Справа № 609/1008/25
2/609/589/2025
08 грудня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді: Катерняк О.М.
за участю секретаря судового засідання: Мацишиної Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до відповідача: ОСОБА_1 вимоги позивача: про стягнення заборгованості
учасники справи - не з'явилися,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 16 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ «А-БАНК») (далі позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.04.2021 в загальному розмірі - 47440,55 грн, що утворилась станом на 16.10.2025 року та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачкою окрім Анкети-Заяви також підписано і Паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису у вигляді ОТП-паролю. Номер телефону, на який направлявся ОТП-пароль між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п. 2.1.1.1.3 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) Кредитний ліміт. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання Клієнтом та/або Довіреною особою Клієнта зобов'язань за Договором. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідачка станом на 16.10.2025 року має заборгованість - 47440,55 грн, яка складається з наступного: - 36815,68 грн - заборгованість за кредитом; - 10624,87 грн - заборгованість по відсоткам; - 0,00 грн - пеня; - 0,00 грн - штраф. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення ОСОБА_1 . SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов'язання. На даний час Відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав АТ "А-БАНК". З цих підстав представник позивача просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в їх користь заборгованість за кредитним договором б/н від 19.04.2021 в загальному розмірі - 47440,55 грн, що утворилась станом на 16.10.2025 року та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
3. 28 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Кантелюком Т.-Т.Ю. подано відзив на позов. Не погоджуючись із позовними вимогами зазначає, що позивач заявляє, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання за кредитним договором та має заборгованість станом на 16.10.2025 року - 47440, 55 грн, яка складається з: - 36815,68 грн - заборгованість за кредитом; - 10624,87 грн - заборгованість за відсотками; - 0,00 грн - пеня; - 0,00 грн - штраф. Згідно паспорту споживчого кредиту, наданого Позивачем до позовної заяви, строк кредитування становить 240 місяців. Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. АТ "АКЦЕНТ-БАНК", вимагаючи повернення боргу за тілом кредиту в розмірі 36815,68 грн, строк платежів за яким згідно із розрахунком боргу та графіком платежів не настав, не надало суду жодних доказів, що Відповідачу, ОСОБА_1 , було направлено вимогу про дострокове повернення боргу. Відповідно, у Відповідача відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення позову у частині дострокового стягнення коштів за договором в розмірі 36815,68 грн.
Зауважує, що анкета-заява від 19.04.2019 року не містить умов щодо сплати відсотків, відповідальності позичальника за порушення зобов'язань у вигляді неустойки (пені, штрафів). Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просить крім тіла кредиту стягнути також й заборгованість зі сплати відсотків, в обґрунтування чого посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://аbank.com.ua/terms, Тарифи, які містяться у витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://аbank.com.ua/terms та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «АкцентБанк», тарифами ознайомилася та погодилася відповідачка, підписуючи анкету-заяву, та що саме ці зазначені документи містили умови щодо сплати відсотків, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 19.04.2019 року шляхом підписання анкети-заяви. Як слідує із паспорта споживчого кредиту, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить посилань на те, що паспорт споживчого кредиту є складовою частиною укладеного між позивачем та відповідачем договору. Таким чином, вимоги АТ «А-Банк» про стягнення відсотків за користування кредитом є необґрунтованими.
Крім того, вказує, що Позивач зазначає, що неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяте на себе зобов'язання. Однак, жодних доказів досудового врегулювання спору до суду надано не було, SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяте на себе зобов'язання ОСОБА_1 не отримувала.
На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю, а також стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
4. Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано термін на усунення недоліків позовної заяви.
5. Після усунення представником позивача недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження за даним позовом в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 13 листопада 2025 року.
6. Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року судовий розгляд справи було відкладено на 08 грудня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача.
7. Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотав про слухання справи у відсутності представника позивача.
Від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю. також надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.
8. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов таких висновків.
10. Судом встановлено, що 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
11. Відповідачкою окрім Анкети-Заяви також підписано і Паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка», в якому йдеться про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткова інформація. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису у вигляді ОТП-паролю 2612. Номер телефону, на який направлявся ОТП-пароль між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідно до п. 2.1.1.2.2. умов та правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
За користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування (п.2.1.1.12.2 умов та правил).
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачене право банку здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з п. 4.9 вказаного договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Пунктом 2.1.1.5.5. умов та правил передбачено, що клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6. у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку клієнт зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі Простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.
Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у певній банком частки у разі невиконання клієнтом та / або довіреною особою клієнта зобов'язань за цим договором (п.2.1.1.12.10 умов та правил).
Згідно з п. 2.1.1.12.2.1 умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення обов'язкового щомісячного платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується.
12. Згідно із Довідкою за картами слідує, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до квітня 2027 року; № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року.
13. Відповідно до Довідки за лімітами вбачається, що ОСОБА_1 за період з 19.04.2021 по 16.10.2025 мала наступні кредитні ліміти: 19.04.2021 розміром 6500 грн; 19.04.2021 розміром 6500 грн; 29.06.2021 розміром 9500 грн; 29.06.2021 розміром 9500 грн; 13.07.2021 розміром 15000 грн; 24.03.2023 розміром 22000 грн; 24.03.2023 розміром 22000 грн; 07.04.2023 розміром 29000 грн; 22.09.2024 розміром 28330 грн; 22.09.2024 розміром 36900 грн.
14. Згідно із Випискою по картці слідує, що ОСОБА_1 неодноразово здійснювала погашення кредиту.
15. Згідно дослідженого судом розрахунку заборгованості за договором б/н від 19.04.2021, станом на 16.10.2025, встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 47440,55 грн, що складається із: 36815,68 грн залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10624,87 грн залишку заборгованості за процентами. Водночас із означеного письмового доказу суд встановив, що у період з 20.04.2021 до 14.10.2025, відповідачка, в рахунок виконання умов договору № б/н від 19.04.2021, здійснила часткову оплату.
16. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідачка, за розрахунками позивача, станом на 16.10.2025 року має заборгованість 47440,55 грн., яка складається з наступного:
- 36815,68 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10624,87 грн. - заборгованість по відсоткам.
ІV. Оцінка Суду.
17. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
18. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
20. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
21. Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
22. Згідно зі ст.1054 ЦК України банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
23. Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
24. Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір % не встановлений договором.
25. Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонам.
26. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються.
27. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
28. За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовим ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду .
29. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
30. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
31. Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам (ст. 2, 3, 4 Закон України «Про споживче кредитування»).
32. Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Так, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою та мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок, та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Вказана анкета-заява містить виключно відомості про особу відповідача. Інших відомостей, які в свідчили про намір укладення кредитного договору чи відкриття кредитної лінії чи укладення кредитного договору чи відкриття кредитної лінії, вказана анкета-заява не містить.
33. Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
34. Відповідно до ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
35. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме про такий договір у своїй позовній заяві зазначив банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 27.03.2020 справа №703/3063/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що «...роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї із сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин...».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів і з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з цими, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг банку.
36. Більш того, в матеріалах справи відсутні докази того, що з відповідачем було погоджено кредитний ліміт в будь-якій сумі. Також відсутні відомості про встановлення кредитного ліміту станом на день старту карткового рахунку. Крім того, як вбачається з паспорту споживчого кредиту, строк кредитування становить 240 місяців. Із наданого паспорта споживчого кредиту вбачається, що сума кредитного ліміту може становити до 50000 грн, до 100000 грн, до 200000 грн. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену, а не конкретну інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником, і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 19.04.2021 року, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
37. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
38. Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Наведена в паспорті споживчого кредиту інформація не містить даних щодо конкретно визначеного строку кредитування (зазначено строк до 240 місяців).
Виходячи з викладеного, позивачем не доведено з якого терміну починається прострочення виконання зобов'язання для погашення кредиту частково або у повному обсязі.
39. Доказів направлення відповідачу вимог із встановленим строком виконання зобов'язань матеріали справи не містять, а відтак, підстави для стягнення тіла кредиту та простроченого тіла кредиту відсутні.
40. Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, також Закон України «Про захист прав споживачів».
41. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.
42. Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець, відповідно до умов договору про споживчий кредит, вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносини законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16)
43. Якщо кредитодавець, згідно з договором про надання споживчого кредиту, одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці; або 2) «перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
44. Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування»), встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Такий же обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту передбачено і в статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
45. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакцій, чинній до 10 червня 2017 року, та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
46. В підпункті 1-1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується падати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
47. Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. За таких обставин на позивача був покладений обов'язок досудового врегулювання спору.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року № 14-680це 19 (справа № 638/13683/15-ц) йдеться, зокрема, про таке: «...з цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».
Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов'язань за кредитним договором та про зобов'язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт й вручення адресатові під розписку, оскільки загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей. Такий правовий висновок у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц (провадження №61-21032св18), від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18 (провадження №61-22164св19), від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19 (провадження №61-6141cв20).
Аналогічну думку висловив і Київський апеляційний суд в постановах від 18.10.2022p. № 377/780/21, від 13.03.2024 року №355/1612/21 та ін.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься виписка по операціях відповідача, з якої вбачається, що Банк самостійно здійснював списання відсотків за користування кредитним лімітом, чим в свою чергу збільшував навантаження на відповідача в частині повернення тіла кредиту.
48. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, висновками експертів; показаннями свідків.
49. Кожна сторона повинна або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд з даного приводу у своїй постанові від 28 жовтня 2020 року № 61-13889св19 (справа №644/888/18) зазначив про таке: «...доводи касаційної скарги про те, що підписанням анкети-заяви ОСОБА 1 підтвердив свою згоду на те, що Умови і правила є складовою частиною укладеного ним і банком договору про надання банківських послуг, не вливають на правильність вирішення справи по суті, оскільки наданий позивачем примірник Умов і правил не підписано відповідачем. Такі посилання заявника спростовуються правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-1314c19).
Посилання заявника про те, що банком доведено факт встановлення кредитного ліміту ОСОБА 1, відхиляються касаційним судом, оскільки надана позивачем довідка про отримання відповідачем картки № НОМЕР 6 не містить підпису позичальника, а інші докази видачі ОСОБА 1 цієї картки матеріали справи не містять.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції факту використання коштів, що підтверджено випискою за картковим рахунком № НОМЕР 6. оскільки позивач не виконав процесуального обов'язку з доведення факту отримання цієї картки ОСОБА 1. При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що заявлені позовні вимоги містять суперечності щодо факту укладення кредитного договору та його істотних умов, часу, підстав та розміру отриманих відповідачем коштів і, відповідно, нарахування заборгованості. З урахуванням вказаних суперечностей банк не надав належних та допустимих доказів отримання коштів саме ОСОБА 1...».
Крім того, в постанові Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, справа №№373/2509/23, зазначено, що «в даній справі апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що у наданій паперовій копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» міститься запис про те, що він підписаний відповідачем ОСОБА 1 простим електронним підписом. Водночас паперова копія електронного паспорту споживчого кредиту не містить відтворення електронного підпису відповідача. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах та порядках нарахування.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами є правильним. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі відповідачу кредитної картки та розміру наданого кредиту у виді встановленого ліміту на певну суму, руху коштів на відкритому рахунку. Відсутність доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів відповідачу (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18). Надана суду виписка по картці ОСОБА 1, не містить даних про видачу їй кредитних коштів, як і інформації про встановлення будь-якого кредитного ліміту.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів є правильним» .
50. В постанові Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року (справа № 373/2372/23), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (в справі № 342/180/17), в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (у справі №393/126/20), в постанові Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року (справа №363/6033/23) містяться висновки про відмову у задоволенні позовів, оскільки «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит», «розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказам ні надання відповідачу у користування кредитних коштів, ні видачі картки, ні наявності заборгованості та її розміру, оскільки розрахунок нічим не підтверджується та його правильність перевірити неможливо».
51. Таким чином, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
52. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 143/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Таким чином, детально проаналізувавши матеріали справи, суд вважає не доведеною обставину порушення відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.
53. Отже, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не є обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
54. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, згідно із якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено, тому судові витрати у виді сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 11, 207, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, ЦК України, ст.ст. 1, 3, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1.В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 08 грудня 2025 року.
Реквізити сторін:
Позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», код ЄДРПОУ 143600808, місце знаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК