Cправа №333/9641/25
Провадження №2/333/5434/25
08 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Круглікової А.В.,
при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ:40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
07.10.2025 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищевказана позовна заява, відповідно до якої представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (далі - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ») просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 818,38 грн., судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та 11 200 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2021.0014.32520 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з наступними умовами: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000 грн., строк кредиту - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 56% річних, у пільговий період - 0,0001%. 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. 27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідачки, боржника за кредитним договором №TDB.2021.0014.32520 від 15.11.2021. Однак, відповідачка свої зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконала. У зв'язку з чим, за ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 за вказаним договором обліковується заборгованість в загальній сумі 27 818,38 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення судових повісток на зареєстровану адресу проживання.Причини неявки в судове засідання відповідачка не повідомила, відзив на позов не подала.
У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що 15.11.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2021.0014.32520 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з наступними умовами: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000 грн., строк кредиту - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 56% річних, у пільговий період - 0,0001%.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором позивач отримав на підставі договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 №1/12.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка прийняті на себе зобов'язання зі сплати основного боргу по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом за наведеним вище кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою обліковується заборгованість в сумі 27 818,38 грн., з яких: 9 407,55 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 18 410,83 грн. сума заборгованості за відсотками.
Факт наявності вище наведеної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах цієї справи доказами й не спростований відповідачкою.
Вказаний вище договір є чинним станом на час розгляду цієї справи, жодною із сторін не оспорювався та не визнавався недійсним в судовому порядку. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не надано відповідачкою.
Будь-яких інших доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачка суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, встановлених умовами кредитного договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» вимоги до ОСОБА_1 про стягнення наведеної вище заборгованості за договором кредиту підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, розглянувши вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн., суд дійшов до висновку про їх задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордера.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Від відповідачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторонни витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такоїсторони».
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн., пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. покладається судом на відповідачку.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ:40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) - 9 407 (дев'ять тисяч чотириста сім) грн. 55 коп. - заборгованості за кредитом; 18 410 (вісімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 83 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 11 200 (одинадцять тисяч двісті) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Круглікова