Справа №333/7411/25
Провадження №2/333/4450/25
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
судді Круглікової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Булгакової Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: Органу опіки та піклування в особі начальника Семенівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, код ЄДРПОУ: 04352291, юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, смт. Комишуваха, Запорізький район, Запорізька область, адреса для листування: вул. Незалежної України, буд. 39, м. Запоріжжя
до відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Семенівської сільської ради, код ЄДРПОУ:44065088, юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, буд. 49, смт. Комишуваха, Запорізький район, Запорізька область, адреса для листування: вул. Незалежної України, буд. 39, м. Запоріжжя
про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
13.08.2025Орган опіки та піклування в особі начальника Семенівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом доОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Семенівської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на первинному обліку в Службі у справах дітей Семенівської сільської ради знаходяться діти, які опинились в складних життєвих обставинах: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . Відомості про батька внесені за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. 11.01.2021 діти влаштовані до Благодійної організації «Благодійний Фонд «Дитяча оселя «Надія». Після початку повномасштабного вторгнення, діти разом з фондом за розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 08.03.2022 №100 переміщені до Федеративної Республіки Німеччина, де перебувають дотепер. Благодійна організація «Благодійний Фонд «Дитяча оселя «Надія» не є інституційним закладом державної або комунальної форми власності, документально підтверджено лише перетин кордону дітей, які є громадянами України, закордоном без законних представників. Від моменту зарахування дітей до Фонду і дотепер батьки жодного разу не відвідували дітей, не телефонували, будь - яким іншим способом не виходили на зв'язок, не цікавились життям, здоров'ям дітей. За інформацією Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, наразі мати ОСОБА_2 перебуває за постійним місцем проживання на тимчасово окупованій території, що унеможливлює належне виконання нею батьківських обов'язків. Отже, на думку представника позивача, відповідачкою свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст. 164 СК України. Позбавлення батьківських прав у цьому випадку створить правові передумови для подальшого визначення правового статусу дітей, що повністю відповідатиме їхнім найкращим інтересам. Враховуючи наведене, позивач вважає, що наявні законні підстави, з якими закон пов'язує можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Ухвалою суду від 14.08.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді Круглікової А.В. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.10.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Відповідачка не скористалась своїм правом надати відзив на позовну заяву або прийняти участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку. У зв'язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про час, дату та місце слухання справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні просила вирішити позовні вимоги на розсуд суду.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим повторно 19.11.2024 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серія НОМЕР_1 , про що складено відповідний актовий запис №03.
Відповідно до Свідоцтва про народження, виданого повторно 20.11.2024 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №26.
Згідно з заявою про надання допомоги та влаштування до благодійної організації від 11.01.2021, ОСОБА_7 у зв'язку з настанням важких життєвих обставин та необхідності в допомозі просив влаштувати до «БО «БФ «ДИТЯЧА ОСЕЛЯ «НАДІЯ» ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та надати допомогу у вигляді денного догляду та надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання.
Як вбачається з довідки «БО «БФ «ДИТЯЧА ОСЕЛЯ «НАДІЯ» про надання інформації №76 від 31.07.2025, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 починаючи з 2022 року не мають зв'язку з батьками та не знають їх місцезнаходження.
Відповідно до довідок про перебування на консульському обліку, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебувають на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Дюссельдорфі з 09.10.2024.
Згідно з висновком Служби у справах дітей Семенівської сільської ради від 11.08.2025 №114-О, Служба у справах дітей Семенівської сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частиною другою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.
У рішенні у справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі №739/2159/18).
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема те, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а також з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, що відповідатиме основним інтересам дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зокрема збереженню їх зв'язку з рідною матір'ю.
Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів, суд враховує наступне.
За змістом ст. 180 СК України батьки, зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
З урахуванням встановлених судом обставин, наданих доказів, суд вважає можливим стягнути з відповідачки на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких перебуватимуть ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , аліменти на їх утримання у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. В даному випадку в спірних правовідносинах позов подано до суду - 13.08.2025.
Згідно з ст. 430 ЦПК України, стягнення аліментів за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідачки в дохід держави необхідно стягнути суму судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на дітей.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких перебуватиме дитина, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.08.2025і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою яких перебуватиме дитина, аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.08.2025і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.В. Круглікова