09.12.25
22-ц/812/2202/25
Справа №488/3032/25 Головуюча у 1-й інстанції Щеглова Я. В.
Провадження № 22ц/812/2202/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
9 грудня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Самчишиної Н. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 жовтня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 17 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Щеглової Я. В. в залі суду в місті Миколаєві, із складанням повного судового рішення у справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
27 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), посилаючись на те, що відповідач є батьком дитини, працевлаштований, отримує регулярний дохід та має можливість надавати допомогу на утримання доньки. Наразі донька навчається в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
У відзиві на позов відповідач вважав його вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не доведено право подавати такий позов від свого імені і не надано доказів того, що повнолітня дитина продовжує проживати разом із нею.
Крім того, позивачкою не обґрунтовано доводи про небажання відповідача надавати допомогу на утримання повнолітньої дитини, в той час як ним, починаючи з жовтня 2024 року, з часу погіршення сімейних відносин та окремого проживання подружжя, постійно і добровільно надається матеріальна допомога спільній дитині шляхом перерахування коштів на її картку «ЮНІОР».
Так, за період з листопада 2024 року по вересень 2025 року ним перераховано на користь доньки 173 400 грн, що є значно більшим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Також в період спільного проживання сторін відповідачем на ім'я доньки, від імені якої діяла позивачка, як законна представниця дитини, укладено договір дарування частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто забезпечивши дитину житлом, відповідач продовжує добровільно підтримувати доньку матеріально, як до, так і після настання повноліття.
За наведених обставин, відповідач вважав стягнення аліментів на користь позивачки на утримання повнолітньої доньки на підставі поданого позову, сумнівним, оскільки спору щодо утримання дитини на час звернення до суду не існувало, так як така допомога ним надається добровільно, а навчання в університеті є безкоштовним, та з огляду на те, що в гуртожитку або орендованій квартирі дитина не проживає.
Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 жовтня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 17 жовтня 2025 року, позовна заява задоволена частково, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 липня 2025 року і до закінчення терміну навчання - 30 червня 2028 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Зазначено про припинення права на одержання аліментів у разі припинення навчання ОСОБА_4 , допущено рішення до негайного виконання в межах платежу за один місяць.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з наявності підстав для стягнення аліментів у розмірі , що відповідає принципам розумності та справедливості.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, його незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що відповідач надає допомогу на утримання дитини у добровільному порядку та повному обсязі.
У змісті скарги посилався на ті ж самі обставини, що зазначені ним у поданому на позов відзиві, а саме забезпечення ним дитини житлом та добровільною сплатою у період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року коштів на користь доньки шляхом перерахування на її платіжну картку загальної суми у розмірі 173 400 грн, а також подальше перерахування коштів після постановлення цього рішення.
Зазначав, що оскільки донька є повнолітньою та отримує гроші на свою картку, то обраний ним добровільний спосіб надання допомоги не порушує права позивачки, а позивачкою не надано доказів щодо його ухилення від виконання свого обов'язку.
Вважав відсутніми підстави для звернення позивачки до суду, оскільки сама по собі довідка про навчання дитини в університеті не є достатньою підставою для стягнення аліментів на користь матері дитини, оскільки позивачкою не доведено спільне проживання з повнолітньою дитиною, на утримання якої вона просить стягнути аліменти, тобто нею не доведено наявність усіх необхідних підстав для стягнення аліментів.
За такого вважав відсутнім предмет спору, а висновки суду необґрунтованими.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 10 та 27 листопада 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню із наступних підстав.
Положення Сімейного Кодексу України виходять з принципу рівності прав та обов'язків батьків, які повинні брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким проживає дитина.
Судом встановлено, що сторони, є батьками ОСОБА_3 , яка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , і навчається з 2 вересня 2024 року у Чорноморському національному університеті імені Петра Могили на денній формі навчання за держзамовленням (а.с.5-8).
Батьки дитини з 11 серпня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, а у липні 2025 року позивачкою ОСОБА_2 до Корабельного районного суду міста Миколаєва подано позов про розірванням шлюбу (а.с.6, 26), який згідно відомостей з ЄДРСР та сайту Судова влада задоволений рішенням суду від 25 вересня 2025 року. Рішення суду набрало чинності 28 жовтня 2025 року.
При зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивачкою ОСОБА_2 зазначено про наявність спільної дитини, її навчання та звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого між батьками дитини. Доказів про її матеріальний стан, проживання разом та утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , матеріали справи не містять та позивачкою до суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Втім, за відомостями про реєстрацію місця проживання вбачається, що позивачка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 , яка проведена за її іншим прізвищем (а.с.2, 29). Адреса проживання та реєстрації нею не змінена.
В той час, як повнолітня донька сторін ОСОБА_3 є зареєстрованою за місцем проживання батька та у належному їй на праві власності майні - у АДРЕСА_1 , яке на час укладення договору дарування визначено, як її постійне місце мешкання (а.с.29-30).
Також відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказав суду на те, що ним забезпечені житлові права доньки шляхом дарування їй частини житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с.29-30), яке є місцем її реєстрації.
Крім того, підтвердивши факт розлучення з позивачкою та наявність у сторін спільної повнолітньої дитини, на яку щомісячно добровільно надає матеріальну допомогу, відповідач ОСОБА_1 надав суду додаткові відомості про наявність у нього статусу учасника бойових дій (а.с.28), проходження ним служби в органах Національної поліції України та перебування з 3 червня 2024 року на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу техніко-криміналістичного забезпечення управління вибухотехнічної служби ГУНП в Миколаївській області (а.с.27) та наявності на праві власності земельної ділянки площею 2,0га сільськогосподарського призначення, яка перебуває у оренді (а.с.31).
Одночасно надав копії платіжних інструкцій про перерахування ним на картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк», відкритий на ім'я доньки, грошових коштів, як добровільної матеріальної допомоги дитині, починаючи з часу погіршення стосунків з позивачкою (а.с.26), як за час до повноліття дитини, так і після досягнення донькою повноліття на загальну суму 173 400 грн (а.с.32-52), в тому числі і на момент звернення позивачки до суду із цим позовом та до винесення судом рішення (а.с.48-52).
Зокрема, 1 червня 2025 року на суму 15 000 грн 2 червня 2025 року в розмірі 10 000 грн; 28 червня 2025 року на суму 15 000 грн ; 15 000 грн - 28 липня 2025 року; та 5 000 грн - 1 вересня 2025 року, а також в день ухвалення судом рішення.
При тому позивачкою відомостей про додаткові витрати повнолітньої дитини на навчання та загальні потреби, в тому числі за рахунок її, як матері, не надано, хоча відсутність таких витрат відповідачем та його представником не спростовано.
У відповідності до частин 1, 3 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Зі змісту наведених норм права випливає, що підставою виникнення обов'язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей в цьому разі є такий склад юридичних фактів: 1) походження дитини; 2) продовження повнолітніми дітьми навчання; 3) потреба повнолітніх дітей у зв'язку з продовженням навчання в матеріальної допомозі; 4) здатність батьків таку допомогу надавати. Саме право на звернення до суду виникає у повнолітніх дочки, сину, які продовжують навчання, або у того з батьків, з ким проживає дочка, син та до того, з батьків, хто не проживає з дитиною.
Тобто, крім підтвердження права виникнення у батьків обов'язку з утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, у позові потрібно довести, що він поданий тим з батьків, з ким проживає повнолітня дитини, якщо вона потребує матеріальної допомоги та у разі, якщо він не поданий самою повнолітньою дитиною.
За такого, аналізуючи наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи, колегія суддів висновує, що позивачкою не підтверджено утримання та спільне проживання з повнолітньою донькою, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, як підставу для стягнення аліментів саме на її користь, оскільки відповідачем, як батьком доведено добровільне утримання повнолітньої дитини шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок.
Таким чином, рішення суду, яке ухвалене з неповним дотриманням норм матеріального права та у зв'язку з не доведенням обставин справи, які суд вважав встановленими, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При тому, колегія суддів враховує, що відмова у задоволенні поданого позову не позбавляє в подальшому права матері повнолітньої дитини або самої повнолітньої дитини звернутися до суду з новим позовом про стягнення аліментів з підтвердженням підстав, визначених статтею 199 СК України, зокрема, для матері - підстав, викладених у положенні частини 3 статті 199 СК України.
Підстав для перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 жовтня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 17 жовтня 2025 року, скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з цього дня, як дати складення повного судового рішення.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
Н. В. Самчишина