Справа № 598/429/25
провадження № 2/598/343/2025
іменем України
"09" грудня 2025 р. Збаразький районний суд
Тернопільської області у складі:
головуючого судді Олещука Б.Т.
з участю секретаря Козак Д.Р., представника позивача адвоката Гураля Р.В. та представника відповідача Стрижаковського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, -
встановив :
До Збаразького районного суду звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гураль Руслан Володимирович, із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 28.02.2025, до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» про поновлення на роботі.
Позивач просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ від 04 лютого 2025 року №14/к-тр філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 з 05 лютого 2025 року на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.
3. Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи за період з 05 лютого 2025 року по дату поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що наказом від 04 лютого 2025 року №14/к-тр її звільнено з посади старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях з 05 лютого 2025 року на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ, з позначкою «за згодою сторін». Із звільненням позивачка не згідна та вважає, що воно відбулося з порушенням норм діючого законодавства.
Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 598/429/25.
11 березня 2025 року ухвалою Збаразького районного суду прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.28).
19 березня 2025 року на адресу суду від представника відповідача Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» надійшов відзив, у якому відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає її такою що подана безпідставно та необґрунтованою. Посилається на те, що відповідач дотримався всіх норм діючого законодавства про працю при звільнені позивачки. Також вказує, що ОСОБА_1 була звільнена з 05.02.2025 наказом від 04.02.2025 №14/к-тр філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів та відповідно до вимог статті 44 КЗпП України її виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Разом з тим, позивачку було попереджено про скорочення штату працівників 04.12.2024 у письмовому вигляді, про що нею підписано попередження про скорочення штату працівників від 04.12.2024 та нею власноручно зазначено, що вона не згідна з запропонованою посадою у Львівській багатопрофільній лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області. Крім того, стороною позивача не надано доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги належним чином, а тому просить відмовити у задоволені даної позовної заяви (а.с.31-56).
26 березня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В. надійшло клопотання про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції у даній цивільній справі (а.с.73-75).
26 березня 2025 року ухвалою Збаразького районного суду задоволено клопотання адвоката Гураль Р.В. про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції у даній цивільній справі (а.с.76).
12 серпня 2025 року ухвалою Збаразького районного суду постановлено перейти до розгляду даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.100-101).
26 серпня 2025 від представника відповідача Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 до звільнення з посади старшої сестри медичної, яку вона займала у Збаразькій СТЛ №63, пропонувались наявні вільні посади у державній установі «Центр охорони здоров'я ДКВС України» і, зокрема, у Львівській багатопрофільній лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області, від яких вона відмовилась, що підтверджується її підписом у попередженні від 04.12.2024, де зазначено множинність запропонованих посад. Крім цього, 04.12.2024 з працівниками Збаразької СТЛ №63 проведено збори трудового колективу, за результатами обговорення, збори трудового колективу одноголосно постановили, що скороченню підлягають працівники і, у тому числі старша сестра медична, які перебувають на пенсії і отримують пенсійне забезпечення. ОСОБА_1 , яка обіймала посаду уже давно, перебувала на пенсії за вислугою років і відповідно мала визначене державою пенсійне забезпечення. Скорочення ОСОБА_1 відбувалось з дотриманням діючого законодавства, а тому просить відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.105-107).
У судовому засідання представник позивача адвокат Гураль Р.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позові та додаткових поясненнях у справі.
Представник відповідача Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» Стрижаковський О.В. в судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог, зазначив, що роботодавець виконав усі вимоги КЗпП України, належно повідомивши працівника про звільнення та надавши пропозицію працевлаштування, звільнення відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства.
Заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування наказу №14/к-тр від 04 лютого 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях виданого останьою, поновлення ОСОБА_1 на посаді старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні з 06 лютого 2025 року та стягнення з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2025 року по дату поновлення на роботі.
Суд неодноразово роз'яснював сторонам, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Також суд вжив всіх дозволених чинним законодавством заходів для повного і об'єктивного розгляду справи, роз'яснював сторонам, котра зокрема користувалася правовою допомогою адвоката у даній справі, що наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги сторін, мають бути доведені належними та допустимими доказами.
Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у наданні додаткових доказів, шляхом задоволення їх клопотань, зокрема суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання, та надавав терміни для представлення доказів, у зв'язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.
Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи те, що обов'язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08 серпня 2018 року прийнята на посаду старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Тернопільській області, згідно наказу від 07.08.2018 №169/к-тр. Наказом МЮ України від 28.09.2018 року №3774/к назву «Філія Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Тернопільській області» змінено на «Філія Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Тернопільській області. 01.04.2021 ОСОБА_1 переведено на посаду старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, згідно наказу №1/к-тр від 01.04.2021 року. Дані обставини знайшли своє підтвердження копією трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.7-8) та сторонами не оспорюються.
З 02.03.2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку, як одержувач пенсії, що підтверджується повідомленням від 31.10.2025 виданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.150) та сторонами не оспорюються.
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 звільнена з посади старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях за пунктом 1 статті 40 Кодексів законів про працю України. Підстава: попередження про скорочення штату працівників від 04 грудня 2024 року, що стверджується копією наказу філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях №14/к-тр від 04.02.2025 року (а.с.10, 48).
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату.
До матеріалів справи долучено копії штатних розписів філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, які були подані як позивачем, так і відповідачем на підтвердження відповідних обставин справи.
Стороною позивача долучено штатний розпис філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях станом на 01 січня 2024 року, затверджений 22 січня 2024 року. Документ містить детальну структуру штатних посад, зокрема зазначено, що у складі відділення для хворих на хіміорезистентний туберкульоз з бактеріовиділенням, де на посаді старшої сестри медичної працювала позивач, передбачено 1,00 штатну одиницю посади старшої сестри медичної (а.с.14-17).
Як вбачається з наданого стороною позивача штатного розпису філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, затвердженого 15 січня 2025 року та введеного в дію з 01 січня 2025 року, у структурі філії відсутнє відділення для хворих на хіміорезистентний туберкульоз, що свідчить про реорганізацію або ліквідацію відповідного підрозділу. Водночас, позивачка вказує, що у згаданому штатному розписі вона продовжувала числитися у складі персоналу рядок 125 розпису містить 1,00 штатної одиниці за посадою «сестра медична старша», що підтверджує наявність її посади у січні 2025 року, до моменту звільнення (а.с.18-21).
Зі сторони відповідача, до відзиву долучено штатний розпис філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях станом на 01 лютого 2025 року, затверджений 04 лютого 2024 року. Відповідно до нього, структура філії зазнала певних змін. Згідно з наданим штатним розписом філії, у складі відділення для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз (30 ліжок) передбачено разом 6,50 кількості штатних посад, з яких: 2,00 лікарі; 3,00 середній медичний персонал, з яких 1,00 сестра медична старша, 0,75 сестра медична, 0,75 сестра медична, 0,50 сестра медична; 1,00 молодший медичний персонал, 0,50 спеціалісти не медики. У структурі філії на 01 лютого 2025року наявні інші посади «сестра медична старша», зокрема: у відділенні для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз наявна 1,00 штатна одиниця; у відділенні для хворих на лікарсько-чутливий туберкульоз наявна 1,00 штатна одиниця. Таким чином, повного виключення цієї посади зі штатного розпису не відбулося, а отже, вона частково збереглася у структурі оновленого відділення (а.с.49-52).
Крім того, допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 пояснив, що дійсно він працює провідним фахівцем з кадрової роботи філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, і йому відомо, що штатний розпис затверджується в установі після того, як буде відомо, хто буде працювати на посаді. Профспілки в установі немає, а тому про скорочення її не повідомляють. Скорочення старшої сестри медичної ОСОБА_1 відбулося після зборів трудового колективу за допомогою комп'ютерної програми «Зум», оскільки з трьох посад старшої сестри медичної після реорганізації залишалося дві посади. У витязі про звільнення старшої сестри медичної ОСОБА_1 допущено помилку в частині зазначення підстави для звільнення неправильно зазначено «за згодою сторін» замість правильного «за скороченням штатів». Даний витяг вручено ОСОБА_1 при звільненні інші накази про звільнення ОСОБА_1 не вручалися.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 пояснила, що дійсно вона на час звільнення з посади ОСОБА_1 працювала завідувачем сектору філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, і їй відомо, що прийшло скорочення під яке попала ОСОБА_1 .. Скорочення старшої сестри медичної ОСОБА_1 відбулося після зборів трудового колективу, які тривали три години за допомогою комп'ютерної програми «Зум», оскільки з трьох посад старшої сестри медичної після реорганізації залишалося дві посади на яких залишилися працювати молоді працівники. Звільнена після зборів трудового колективу за скороченням штатів ОСОБА_4 за рішенням суду поновлена на роботі і працює. ОСОБА_1 на даний час не працює.
З наданих відповідачем документів, а саме наказу по Державній установі «Центр охорони здоров'я ДКВС України» №103-ОД-ЦА від 21.11.2024 року, передбачено оптимізацію ліжкового фонду Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63, шляхом скорочення загальної кількості ліжко-місць зі 130 до 60, встановлено потужність Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 у 60 ліжко-місць: відділення для хворих на чутливий туберкульоз на 30 ліжко-місць; відділення для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз на 30 ліжко-місць. Окремо передбачено реорганізацію відділення для засуджених із туберкульозною етіологією на 30 ліжко-місць у амбулаторно-поліклінічне відділення, без зміни умов праці працівників. Також наказом зобов'язано внести відповідні зміни до штатного розпису та забезпечити дотримання трудових прав працівників, у тому числі пропозицію інших посад у разі скорочення (а.с.46).
Наказом Державної установи «Центр охорони здоров'я ДКВС України» №105-ОД-ЦА від 29.11.2024 року про внесення змін до структури філій ЦОЗ ДКВС України, наказано: затвердити структуру філії ЦОЗ ДКВС України у новій редакції; провести зміни у структурі філії у зв'язку з оптимізацією ліжкового фонду Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 та зменшенням її штатної чисельності філії; визнати таким, що втратив чинність, попередній наказ ЦОЗ ДКВС України від 14.11.2024 № 99-ОД; контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора з економічних питань (а.с.54).
Також, представником відповідача долучено витяг із затвердженої структури філії, відповідно до якого до складу філії входить: керівництво, в т.ч. сектор філії у Тернопільській області; медична частина №67; Чернівецька міська медична частина №33; медична частина №41; Івано-Франківська міська медична частина №12; Закарпатська міська медична частина №9; Чортківська міська медична частина №26; а також Збаразька спеціалізована туберкульозна лікарня №63 у якій передбачено 37,00 штатних посад. Загальна кількість посад по всій філії становить 141,00 (а.с.55).
Долучене стороною відповідача до відзиву положення про Державну установу «Центр охорони здоров'я ДКВС України», затверджене наказом Міністерства юстиції України, визначає правовий статус, структуру, повноваження та організаційні засади діяльності установи. Документ передбачає, зокрема, право ЦОЗ створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філії й структурні підрозділи, затверджувати їх штатні розписи, здійснювати кадрові призначення, а також забезпечувати дотримання трудового законодавства, включно з гарантіями для працівників у разі скорочення або змін в організації праці (а.с.37-42).
Отже, з наданих сторонами документів вбачається, що звільнення позивачки у зв'язку зі скороченням чисельності працівників не підтверджується реальним скороченням посади, яку вона обіймала. Відповідно до наданих штатних розписів, посада сестри медичної старшої залишалась у структурі установи, як на момент набрання чинності зміненою структурою, так і на дату звільнення позивачки. Окремі зміни в назві чи організації відділень самі по собі не свідчать про ліквідацію відповідної посади. Більш того, штатна чисельність за посадою «сестра медична старша» та посадою «медична старша» зберігалася в кількох структурних підрозділах. Таким чином, надані відповідачем документи не підтверджують факту скорочення саме тієї посади, яку обіймала позивач, а отже не містять належного обґрунтування звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Крім того, допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 пояснив, що штатний розпис затверджується в установі після того, як буде відомо, хто буде працювати на посаді.
Однак, навіть за умови наявності формального скорочення посади у структурі, звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам трудового законодавства щодо порядку скорочення та обов'язку пропонувати працівнику альтернативні варіанти працевлаштування.
Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно, з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом вказаної норми права роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Дані висновки, підтверджуються судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року №6-40цс15, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.
Згідно постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21, зроблено висновок про те, що за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов'язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
04 грудня 2024 року позивачці ОСОБА_1 вручили попередження про скорочення штату працівників, з якого слідує, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2024 №1932/к «Про затвердження структури Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу ЦОЗ ДКВС України від 29.11.2024 №105-ОД «Про внесення змін до структури філій ЦОЗ ДКВС України» та з метою забезпечення ефективної діяльності філій ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях та введеного в дію штатного розпису ЦОЗ ДКВС України, з врахуванням змін скорочена посада старша сестра медична, яку займає позивачка. Одночасно, запропоновано працю в Львівській БЛ №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області, однак не зазначено яку саме посаду пропонують ОСОБА_1 .? (а.с.9).
Таким чином, сам факт пропонування позивачці лише праці у Львівській багатопрофільній лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України не може вважатися належним виконанням обов'язку роботодавця, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України. Як вбачається з долученої відповідачем довідки від 13.03.2025 року (а.с.53), та долученого стороною позивача витягу із зведеної інформації про наявні вакантні посади у структурних підрозділах філій Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, станом на період з 05.12.2024 по 05.02.2025 року (а.с.64), в тому числі; у межах Львівської багатопрофільної лікарні №19, наявні кілька вакантних посад сестер медичних. Однак відповідач не надав жодних доказів того, що будь-які вакансії були запропоновані позивачці. Таким чином, роботодавцем не було виконано передбачений законом обов'язок із пропонування всіх наявних на момент звільнення посад, які відповідають кваліфікації працівника, що свідчить про порушення частини другої статті 40, статей 42 та 49-2 КЗпП України.
Статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII (далі - Конвенція), визначено, що трудові відносини з працівником не можуть бути припинені, якщо немає законних підстав, пов'язаних із здібностями або поведінкою працівника, або обумовлених виробничою потребою. Іншими словами, працівник не може бути звільнений необґрунтовано з ініціативи роботодавця.
За змістом пункту а частини 2 статті 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Відповідач повинен спростувати доводи позивача та довести законність звільнення останнього з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №381/4598/21 (провадження №61-12466св23).
Оцінивши вищенаведене, суд доходить висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади сестри медичної старшої здійснене з порушенням вимог трудового законодавства. Зокрема, відповідачем не доведено факту реального скорочення займаної нею посади, не підтверджено належного виконання обов'язку запропонувати всі наявні вакантні посади, які відповідали її професійній кваліфікації, а також не надано доказів того, що при звільненні враховано переважне право позивачки на залишення на роботі, визначене статтею 42 КЗпП України. Пропозиція лише праці у віддаленому підрозділі без зазначення вакансії, не свідчить про належне виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а збереження аналогічних посад у структурі установи підтверджує відсутність дійсного скорочення. Отже, обставини справи дають підстави для висновку про незаконність звільнення позивачки. А відповідач, як носій обов'язку доведення правомірності звільнення, не спростував аргументів позивача, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про незаконність її звільнення та наявність підстав для поновлення на роботі.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розмір середнього заробітку суд розраховує відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Згідно з пунктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21 зроблено висновок про те, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями.
Довідкою №6 від 12.02.2025 виданою філією Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях підтверджено, що загальний дохід позивачки ОСОБА_1 за грудень 2024 року (25446,90 грн) та січень 2025 року (25691,51 грн) склав 51138,41 грн (а.с.22), що становить середньоденну заробітну плату у розмірі 1136,41 грн (51138,41 грн / 45 робочих днів (22 робочих днів у грудні 2024 року + 23 робочих днів у січні 2025 року = 45 робочих днів) = 1136,41 грн).
Таким чином, за період вимушеного прогулу з 06 лютого 2025 року до 09 грудня 2025 року (219 робочих днів), середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 248873,79 гривень (1136,41 гривень середньоденна заробітна плата х 219 робочих днів = 248873,79 гривень). Отже, загальна сума стягнення з відповідача в користь позивача становить 248873,79 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи все вищенаведене, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, виходить із наступного.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову суд ухвалює рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами, а також про стягнення судового збору з відповідача на користь держави, якщо позивач був звільнений від його сплати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про поновлення трудових прав звільняються від сплати судового збору. Таким чином, витрати на судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Із позовної заяви вбачається, що позивач попередньо зазначив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень. На підтвердження фактично понесених таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №148 від 06.02.2025 (а.с.70), платіжну інструкцію №@2PL725210 від 01.03.2025 про сплату коштів в розмірі 20 000 гривень, згідно договору №148 від 06.02.2025 року (а.с.71).
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг ОСОБА_1, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд, вважає, що відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 20000 грн, оскільки зазначений стороною позивача ОСОБА_1 розмір відповідає загальним засадам цивільного законодавства - справедливості та розумності.
Зазначений розмір судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та тривалості слухання справи у суді з безпосередньою участю адвоката Гураля Р.В. у судових засіданнях.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №367/6289/21.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 20000 гривень відшкодування витрат на правничу допомогу, а також 3699,94 гривень судового збору на користь держави, з яких: за вимогу немайнового характеру (поновлення на роботі) 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,2 гривень; за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2488,74 гривень, від сплати якого позивачка звільнена.
Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає допустити негайне виконання даного рішення про присудження працівникові ОСОБА_1 виплати 25001,02 грн заробітної плати за один місяць (1136,41 гривень середньоденна заробітна плата х 22 робочих днів = 25001,02 гривень).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4, 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII, ст.ст.21, 40, 42, 49-2, 232, 235, 238, 241-1 Кодексу законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, ст.ст.3, 12, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях про поновлення на роботі.
Визнати протиправним та скасувати наказ №14/к-тр від 04 лютого 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшої сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях з 06 лютого 2025 року.
Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2025 року по 09 грудня 2025 року включно, в розмірі 248873,79 грн (двісті сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят три гривні сімдесят дев'ять копійок).
Допустити негайне виконання даного рішення про присудження працівникові ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць та стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2025 року по 03 грудня 2025 року, за один місяць в розмірі 25001,02 грн (двадцять п'ять тисяч одна гривня дві копійки).
Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн (двадцять тисяч гривень).
Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» судовий збір на користь держави в розмірі 3699,94 грн (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто чотири копійки).
Дане рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане повне рішення суду складено і підписано суддею 09 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Державна установа «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», місцезнаходження: вул.Юрія Іллєнка, буд.81, м.Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41713679.
Суддя Богдан Олещук