Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2025 року Справа№200/7683/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
06.10.2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Відповідач 2), в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом “г» статі 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 21.08.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позивачем було надано квитанцію № 1.332979115.1 від 30.09.2025 року про сплату судового збору у розмірі 969,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 21.08.2025 року позивачка зверталася до пенсійного органу із заявою з приводу підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, яку за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Як вбачається із рішення Відповідача від 28.08.2025 року, Позивачці не лише відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки пенсійний орган вважає, що Позивачка не має такого права, відповідно до чинного законодавства. З відповіді вбачається, що пенсійний орган в цілому не визнає прав позивачки як реабілітованої особи, що передбачені згідно Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що позбавляє позивачку можливості отримання пенсії в належному розмірі. У рішенні Відповідач, зокрема, вважає, що позивачка є членом сім'ї реабілітованої особи (як народжена у засланні, за місцем спецпоселення батька та матері в Іркутській області), тобто не була примусово переселена та не має статусу реабілітованої особи, а тому взагалі відмовляється проводити перерахунок пенсії на підставі поданої заяви від 21.08.2025 року. Із такою відповіддю Позивачка не погоджується, у зв'язку із чим вимушена була звернутися з цим позовом до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області, є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). 21.08.2025 Позивач зверталась з заявою від 21.08.2025 №1929 про перерахунок «Зміна надбавки».
Відповідно до п. «г» статті 77 Закону №1788 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно із статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII, репресії комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років (далі-репресії) - засоби примусу, що здійснювалися репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму у 1917-1991 роках, зокрема позасудовими органами, проти окремих осіб, груп населення, народів з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів у формах, визначених цим Законом. Відповідно до статтей 1-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №962-XII), реабілітованими визнаються особи, стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.
Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Зразок даного посвідчення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 № 535 “Деякі питання реалізації Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Посвідчення реабілітованого, видане до набрання чинності цією постановою за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 48 “Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», є дійсним протягом строку його дії. Згідно наданої довідки про реабілітацію № 6/31-Г-14 від 12.12.2013 виданої головним управлінням міністерства внутрішніх справ російської федерації по Іркутській області ОСОБА_2 (батько) і ОСОБА_3 , в 1950 році було виселено як членів сім'ї кулака-націоналіста, на спецпоселення в Іркутську область, а в подальшому реабілітовано на підставі законодавства України.
Враховуючи вищенаведене, Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області, прийнято рішення про відмову від 29.08.2025 №35426/03-16 ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відповідно паспорта НОМЕР_2 від 15.06.1999 Позивач народилась в Іркутській області за місцем спецпоселення батька та матері , тобто не була примусово переселена та немає статусу реабілітованої особи.
Також зазначив, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, на свій розсуд розраховувати страховий стаж, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. Обраний Позивачем спосіб захисту порушує дискрецію органів Фонду на визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні.
Виплату пенсії/довічного грошового утримання проводить орган ПФУ, що призначає пенсію (довічне грошове утримання) за місцем фактичного проживання/ перебування особи. Позивач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 4.10. Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, виплату проводитиме Головне управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позбавлене можливості та повноважень провести виплату пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із чим просить залучити в якості Відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ - 13814885, адреса: 79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10).
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій представник заперечував проти доводів викладених у відзиві просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також зазначив, що для позивача не має принципового значення, котрим з пенсійних органів буде компенсовано недоплачену пенсію у зв'язку з протиправними діями Головного управління ПФУ в Донецькій області. Принцип екстериторіального розгляду заяв щодо перерахунку пенсії не може слугувати для пенсійного органу способом уникнення виплати позивачу пенсії в належному розмірі. Тому в частині зобов'язання пенсійного органу провести виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 21.08.2025, із врахуванням раніше виплачених сум, не заперечує щодо залучення в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення другого відповідача - задоволено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885). Розгляд адміністративної справи вирішено проводити спочатку.
Відповідач 2 надав письмовий відзив в якому підтримав позицію Відповідача 1 викладену у відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником відповідача було надано відповідь на відзив відповідача 2, в якій представник заперечував проти доводів викладених у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області, є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 04 серпня 2025 року Позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Посвідчення безстрокове і діє на всій території України.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 виданого Шамановською с/р, Братського р-ну, Іркутської області 9 липня 1956 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Стрілка Шамановської с/р, Братського р-ну, Іркутської області.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 30.04.1982 року було укладено шлюб, про щщо в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 30 квітня 1982 року зроблено запис №85, після укладення шлюбу присвоєно прізвища « ОСОБА_6 ».
Згідно довідки Інформаційного бюро управління внутрішніх справ Львівської області від 05 січня 1993 року №4/5-385-Ф, ОСОБА_7 1899 р.н., ОСОБА_8 1903 р.н., ОСОБА_3 1929 р.н., ОСОБА_2 1931 р.н., ОСОБА_9 1936 р.н., 19 червня 1950 року із м. Берислава Львівської області за рішенням особливої наради МДБ від 5 вересня 1950 року виселені на спецпоселення в Іркутську область, з якого звільнені 25 червня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи - реабілітовані, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Згідно довідки про реабілітацію №6/31-Г-14 від 12 грудня 2013 року виданої ГУ МВС російської федерації по Іркутській області ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , с. Стрілка Братського району Іркутської області, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 виданого 09.07.1956 Шамановською с/радою, Братського р-ну, Іркутської області, є донькою гр-н ОСОБА_2 та ОСОБА_3 репресованих в 1950 році, були вислані з Дрогобичської області на підставі рішення особливої наради МДБ СРСР від 05.08.1950 як члени сім'ї кулака-націоналіста та знаходились на спецпоселення в Іркутській області до 25.06.1958, реабілітовані ГУ МВС України у Львівській області (довідка №4/4-154 від 16.02.2010). У відповідності до ч.1 статті 1.1 Закону Російської Федерації від 18 жовтня 1991 року №1761-1 «Про реабілітацію жертв політичних репресій» ОСОБА_1 реабілітована.
21.08.2025 року Позивач звернулася до територіального управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку допризначення на підставі п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області, за результатом розгляду якої було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 28.08.2025 року о/р 913010128414. У вказаному рішенні зокрема зазначено, що підвищення пенсії репресованим особам, яких у подальшому буде реабілітовано, та членам їх сімей, яких було примусово переселено, передбачено пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-ХІІ.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Зразок даного посвідчення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 № 535 “Деякі питання реалізації Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Посвідчення реабілітованого, видане до набрання чинності цією постановою за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 48 “Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», є дійсним протягом строку його дії.
Згідно наданої довідки про реабілітацію № 6/31-Г-14 від 12.12.2013 виданої головним управлінням міністерства внутрішніх справ російської федерації по Іркутській області ОСОБА_2 (батько) і ОСОБА_3 , в 1950 році було виселено як членів сім'ї кулака- націоналіста, на спецпоселення в Іркутську область, а в подальшому реабілітовано на підставі законодавства України.
Розглянувши матеріали пенсійної справи прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відповідно паспорта НОМЕР_2 від 15.06.1999 заявник народився в Іркутській області за місцем спецпоселення батька та матері, тобто не була примусово переселена та немає статусу реабілітованої особи.
Додатково повідомляємо, що додана довідка заявницею не має перекладу на українську мову, а посвідчення реабілітованого не відповідає затвердженому зразку, а саме: його чинність поширюється лише на територію Львівської області, тоді як повинно діяти на всій території України. Крім того, у матеріалах ЕПС заявниці відсутня довідка Регіональної комісії з реабілітації при Львівській обласній державній адміністрації.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, в редакції чинній на час реабілітації позивача) реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами (статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2353-ХІІ).
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Стаття 3 Закону № 962-XII у вказаній редакції містила положення, згідно з якими належить реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII (далі - Закон №2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Так, серед іншого:
- змінена назва Закону - «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
- викладено в новій редакції статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону № 962-ХІІ, Закон доповнено статтями 1-1 - 1-4.
За визначеннями, наведеними у статті 1-1 Закону № 962-XII (зі змінами і доповненнями):
репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом;
вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР;
заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення;
члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-2 Закону № 962-XII (зі змінами і доповненнями) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
За нормами статті 1-3 Закону № 962-XII (зі змінами і доповненнями) потерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена; 3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов'язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.
Суд зазначає, що приписи вказаних норм чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Отже, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Пунктом 5, 6 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання, вислання визначено формами репресій.
Статтею 4 Закону № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Відповідно до частини 8, 9 статті 6 Закону № 962-ХІІ реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 19 травня 2021 р. № 535 затверджений зразок посвідчення реабілітованої особи.
Вказаною постановою зокрема затверджено Технічний опис бланка посвідчення реабілітованої особи, в якому зокрема зазначено, що на лівій частині внутрішнього боку бланка посвідчення фарбою чорного кольору послідовно згори донизу надруковано написи та назви полів:
“ПОСВІДЧЕННЯ»;
“Серія», “№»;
“Прізвище», “Власне ім'я», “По батькові (за наявності)» (трьома рядками з правого боку від місця для фотокартки);
“ФОТО 30 x 40 міліметрів» (з лівого боку, в рамці).
На правій частині внутрішнього боку бланка посвідчення фарбою чорного кольору послідовно згори донизу надруковано написи та назви полів:
“Пред'явник цього посвідчення має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
“ПОСВІДЧЕННЯ Є БЕЗСТРОКОВИМ І ДІЄ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ»;
“Дата видачі»;
“(установа, яка видала посвідчення)»;
“(підпис керівника установи)»;
“МП».
Дослідивши посвідчення Позивача серії НОМЕР_4 від 04 серпня 2025 року, суд встановив, що внутрішній бік бланку посвідчення серії НОМЕР_4 відповідає Технічному опису затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2021 р. № 535. Також, у вказаному посвідченні зазначено, що воно безстрокове і діє на всій території України.
Відтак, твердження Відповідача - 1 зазначені у спірному рішенні від 28.08.2025 року о/р НОМЕР_7 з приводу того, що посвідчення реабілітованого не відповідає затвердженому зразку, а саме: його чинність поширюється лише на територію Львівської області, тоді як повинно діяти на всій території України, є необгрунтованими та такими, що спростовані наявними в матеріалах доказами.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII.
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім'ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»)
Пунктом 2.13 Порядку № 22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Статтею 58 Закону № 1788-ХІІІ визначено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З долучених до матеріалів справи письмових доказів суд встановив, що:
згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 виданого Шамановською с/р, Братського р-ну, Іркутської області 9 липня 1956 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Стрілка Шамановської с/р, Братського р-ну, Іркутської області;
згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 30.04.1982 року було укладено шлюб, про щщо в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 30 квітня 1982 року зроблено запис №85, після укладення шлюбу присвоєно прізвища « ОСОБА_6 ».
Згідно довідки Інформаційного бюро управління внутрішніх справ Львівської області від 05 січня 1993 року №4/5-385-Ф, ОСОБА_7 1899 р.н., ОСОБА_8 1903 р.н., ОСОБА_3 1929 р.н., ОСОБА_2 1931 р.н., ОСОБА_9 1936 р.н., 19 червня 1950 року із м. Берислава Львівської області за рішенням особливої наради МДБ від 5 вересня 1950 року виселені на спецпоселення в Іркутську область, з якого звільнені 25 червня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи - реабілітовані, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Отже, Позивач, в розумінні Закону № 962-XII є репресованою особою як член сім'ї, яка народилася на спецпоселенні, під час перебування репресованих осіб (матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_2 ) на засланні, що були примусово виселені з Львівської області на спецпоселення в Іркутську область із 1950 по 25.06.1958;
- є особою потерпілою від репресій (як така, що народилися на засланні, висланні під час перебування репресованої особи (батьків) на засланні, висланні) на підставі статті 1-3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Отже, позивач, як член сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій та були реабілітовані, має право на підвищення пенсії на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII.
Аналогічний висновок викладені в постанові Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Виходячи із цього нормативного положення суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, слід застосовувати положення Закону № 1788-ХІІІ, а не Постанови № 654.
За таких обставин рішення Відповідача - 1 від 28.08.2025 року о/р 913010128414, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, як члену сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований із підвищенням пенсії на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог відносно визнання протиправними дій Відповідача 1 стосовно відмови позивачу в перерахунку пенсії, суд зазначає наступне. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано, які протиправні дії вчинені відносно нього відповідачем окрім прийняття рішення, яке є самостійним предметом оскарження. Відтак належним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині суд вважає визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 року о/р 913010128414 про відмову в перерахунку пенсії.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи, яким у даному випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а відтак обов'язок здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід покласти саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Водночас, за наслідком проведених на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувань, виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням уже виплачених сум за вказаний період має проводити орган за місцем перебування позивача на обліку, отже з метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з часу звернення за перерахунком пенсії виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23 та висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2025 у справі №380/22528/24 в частині розглядуваного питання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, з урахуванням предмета спору, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку, що орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив позивачу у нарахуванні підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як члену сім'ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано, що стало наслідком порушення прав та інтересів позивача які підлягають захисту в судовому порядку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було надано квитанцію № 1.332979115.1 від 30.09.2025 року про сплату судового збору у розмірі 969,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.08.2025 року о/р 913010128414 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з часу звернення відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з часу звернення за перерахунком пенсії з 21.08.2025 року відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (адреса: 79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ 13814885) здійснити з часу звернення за перерахунком пенсії виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 09 грудня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров