Справа 127/36538/25
Провадження 1-кс/127/14160/25
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 14 листопада 2025 року заявником було подано заяву про вчинення злочину за знаками статей 365, 382 та 396 КК України до Вінницької окружної прокуратури.
Заявник у скарзі зазначає, що заява про вчинення злочину оформлена відповідно до вимог законодавства.
В заяві заявник зазначив: місце (Вінницьке РУП ГУНП у Вінницькій області), час злочинів 7, 13 листопада 2025 року), особу що вчинили злочин (начальник СД Вінницького РУП ГУНП Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_5 ), мотиви вчинення злочину (перевищення владних повноважень з метою приховати злочин та невиконати рішення суду) та просив нести відомості про дані кримінальні правопорушення до ЄРДР.
Дана заява про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на 20.11.2025 не внесена.
Заявник зазначає, що він, подавав заяву виключно у порядку статті 214 КПК України, яка повинна бути внесена до ЄРДР не пізніше 24 годин, та після цього повинно бути розпочато проведення досудового розслідування. Слідчий, тобто особа уповноважена на внесення заяви до ЄРДР, повинна виконати пряму норму закону, яка передбачає тільки одну процесуальну дію встановлену статтею 214 КПК України - внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Іншого, стаття 214 КПК України, - не передбачає.
Однак уповноважена особа (прокурор) Вінницької окружної прокуратури, цієї норми закону не виконав.
Отже, станом на момент подання даної скарги до суду, заява про вчинений кримінальний злочин до ЄРДР не внесена, що, на думку заявника, є грубим порушенням вимог статті 214 КПК України, а також його прав передбачених положеннями ст. ст. 55, 56 КПК України.
Подана заява про вчинений кримінальний злочин, на переконання заявника, є обґрунтованою і відповідає фактичним обставинам справи.
Заявник у скарзі зауважує, що відповідно до положень статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 214). Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. З ст. 214). Прокурор, дізнавач, слідчий уповноважений на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язаний прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214).
Слідчий, дізнавач, прокурор, на перконання заявника зобов'язані внести відповідні відомості до ЄРДР - іншого статтею 214 КПК України, не передбачено. Але, навіть, якщо, в діях зазначеної в заяві (про вчинений кримінальний злочин) визначеної групи осіб не вбачається ознак кримінального злочину, то потрібно це перевірити, і встановлювити тільки шляхом проведення відповідних слідчих дій, в рамках відкритого кримінального провадження, яке повинно бути, у такому разі, закрито відповідно до вимог статті 284 КПК України. Іншого, чинним законодавством України, не передбачено.
З огляду на викладене, на переконання заявника подібні дії прокурора мають не тільки ознаки юридичної відповідальності (як посадової особи, за невиконання службових обов'язків), а й ознаки непрямої дискримінації, регламентовані положеннями Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI), дія якого поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України. Адже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 даного Закону № 5207-VI: «непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».
Пунктом 5-1 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI визначено, що пособництво у дискримінації - це будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.
Пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI визначає поняття утиску наступним чином: «утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери».
В той же час положення частини першої статті 2 Закону 5207-VI декларуючи гарантують, що законодавство України ґрунтується на принципі не дискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; повагу до гідності кожної людини; забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
Слід наголосити, що згідно частини другої статті 6 Закону 5207-VI в Україні, будь-які форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, - забороняються.
В даному випадку, скарга подана до слідчого судді з приводу бездіяльності прокурора, та про зобов'язання його вчинити відповідні процесуальні дії, які передбаченні статтею 214 КПК України, - це превентивний захід, яким покликано зупинити свавілля, яке допустив прокурор. Крім того, це прагнення до відновлення моїх порушених прав і свобод, як людини і громадянина.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму інформаційному листі № 1640/0/4-12 від 09.11.2012р. «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» роз'яснив, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Саме в цьому контексті слід оцінювати доводи заявника в разі оскарження бездіяльності дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Україна ратифікувала значну частину міжнародних інструментів щодо забезпечення і захисту прав людини, до багатьох - приєдналась. їх положення стали частиною українського законодавства, в якому домінують гуманістичні положення і принципи, згідно з якими людина, її гідність, права, свободи та інтереси є вищою соціальною цінністю. В нашому суспільстві ці пріоритети мають забезпечувати і захищати насамперед службові особи поліції, а якщо ні, то органи прокуратури (слідчі).
Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Істина - це повна й точна відповідність суджень реальній дійсності. Істина - це достовірне знання, що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей.
Предмет доказування - це певна квінтесенція обставин події, яка в сукупності розкриває елементи складу злочину. Це юридично значущі обставини та сторони розслідуваної події, з'ясування яких необхідне для прийняття підсумкових рішень у справі.
Керуючись статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, дізнавача, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 303 КПК Україна на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, заявник ОСОБА_3 просив слідчого суддю зобов'язати уповноважену особу Вінницької окружної прокуратури Вінницької області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав за обставин викладених у ній та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення скарги, слідчому судді пояснив, що підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні, уповноваженою особою Вінницької окружної прокуратури Вінницької області повністю дотримано вимоги КПК України, про що заявника було повідомлено належним чином, просив слідчого суддю відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Таким чином, вимоги ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду, слідчим суддею встановлено, що 14 листопада 2025 року заявником було подано заяву про вчинення злочину за знаками статей 365, 382 та 396 КК України до Вінницької окружної прокуратури.
Дана заява про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на 20.11.2025 не внесена.
Разом з тим, з листа за підписом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 вбачається, що Вінницькою окружною прокуратурою розглянуто заяву ОСОБА_3 від 14.11.2025 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення уповноваженими особами СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, яке полягало у невиконанні рішення Вінницького міського суду №127/33399/25 від 30.10.2025, яким їх зобов'язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, а також вчинення інших дій які на думку заявника містять ознаки кримінальних правопорушень.
З огляду на викладені у заяві обставини, заявнику вказаним листом було роз'яснено окремі приписи чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України).
Положення ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
До того ж підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, заявнику було роз'яснено, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до обставин викладених у зверненні ОСОБА_3 та копій доданих до нього документів вбачається наступне. Так, 30.10.2025 ухвалою Вінницького міського суду №127/33399/25 зобов'язано уповноважену особу СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за Вашою заявою від 16.10.205 та розпочати досудове розслідування.
Згідно матеріалів Вашого звернення 13.11.2025 вищевказана ухвала суду була виконана та СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025025010000240 від 13.11.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України. Вказана правова кваліфікація може бути змінена на будь-якому етапі досудового розслідування як з урахуванням обставин що будуть встановлені у кримінальному провадженні так і на підставі письмових клопотань сторін провадження.
Таким чином, враховуючи вищевикладене звернення ОСОБА_3 від 14.11.2025 за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на вчинення уповноваженою особою СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області кримінального правопорушення, а тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, з огляду на обставини встановлені під час судового розгляду слідчий суддя при ходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України - до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. До ЄРДР також вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п. 2.7 розділу ІІ Положення).
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
З вказаним висновком погоджується Друга судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду, що вбачається із Постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 квітня 2023 року (справа № 373/18/23).
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 при розгляді справи №818/1526/18 зазначила, що, саме у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчий суддя враховуючи вищенаведене, дослідивши скаргу, заяву та матеріали перевірки, вважає, обґрунтованим висновок органу, котрий здійснював перевірку обставин, викладених у зверненні ОСОБА_3 від 14.11.2025, про відсутність у вказаному зверненні, на даний час, підстав для внесення відомостей до ЄРДР.
Окрім того, як зазначено вище підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою/повідомленням про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування. Твердження ОСОБА_3 в заяві про те, що уповноваженими особами СД Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було вчинено кримінальне правопорушення відносно заявника, на момент розгляду скарги, не знайшло свого підтвердження.
Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в поданій ОСОБА_3 заяві не вбачається обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та не наведено об'єктивних даних, які б свідчили про реальну необхідність внесення відомостей до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя