Постанова від 03.12.2025 по справі 523/5699/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 523/5699/20

провадження № 61-10445св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Берег ЛТД»,

третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 ,

в інтересах якої діє представник Хайнак Валерій Данилович , і засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від

14 квітня 2021 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів

Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., а також касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О.,

Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. та касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Берег ЛТД» (далі - ТОВ «Берег ЛТД»), третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування записів про право власності, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним акта приймання-передачі, визнання недійсним протоколу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта.

Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що 29 жовтня 2010 року між ТОВ «Берег ЛТД» і територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі

АДРЕСА_1 , загальною площею 182,3 кв. м, розташованої на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, площею 1 969,0 кв. м.

Відповідно до пункту 5.4.2 договору покупець зобов'язаний на виконання рішення Одеської міської ради від 14 травня 2010 року № 5875-V розробити та затвердити у встановленому порядку містобудівну та проєктну документацію, а також дозвільну документацію щодо знесення об'єкта купівлі-продажу та після її отримання безпосередньо здійснити знесення об'єкта. Цільове використання нового об'єкта визначити відповідно до містобудівної та проектної документації, затвердженої у встановленому порядку, чого так і не було зроблено.

У пункті 5.4.9 договору визначено, що до моменту підписання акта підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкта купівлі-продажу здійснюється за погодженням із продавцем із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальність за їх невиконання визначених законодавством та цим договором прав і обов'язків покупця згідно з законодавством України.

Незважаючи на вказані пункти договору купівлі-продажу, ТОВ «Берег ЛТД» шляхом затвердження мирової угоди у справі № 523/9363/14-ц відчужило ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без згоди територіальної громади

м. Одеси цей об'єкт, який підлягав знесенню відповідно до договору купівлі-продажу.

06 грудня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від

29 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від

02 червня 2016 року скасував, справу передав до суду першої інстанції на новий розгляд.

Отримавши ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, Одеська міська рада подала її до органів державної реєстрації.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасовано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 487,79 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею

971,0 кв. м, а також скасовано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 138,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 998,0 кв. м.

Таким чином, об'єкт загальною площею 182,3 кв. м скасованою мировою угодою був поділений на два окремих об'єкти із присвоєнням нової адреси,

а згодом нові незаконні власники - відповідачі у справі цей об'єкт знищили та створили новий самочинно збудований (новоутворений) об'єкт - кафе-бар

з літнім майданчиком загальною площею 626,29 кв. м (487,79 + 138,5 = 626,29).

У 2020 році позивачу стало відомо про повторну реєстрацію права власності на спірний об'єкт.

20 березня 2019 року ТОВ «Берег ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта площею 182,3 кв. м від 29 жовтня 2010 року здійснило реєстрацію права власності на фактично неіснуючий об'єкт загальною площею

138,5 кв. м, номер запису про право власності 30826161, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101, який до скасування запису про право власності належав ОСОБА_2

22 березня 2019 року (номер рішення 46097578) і 15 квітня 2019 року (номер рішення 46479514) шляхом внесення змін та виправлень до розділу здійснено реєстрацію кафе-бару з літнім майданчиком, загальною площею 588,8 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 969,0 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 . Тобто без будь-яких правовстановлювальних документів площа об'єкта збільшилась з 138,5 кв. м до 588,8 кв. м.

У подальшому на підставі акта приймання-передання від 10 липня 2019 року та протоколу загальних зборів від 10 липня 2019 року № 1/04-07 ТОВ «Берег «ЛТД» повторно здійснило відчуження ОСОБА_2 , зареєстрованого за собою самочинно збудованого об'єкта площею 186 кв. м, що становить 31,6 % одиниці, та ОСОБА_1 - об'єкта площею 402,8 кв. м, що становить 68,4 % одиниці.

Згодом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як співвласники самочинно збудованого новоутвореного об'єкта (кафе-бару), загальною площею

588,8 кв. м, вирішили здійснити його поділ відповідно до часток у власності.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , склад новоутворених об'єктів такий: нежитлова будівля загальною площею 488,6 кв. м, що становить одиницю та має адресу: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля загальною площею

346,5 кв. м, що становить одиницю та має адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 березня 2020 року № 202682139 на підставі зазначеного висновку ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на об'єкт (нежитлова будівля) загальною площею 488,6 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 174,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 1909926051101.

Також з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 березня 2020 року № 202682478 відомо, що на підставі зазначеного висновку

ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на об'єкт (нежитлова будівля) загальною площею 346,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 186,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказував, що внаслідок поділу утворилось два об'єкти, загальна площа яких на 246,3 кв. м більша за площу об'єкта, який було поділено.

Одеська міська рада просила:

- скасувати запис про право власності від 20 березня 2019 року № 30826161, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

22 березня 2019 року № 46097578, що є підставою припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- скасувати рішення про реєстрацію змін до розділу від 15 квітня 2019 року

№ 46479514, що є підставою припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 588,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- визнати недійсним правочин щодо передання ОСОБА_2

і ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1

і скасувати акт приймання-передання нерухомого майна від 10 липня 2019 року;

- визнати недійсним правочин у частині передання ОСОБА_2

і ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати протокол загальних зборів від 10 липня 2019 року № 1/04-07

у цій частині;

- скасувати запис про право власності від 12 липня 2019 року № 32400396, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на 316/1000 часток об'єкта за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- скасувати запис про право власності від 12 липня 2019 року № 32400432, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на 684/1000 часток об'єкта за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

15 липня 2019 року № 47787621, що є підставою скасування розділу, припинивши право власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101;

- скасувати запис про право власності від 05 вересня 2019 року № 33141621, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

09 вересня 2019 року № 48590945, що є підставою скасування розділу, припинивши право власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101;

- скасувати запис про право власності від 05 вересня 2019 року № 33135702, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 488,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909926051101;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

09 вересня 2019 року № 48584356, що є підставою скасування розділу, припинивши право власності ОСОБА_2 на об'єкт за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101;

- зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (новозбудованого) кафе-бару з літнім майданчиком, загальною площею 835, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року позов задоволено.

Скасовано запис про право власності від 20 березня 2019 року № 30826161, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

22 березня 2019 року № 46097578, що є підставою припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Скасовано рішення про реєстрацію змін до розділу від 15 квітня 2019 року

№ 46479514, що є підставою припинення права власності ТОВ «Берег ЛТД» на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 588,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Визнано недійсним правочин щодо передання ОСОБА_2

і ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1

і скасовано акт приймання-передання нерухомого майна від 10 липня 2019 року.

Визнано недійсним правочин в частині щодо передання ОСОБА_2

і ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та скасовано протокол загальних зборів від 10 липня 2019 року № 1/04-07,

у цій частині.

Скасовано запис про право власності від 12 липня 2019 року № 32400396, що

є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на 316/1000 часток об'єкта за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Скасовано запис про право власності від 12 липня 2019 року № 32400432, що

є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на 684/1000 часток об'єкта за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

15 липня 2019 року № 47787621, що є підставою скасування розділу,

з припиненням права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101.

Скасовано запис про право власності від 05 вересня 2019 року № 33141621, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

09 вересня 2019 року № 48590945, що є підставою скасування розділу,

з припиненням права власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101.

Скасовано запис про право власності від 05 вересня 2019 року № 33135702, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_2 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 488,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1909926051101.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від

09 вересня 2019 року № 48584356, що є підставою скасування розділу,

з припиненням права власності ОСОБА_2 на об'єкт за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею 346,5 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1910203951101.

Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (новозбудованого) кафе-бару з літнім майданчиком, загальною площею 835, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що незважаючи на умови договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року, ТОВ «Берег ЛТД» шляхом затвердження мирової угоди у справі № 523/9363/14-ц здійснило відчуження об'єкта загальною площею 182,3 кв. м ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без згоди територіальної громади м. Одеси. Об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 182,3 кв. м, який є предметом договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року № 673, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знищили (знесли) та створили самочинно збудований новий об'єкт загальною площею

626,29 кв. м. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва кафе-бару з літнім майданчиком за вказаною адресою не надавалась, тобто об'єкт є самочинно збудованим на землях територіальної громади м. Одеси. ТОВ «Берег ЛТД» не подало передбачених чинним законодавством документів, необхідних для реєстрації права власності на самочинно збудований (новозбудований) об'єкт за адресою:

АДРЕСА_1 . А тому запис про право власності від 20 березня

2019 року № 30826161 та рішення від 22 березня 2019 року № 46097578 підлягають скасуванню як незаконні і такі, що порушують права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку.

Скасовуючи рішення від 15 квітня 2019 року № 46479514 про реєстрацію змін до розділу, суд зазначив, що довідка і технічний паспорт, які слугували підставою для реєстрації змін, не є правоустановлювальними документами

і не можуть бути єдиною підставою для внесення змін до розділу.

Щодо визнання недійсним правочину - акта приймання-передавання від

10 липня 2019 року щодо передання нерухомого майна; визнання недійсним протоколу загальних зборів від 10 липня 2019 року № 1/04-07 та скасування записів про право власності від 12 липня 2019 року № 32400432 і 32400396,

а також скасування рішення державного реєстратора від 15 липня 2019 року

№ 47787621 суд зазначив, що ТОВ «Берег ЛТД» не набуло в установленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідно, не мало права відчужувати, передавати спірний об'єкт будь-яким третім особам, в тому числі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , шляхом складання акта приймання-передання та протоколу загальних зборів.

Стосовно скасування запису про право власності від 05 вересня 2019 року

№ 33141621 і рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу) від

09 вересня 2019 року № 48590945 суд дійшов висновку, що вони прийняті

з порушенням законодавства - за відсутності документа, що підтверджує виникнення права власності на об'єкт площею 346,5 кв. м.

Стосовно скасування запису про право власності від 05 вересня 2019 року

№ 33135702 та рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу) від

09 вересня 2019 року № 48584356 суд зазначив, що ОСОБА_2 не подала всіх передбачених законодавством документів, необхідних для реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 488,6 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 1 174,0 кв. м.

Стосовно знесення самочинно збудованого кафе-бару суд зазначив, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про здійснення самочинного будівництва ТОВ «Берег ЛТД», ОСОБА_2 і ОСОБА_1 новоутвореного об'єкта (кафе-бару з літнім майданчиком) без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 835,1 кв. м на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Відповідачі умисно допустили порушення закону шляхом проведення будівельних робіт та самовільного зайняття земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Щодо застосування строків позовної давності суд вказав, що Одеська міська рада дізналась про порушення своїх прав як власника земель комунальної власності під час виконання постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі

№ 523/9363/14-ц, яка надійшла до Одеської міської ради 16 січня 2019 року, що підтверджується відміткою юридичного департаменту Одеської міської ради про отримання, а з цим позовом Одеська міська рада звернулась вже

03 квітня 2020 року.

Короткий зміст ухвали і постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від

14 квітня 2021 року, представник засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 - Хайнак В. Д. , представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. і представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від

14 квітня 2021 року у справі закрито.

Ухвала мотивована тим, що представник засновника ТОВ «Берег ЛТД»

ОСОБА_4 як особи, яка не брала участі у справі, не навів в апеляційній скарзі жодного доводу, яким саме чином рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_4 як фізичної особи та засновника ТОВ «Берег ЛТД».

Крім того, зі змісту апеляційної скарги випливає, що вона фактично подана

в інтересах ОСОБА_2 , оскільки представник засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 у скарзі посилається на факти неналежного сповіщення ОСОБА_2 судом першої про час і місце слухання справи, неотримання нею уточненої позовної заяви, проведення підготовчого засідання без участі ОСОБА_2 тощо.

Суд зробив висновок, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року не порушено права та обов'язки ОСОБА_4 як засновника ТОВ «Берег ЛТД», на підставі чого апеляційне провадження за його апеляційною скаргою слід закрити.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 і представника ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (новозбудованого) кафе-бару з літнім майданчиком, загальною площею 835,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права,

а саме розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якої немає відомостей про належне її повідомлення. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що обставини справи свідчать про здійснення ТОВ «Берег ЛТД»,

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 самочинного будівництва новоутвореного об'єкта (кафе-бару з літнім майданчиком) без документів, що дають право на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, яка належить до комунальної власності територіальної громади

м. Одеси. Здійснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД» самочинного будівництва спірного об'єкта, загальною площею 835,1 кв. м порушує права Одеської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій такий об'єкт нерухомості незаконно побудований.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що у цьому випадку знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво,

а тому вимоги про скасування записів про право власності, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним акта приймання-передачі, визнання недійсним протоколу не є ефективним способом захисту.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

09 липня 2024 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційна скарга підписана представником ТОВ «Берег ЛТД» - адвокатом Хайнак В.Д. за зверненням до нього засновника товариства ОСОБА_4 представляти його інтереси саме як засновника ТОВ «Берег ЛТД». До апеляційної скарги додано ордер адвоката на представництво інтересів ОСОБА_4 та виписку з єдиного реєстру, що ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Берег ЛТД». Адвокат Хайнак В. Д. на вимогу суду надав електронний ордер на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд не розглянув частину вимог апеляційної скарги,

а саме що стосуються юрисдикції цього спору в частині вимог до

ТОВ «Берег ЛТД».

24 липня 2024 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду не ґрунтуються ні на нормах матеріального права, ні на нормах процесуального права. Обраний позивачем спосіб захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є ефективним, оскільки факт існування реєстрації права власності на майно, яке за судовим рішенням має бути знесено як самочинне, суперечить самій суті державної реєстрації прав. Збереження чинності оскаржуваної державної реєстрації відповідачів на об'єкт самочинного будівництва фактично легалізує його. Звертає увагу на те, що залишення чинними акта приймання-передання нерухомого майна від

10 липня 2019 року та протоколу загальних зборів від 10 липня 2019 року

№ 1/04-07 дозволить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у будь-який час безпідставно здійснити повторну державну реєстрацію права власності на підставі цих документів. Одночасне скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та знесення самочинно збудованого об'єкта є належним та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі. Заявник також зазначає, що апеляційний суд хоч і робить посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду, але застосовує їх

у зручний для себе спосіб, тобто без урахування основних висновків, зроблених у вказаних постановах. Вказує, що ОСОБА_1 була повідомлена судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

24 липня 2024 року представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, а провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі заявник звертав увагу суду на те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Проте апеляційний суд не надав жодної мотивованої відповіді на цей аргумент. Також вказує, що відповідач був позбавлений права зареєструвати в єдиному державному реєстрі прав власності інформацію про те, що кафе-бар з літнім майданчиком, загальною площею 835,1 кв. м, є тимчасовою спорудою. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року.

24 липня 2024 року засновник ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, а провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі заявник звертав увагу суду на те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Проте апеляційний суд не надав жодної мотивованої відповіді на цей аргумент. Апеляційна скарга підписана представником ТОВ «Берег ЛТД» - адвокатом Хайнак В.Д. за зверненням до нього засновника товариства ОСОБА_4 представляти його інтереси саме як засновника ТОВ «Берег ЛТД». До апеляційної скарги додано ордер адвоката на представництво інтересів ОСОБА_4 та виписку з єдиного реєстру, що ОСОБА_4 є засновником, власником, директором ТОВ «Берег ЛТД» в одній особі. Адвокат Хайнак В. Д. на вимогу суду надав електронний ордер на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД».

Інші аргументи учасників справи

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги Одеської міської ради відмовити,

а касаційну скаргу ОСОБА_2 і засновника ТОВ «Берег ЛТД»

ОСОБА_4 задовольнити, провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив адвоката права представляти інтереси ТОВ «Берег ЛТД».

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 задовольнити та скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року.

Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга підписана представником ТОВ «Берег ЛТД» - адвокатом Хайнак В.Д. за зверненням до нього засновника товариства ОСОБА_4 представляти його інтереси саме як засновника ТОВ «Берег ЛТД». До апеляційної скарги додано ордер адвоката на представництво інтересів ОСОБА_4 та виписку з єдиного реєстру, що ОСОБА_4

є засновником ТОВ «Берег ЛТД» в одній особі. Адвокат Хайнак В. Д. на вимогу суду надав електронний ордер на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД». Апеляційний суд не розглянув частину вимог апеляційної скарги, а саме що стосуються юрисдикції цього спору в частині вимог до ТОВ «Берег ЛТД».

25 вересня 2024 року засновник ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, а провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначала, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою

і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив адвоката права представляти інтереси ТОВ «Берег ЛТД».

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, а провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив адвоката права представляти інтереси ТОВ «Берег ЛТД».

26 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року.

Відзив мотивований тим, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Відповідач був позбавлений права зареєструвати в єдиному державному реєстрі прав власності інформацію про те, що кафе-бар з літнім майданчиком, загальною площею 835,1 кв. м, є тимчасовою спорудою.

26 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу засновника

ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 щодо ухвали Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року задовольнити, ухвалу Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року скасувати, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга підписана представником

ТОВ «Берег ЛТД» - адвокатом Хайнак В. Д. за зверненням до нього засновника товариства ОСОБА_4 представляти його інтереси саме як засновника

ТОВ «Берег ЛТД». До апеляційної скарги додано ордер адвоката на представництво інтересів ОСОБА_4 та виписку з єдиного реєстру, що ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Берег ЛТД». Адвокат Хайнак В. Д. на вимогу суду надав електронний ордер на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд не розглянув частину вимог апеляційної скарги,

а саме що стосуються юрисдикції цього спору в частині вимог до

ТОВ «Берег ЛТД».

30 вересня 2024 року засновник ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково, постанову Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року скасувати, в залишенні в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року відмовити, а провадження

у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив адвоката права представляти інтереси ТОВ «Берег ЛТД».

08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану як засновником ТОВ «Берег ЛТД», задовольнити, а провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив адвоката права представляти інтереси

ТОВ «Берег ЛТД».

08 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану як засновником ТОВ «Берег ЛТД», задовольнити, а провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив права адвоката представляти інтереси ТОВ «Берег ЛТД».

09 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - Хайнак В. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану як засновником ТОВ «Берег ЛТД» задовольнити, а провадження у справі закрити.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 і ТОВ «Берег ЛТД»

в апеляційних скаргах зазначали, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства, оскільки у цій справі йдеться про правовідносини між Одеської міської радою і ТОВ «Берег ЛТД». Вказує, що апеляційний суд позбавив права адвоката представляти інтереси

ТОВ «Берег ЛТД».

21 жовтня 2024 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси Одеська міська рада звернулась до суду з єдиними ефективними позовними вимогами про скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. Щодо юрисдикції спору зазначає, що усі позовні вимоги у цій справі

є похідними від основної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва, відповідачами у яких виступають фізичні особи, а відповідачами по основній вимозі виступають фізичні та юридична особи. Враховуючи суб'єктний склад учасників справи, ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Ухвалення постанови апеляційним судом відбулось

з дотриманням норм процесуального права. У зв'язку з відсутністю належних повноважень адвоката Хайнака В. Д. на представництво інтересів

ТОВ «Берег ЛТД» апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження.

21 жовтня 2024 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси Одеська міська рада звернулась до суду з єдиними ефективними позовними вимогами про скасування рішень державних реєстраторів, визнання правочинів недійсними та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта. Враховуючи суб'єктний склад учасників справи, ця справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з відсутністю належних повноважень адвоката Хайнака В. Д. на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД» апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року та витребувано матеріали справи із Суворовського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - Хайнака В. Д. на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року

у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою засновника ТОВ «Берег ЛТД»

ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року

у справі.

20 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У касаційних скаргах немає аргументів щодо незгоди з постановою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в частині позовних вимог до

ОСОБА_1 , а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, щокасаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Хайнак В. Д.,

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року і касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року слід залишити без задоволення,

а касаційне провадження за касаційною скаргою засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року слід закрити з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

29 жовтня 2010 року між ТОВ «Берег ЛТД» і територіальною громадою

м. Одеси в особі Одеської міської ради укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею

182,3 кв. м, розташованої на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, площею 1 969,0 кв. м.

Згідно з пунктом 5.4.2 договору покупець зобов'язаний на виконання рішення Одеської міської ради від 14 травня 2010 року № 5875-V розробити та затвердити у встановленому порядку містобудівну та проєктну документацію, а також дозвільну документацію щодо знесення об'єкта купівлі-продажу та після її отримання - безпосередньо здійснити знесення об'єкта. Цільове використання нового об'єкта визначити відповідно до містобудівної та проєктної документації, затвердженої у встановленому порядку.

У пункті 5.4.9 договору визначено, що до моменту підписання акта підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкта купівлі-продажу здійснюється за погодженням із продавцем із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальність за їх невиконання, визначених законодавством та цим договором, прав та обов'язків покупця згідно з законодавством України.

Незважаючи на вказані пункти договору купівлі-продажу, ТОВ «Берег ЛТД» шляхом затвердження мирової угоди у справі № 523/9363/14-ц відчужило цей об'єкт загальною площею 182,3 кв. м ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без згоди територіальної громади м. Одеси.

У провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 523/9363/14-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до

ТОВ «Берег ЛТД» про стягнення коштів у розмірі 800 000,00 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року

у справі № 523/9363/14-ц, яка залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - з однієї сторони, і ТОВ «Берег ЛТД» - з іншої сторони, за умовами якої з моменту визнання та затвердження мирової угоди судом із закриттям провадження у справі:

- у власність ОСОБА_2 переходить самостійний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з:

1-5 - житлова кімната площею 57,3 кв. м, 1-6 - кухня площею 3,5 кв. м,

1-7 - вбиральня площею 1,7 кв. м, 1-8 - вбиральня площею 1,5 кв. м. Загальна площа житлового будинку - 64,0 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 998,0 кв. м, та передається у власність ОСОБА_2 ;

- у власність ОСОБА_1 переходить самостійний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та складається з: 2-1 - кухня площею 31,5 кв. м, 2-2 - житлова кімната площею 45,3 кв. м, 2-3 - коридор площею 4,8 кв. м, 2-4 - кладова площею 2,4 кв. м, 2-5 - щитова площею 1,4 кв. м, 2-6 - підсобне приміщення площею 4,3 кв. м, 2-7 - коридор площею 4,6 кв. м, 2-8 - коридор площею 2,4 кв. м, 2-9 - вбиральня площею 6,2 кв. м,

2-10 - санвузол площею 4,0 кв. м, 2-11 - підсобне приміщення площею

11,4 кв. м. Загальна площа житлового будинку, що передається у власність ОСОБА_1 , становить 118,3 кв. м, що розташований на земельної ділянці площею 971,0 кв. м.

Рішенням Одеської міської ради від 25 лютого 2015 року № 6296-VI ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою на земельні ділянки за адресами:

АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Станом на час розгляду цієї справи справу № 523/9363/14-ц по суті не розглянуто.

Отримавши ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року, Одеська міська рада подала її до органів державної реєстрації.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо факт скасування права власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 487,79 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 971,0 кв. м,

а також скасовано право власності ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 138,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 998,0 кв. м.

Таким чином, об'єкт загальною площею 182,3 кв. м на підставі скасованої мирової угоди був поділений на два окремі об'єкти із присвоєнням нової адреси, а згодом нові незаконні власники - відповідачі у справі вказаний об'єкт знищили та створили новий самочинно збудований (новоутворений) об'єкт - кафе-бар з літнім майданчиком, загальною площею 626,29 кв. м (487,79 +

138,5 = 626,29).

20 березня 2019 року ТОВ «Берег ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу об'єкта площею 182,3 кв. м від 29 жовтня 2010 року здійснило реєстрацію права власності на фактично неіснуючий об'єкт загальною площею

138,5 кв. м, номер запису про право власності 30826161, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 559663551101, який до скасування запису про право власності належав ОСОБА_2

22 березня 2019 року рішенням № 46097578 і 15 квітня 2019 року рішенням

№ 46479514 шляхом внесення змін та виправлень до розділу було здійснено реєстрацію кафе-бару з літнім майданчиком, загальною площею 588,8 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 969,0 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 . Тобто без будь-яких правовстановлювальних документів площа об'єкта збільшилась з 138,5 кв. м до 588,8 кв. м.

У подальшому на підставі акта приймання-передачі від 10 липня 2019 року та протоколу загальних зборів від 10 липня 2019 року № 1/04-07 ТОВ «Берег ЛТД» повторно здійснило відчуження ОСОБА_2 зареєстрованого за собою самочинно збудованого об'єкта площею 186 кв. м, що становить 31,6 % одиниці, та ОСОБА_1 - об'єкта площею 402,8 кв. м, що становить 68,4 % одиниці.

Надалі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як співвласники самочинно збудованого новоутвореного об'єкта (кафе-бару), загальною площею

588,8 кв. м, здійснили його поділ відповідно до часток у власності.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , склад новоутворених об'єктів такий:

- нежитлова будівля загальною площею 488,6 кв. м, що становить одиницю, та має адресу: АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля загальною площею 346,5 кв. м, що становить одиницю, та має адресу: АДРЕСА_2 .

27 грудня 2019 року департамент здійснив заходи самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства. За результатами обстеження складено акт огляду, в якому встановлено, що земельні ділянки за вказаними адресами використовується під розміщення кафе-бару з літнім майданчиком та прибудованими торговельними павільйонами без правовстановлювальних документів на землекористування, що не відповідає статтям 125, 126 ЗК України. Також зазначено, що шляхом встановлення літнього майданчика забудовано частину пішохідної алеї.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 березня 2020 року № 202682139 на підставі зазначеного висновку ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на об'єкт (нежитлова будівля), загальною площею 488,6 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 174,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 1909926051101.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 березня

2020 року № 202682478 відомо, що на підставі зазначеного висновку

ОСОБА_1 також зареєструвала своє право власності на об'єкт (нежитлова будівля), загальною площею 346,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 1 186,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, унаслідок поділу утворилось два об'єкти, загальна площа яких на 246,3 кв. м більша за площу об'єкта, який було поділено.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 02 січня 2020 року № 01-19/3253 повідомив, що згідно з наявною інформацією, Одеська міська рада рішень стосовно передання у власність (користування) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , не ухвалювала.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Щодо юрисдикції спору

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду,

а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..

Разом з тим підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 ГПК України.

Пункти 6, 15 частини першої статті 20 ГПК України встановлюють, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого

є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило,

є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що Одеська міська рада як власник земельної ділянки звернулася до суду з позовом про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду, зазначаючи, що відповідачі без належної дозвільної документації, узгодженої в установленому порядку проектної документації та без оформлення права користування земельною ділянкою звели на ній нежитлове приміщення.

Позивач указує, що він звернувся до суду з позовом про захист права комунальної власності на земельну ділянку відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивач у позові зазначав, що самочинне будівництво здійснювалося без узгодження з власником (Одеська міська рада) земельної ділянки, на цій підставі просив знести об'єкт самочинного будівництва.

Разом з тим позов про знесення самочинного будівництва позивач аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб'єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

Одеська міська рада в межах наданих їй законами повноважень відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов'язкових для виконання відповідачами, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який

є предметом цього судового розгляду, пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 520/9253/17 (провадження № 14-312цс19), від 07 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18 (провадження № 14-336цс19), від 20 березня 2019 року

у справі № 639/6261/13-ц (провадження № 14-28цс19), від 10 грудня 2019 року у справі № 910/28188/14 (провадження № 12-96гс19)).

Суди попередніх інстанцій встановили, що спір у справі стосується права власності фізичних осіб - громадян (які мають процесуальний статус відповідачів у цій справі) на об'єкт нерухомості, про знесення якого пред'явлено цей позов. Право власності фізичних осіб на відповідний об'єкт підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Наявність права власності фізичних осіб на об'єкти нерухомості виключає розгляд цього спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується речових прав фізичних осіб.

Викладене вказує на те, що спір у цій справі є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб.

З огляду на суб'єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову,

а також характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що суди правильно розглянули цей спір по суті в порядку цивільного судочинства.

Щодо ухвали Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року

Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України за апеляційною скаргою представника засновника

ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4, апеляційний суд зробив висновок, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року не було порушено права та обов'язки ОСОБА_4 як засновника ТОВ «Берег ЛТД», на підставі чого апеляційне провадження за його апеляційною скаргою слід закрити.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2019 у справі

№ 826/2184/17 зробила такий правовий висновок: «У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України» Суд підкреслив що «за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі «Агротексім та інші проти Греції» від 24 жовтня 1995 року, п. 59-72). Проникнення за «корпоративну завісу» або нехтування правосуб'єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)». Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку.

Водночас у контексті справи «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України» ЄСПЛ зазначив таке: «подаючи скарги в інтересах банку-заявника, перший заявник діяв як мажоритарний акціонер та віце-президент банку. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень щодо управління діяльністю банку-заявника. Банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, що складалася з посадових осіб територіальних управлінь НБУ, які становили більшість, та працівниками місцевої податкової інспекції (п. 12). Таким чином, з огляду на ситуацію банку-заявника та характер цих скарг Суд робить висновок, що існували виключні обставини, які надали першому заявнику право подати цю заяву в інтересах банку-заявника (див. згадане рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки», п. 46-52, та ухвалу щодо прийнятності у справі «Капітал банк АД проти Болгарії» від 09 вересня 2004 року)».

При цьому ЄСПЛ зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. «a» п. 3 ст. 35 Конвенції, а тому Фельдман як акціонер банку не вправі звертатись до суду у власних інтересах

і, за звичайних обставин (зокрема за наявності уповноважених органів банку), не вправі звертатись до суду й в інтересах банку. Водночас, ураховуючи, що виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень, з огляду на ситуацію банку та характер цих скарг ЄСПЛ доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали акціонеру право подати цю заяву в інтересах банку-заявника. Таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк.»

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також

і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі «Hoffmann v Germany» від 11 жовтня 2001 року). ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою

і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення

(§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня

1985 року, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року).

Відповідно до статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Учасник товариства - це фізична або юридична особа, яка володіє часткою (акціями, паєм) у статутному капіталі товариства. Це може бути як засновник, так і особа, яка придбала частку пізніше. Учасником може бути будь-яка особа, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про товариства

з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Результат системного аналізу наведених норм права з урахуванням практики ЄСПЛ дає підстави зробити висновок про те, що учасник товариства не може виступати в його інтересах, а його права як учасника товариства не порушуються.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Враховуючи наведене, апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою ОСОБА_4 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_4 , як засновника ТОВ «Берег ЛТД, не вирішувалося, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов'язки ОСОБА_4 як засновника ТОВ «Берег ЛТД».

Доказів того, що адвокат Хайнак В. В. станом на час подання апеляційної скарги (20 травня 2021 рік) є представником ТОВ «Берег ЛТД», в матеріалах справи немає.

Наявність в матеріалах справи ордера серії ВН № 1372896 від 03 червня

2024 року, згідно з яким адвокат Хайнак В. Д. є представником ТОВ «Берег ЛТД», не підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів ТОВ «Берег ЛТД» станом на час подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу засновника ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

Щодо касаційного оскарження засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Результат аналізу змісту касаційної скарги засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року свідчить про те, що ОСОБА_4 подав касаційну скаргу від свого імені саме як засновник ТОВ «Берег ЛТД».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки ОСОБА_4 не довів у касаційній скарзі, які його права порушені оскаржуваними судовими рішеннями, питання про його права та обов'язки

у цій справі суди першої і апеляційної інстанцій не вирішували, касаційний суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою засновника ТОВ «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

За таких обставин постанова Одеського апеляційного суду від 04 червня

2024 року в частині вимог Одеської міської ради до ТОВ «Берег ЛТД», третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта в касаційному порядку не переглядається.

Щодо касаційних скарг Одеської міської ради і ОСОБА_2 .

Надаючи відповідь на аргументи, наведені в касаційних скаргах Одеської міської ради і ОСОБА_2 , колегія суддів враховує таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

№ 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від

22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт

55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 ЦК України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.

В матеріалах справи немає доказів щодо належності ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, судове рішення, на підставі якого вона набула право власності на спірну земельну ділянку, скасоване. Крім того, рішенням Одеської міської ради від 25 лютого 2015 року № 6296-VI ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 .

Таким чином установлено, що ОСОБА_2 не набула права власності на спірну земельну ділянку.

Також установлено, що спірне нежитлове приміщення набуте нею на підставі судового рішення, яке скасоване.

Із матеріалів справи також відомо, що рішення про виділення спірної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не приймав, а здійснене на ній будівництво є самочинним.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Про право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично

і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від

15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не

є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати, як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі в разі відсутності державної реєстрації пава власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти

з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні нею.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року

у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) зробила висновок, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не факту державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації його права власності додаткові юридичні обмеження.

Отже, самочинне будівництво порушує права Одеської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об'єкт.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, проте знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положень законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі

№ 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03 квітня 2019 року у справі № 921/15818/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 від 31 серпня

2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20 липня 2022 року у справі

№ 923/196/20 (пункт 34)).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (див. пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Водночас колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 137, 138 постанови від 15 листопада 2023 року

у справі № 916/1174/22, відповідно до яких, якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 924/820/21 та від 09 серпня 2023 року у справі

№ 922/1832/19, у яких, у свою чергу, врахований висновок, зроблений

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника

у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний

позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані

з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З наведеного випливає, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

З огляду на вказане вимоги Одеської міської ради про скасування записів про право власності, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним акта приймання-передачі, визнання недійсним протоколу

є неналежними способом захисту, про що правильно вказав апеляційний суд, а тому підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від

04 червня 2024 року в цій частині немає.

Установивши, що на спірній земельній ділянці збудований об'єкт нерухомості, який є самочинним будівництвом, чим створено власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Одеси перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про зобов'язання ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (новозбудованого) кафе-бару з літнім майданчиком, оскільки такий спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним і відповідає сталій практиці Верховного Суду.

Підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в частині позовних вимог Одеської міської ради до

ОСОБА_2 , третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта немає.

Аргументи заявників про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційних скаргах, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду

у справах, зазначених заявниками у касаційних скаргах.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди заявників з висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційних скарг ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Хайнак В. Д., Одеської міської ради і ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а ухвали Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року і постанови Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 396, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою засновника Товариства

з обмеженою відповідальністю «Берег ЛТД» ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від

14 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі № 523/5699/20 закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Касаційні скарги Одеської міської ради і ОСОБА_2 ,

в інтересах якої діє представник Хайнак Валерій Данилович , залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року в частині вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа - юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування записів про право власності, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним акта приймання-передачі, визнання недійсним протоколу, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов