09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/5568/25
провадження № 61-15265зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В.
розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 грудня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16 березня 2025 року до суддів,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали
від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16 березня 2025 року до суддів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених
пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року залишено без змін.
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2025 року (провадження
№ 61-13825ск25) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року повернуто на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
29 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року за нововиявленими обставинами, у тексті якої висловлено недовіру судді Зайцеву А. О. , а також заперечення проти того, щоб цей суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року (провадження
№ 61-14997зно25) заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Зайцева А. Ю. визнано необґрунтованою та передано для вирішення іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Зайцева А. Ю. передано для вирішення судді Шиповичу В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року (провадження
№ 61-14997вд25) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Зайцева А. Ю. у справі № 754/5568/25 відмовлено.
04 грудня 2025 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 подав заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 грудня 2025 року посилаючись на те, що суддя Верховного Суду Шипович В. В. виявляє упередженість при розгляді його заяв.
ОСОБА_1 в заяві, зокрема, зазначає таке:
«…Це не моя «хАтелка» - це вимога ст. 5, 11 ЗУ «Про інформацію»
По-2: вищевказаний суддя, який з КЦС, ЗОБОВ*ЯЗАНИЙ виконувати вимогу п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ (є і інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді) - а т.я. вищевказаний суддя, я не виключаю, що при розгляді інших справ у яких я є участником, буде розглядати і їх вирішувати, упереджено та необ*єктивно - так воно уви і сталося!!!: навожу вам докази щойно сказаного:
його с/рішення по справі № 754/2732/25 від 23.07.25 р. - моя заява про його відвід 24.07.25 р.
Вважаю також за необхідне замітити і це НАЙГОЛОВНІШЕ!!! - у вищевказаній статті не вказано, що повинна бути обов*язково подана заява про відвід і те, що вона обов*язково повинна буди розглянута і вирішена, а це
НАЙ-СУТТЄВІШЕ моє уточнення по вимогам цієї статті (ці мої слова підтверджує також ч.2 ст.19 КУ - своїми словами тлумачення: «що написано - те й повинно виконуватись з урахуванням принципу «Верховенства права» (ст.8 КУ) - якщо казати по простому).
По-3: повторюся ще раз - на цей раз для акценту: п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ - «Суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи», а підтвердження цього - див.вище … вам же вимоги ч.2 ст.19 КУ ще не «пустий звук», а? Наполеглево пропоную вам ці конституційні вимоги НЕУХИЛЬНО виконати, вас це ЗОБОВ*ЯЗУЄ до речі ст.68 КУ … не думаю, що ви на КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ «наплюєте»! вищевказані дії цього судді караються також ст.367 ККУ і це тільки підтверджує вимогу п.3 ч.1 ст.36 ЦПКУ, яка цим суддею проігнорована і мою заяву про його відвід, які він також проігнорував … нагадаю вам для акценту знову: суддя прямо чи побічно може бути заінтересований у результаті розгляду справи … запом*ятали?
Примітка 2: у ст.57 ЗУ «Про судоустрій і …» йдеться мова про «Присягу судді» - так, от у ній йдеться мова про сумлінне виконування суддею своїх обов'язків, а не виконання цих вимог карається ст.367 ККУ.
По-4: вищевказаний суддя проігнорував у вказаної мною його ухвалі вимоги ст.3 КУ, а саме: КОНСТИТУЦІЙНИЙ ОБОВ*ЯЗОК для нього - «утвердження і забезпечення моїх прав». Перегляньте вказані мої заяви про перегляд … - у постановлених ухвалах цього судді на них не розглянуті по суті усі питання, які я там порушив, а саме: а) питання ПО СУТІ поданої заяви та б) питання про відвід (одне з питань точно з них взагалі не розглянуто!!! - це наочне порушення ним вимог ст.3 КУ). А це є ОБОВ*ЯЗКОВОЮ ВИМОГОЮ для нього і не виконання цих конституційних вимог - це ЗЛОЧИН: ст.367 ККУ (ст.3 ЦПКУ - «Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України …). Висновок: ст.3 Конституції України та ст.3 ЦПКУ треба НЕУХИЛЬНО ВИКОНУВАТИ (ст.68 КУ), а він це ЗЛОЧИННО уви ПРОІГНОРУВАВ!!! ... зробіть здравий висновок!
Ну, яке може бути після цього справедливе судочинство, коли одні і тіж порушення норм процесуального права цей суддя у подальшому допускає? - да ніякої справедливості від нього чекати буде глупо і це підтверджується фактами, які я навів вище!!! ВИМАГАЮ: не виконуйте НПА, які нижче за рангом виконання чим ВИМОГИ КОНСТИТУЦІЇ (ч.2 ст.19 КУ), бо це принцип ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА (ст.8 КУ) … короче: я ПОДИВЛЮСЬ і буду реагувати адекватно і жорстко, якщо звісно буде навпаки, бо мені вже імітація «справедливого судочинства» вже до «бісів» набридла … не доводьте мене до «крайньої межі», прошу вас!!!!!!!!!!!, ібо я можу «зірватись» - у мене НЕРВОВО-ПСИХІЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (про це див.нижче) … і все буде за законом - так, що це не залякування: не сплутайте!» (мову оригіналу збережено).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 04 грудня 2025 року справу передано судді Шиповичу В. В.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі
№ 9901/235/20 (пункт 20), ухвалу Великої Палати Верховного Суду
від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду
від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22)).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі
№ 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня
2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22)).
Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Проте має бути стриманим і коректним, утримуватися від надання особистісних характеристик й оцінок, а тим паче від огульних і надуманих звинувачень (див. ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі
№ 127/11940/21 (пункти 23-24)).
Відповідно до положень частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд враховує, що заявник в цій справі подає заяви «про перегляд» щодо процесуальних ухвал Верховного Суду, при цьому не зазначає жодних підстав такого перегляду передбачених процесуальним законом, зокрема нововиявлених чи виключних обставин.
У поданій заяві ОСОБА_1 вживає висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їх професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні процесуального документа.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2025 року (провадження № 61- 14997зно25) визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 754/5568/25. Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 листопада 2025 року залишено без розгляду. Попереджено ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/5568/25 може призвести до застосування щодо нього заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України.
З огляду на викладене, заявлення безпідставного відводу у формі, яку використав заявник, є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи, а тому така заява підлягає залишенню без розгляду.
Суддя Шипович В. В. був визначений для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Зайцеву А. Ю. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 грудня
2025 року, а за змістом частини третьої статті 40 ЦПК України, судді який визначений для розгляду заяви про відвід іншого судді не може бути заявлений відвід.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 грудня 2025 року зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим ця заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 2, 12, 36, 39, 40, 44 ЦПК України, Верховний Суд, у складі судді Касаційного цивільного суду
Визнати зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про перегляд ухвали Верховного Суду
від 04 грудня 2025 року у справі № 754/5568/25.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Верховного Суду від 04 грудня 2025 року залишити без розгляду.
Попередити ОСОБА_1 , що продовження зловживання процесуальними правами у справі № 754/5568/25 призведе до застосування до нього заходів процесуального примусу, передбачених ЦПК України.
Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович