума на досудовому рівні - 15 000,00 грн);
- написання та подання в порядку адміністративного судочинства позовної заяви щодо оскарження дій бездіяльності військової частини щодо невчинення розгляду рапорту чи відсови у звільненні від військової служби, написання та подання у порядку визначеному процесуальним законодавством інших заяв по суті спору (заяви про забезпечення позову, відповіді на відзив на позовну заяву) - 2000,00 грн (20 год);
- судове представництво - 2000,00 грн (2 год) (разом по виконанні робіт в суді першої інстанції - 44 000,00 грн).
Інші суми розрахунку гонорару (витрат) на правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 18.12.2024 №АС-371/24 передбачені для виконання робіт в процесі апеляційного та касаційного перегляду.
Факт оплати позивачем послуг (фактичного понесення витрат) за надання правничої допомоги Адвокатським бюро в розмірі 28 200,00 гривень, підтверджується платіжною інструкцією від 18.12.2024 №@PL004448 (а.с.91).
Позивачем надані належні документи в частині понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 28 200,00 гривень, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконанням адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Положеннями частини 6 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд бере до уваги, що частина гонорару визначена розрахунком гонорару (витрат) на правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 18.12.2024 №АС-371/24 передбачена для виконання робіт в процесі апеляційного та касаційного перегляду.
При цьому, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені відповідачем в процесі розгляду справи.
Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, не є співмірним із складністю і характером даної справи.
Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та є пропорційними до розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 241-246, 250, 255, 295, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розірвання (не припинення) контракту та не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за контрактом, за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі поданого 15.05.2025 року рапорту вх. №22449 від 22.05.2025 року на підставі підпунктів в) та г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 припинити (розірвати) контракт ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського (старшинського) складу та звільнити ОСОБА_1 із військової служби за контрактом у зв'язку із сімейними обставинами у зв'язку з тим, що близький родич рідний (неповнорідний) брат пропав безвісти під час безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а також у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, на підставі рапорту вх.№22449 від 22.05.2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 .
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 .
Рішення складене в повному обсязі 08 грудня 2025 року.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.