08 грудня 2025 рокуСправа №160/16962/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 , щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 12.09.2024 року по 01.10.2024 року; з 03.10.2024 року по 31.10.2024 року; з 31.10.2024 року по 11.12.2024 року; з 16.12.2024 року по 07.01.2025 року; з 07.01.2025 року по 14.01.2025 року; з 14.01.2025 року по 13.02.2025 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у розмірі по 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за періоди з 12.09.2024 року по 01.10.2024 року; з 03.10.2024 року по 31.10.2024 року; з 31.10.2024 року по 11.12.2024 року; з 16.12.2024 року по 07.01.2025 року; з 07.01.2025 року по 14.01.2025 року; з 14.01.2025 року по 13.02.2025 року у розмірі по 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.03.2022 по 22.03.2025, 14.05.2024 одержав ВТ (11.05.2024), ЗЧМТ, СГМ, травматична ампутація правої кінцівки на рівні суглобів Шокара, компартмент-синдром правої гомілки за обставин безпосередньої участі в бойових діях, яке пов'язано із захистом Батьківщини, під час виконання бойового завдання у н.п. Старомайорське Донецької області. Вказане підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.05.2024 №1969. Після отриманого поранення позивач проходив тривале стаціонарне лікування та отримував збільшену додаткову винагороду до 100000 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168. Однак, починаючи з 12.09.2024, виплата додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення припиналась. Одночасно, безперервне лікування позивача продовжувалось. У відповідь на звернення відповідач повідомив, що згідно пункту 9 розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Виплата додаткової винагороди позивачу припинилась, у зв'язку з тим, що довідці ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 23.08.2024 року № 7200 не вказана потреба у довготривалому лікуванні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, що зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16962/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 : докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (з розгорнутою інформацією щодо основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за періоди з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024; з 16.12.2024 по 07.01.2025; з 07.01.2025 по 14.01.2025; з 14.01.2025 по 13.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
03.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Пунктом 9 розділу I Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Чотирьох місячний період безперервного лікування позивача у медичних закладах із забезпечення виплати грошового забезпечення сплинув 30.05.2024. У зв'язку із тим, що позивач не надавав до військової частини довідки ВЛК, якою було б визначено, що позивач потребує подальшого довготривалого лікування із визначенням терміну такого лікування, встановивши що 4 місячний строк безперервного лікування позивача вже закінчився, наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення з 30.05.2024. В подальшому, оскільки позивачем не було надано до Військової частини НОМЕР_1 довідку ВЛК про потребу позивача в подальшому лікуванні, в командира військової частини НОМЕР_1 не було підстав для прийняття рішення (наказу) про продовження перебування позивача в лікарняних закладах, який є підставою для продовження виплати позивачу грошового забезпечення.
До відзиву долучено картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, отриманих ОСОБА_1
07.07.2025 відповідачем подано клопотання про залучення Військової частини НОМЕР_2 в якості співвідповідача у справі.
Ухвалою суду від 14.07.2025 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення співвідповідача у справі відмовлено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Цією ж ухвалою суду встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову або відзиву.
17.07.2025 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому Військова частина НОМЕР_2 заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 , як окремий батальйон управлінню бригади, та перебуває на її фінансовому забезпеченні. В період військової служби позивачу виплачувалось щомісячне грошове забезпечення, а також додаткова винагорода на період воєнного стану у період виконання бойових завдань у розмірі 30 000 гривень на місяць пропорційно дням виконання бойових завдань або 100 000 гривень на місяць, пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях. 14.05.2024 під час захисту Батьківщини позивач отримав поранення. За період лікування після поранення з 14.05.2024 по 13.09.2025 позивачу було виплачене грошове забезпечення та додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, пропорційно дням стаціонарного лікування. У зв'язку із перебуванням позивача на довготривалому лікуванні, понад 4 місяці, та ненаданням ним (ненадходженням від медичних закладів) довідки ВЛК, якою було б визначено, що позивач потребує подальшого лікування із визначенням терміну такого лікування, позивачу було призупинено виплату грошового забезпечення. В подальшому, оскільки позивачем не було надано до військової частини НОМЕР_1 довідки ВЛК про потребу позивача в подальшому лікуванні, у командира військової частини НОМЕР_1 не було підстав для прийняття рішення (наказу) про продовження перебування позивача в лікарняних закладах, який є підставою для продовження виплати позивачу грошового забезпечення. Довідки ВЛК про потребу у відпустці для лікування або про потребу протезування не є рішенням ВЛК що військовослужбовець потребує подальшого лікування, а отже такі рішення ВЛК (відпустка, протезування) не можуть бути підставою для прийняття командиром рішення про продовження перебування військовослужбовця у лікарняних закладає, що є підставою для поновлення виплати грошового забезпечення. У серпні 2024 року позивачу було виплачено 97211,73 гривні, в тому числі 74193,55 гривень додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, пропорційно дням стаціонарного лікування у серпні 2024 року. У вересні 2024 року по 13.09.2024 позивач не проходив стаціонарного лікування (відсутні документ що підтверджує саме стаціонарного лікування), а тому отримав лише грошове забезпечення (без додаткової винагороди) по 13.09.2024 в сумі 9947,56 грн. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України ID-картка № НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_7 позивач з 29.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований до Військової частини НОМЕР_1 .
14.05.2024 позивач під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області отримав поранення.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 20.05.2024 №1969, молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14.05.2024 близько 10:00 отримав ВТ (11.05.2024) ЗЧМТ, СГМ, травматична ампутація правої кінцівки на рівні суглобів ОСОБА_2 , компартмент-синдром правої гомілки за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, яке пов'язано із захистом Батьківщини, при виконанні бойового завдання в н.п. Старомайорське Донецької області, внаслідок підриву на НВП.
25.06.2024 щодо позивача проведено медичний огляд та результатами складено довідку ВЛК від 25.06.2024 №4951445.
Відповідно до довідки від 25.06.2024 №4951445 молодшому сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд позаштатною ВЛК з правами госпітальної Комунального некомерційного підприємства «Уманська центральна міська лікарня» Уманської міської ради та постановлено діагноз МВТ (11.05.2024), ампутаційна кукса н/3 правого стегна. Значне порушення функції опори та ходи. Травма так, пов'язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 №1969). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ІІ ТДВ потребує відпустки для лікування після травми на 30 (тридцять) календарних днів.
25.07.2024 щодо позивача проведено медичний огляд та результатами складено довідку ВЛК від 25.07.2024 №6375.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 25.07.2024 №6375 молодшому сержанту за мобілізацією ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_4 та постановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після мінно-вибухової травми (14.05.2024) з травматичною ампутацією правої стопи на рівні суглобу ОСОБА_3 , лікованої оперативно: 15.05.2024 - ПХО вогнепальних ран, формування кукси правої стопи, фасціотомія правої гомілки; 23.05.2024 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини правого стегна, у вигляді в'ялогранулююочої рани ампутаційної кукси правої нижньої штивки на рівні нижньої третини правого стегна, з больовим синдромом та тимчасовим порушенням функції (S98). Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма тяжкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) терміном на 30 (тридцять) календарних днів.
23.08.2024 щодо позивача проведено медичний огляд ВЛК та результатами складено довідку ВЛК від 23.08.2024 №7200.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 23.08.2024 №7200 молодшому сержанту за мобілізацією ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_4 та постановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після вибухового поранення (14.05.2024) з травматичним відчленуванням правої стопи на рівні суглобу ОСОБА_3 , лікованої оперативно: 15.05.2024 - ПХО вогнепальних ран, формування кукси правої стопи, фасціотомія правої гомілки; 23.05.2024 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини правого стегна, у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої штивки на рівні нижньої третини правого стегна, з больовим синдромом та тимчасовим порушенням функції (S98). Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 травма тяжкого ступеню. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує протезування.
24.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВОРТО» звернулось до Військової частини НОМЕР_1 з листом від 24.08.2024 №04/08-24, в якому повідомлено, що молодший сержант за мобілізацією ОСОБА_1 буде протезуватися на даному підприємстві, а також про те, що підприємство має договір з комунальним підприємством Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни за адресою: АДРЕСА_2 , в якому військовослужбовець буде проходити реабілітацію.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3446 КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни», ОСОБА_1 перебував у стаціонарі у відділенні медичної реабілітації у періоді з 12.09.2024 по 01.10.2024.
Листами б/н Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВОРТО» повідомлено Військову частину НОМЕР_1 про те, що молодший сержант за мобілізацією ОСОБА_1 буде проходити протезування на даному підприємстві в період з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024.
Відповідно до листа від 07.01.2025 №04/01-02 Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВОРТО» повідомлено Військову частину НОМЕР_1 про те, що молодший сержант за мобілізацією ОСОБА_1 протезувався на даному підприємстві та у зв'язку із зміною антропометричних даних потребував ремонту протезу-заміну культиприймача та регуліровці протезів у період з 16.12.2024 по 07.01.2025.
Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення № НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/ч НОМЕР_4 ) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у травматичному відділенні у періоді з 07.01.2025 по 14.01.2025.
14.01.2025 щодо позивача проведено медичний огляд та результатами складено довідку ВЛК від 14.01.2025 №116.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії В/ч НОМЕР_4 від 14.01.2025 №116 молодшому сержанту за мобілізацією ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю в/ч НОМЕР_4 та постановлено діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, аліцтва): Т93.2 Наслідки вибухового поранення (11.05.2024): ЗЧМТ, струсу головного мозку, вогнепальних осколкових поранень правої стопи з її травматичним відчленуванням на рівні суглобу ОСОБА_3 з розвитком турнікетного синдрому правої гомілки та некрозу м'язів правої гомілки, лікованого оперативно (15.05.2024 - ПХО ран, формування кукси правої стопи, фасціотомія правої гомілки; 22.05.2024 - ревізія м'язів правої гомілки; 23.05.2024 - ампутація правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третин стегна), у вигляді ампутаційної кукси правої нижньої кінцівки нарівні нижньої третини стегна, зміцнілого післяопераційного рубця правого стегна (Згідно 1Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 р, поранення тяжкого ступеню). На підставі пункту 6.17 глави 6 розділу потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів).
13.01.2025 госпітальною ВЛК хірургічного відділення в/ч НОМЕР_4 складено свідоцтво про хворобу №106, згідно з яким на підставі статей 78-а, 63-а графи ІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби.
05.12.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом (вх.СЕДО №2549 від 05.12.2024) щодо виплати додаткової винагороди за період лікування, починаючи з 12.09.2024.
Листом від 10.12.2024 №4506 Військовою частиною № НОМЕР_9 повідомлено позивачу, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного лікування в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (ВЛК). У наданій довідці ВЛК від 23.08.2024 №7200 не вказана потреба у довготривалому лікуванні. Для поновлення грошового забезпечення потрібно надати довідку ВЛК з висновком про потребу у довготривалому лікуванні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати додаткової винагороди у розмірі 100000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за періоди з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, з 14.01.2025 по 13.02.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зважає на наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та станом на час спірних правовідносин та розгляду справи не скасований та не припинений.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
До Постанови №168 неодноразово вносилися зміни та доповнення.
Так, пунктом 1-1 Постанови КМУ № 168, в редакції чинної на час спірних правовідносин, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції чинної на час спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
У розділі ХХХІV Порядку №260 визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Відповідно до пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260 командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
За змістом пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 Розділу XXXIV Порядку № 260).
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки (пункт 13 Розділу XXXIV Порядку № 260).
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму або каліцтво) після введення воєнного стану та пов'язаного із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги), у тому числі в закордонних закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.
При цьому, з наведених норм права вбачається необхідним дотримання лише двох умов для включення пораненого військовослужбовця до виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В ході судового розгляду встановлено, про що відсутній спір між сторонами, позивач призваний на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
14.05.2024 під час безпосередньої участі у бойових діях та виконання бойового завдання у н.п. Старомайорське Донецької області позивач отримав тяжке поранення, яке пов'язано із захистом Батьківщини, - ЗЧМТ, СГМ, травматична ампутація правої кінцівки на рівні суглобів Шокара, компартмент - синдром правої гомілки.
У зв'язку отриманим пораненням позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, неодноразово за висновком ВЛК направлявся у лікувальні відпустки у зв'язку отриманим тяжким пораненням, та згідно із висновком ВЛК від 23.08.2024 №7200 - потребував протезування, у зв'язку із чим був направлений на реабілітаційну допомогу до Комунального підприємства «Дніпропетровській обласний госпіталь ветеранів війни».
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3446 в КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.09.2024 по 01.10.2024.
Згідно з листами ТОВ «АКТИВОРТО», адресованими Військовій частині НОМЕР_1 та які містяться в матеріалах справи, підприємство повідомляло військову частину, що підприємство має договір з комунальним підприємством Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни, що молодший сержант за мобілізацією ОСОБА_1 буде протезуватися на даному підприємстві, а також про те, що він протезувався на підприємстві у періоди з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025.
13.01.2025 госпітальною ВЛК хірургічного відділення в/ч НОМЕР_4 складено свідоцтво про хворобу №106, згідно з яким підтведжено, що отримане позивачем поранення є тяжким та на підставі статей 78-а, 63-а графи ІІ Розладу хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивач у періоді з 07.01.2025 по 14.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у травматичному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (В/ч НОМЕР_4 ) та 14.01.2025 пройшов ВЛК, за висновком ВЛК, викладеного у довідці від 14.01.2025 №116, потребував звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів.
Зважаючи, що отримане позивачем поранення 14.05.2024 пов'язане із проходженням військової служби та захистом Батьківщини, є тяжким, а також підтверджено його безперервне перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (реабілітаційна допомога/протезування) у періоді з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, а з 14.01.2025 по 13.02.2025 - у відпустці за станом здоров'я за висновком ВЛК, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої Постановою №168, протягом вказаного періоду.
Разом з цим, відповідно до наданої відповідачем довідки №2396 від 09.04.2025 про розміри щомісячних видів грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат, отриманих командиром міномета, молодшим сержантом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період проходження військової служби, додаткова винагорода « 100,0тис. грн.» виплачена лише у періодах з травня 2024 року (місяць отримання поранення) по серпень 2024 року включно.
Доводи відповідача у відзиві на те, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку ВЛК про продовження перебування в лікарняних закладах, а позивачем не надано висновку ВЛК про потребу у продовженні лікування, тому позивачу припинено виплату додаткової винагороди, відхиляються судом, оскільки такі не враховують спірних правовідносин.
Суд зазначає, процитоване відповідачем положення пункту 9 Порядку №260 про те, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні), - викладена у розділі 1 «Загальні положення» цього Порядку та жодним чином не стосується порядку виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, який, в свою чергу, чітко визначений законодавцем у Розділі XXXIV Порядку № 260.
При цьому, ані Постанова №168, ані Розділ XXXIV Порядку № 260 не містять жодних обмежень щодо періоду(ів) та/або кількості перебувань пораненого військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаного при захисті Батьківщини, за яке передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для невиплати позивачу додаткової винагороди, починаючи з 12.09.2024.
У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за періоді з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, з 14.01.2025 по 13.02.2025, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, з 14.01.2025 по 13.02.2025.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, з 14.01.2025 по 13.02.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 12.09.2024 по 01.10.2024, з 03.10.2024 по 31.10.2024, з 31.10.2024 по 11.12.2024, з 16.12.2024 по 07.01.2025, з 07.01.2025 по 14.01.2025, з 14.01.2025 по 13.02.2025.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова