Справа № 182/6383/23
Провадження № 2/0182/916/2025
Іменем УКРАЇНИ
26.11.2025 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рунчевої О.В.,
при секретарі Паламарчук П.Ю.,
розглянувши в залі суду в м. Нікополі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мороз Наталя Миколаївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав , -
08.11.2023 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із згаданим вище позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.
З 23.03.2012 року ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалось, шлюб між ними розірвано 21.02.2014 року, донька залишилась проживати разом з матір'ю. На підставі рішення суду від 27.02.2014 року з ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі частини від усіх видів його доходів щомісяця. Рішенням суду від 17.03.2014 року також з відповідача були стягнути аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частини доходів відповідача щомісяця.
Дитина сторін ОСОБА_5 має вроджену ваду серця та генетичну патологію - синдром ОСОБА_6 . З травня 2013 року відповідач проживає окремо від доньки та взагалі не цікавиться її життям. Він не виконує жодних батьківських обов'язків, жодного разу не відвідав дитину, не поцікавився її здоров'ям, не знає які навчальні заклади вона відвідує. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачкою самостійно, без участі та підтримки відповідача. ОСОБА_2 не проявляє ніякої зацікавленості в подальшій долі своєї доньки, не телефонує, не дарує подарунків на день народження, не піклується про її моральний та фізичний розвиток, про її здоров'я та лікування, матеріально не забезпечує, має велику заборгованість по аліментам.
З огляду на викладене вище, позивачка просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання, зобов'язано третіх осіб надати на адресу суду затверджений висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.43-45).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 року зупинено провадження у справі у зв'язку з мобілізацією відповідача до лав ЗСУ (а.с.73-74).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.01.2025 року ухвалу суду від 23.04.2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.97-98).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду (а.с.115-116).
Сторони в судове засідання не з'явились.
26.11.2025 року позивачка та її представник ОСОБА_3 направили до канцелярії суду заяви про розгляд справи без їх участі, кожна окремо, на позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити (а.с.132,133).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення за місцем його реєстрації судової повістки з рекомендованим повідомленням, що підтверджується поштовим конвертом (а.с.131), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відзиву на адресу суду у встановлений законом строк не направив, причину неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав. Крім того, в матеріалах справи наявна інформація, що ОСОБА_2 з 24.03.2025 року самовільно залишив військову частина НОМЕР_1 (а.с.125).
Представник третьої особи ОСОБА_7 26.11.2025 року надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.134).
16.02.2024 року від Служби в справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, просять прийняти законне рішення в інтересах дитини, підтримують свій висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.49).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, оскільки відсутні заперечення позивача щодо заочного розгляду справи.
Справа розглядалась без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.02.2014 року шлюб між подружжям було розірвано, дитина залишилась проживати разом з матір'ю (а.с.9).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_5 в розмірі частини від усіх видів доходів відповідача щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).
Крім того, за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів відповідача щомісяця, починаючи з моменту подачі позову і до 21.09.2015 року (а.с.11).
Свої аліментні зобов'язання відповідач не виконує. Згідно наданого державним виконавцем Тамарою Перепелятниковою розрахунку, станом на 01.10.2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини складає 250 060,00 грн. (а.с.13-14). Згідно наданого державним виконавцем Ілоною Скакун розрахунку, станом на 01.10.2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дружини складає 11 788,37 грн. (а.с.16).
ОСОБА_2 не виявляє бажання займатись вихованням своєї дитини, її життям не цікавиться, не відвідує, матеріально не забезпечує, не проявляє ніякої зацікавленості в подальшій долі своєї доньки. Своїх батьківських обов'язків не виконує, про стан здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини не піклується.
Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_8 , комунікація щодо здоров'я дитини ОСОБА_5 , виклик лікаря, візити на прийом відбуваються лише через матір - ОСОБА_1 (а.с.18).
В довідці №86 від 14.05.2021 року, наданій КЗО «Нікопольський навчально-реабілітаційний центр «Ніка» ДОР», зазначено, що ОСОБА_2 не бере участі в житті дитини, не приводить її до закладу, не забирає, не відвідує батьківські збори (а.с.24).
Згідно довідки №14 від 03.04.2020 року, наданої КДНЗ (ясла-садок) №56 «Усмішка», ОСОБА_2 не бере участі у житті доньки ОСОБА_5 , з дитячого садка не забирає, не відвідує батьківські збори (а.с.22).
Крім того, Службою в справах дітей Нікопольської міської ради надані пояснення № 223 від 15.03.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки ОСОБА_5 .
В поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться життям та здоров'ям дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не створює умови для отримання нею освіти (а.с.65-66).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка разом з донькою зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади (а.с.36,38).
Але у зв'язку з тим, що Нікопольська територіальна громада перебуває в зоні активних бойових дій, позивачка разом з дитиною була змушена виїхати до більш безпечного місця та зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_2 , про що свідчать відповідні довідки ВПО (а.с.30,31).
Згідно наданого висновку від 06.02.2024 року, Служба в справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації також вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.50-51).
Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не бере участі у її навчанні, вихованні, не забезпечує її матеріально, не цікавиться її здоров'ям, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Інтереси дитини захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також згідно ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов'язань по вихованню дитини.
Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.
При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов'язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та батьком зв'язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідача, позбавлення його батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.
Суд вважає висновки Служби в справах дітей Нікопольської міської ради та Служби в справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації обґрунтованим, в них наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини ОСОБА_9 , без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 та п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81,82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 150,157,164-166,180,182,191 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, Законом України «Про охорону дитинства», суд -
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мороз Наталя Миколаївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), уродженця м. Енергодар Запорізької області, батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.)
Роз'яснити відповідачу зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. В. Рунчева