Справа № 609/1089/25
3/609/430/2025
09 грудня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Ковтунович О.В. розглянувши матеріали, які надійшли з СПД № 2 ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 492507 складеного 24 жовтня 2025 року слідує, що «24.10.2025 о 12:24 год. в с. Рохманів, вул. Калинова, 3, водій керував транспортним засобом ЗУБР в стані алкогольного сп'яніння пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест 6820 ARLK 0005 погодився проба позитивна 0,23 проміле. З результатом згідний поїхати в медичний заклад відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».
08 грудня 2025 року на електронну адресу Шумського районного суду Тернопільської області від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката, Гурника Віктора Олександровича надійшло клопотання про закриття провадження по справі, в якому останній зазначає, що в протоколі не зазначені будь-які ознаки алкогольного сп'яніння, які були наявні в Підзахисного під час зупинки працівниками поліції. З відеозапису, який долучений до матеріалів справи вбачається, що працівник поліції не називає ОСОБА_2 ознак алкогольного сп'яніння, які є підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Без будь-яких пояснень пропонує пройти даний огляд, що є недопустимим порушенням Інструкції № 1452/735. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано проведення контрольного заміру повітря працівником поліції перед або після тесту, що є обов'язковим відповідно до п. 7 Порядку проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (зі змінами). Це є істотним порушенням процедури, що робить результат огляду недійсним і недопустимим доказом (ст. 251 КУпАП). Також на відеозаписі не видно, як саме Підзахисний проходить тест на стан сп'яніння (процес видиху, взаємодія з приладом тощо), оскільки в цей момент видно тільки ноги поліцейських та учасників події. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (зі змінами), фіксація на відео повинна бути повною та чіткою для підтвердження факту правопорушення. Відсутність такої фіксації свідчить про неповноту доказової бази та робить неможливим встановлення події правопорушення. Також, зазначає, що згідно з результатами огляду на стан сп'яніння Підзахисного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, в організмі останнього було виявлено алкоголь 0,23 проміле. Тобто, за результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння було встановлено перевищення допустимої норми на 0,03 проміле. Відповідно до свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0978 103 25, чинного до 15 липня 2026 року, яке міститься в матеріалах справи, межі допустимої похибки (д) газоаналізатора Drager Alcotest 6820 в діапазоні від 0,00 до 0,4 проміле становлять ± 0,04 проміле. Це означає, що будь-який виміряний показник може відхилятися від реального значення на величину до 0,04 проміле в обидва боки через технічні особливості приладу, такі як чутливість сенсорів, вплив температури, вологості чи калібровки. Отриманий результат тесту - 0,23 проміле - з урахуванням похибки перебуває в інтервалі від 0,19 до 0,27 проміле. Для розрахунку цього інтервалу застосовується проста формула врахування абсолютної похибки: Нижня межа = Виміряний показник - Похибка = 0,23 - 0,04 = 0,19 проміле; Верхня межа = Виміряний показник + Похибка = 0,23 + 0,04 = 0,27 проміле. Таким чином, реальний рівень алкоголю в крові Підзахисного міг бути як нижчим за 0,2 проміле (наприклад, 0,19 проміле), так і вищим. Якщо нижня межа інтервалу (0,19 проміле) є меншою за 0,2 проміле, то неможливо однозначно стверджувати про перевищення порогу, оскільки похибка приладу не дозволяє виключити варіант, коли реальний показник був нижчим за 0,2 проміле. У такому випадку відсутній об'єктивний склад адміністративного правопорушення. Тому результат огляду у 0,23 проміле не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Матеріалами адміністративної справи також не спростовуються твердження ОСОБА_1 про те, що працівник поліції не назвав йому жодної з наявних в нього ознак алкогольного сп'яніння, які стали підставою для проведення такого огляду. Тобто, можна зробити висновок, що проведений огляд на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції був проведений без будь-яких на те підстав. Також слід врахувати, що поліцейським не роз'яснено ОСОБА_1 право на проходження огляду в закладі охорони здоров'я в разі незгоди з результатом огляду на місці (істотне порушення процедури). Крім того, в матеріалах справи відсутній протокол тимчасового затримання транспортного засобу або відсторонення водія від керування, а ОСОБА_1 після складання протоколу продовжив рух на своєму ТЗ «ЗУБР» (що видно після закінчення відеозапису). Враховуючи вищевикладене, просить закрити провадження у справі № 609/1089/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
У судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, з наступних міркувань.
Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган, що розглядає справу повинен з'ясувати обставини, що перелічені у ст. 280 Кодексу шляхом ознайомлення з протоколом, матеріалами справи, заслуховування осіб, які беруть участь у справі, дослідження доказів, вирішення клопотань.
Згідно з п.1ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з пунктом 2.9«а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, в організмі останнього було виявлено алкоголь 0,23% проміле.
У той же час, згідно копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0978 103 25, чинного до 15 липня 2026 року, Газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest 6820», заводський номер ARLK-0005, виробник «Drager Safety Ag & Co KgaA» Німеччина, яка є в матеріалах справи, слідує, що технічними характеристиками вказаного приладу передбачено допустиму похибку при експлуатації і інтервалі діапазону вимірювань від 0,00% до 0,4% проміле, яка складає +0,04% проміле.
Отже, виробником газоаналізатора «Alcotest 6820» заявлено похибку при експлуатації і інтервалі діапазону вимірювань від 0,00% до 0,4% проміле в межах +0,04% проміле, що свідчить про те, що з урахуванням п. 7 Розділу ІІ вищевказаної Інструкції максимальний вміст алкоголю, виявлений за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820», за який передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП, повинен перевищувати 0,24 проміле, тобто у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в межах похибки, заявленої виробником алкотестера, що свідчить про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, результат огляду ОСОБА_1 з використанням технічного засобу Drager Alcotest, результат якого 0,23% проміле може свідчити про хибність даних тесту та вказує на те, що під час огляду вказаний технічних прилад міг зробити похибку.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому, всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому, не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст.251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Підстав для направлення справи на дооформлення суд не вбачає з огляду на норми ст. 284 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 24, 247, 251, 252, 255, 256, 266, 268, 279, 280-285 КУпАП України, суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області на протязі десяти діб з дня винесення.
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ