Справа № 333/9787/25
1-кп/333/927/25
08 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025082040000840 від 26.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апатіти Мурманської області Російської Федерації, громадянина Росії, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування посилався на наступне.
Так, вважає, що під час проведення судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 :
- може переховуватися від суду;
- знищити, сховати річ, яка мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відноситься згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи, що останній може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду. Чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Окрім цього, враховуючи те, що у зв?язку з введенням воєнного стану на території держави та збройною агресією російської федерації проти України, існує вірогідність того, що обвинувачений не прибуде у визначений час до суду, оскільки він має лише посвідку на тимчасове перебування в Україні, місце реєстрації, закордонний паспорт, а тому обвинувачений може виїхати за межі території України до країни-агресора,з метою уникнення покарання. Також, ОСОБА_3 може знищити, сховати річ, яка має істотне значення для встановлення
обставин, а саме: мобільний телефон, сім карту, чохол, які є предметом вчинення злочину, грошові кошти, які викрадені в магазині «Дудляр». Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_9 , з моменту отримання копій матеріалів кримінального провадження стали відомі анкетні дані учасників кримінального провадження та місце їх мешкання, також, ОСОБА_3 знайомий із свідком, який намагався з обвинуваченим закласти в ломбард мобільний телефон, викрадений у потерпілої ОСОБА_7 , який на теперішній час допитаний, тому обвинуваченому ОСОБА_3 ніщо не заважає шляхом погроз або іншими засобами здійснювати вплив та залякування останніх з метою зміни свідчень. Також, обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не має стійких соціальних зв?язків, не одружений, дітей не має, згідно вимоги про судимість раніше неодноразово та систематично судимий з 2016 року по квітень 2025 року за вчинення корисливих злочинів, а тому є обгрунтовані підстави вважати, що це може слугувати чинником для скоєння нових кримінальних правопорушень. Оскільки 18.04.2025 обвинувачений ОСОБА_3 був звільнений по відбуттю покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 за вчинення корисливих тяжких злочинів проти власності, проте утриматися від подальшого вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) зміг лише 2 місяці та 25.06.2025 знов продовжив свою злочинну діяльність.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували відносно задоволення клопотання прокурора, вказали, що ризики не необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами. Також, ОСОБА_3 додатково просив зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян. З наведених підстав просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Потерпілі та представник потерпілої підтримали клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_8 зазначив, що, враховуючи відсутність відшкодування шкоди з боку обвинуваченого зменшувати йому розмір застави є неприпустимим.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.07.2025 відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 17 вересня 2025 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 151 400 гривень.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2025 ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.10.2025 року включно, зменшено розмір застави до 121 120 гривень.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2025 ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 15 грудня 2025року включно.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, крім того, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі буде переховуватися від суду, що свідчить про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_3 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків та потерпілих, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, існує ризик, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків та потерпілих шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком, передбаченим п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, з урахуванням отриманих характеристик (офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не має стійких соціальних зв?язків, не одружений, дітей не має, раніше неодноразово судимий) на ОСОБА_3 , специфіку вчинення злочину, є підстави вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення. На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі обвинуваченого, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.
Дані обставини свідчать про неможливість запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вищевказаним ризикам.
Особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до вимог п. 3 ст. 5 розділу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, звільнення обвинуваченого може ставитись в залежність від надання гарантії явки до суду.
Таким чином, згідно зі ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора, продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 314-316, 331, 372 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 05 лютого 2026 року включно з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.09.2025.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя : ОСОБА_1