Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 грудня 2025 року Справа№200/7626/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
02.10.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належної компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24 за весь час затримки виплати - за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно до рішення суду від 28.01.2024 у справі № 200/8938/24 за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24, рішення суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24;
- зобов'язати відповідача компенсувати суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24, рішення суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 139 879,94 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8964/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 968 грн. Також на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8938/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення, яке не було виплачено за час служби, зокрема було нараховано 210 985 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та середній заробіток, а тому з метою нарахування та виплати таких компенсації позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, а саме: довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останніх два місяці перед його звільненням.
20.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що заборгованість за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24 та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8938/24 станом на 17.10.2025 не сплачено. Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для визнання протиправними дій або бездіяльності щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, що підлягає виплаті відповідно за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до рішення суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24, рішення суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24.
Також відповідач зазначив, що виплата грошового забезпечення може здійснюватися лише за КЕКВ 2112 для чинних військовослужбовців, тоді як виконання судових рішень підлягає оплаті за КЕКВ 2800, що прямо передбачено бюджетним законодавством. Оскільки ОСОБА_1 не є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 , військова частина не має можливості виконати рішення суду за КЕКВ 2112. За наявності асигнувань виплата може бути проведена виключно за КЕКВ 2800.
Щодо нарахування середнього заробітку відповідач вказав, що одночасне стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є по суті подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання.
30.10.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вважає твердження відповідача, що викладені у відзиві необгрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, та нарахував 968 грн., що підтверджується розрахунком Військової частини НОМЕР_2 . Вказане сторонами не заперечується.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8938/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, та нарахував 210 985 грн., що підтверджується заявкою на фінансування Військової частини НОМЕР_2 від 04.07.2025. Вказане сторонами не заперечується.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати належного грошового забезпечення, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та середнього заробітку протиправною, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Щодо нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року за № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку № 159.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1, 3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 року у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19 та від 13.09.2021 року у справі № 639/3140/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19 та ухвалах Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі № 240/30946/21, від 07.03.2024 року у справі № 120/12219/23, від 18.03.2024 року у справі № 120/8449/23 та інші.
Узагальнення наведених норм дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24 здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, та нарахував 968 грн. та на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8938/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, та нарахував 210 985 грн.
Відтак, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення та невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Щодо визначення коду економічної класифікації видатків при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333 затверджено "Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету" (далі Інструкція № 333).
Виплата належного позивачу грошового забезпечення не була здійснена у період проходження позивачем військової служби.
Відповідно до пункту 2.1.1.2. Інструкції № 333 виплата грошового забезпечення здійснюється за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", за яким також передбачено відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, а також подання відповідної звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, яка включає податок на доходи фізичних осіб та його відшкодування, утриманий військовий збір.
Невиплата грошового забезпечення за належним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2112) унеможливлює належне подання податкової та соціальної звітності (зокрема додатка Д1 до податкового розрахунку), внаслідок чого не відображається інформація про сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) до Реєстру застрахованих осіб та така інформація відповідно буде відсутня у системі Пенсійного фонду України.
Вказане прямо впливає на обсяг страхового стажу військовослужбовця, необхідного для призначення пенсії відповідно до статей 12, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов'язана з виконанням позивачем безпосередніх обов'язків військової служби, а відтак суд не вбачає підстав для визначення коду "2112" для її виплати.
При цьому суд зазначає, що спір в цій частині фактично виник щодо права позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи відсутній спір щодо віднесення сум, які мають бути нараховані на виконання цього рішення суду до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог позивача як таких, що заявлені передчасно.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині належить задовольнити шляхом, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 2 - 6 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відтак, з урахуванням наведених вище норм, нарахування та виплата компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24 та нарахування та виплата невиплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/813/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний розрахунок компенсації основної та додаткової відпустки ОСОБА_1 , що здійснений Військовою частиною НОМЕР_2 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №200/8964/24.
З вказаного розрахунку судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 нараховано 968 грн. При цьому здійснено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 в розмірі 174,19 грн.
Таким чином, доводи позивача щодо ненарахування відповідачем компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є безпідставними, оскільки з матеріалів справи встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 вже здійснила відповідні нарахування відповідно до Порядку № 44.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно нарахувати таку компенсацію на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 не підлягає задоволенню, оскільки спірне зобов'язання самостійно відповідачем вже виконано.
Крім того, на підставі інформації внесеної до автоматизованої комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 здійснено перерахунок грошового забезпечення.
18.11.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі № 200/8938/24 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі № 200/8938/24 відповідачем надано розрахунок перерахунку грошового забезпечення позивача.
З вказаного розрахунку судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 нараховано 210 984,37 грн. При цьому з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 в розмірі 37977,19 грн.
Таким чином, доводи позивача щодо ненарахування відповідачем компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є безпідставними, оскільки судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 вже здійснила відповідні нарахування відповідно до Порядку № 44.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача повторно нарахувати таку компенсацію на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 не підлягає задоволенню, оскільки спірне зобов'язання самостійно відповідачем вже виконано.
Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Так, у позовні заяві позивач з посиланням на постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 640/11699/21, від 26.09.2023 у справі № 640/2534/21, від 28.09.2023 у справі № 640/36441/21 зазначає, про відсутність передчасності вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за статтею 117 КЗпП України у випадку коли вона заявлена одночасно з вимогою про стягнення на користь позивача сум, які належали останньому при звільненні.
Суд погоджується з тим, що у зазначених постановах Верховний Суд допускав можливість одночасного пред'явлення обох вимог.
Однак суд звертає увагу на те, що в усіх вказаних справах позивачами одночасно з вимогою про стягнення середнього заробітку була заявлена первинна вимога - про стягнення належних при звільненні сум, зокрема:
- у справі № 640/11699/21 - вимога про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- у справі № 640/2534/21 - вимога про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку;
- у справі № 640/36441/21 - вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Разом з тим, при розгляді цієї справи позивачем не заявлено вимог про стягнення сум (зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення), що належали останньому при звільненні.
Щодо посилання позивача на постанови Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №320/974/23, від 22.05.2025 у справі № 300/3219/23, від 08.05.2025 у справі № 380/10158/24, від 27.03.2025 у справі № 560/5923/24, від 07.03.2025 у справі № 480/1321/23, від 06.03.2025 у справі № 160/14479/24, від 20.02.2025 у справі № 320/26511/23, від 10.04.2024 у справі № 360/380/23, то суд зазначає, що у вказаних справах позивачам було виплачено грошове забезпечення.
Разом з тим, в межах розгляду цієї справи позивачу було лише нараховано грошове забезпечення, а фактичної виплати на час розгляду не здійснено.
Враховуючи зазначене, посилання позивача на наведені постанови Верховного Суду є нерелевантними для вирішення цієї справи.
Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, має компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.10.2025 по справі № 420/28674/24.
Отже, компенсація втрати частини доходів, що має компенсаторний характер не є складовою грошового забезпечення позивача, а тому з неї не може бути нараховувано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, у межах даного позову позивач фактично просить суд визначити відповідальність за несвоєчасну виплату сум, розмір та склад яких у межах цього провадження не визначаються, а їх виплата залежить від виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 та від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24.
Отже, до проведення позивачу фактичної виплати грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8938/24 та від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24, є передчасними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, вимога позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасною, а отже не підлягає задоволенню.
Крім того, твердження позивача про те, що нарахування та виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснюється не більше ніж за 6 місяців без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, є необгрунтованим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.
Таким чином при нарахуванні та виплаті середнього заробітку за період після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за період з 02.10.2024 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі № 200/8964/24.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8938/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2024 у справі №200/8938/24.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич