05 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9404/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168); зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 215 днів, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу та відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30 жовтня 2024 року №973-ОС його було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (у зв'язку із звільненням) та нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки (всього за 215 днів).
Позивач вважає, що при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток відповідач протиправно не врахував у складі місячного грошового забезпечення додаткову винагороду, що призвело до виплати компенсації у меншому розмірі, ніж належить. Позивач зазначив, що пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306; далі - Інструкція №558), не містить заборони урахування додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, з якої обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпустки.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.31-32). В обґрунтування цієї позиції вказав, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є одноразовим видом грошового забезпечення: запроваджена на період воєнного стану та виплачується лише тим особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання (за період виконання таких завдань). Така додаткова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для її врахування при обрахунку компенсації за невикористані дні відпусток.
У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову (а.с.40-41).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не надав.
Сторони не зверталися до суду із клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
З відомостей військового квитка НОМЕР_3 слідує, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) з 16 квітня 2022 року (а.с.14-17) та наказом начальника загону від 30 жовтня 2024 року №937-ОС майстер-сержанта ОСОБА_1 , звільненого у запас за станом здоров'я, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 31 жовтня 2024 року (а.с.18 зворот). За змістом цього наказу відповідно до частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 належить виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - за 35 календарних днів, за 2023 рік - за 5 календарних днів, за 2024 рік - за 35 календарних днів, а відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 цього Закону - грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку строком 14 календарних днів на рік як особі, яка має статус учасника бойових дій, за 2015-2024 роки.
Як видно з архівної відомості за січень-грудень 2024 року (а.с.22), ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 63759,50 грн, за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 119017,73 грн.
Листом від 23 липня 2025 року №09/11044-25-Вих відповідач повідомив представника позивача, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та врахуванню при обрахунку компенсації за невикористані дні відпусток не підлягає (а.с.20).
Спірним є питання наявності підстав для врахування у складі місячного грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Передусім суд зазначає, що відповідач не спростував доводи позивача про дотримання ним тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, установленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (застосовується в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Названа норма встановлює строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та має перевагу в застосуванні перед частиною п'ятої статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Наведене відповідає правовій позиції у постанові Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Відповідач не довів, що позивач набув достовірної інформації про обсяг і характер виплачених йому сум раніше наданої листом від 23 липня 2025 року №09/11044-25-Вих інформації.
При вирішенні спору по суті суд керується такими нормативно-правовими актами.
Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).
Ці норми знайшли своє відображення у пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна з 01 березня 2018 року) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ (пункт 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533).
Таким чином, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України; грошове забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством внутрішніх справи України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 14 стаття 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Наведена норма статті 10-1 Закону №2011-ХІІ встановлює лише право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
У той же час положення пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру внутрішніх справ України.
Главою 8 розділу V Інструкції №558 врегульовано питання виплат, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.
Згідно з абзацом третім пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи із основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (місячного грошового забезпечення).
Цей спір зумовлений невключенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку позивач отримував до звільнення (у місяці звільнення згідно з архівною відомістю за 2024 рік виплачена додаткова винагорода за час перебування на лікуванні у сумі 656666,67 грн).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено на період воєнного стану виплату, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби, додаткової винагороди (до 30000,00 до 100000,00 гривень).
Порядок, умови і конкретні розміри виплати додаткової винагороди визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки (пункт 2-1 Постанови №168).
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 Постанови №168, з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599) затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості №726). Одночасно вказаними наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/3925.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 травня 2024 року №353 (застосовується з 01 квітня 2024 року) заголовок викладений в такій редакції: «Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України».
Пункт 2 Особливостей №726 визначає кому та за яких умов виплачується додаткова винагорода на період воєнного стану.
Пунктом 14 Особливостей №726 встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що додаткова винагорода відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення військовослужбовця Держприкордонслужби. Встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема, Міністерству внутрішніх справ України повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а отже не є складовою місячного грошового забезпечення.
При цьому, як вже зазначалося, в главі 8 розділу V Інструкції №558 чітко зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи саме з розміру місячного грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані щорічної та додаткової оплачуваних відпусток, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яка згідно з пунктом 14 Особливостей №726 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
При цьому суд вважає нерелевантними посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 та від 20 серпня 2024 року №420/693/23. Так за обставин справи №240/32125/23 позивач проходив військову службу у військовій частині Міністерства оборони України, а не Державної прикордонної служби України; у справі №420/693/23 позивач був звільнений наказом від 02 грудня 2022 року та висновки Верховного Суду у цій справі ґрунтуються на правовому регулюванні спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності Особливостями №726, та не аналізувалися положення Особливостей №726 (зі змінами, застосовуються з 01 квітня 2024 року), за приписами яких додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення. Натомість у розглядуваній справі позивача звільнено з військової служби 31 жовтня 2024 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж. В. Каленюк