08.12.25
22-ц/812/2157/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 481/1519/25 Суддя суду першої інстанції Вжещ С.І.
Провадження № 22-ц/812/2157/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
08 грудня 2025 року м. Миколаїв справа № 481/1519/25 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участі: представника позивача Шередеки С.М.,
представника відповідача Кропивницької митниці - Балакіної Т.А.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Шередекою Сергієм Миколайовичем, на ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 року, постановлену у складі головуючого судді Вжещ С.І., за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кропивницької митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
встановив:
10 жовтня 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Шередека С.М., звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Кропивницької митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що є суб'єктом підприємницької діяльності, державну реєстрацію якого здійснено 19 червня 2001 року за № 2 516 017 0000 000211.
24 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 уклав з нерезидентом SEEDWAY AGRO sp. z o.o. (Республіка Польща) зовнішньоекономічний договір № 24/05/24, та додаткову угоду № 1 від 20 червня 2024 року, предметом якого було постачання продавцем ФОП ОСОБА_1 покупцю SEEDWAY AGRO sp. z o.o. товару - олія соняшникова нерафінована українського виробництва, врожай 2023 року, в кількості 200 мт (+/-2%), наливом, за ціною 730,00 доларів США загальною вартістю 146000,00 доларів США (+/-2%).
Позивач зазначав, що під час оформлення експорту товару незаконні рішення та діяння Кропивницької митниці, незаконне вилучення партій товару, унеможливили подальший експорт ФОП ОСОБА_1 власно виробленої продукції, що призвело до невиконання контракту №24/05/24 від 24 травня 2024 року, отримання від покупця-нерезидента вимоги про повернення сплачених ним коштів в розмірі 146000,00 доларів США, а в подальшому і втрати товарного виду продукції у зв'язку із закінченням строку придатності згідно вимог ДСТУ 4492:2017 «ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА. Технічні умови».
Посилаючись на положення частин 1 - 2 статті 22, частини 1 - 4 статті 1166, частини першої статті 1173, частини першої статті 1174 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти в розмірі 4251832 грн 67 коп. на відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, яка складається з: - упущеної вигоди в розмірі 2886657,90 грн; - реальної шкоди в розмірі 1365175,00 грн, а також грошові кошти в розмірі 39911 грн 77 коп. на відшкодування 3% річних за користування чужими коштами та грошові кошти в розмірі 100000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Роз'яснено позивачу право звернення до суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства з урахуванням ч. 1 ст. 29 ГПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що за суб'єктним складом та сутністю спору справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду, ФОП ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Шередеку С.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначав, що його вимоги є деліктно - цивільними, а не господарськими. Спір про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, підлягає розгляду в цивільному судочинстві, незалежно від того, що позивач є фізичною особою-підприємцем.
У відзиві на апеляційну скаргу Кропивницька митниця Державної митної служби України просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Державна казначейська служба України відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Державного бюджету України на його користь грошових коштів на відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, яка складається з упущеної вигоди, реальної шкоди, відшкодування за користування чужими коштами та моральної шкоди, завданих незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади. Відповідачами є Держава Україна в особі Кропивницької митниці Державної митної служби України та Державна казначейська служба України.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що за суб'єктним складом та сутністю спору справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу, як суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав протиправними рішеннями та діями службових осіб Кропивницької митниціДержавної казначейської служби України, на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року в справі № 357/5940/19 (провадження № 61-15271св20) зазначено, що:
«держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала юрисдикцію розгляду спорів з державою за вимогами про відшкодування шкоди як таких, що є приватноправовими та підлягають розгляду в судах цивільної або господарської юрисдикції (в залежності від суб'єктного складу сторін), за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір (постанови від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 454/1008/16-ц (провадження № 14-494цс19), від 27 лютого 2019 року у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44цс19), від 15 березня 2018 у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18)).
Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №454/1668/17 (провадження № 61-15046сво18)».
У справі, що переглядається, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави України в особіКропивницької митниці Державної митної служби України, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на його користь майнову шкоду та компенсацію моральної шкоди завдану йому як фізичній особі-підприємцю під час оформлення експорту товару, який використовувався в підприємницькій діяльності.
Колегія суддів вважає, що така вимога за своїм суб'єктним складом та характеру правовідносин підпадає під дію статей 4, 20 ГПК України, тому зазначений спір підвідомчий господарському суду, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема, у постанові від 05 серпня 2025 року у справі № 910/3115/25, від 06 серпня 2024 року у справі № 927/249/24 щодо розгляду справ за подібних обставин в порядку господарського судочинства.
Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін у цій справі, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та не відноситься до компетенції загальних судів України. За такого доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 про юрисдикцію цього спору суду загальної юрисдикції є помилковими.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).
За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Шередекою Сергієм Миколайовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 09 грудня 2025 року.