26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 755/13922/20
провадження № 61-806св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка Андрія Леонідовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування електронних торгів,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. (далі - приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л.), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП »Сетам»), ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування електронних торгів.
Позов обґрунтований тим, що з метою виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2015 року № 466/3318/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики у сумі 1 673 123,41 грн (залишок за виконавчим документом 1 586 625,97 грн), 28 січня 2019 року ДП «Сетам», як організатором електронних торгів, проведені електронні торги по лоту № 324577 з реалізації належного йому нерухомого майна - земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, площею 0,0596 га, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 385021 проведення електронних торгів, сформованим 28 січня 2019 року ДП «Сетам».
Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який набув право власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер 148, виданого 21 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л.
Електронні торги є неправомірними та такими, що проводились в порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) - на підставі недостовірних даних, внесених приватним виконавцем до заявки на реалізацію арештованого майна, а також без належного повідомлення його про день, час і місце проведення електронних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась на підставі наданих приватним виконавцем недостовірних та неактуальних вихідних даних, без проведення особистого огляду майна суб'єктом оціночної діяльності, без повідомлення його, як власника майна, та членів його сім'ї, що призвело до неправильної ідентифікації майна, заниження ринкової вартості майна та безпосередньо вплинуло на права і обов'язки його та членів його сім'ї - трьох неповнолітніх дітей в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з електронних торгів арештованого майна. На підставі складеного суб'єктом оціночної діяльності висновку належне йому майно реалізоване з електронних торгів як таке, що не відповідає не тільки опису наявного у нього майна, але й не відповідає ринковій вартості майна, яка занижена у великих розмірах. Крім того, вартість майна, що передавалось на реалізацію, визначена на підставі нечинної технічної документації на майно, якого з 2007 року не існує в натурі.
У результаті проведених електронних торгів змінилося цільове призначення земельної ділянки. У державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 925869 від 26 червня 2007 року цільове призначення - ведення садівництва. Проте на електронних торгах змінили вид цільового призначення земельної ділянки на ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.
Позивач просив:
визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 28 січня 2019 року, із реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (далі - СТ «Червона троянда»), що належить ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_2;
визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів № 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у ВП № НОМЕР_2;
визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію нерухомого майна від 13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. у ВП № НОМЕР_2 щодо реалізації лоту № 324577, а саме земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ;
визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_2 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 );
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45643957, від 21 лютого 2019 року, 16:38:23, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л., та державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 28 січня 2019 року із реалізації арештованого майна по лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у ВП № НОМЕР_2.
Скасовано протокол проведення електронних торгів № 385021, сформований за результатами проведення електронних торгів із реалізації лоту № 324577 - земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у ВП № НОМЕР_2.
Скасовано акт про реалізацію нерухомого майна від 13 лютого 2019 року, складений приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. у ВП № НОМЕР_2 щодо реалізації лоту № 324577, а саме: земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. переможцю торгів - ОСОБА_2 (щодо придбання земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, та садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1771065480000, номер запису про право власності 30403184. Вирішено питання щодо розподілу судових витрати.
Рішення суду мотивоване тим, що при прийнятті приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника від 04 червня 2018 року у ВП № НОМЕР_2 приватним виконавцем встановлено, що описаний та арештований садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 , фактично має значно більшу загальну площу, ніж зазначено у його правовстановлюючих документах. Провівши опис та арешт вказаного будинку, приватний виконавець у порушення пункту 5 Розділу ІІ Порядку призначив зберігачем арештованого майна ОСОБА_4 , тобто, іншу особу, а не боржника ОСОБА_1 , в той час як пункт 5 розділу ІІ Порядку визначає, що зберігачами арештованого майна, що є об'єктами незавершеного будівництва, призначаються виключно боржник або члени його сім'ї. Крім того, у порушення вимог вказаного пункту 5 розділу ІІ Положення виконавець, яка передала майно на зберігання іншій особі, а не боржнику, будучи обізнаною про фактичне збільшення площі описаного та переданого на зберігання майна, не забезпечила його фотозйомку та збереження матеріалів зйомки як доказу стану прийнятого на зберігання майна, що у подальшому обов'язково додається до опису лота у Системі інформації про арештоване майно.
При складанні звіту про незалежну оцінку майна оцінювач не врахував зауваження приватного виконавця про те, що оцінюваний будинок є об'єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію) та має значно більшу площу, ніж зазначено у правовстановлюючих документах, та здійснив оцінку будинку лише щодо його загальної площі 49,7 кв. м, тобто, без урахування фактичної, значно збільшеної площі будинку, фактично знизивши вартість нерухомого майна (незавершеного будівництва), яке у подальшому передано на реалізацію шляхом проведення оспорюваних електронних торгів. Організатором торгів ДП «Сетам» у порушення вимог пунктів 3, 4, 5, 8 розділу ІІІ Порядку не внесено до Системи об'єктивну інформацію про вказане майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна з урахуванням збільшення його фактичної площі. Також організатором торгів не було зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об'єктом незавершеного будівництва, не долучено фотографічне зображення такого майна, про що зауважено приватним виконавцем у заявці на реалізацію арештованого майна. Вказані порушення призвели до порушення прав власника вказаного будинку - позивача, майно якого було продано за ціною, що є значно нижчою, ніж ринкова.
У частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, та про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно суд першої інстанції зазначив, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2 , представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 - адвоката Костишеної В. Л. та відповідача ДП «Сетам» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрати.
Апеляційний суд керувався тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем документів на підтвердження того, що садовий будинок, розташований в СТ «Червона троянда» за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом незавершеного будівництва, оскільки будь-які дозвільні документи на будівництво іншого будинку замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м, в матеріалах справи відсутні.
Вказуючи, що садового будинку загальною площею 49,7 кв. м вже не існує в натурі, позивачем надано суду першої інстанції лише технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений ТОВ «Проектно Консалтингова Група» станом на 03 липня 2020 року. Зазначений технічний паспорт містить схему розташування будівель та споруд на якій зображені: садовий будинок літера «А», сарай під літерою «Б», насосна під літерою «В», господарський блок під літерою «Г», генераторна під літерою «Д», літня кухня під літерою «Е», огорожа № 1-3, замощення № 4, а також технічний паспорт містить план садового будинку літера «А». Разом з тим, ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції лише частину вказаного технічного паспорту на будинок, в якому відсутні характеристики об'єктів відображених в ньому, зокрема, їхні площі. Лише до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав копію зазначеного технічного паспорту, тобто через півтора роки після проведення оскаржуваних ним прилюдних торгів.
За таких обставин апеляційний суд погодився з доводами апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що передане на реалізацію майно - садовий будинок АДРЕСА_1 фактично є об'єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію); доводи позивача ОСОБА_1 про допущені приватним виконавцем порушення при складанні акта опису нерухомого майна, реалізованого в подальшому на електронних торгах, не стосуються предмету доказування у справі - дотримання правил проведення електронних торгів, оскільки мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що організатором торгів ДП «Сетам» не внесено до Системи об'єктивну інформацію про майно при формуванні лоту торгів, зокрема, відсутнє повідомлення про склад, характеристики та опис майна щодо збільшення його фактичної площі, не зазначено про те, що передане на реалізацію майно фактично є об'єктом незавершеного будівництва, а тому майно продано за ціною, що є значно нижчою від ринкової. Судом першої інстанції не враховано, що перевірка змісту заявки приватного виконавця на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор електронних торгів наділений лише правом на доповнення інформації про майно, передане на реалізацію, в частині фотографічного зображення такого майна та відомостей про нього (склад, характеристика, опис). ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, чинним законодавством не передбачений. Фотографічне зображення переданого на реалізацію майна було наявне і виконавець забезпечила фотозйомку, що підтверджується скріншотами сайту ДП «Сетам».
Є безпідставними твердження позивача про те, що реалізація майна відбулася не за ринковою ціною та за нижчу вартість, ніж боргові зобов'язання за виконавчим листом, оскільки початкова вартість майна становила 1 992 000,00 грн. У зв'язку із тим, що 26 листопада 2018 року електронні торги не відбулися, вартість майна була знижена до 1 693 200,00 грн. 27 грудня 2018 року електронні торги також не відбулися і знову була знижена вартість до 1 324 680,00 грн. За вказаною ціною лот придбано ОСОБА_2 . Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вартість спірного будинку є вищою, тому висновок суду першої інстанції про те, що реалізоване майно на момент продажу мало вищу ціну є припущенням.
Судом першої інстанції визнано недійсними електронні торги і в частині реалізації земельної ділянки, загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, що знаходиться за вказаною адресою, проте в оскарженому рішенні не наведено висновків щодо порушень норм чинного законодавства при реалізації вказаної земельної ділянки. Зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва, яку ОСОБА_2 і придбано з оспорюваних електронних торгів.
ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, не довів порушення його прав і законних інтересів.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки у випадку задоволення позову ОСОБА_1 вона буде зобов'язана повернути кошти, отримані в результаті виконання рішення суду, тому рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки судом першої інстанції не враховано, що даний позов немайнового характеру з приводу реалізації нерухомого майна вартістю 1 394 400,00 грн, справа є складною, містить значний обсяг доказів та має суттєве значення для учасників справи, тому апеляційний суд вважав, що ця справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував, чи є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. належним відповідачем у справі; апеляційний суд не з'ясував, яким чином рішення суду першої інстанції вирішує права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «Сетам» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняка А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрати.
Апеляційний суд керувався тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено, що передане на реалізацію майно - садовий будинок АДРЕСА_1 фактично є об'єктом незавершеного будівництва (не введений в експлуатацію), оскільки матеріали справи не містять належних доказів, що переданий на реалізацію садовий будинок мав статус незавершеного будівництва (не введеного в експлуатацію).
Доводи ОСОБА_1 про допущені приватним виконавцем порушення при складанні акта опису нерухомого майна, реалізованого на електронних торгах, не стосуються предмета доказування у справі, зокрема дотримання Порядку та правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Позивач скористався таким способом захисту прав боржника, як оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л. щодо оцінки майна та ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2020 року (справа №466/6548/20), вказану скаргу прийнято до провадження Шевченківського районного суду м. Львова. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л. незаконними, оцінки майна та скасування постанови про закриття виконавчого провадження.
Безпідставними є твердження позивача про те, що реалізація майна відбулася не за ринковою ціною та за нижчу вартість, ніж боргові зобов'язання за виконавчим листом, оскільки початкова вартість майна, після передання його на реалізацію становила 1 992 000,00 грн. У зв'язку із тим, що 26 листопада 2018 року електронні торги не відбулися, вартість майна була знижена до 1 693 200,00 грн. 27 грудня 2018 року електронні торги також не відбулися і знову була знижена вартість до 1 324 680,00 грн. За вказаною ціною лот було придбано ОСОБА_2 .
Водночас позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вартість спірного будинку є вищою, ніж визначено суб'єктом оціночної діяльності, тому висновок суду першої інстанції про те, що реалізоване майно на момент продажу мало вищу ціну є припущенням.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва.
ОСОБА_2 з оспорюваних електронних торгів придбано спірну земельну ділянку з цільовим призначенням для садівництва, тобто, зміни цільового призначення не відбулося.
Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, допустив порушення вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема, не надав належну оцінку доказам сторін щодо дійсної (ринкової) вартості та дійсній площі спірного майна, можливості звернення стягнення на це майно в порядку статті 440 ЦПК України, у зв'язку з чим не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, чи були наявні порушення при проведенні спірних електронних торгів та чи дійсно вони вплинули на їх результати. Апеляційний суд не вирішив клопотання ОСОБА_1 про долучення додаткових доказів від 09 вересня 2022 року, у тому числі, звітів про оцінку вартості спірного майна, в яких визначена вартість спірної земельної ділянки у сумі 1 269 319,00 грн, а будинку (площею згідно з технічного паспорта від 03 липня 2020 року - 440 кв. м) - 12 754 516,00 грн. В оскаржуваній постанові від 21 жовтня 2022 року судом також не наведені мотиви відхилення та неможливості врахування доказів, наданих позивачем за цим клопотанням. Апеляційний суд не встановив належним чином, яка дійсна площа спірного будинку, дійшов передчасного висновку про те, що права позивача під час проведення електронних торгів не порушені. Зазначив, що посилання апеляційного суду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження існування будинку площею 440 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 замість будинку, площа якого за правовстановлюючими документами становить 49,7 кв. м не відповідає встановленим обставинам справи. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що приватний виконавець при передачі на реалізацію нерухомого майна не отримав відповідний дозвіл органів опіки та піклування щодо порушення прав малолітніх дітей на єдине житло.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ДП «Сетам» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. про визнання недійсними та скасування електронних торгів про стягнення заборгованості закрито. Вирішено питання щодо розподілу судових витрати.
Постанова суду мотивована тим, що доданий ОСОБА_1 в суді першої інстанції, технічній паспорт на будинок виготовлений у 2020 році не може бути прийнятий судом як належний доказ оскільки дані викладені в ньому не зареєстровані в державному реєстрі нерухомого майна, а тому не можуть вважатись доказом наявності будь якої побудови.
При новому апеляційному розгляді клопотання про долучення до матеріалів справи будь-яких нових доказів ОСОБА_1 або його представниками не заявлялось, пояснень не надавалось. Було подано клопотання про чергове відкладення розгляду справи яке залишено без задоволення.
З урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 13 вересня 2022 року, і вказівки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції надає оцінку зазначеному клопотанню і доказам. Наданий ОСОБА_1 звіт про грошову оцінку земельної ділянки не може бути долучений до справи, оскільки поданий з пропуском процесуального строку без надання суду доказів поважності причин його неподання і підстав для його поновлення. Обґрунтування пропуску строку об'єктивними причинами без належних підтверджень існування таких причин не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як поважність причин неподання доказів в суді першої інстанції. Звіт про грошову оцінку будинку поданий також з пропуском процесуального строку без подання доказів поважності причин неподання доказу в суді першої інстанції. Крім того, надана ОСОБА_1 оцінка будинку проведена з використанням не існуючих даних по зрівняльному принципу, оскільки відповідно до частин другої, третьої статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об'єкту нерухомого майна нібито самовільно побудованого ОСОБА_1 документально не існує. За даними державного реєстру нерухомого майна площа садового будинку належного ОСОБА_1 на час його реалізації з торгів становила 49,7 кв. м.
Також спірний будинок, на існування якого посилається ОСОБА_1 , не є і не може бути місцем постійного проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , оскільки до завершення будівництва (створення майна) особа яка будувала будинок вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), тобто спірна будівля не є об'єктом нерухомого майна введеного належним чином в експлуатацію та зареєстрованого в реєстрі нерухомого майна, в якому можуть проживати діти. Отже, права неповнолітніх дітей ОСОБА_1 не порушувались і не було потреби в отриманні відповідного дозволу органів опіки та піклування для реалізації майна їх батька з прилюдних торгів. Крім того під час судового розгляду в апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтвердив, що спірний будинок не є місцем постійної реєстрації дітей ОСОБА_1 , і зареєстровані вони за іншою адресою.
Колегія суддів вважає необґрунтованим довід ОСОБА_1 та висновки суду першої інстанції про те, що при реалізації земельної ділянки було змінено її цільове призначення, оскільки у матеріалах справи є докази щодо земельної ділянки отримані з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 28 березня 2018 року, де земельна ділянка площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , має цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, як і було зазначено в інформації щодо реалізації майна.
ОСОБА_4 була призначена зберігачем арештованого майна, а саме будівлі яка не є житловою та / або об'єктом незавершеного будівництва, а тому будь-яких виняткових підстав щодо призначення зберігачами майна боржника або членів його сім'ї законом у цьому випадку не передбачено.
Приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Тому порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком й підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
При ухваленні рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , яка звернулась з апеляційною скаргою на це судове рішення, а тому права ОСОБА_3 не порушуються. Таким чином, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України підлягає закриттю.
Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. як до відповідача про визнання торгів недійсними. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, просить їїскасувати, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 31 січня 2020 року у справі №370/999/16, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 640/12119/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 0915/2631/12, від 22 листопада 2021 року у справі № 922/3164/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 2-5924/10, від 25 січня 2023 року у справі № 727/9540/2, від 09 червня 2022 року у справі № 5023/5567/12, від 23 листопада 2022 року у справі № 761/8565/20.
Заявник вказує, що у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у цій справі (провадження № 11666св22) наголошувалося на тому, що відповідно до частини п'ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Проте апеляційний суд не врахував такі висновки суду касаційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі.
Крім того, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дослідив зібрані у справі докази частково, не розглянув його клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Суд апеляційної інстанції вказав, що технічній паспорт на будинок виготовлений у 2020 році не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки дані викладені в ньому не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому не можуть вважатись доказом наявності будь якої побудови, як наслідок, неправильно оцінив як доказ вказаний технічний паспорт, оскільки цей документ не є правовстановлюючим, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, але він описує об'єкт та визначає його складові для подальших дій, а чинне законодавство не обмежувало будь-якими строками здійснення державної реєстрації новоствореного нерухомого майна. Разом з тим, не ознайомившись з об'єктом нерухомого майна шляхом безпосереднього доступу до нього, приватний виконавець особисто визнає факт невідповідності виявленого нею майна - майну, характеристика та інформація про яке містилась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в технічному паспорті, вносить наступні відомості у постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 04 червня 2018 року «Фактично будинок має значно більшу загальну площу».
Таким чином, встановивши факти наявності будинку зі значно більшою площею, у зв'язку з його реконструкцією та перебудовою, а також відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідної державної реєстрації на таку нерухомість, отже невідповідності тим характеристикам та інформації, яка містилась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в технічному паспорті, приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л. не виконала вимоги Закону, які мають для неї обов'язковий характер - шляхом звернення до суду з відповідним поданням на підставі частини десятої статті 440 ЦПК України про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, натомість до суду не звернулась, відповідний дозвіл не отримала.
Відповідач приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л. не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання нею вимог частини десятої статті 440 ЦПК України, пункту 2 частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», які для неї носять обов'язковий характер, а суд апеляційної інстанції відсутність таких доказів залишив поза увагою.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що «з правової точки зору об'єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але до моменту здачі його в експлуатацію».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний будинок не є місцем постійної реєстрації дітей позивача, і зареєстровані вони за іншою адресою. Однак для реалізації прав та свобод особи реєстрація її місця проживання чи місця перебування значення немає. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що вирішальне значення при визначенні місця проживання особи є офіційні дані органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи, а не дані про її фактичне місце проживання, є передчасним.
Крім того, суд апеляційної інстанції в результаті неправильного дослідження доказів, дійшов помилкового висновку, що зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва.
На момент перегляду справи судом апеляційної інстанції в матеріалах справи був наявний звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, площею 0,0596 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний 13 грудня 2021 року ТОВ «Проектно-консалтингова група», відповідно до якого вартість одного квадратного метра земельної ділянки 2 129,73 грн, загальна вартість ділянки 1 269 319,00 грн і звіт про оцінку нерухомого майна - садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний 13 грудня 2021 року ТОВ «Проектно-консалтингова група», відповідно до якого ринкова вартість нерухомого майна - садового будинку з прибудовами господарських будівель та споруд становить 12 754 516,00 грн (без ПДВ). Водночас під час оспорюваних торгів, загальна вартість майна була визначена в сумі 1 992 000,00 грн, що менше ніж у 7 разів дійсної вартості вказаної нерухомості, а придбана ОСОБА_2 за 1 394 400,00 грн.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, що надані ним звіти про грошову оцінку земельної ділянки та будинку не можуть бути долучені до справи, оскільки подані з пропуском процесуального строку без надання суду доказів поважності причин їх неподання і підстав для поновлення строку, при цьому в оскаржуваній постанові не наведено конкретні мотиви для відмови в їх прийнятті, подане заявником клопотання не вирішувалося в нарадчій кімнаті, апеляційний суд також не ухвалював окремого судового рішення з цього приводу, наведеним обставинам щодо поважності неподання доказів оцінку не надав. Водночас в оскаржуваній постанові зазначено, що надана ним оцінка будинку проведена з використанням неіснуючих даних по зрівняльному принципу, оскільки об'єкта нерухомого майна нібито самовільно побудованого документально не існує. Тобто, вбачається, що вказані докази були оглянуті (досліджені) судом апеляційної інстанції, проте апеляційним судом одночасно зазначено про відмову в їх прийнятті.
Аргументи інших учасників справи
У травні 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у яких відповідач просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України. У разі відмови у задоволенні цього клопотання, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзиви на касаційну скаргу мотивовані тим, що касаційна скарга ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки ОСОБА_1 наводить нові підстави позову, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, для визнання прилюдних торгів недійсними та визначає нові способи захисту свого, як він вважає порушеного права власності, що є недопустимим.
Обставини викладені в касаційній скарзі не стосуються предмета спору та є новими і такими, які були відомі ОСОБА_1 на момент звернення до суду, тому не можуть бути взяті судом касаційної інстанції до уваги відповідно до статті 400 ЦПК України.
Додані до касаційної скарги докази існували до звернення ОСОБА_1 до суду за захистом його прав і не можуть бути прийняті до розгляду Верховним Судом. Його посилання на той факт, що про їх наявність він дізнався від його цивільної дружини вже після розгляду справи є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 вказує, що в них є троє неповнолітніх дітей, проте не перевірено факт того, що батько ними жодним чином не цікавився і нічого не знав, поки не було ухвалено судом рішення.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вводить суд в оману щодо наявності незавершеного будівництва. Як встановлено судом апеляційної інстанції в наявності є самочинне будівництво. Доказів того, що ОСОБА_1 чи члени його сім'ї мають будь-які майнові права на самочинне будівництво і того, що саме вони його створили, матеріали справи не містять. Проте, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції в реєстрі відсутні будь-які відомості про наявність іншого нерухомого майна, а ніж ним було придбано. Спірний об'єкт необхідно віднести саме до самочинного будівництва, що виключає це майно з цивільного обороту і воно не може бути предметом будь-яких договорів.
Крім садового будинку, він придбав земельну ділянку, яка є окремим об'єктом нерухомого майна. Жодних порушень, як встановлено судом апеляційної інстанції, при її відчуженні не було.
Технічний паспорт не може підтвердити факт здійснення самочинного будівництва саме ОСОБА_1 і взагалі наявність такого самочинного будівництва. З 2019 року він не був запрошений як власник майна на проведення інвентаризації, згоди на її проведення не надавав. Крім того, позивач не надав до суду договір-замовлення про надання послуг, згідно з яким йому надавались послуги з оформлення технічного паспорту у 2020 році, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсність технічного паспорта і зокрема, відсутність помилок при його оформленні.
ОСОБА_1 посилається на те, що суд не врахував, що приватним виконавцем встановлено, що фактично будинок має значно більшу площу. Однак, виконавець отримує інформацію, як і суб'єкти оціночної діяльності з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилання в касаційній скарзі на невиконання приватним виконавцем вимог статті 440 ЦПК України не заслуговує на увагу, оскільки ці підстави позову не були предметом спору у суді першої інстанції і про вказані обставини ОСОБА_1 вже почав заявляти після другого скасування судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції, що є недопустимим, та виходить за межі предмета спору. Однак, якщо навіть і розглянути ці твердження по суті, то зміст статті 440 ЦПК України зводиться до обов'язку приватного виконавця звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку. В нашому випадку є самочинне будівництво і така норма права не може бути застосована до самочинного будівництва.
У касаційній скарзі позивач посилається знову на нові докази і вказує, що
суд апеляційної інстанції не надав їм оцінки, а саме відповіді Міністерства
юстиції України від 17 лютого 2021 року щодо дій приватного виконавця
Павелків (Вольф) Т. Л. Суд відмовив позивачу у долученні цього доказу в судовому засіданні до матеріалів справи. Щодо суті такого доказу необхідно вказати, що посилання на довідку від 07 квітня 2021 року, складену за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 17 лютого 2021 року, яка надійшла до Міністерства юстиції України, щодо здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2, яка проводилась на підставі скарги ОСОБА_1 від 17 лютого 2021 року та в межах предмета цієї скарги, порушень вимог пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня
2012 року за № 489/20802 не виявлено.
Доводи щодо виявлення порушень приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання на застосування судом апеляційної Інстанції неіснуючої норми не відповідає дійсності. Так судом апеляційної інстанції використано поняття об'єкту незавершеного будівництва зі статті 1 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на день звернення позивача із позовом (вересень 2020 року) і до внесення відповідних змін у цій статті 15 серпня 2022 року.
Доводи, що стосуються порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Підставою позову у позовній заяві ОСОБА_1 визначив допущені порушення приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. під час організації проведення електронних торгів.
Апеляційний суд мотивував своє рішення під час постановлення ухвали про відмову у задоволенні клопотання про прийняття нових доказів, яка занесена до протоколу судового засідання та зафіксована на аудіозаписі. Суд не зобов'язаний повторно наводити мотиви відмови у задоволенні клопотання в остаточному рішенні у справі.
Також необхідно зауважити, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд безпідставно не прийняв його нові докази і не навів відповідних мотивів у рішенні суду щодо відмови у задоволенні клопотання про їх долучення. Тому незрозумілим є посилання позивача на даний висновок суду, оскільки у цій справі суд апеляційної інстанції навпаки прийняв докази на стадії апеляційного перегляду. Щодо мотивування судом апеляційної інстанції відмови у задоволенні клопотання, то необхідно вказати, що суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 21 жовтня 2022 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до справи відмовив, мотивувавши своє рішення тим, що ці докази не є новими і про них позивачу було відомо на момент подання позову.
Крім того, варто зауважити, що ОСОБА_1 скористався таким способом захисту прав боржника, як оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу
м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. щодо оцінки майна та ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2020 року (справа № 466/6548/20), вказану скаргу прийнято до провадження Шевченківського районного суду м. Львова. На час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 26 жовтня
2020 року, скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу
м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л. не була розглянута по суті та було відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання дій приватного виконавця щодо оцінки майна неправомірними.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене та дійшов помилкового висновку про те, що вказані вище обставини, які фактично стосуються дій приватного виконавця при здійсненні опису та оцінки майна є підставою для визнання електронних торгів недійсними. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л, незаконними, оцінки майна та скасування постанови про закриття виконавчого провадження. Також, під час повторно поданої скарги ОСОБА_1 ухвалою Шевченківського районного суду
м. Львова від 31 липня 2023 року у справі № 466/4142/23 в задоволенні його скарги було відмовлено.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене та дійшов помилкового висновку про те, що вказані вище обставини, які фактично стосуються дій приватного виконавця при здійсненні опису та оцінки майна є підставою для визнання електронних торгів недійсними.
З матеріалів справи вбачається, що зміни цільового призначення земельної ділянки не відбулося, оскільки згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва. ОСОБА_2 з оспорюваних електронних торгів придбано спірну земельну ділянку з цільовим призначенням для садівництва, тобто, зміни цільового призначення не відбулося.
Щодо порушення прав малолітніх дітей на користування спірним майном, позбавлення їх єдиного житла та відсутності дозволу органу опіки та піклування на його відчуження, зазначає, що такі обґрунтування позовних вимог з'явилися після отримання апеляційних скарг.
Згідно з відповіддю Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07 червня 2018 року № 508/34/4/103, наданої на запит приватного нотаріуса від 31 травня 2018 року, за інформацією, що міститься в Реєстрі територіальної громади міста Києва, адреса: м. Київ, АДРЕСА_2 відсутня. Таким чином, у садовому будинку не могли бути зареєстровані діти, а за відсутності відповідної реєстрації неповнолітніх дітей згоди органу опіки та піклування не потрібно. Факт можливого їх проживання не впливає на законність проведених електронних торгів. Зазначення, що вони позбавляються єдиного житла спростовано наданими самим позивачем доказами, а саме актом обстеження житлово-побутових умов проживання дітей, з яких вбачається, що діти зареєстровані в АДРЕСА_2 .
Таким чином, із урахуванням наведеного, жодна із вказаних постанов позивачем не стосується предмету спору у цій справі та у них не викладені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Таким чином, дані правові висновки жодним чином не впливають на законність рішення суду апеляційної інстанції. Тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України є підстави для закриття касаційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2025 рокусправу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку від 21 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федорішиною А. Г., ОСОБА_1 придбав садовий будинок АДРЕСА_3 , та земельну ділянку площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018 для ведення садівництва, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомого майна.
04 червня 2018 року приватним виконавцем Павелків (Вольф) Т. Л. в межах
ВП № НОМЕР_2, відкритого з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова № 466/3318/15-ц від 22 вересня
2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу
в сумі 1 586 625,97 грн, прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на садовий будинок
АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що розташований на земельній ділянці
площею 0,0596 га, з кадастровим номером 8000000000:66:613:0018, та на вказану земельну ділянку, площею 0,0596 га, з цільовим призначенням: для ведення садівництва, описано це майно. У вказаній постанові зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу. Відповідальним зберігачем даного майна призначено ОСОБА_4 та попереджено її про кримінальну відповідальність.
24 вересня 2018 року постановою приватного виконавця Вольф Т. Л. в межах
ВП № НОМЕР_2 призначено суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» для участі у виконавчому провадженні; зобов'язано надати звіт про вартість описаного майна боржника; попереджено ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» в особі Романюка М. В. про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
01 жовтня 2018 року суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» складено висновок про вартість майна, за яким вартість садового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 49,7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , становить суму 991 000,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0596 га (кадастровий номер 8000000000:66:613:0018), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , визначена у розмірі 1 001 000,00 грн. При оцінці, відповідно до загальних норм, оцінювачем проаналізовані основні методичні підходи: для домоволодіння - порівняльний (ринковий), для земельної ділянки - методичний підхід з точки зору урахування витрат на земельні поліпшення.
17 жовтня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т. Л. в межах ВП № НОМЕР_2 на адресу ДП «Сетам» подано заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що розташований на вказаній земельній ділянці. Вартість майна 1 992 000,00 грн. У вказаній заяві зазначено, що фактично будинок має значно більшу загальну площу.
28 січня 2019 року ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, за адресою: АДРЕСА_1 , та садового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами в СТ «Червона троянда» у АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 . Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 385021, початкова ціна лоту № 324577 становила 1 394 400,00 грн, ціна продажу 1 394 400,00 грн, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , про що 13 лютого 2019 року приватним виконавцем Вольф Т. Л. складено відповідний акт про реалізацію нерухомого майна.
21 лютого 2019 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 148, від 21 лютого 2019 року, приватним нотаріусом Черняком А. Л. здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:66:613:0018, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2
16 березня 2019 року в порядку забезпечення виконання основного зобов'язання у сумі 5 000 000,00 грн та на підставі договору іпотеки від 16 березня 2019 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , приватним нотаріусом
Черняком А. Л. накладено заборону відчуження на вказану земельну ділянку.
Відповідно до довідки голови правління СТ «Червона Троянда» щодо заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 09 березня 2019 року протягом 2014-2019 років жодного звернення щодо надання будь-якої інформації, що стосується заявника та належного йому нерухомого майна, до товариства не надходило. Садового будинку, який вказаний у технічному паспорті, в документах на земельну ділянку № НОМЕР_1 у СТ «Червона Троянда», немає, а в наявності є побудований житловий будинок, який не введений в експлуатацію.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання
їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень
і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено,
що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Порядок реалізації арештованого майна визначено відповідними положеннями Порядку.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна
на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655,
частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку
з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215
ЦК України).
Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину
є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо
за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого
з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного
у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те,
що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів,
а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна
як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів
з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують
і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів;
чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі
№ 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України:
від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року
у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15,
від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.
Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа
як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу
не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, провадження № 61-16353сво18).
Отже, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними
є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (постанова Верховного Суду
від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18, провадження № 61-86св20).
Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від установленого вирішити питання
про задоволення позовних вимог про визнання торгів недійсними або відмову
в їх задоволенні зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах
і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19
(пункти 6.17-6.18) та від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба
й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови:
від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).
Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, провадження
№ 14-96цс21.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що допущені приватним виконавцем порушення при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України
«Про виконавче провадження», до призначення прилюдних/електронних торгів,
у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту
на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню
у порядку, передбаченому цим Законом.
Схожий висновок викладений у постановах: Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 330/1852/16-ц, провадження № 61-21931св18, Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, провадження № 14-529 цс19.
Отже, дії державного/приватного виконавця у виконавчому провадженні,
які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження.
Такі правові висновки викладно у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 335/8468/20, провадження № 61-15440св23.
Проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який проводить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктам оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення (частини перша та четверта статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі
№ 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) зазначила про те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати істотних збитків стягувачу у виді неотриманого доходу, а боржнику - у виді передачі майна на реалізацію за значно нижчою від ринкової вартістю. У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки (пункти 78-79).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісну або недобросовісну.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 914/1954/20).
Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2013 року у справі «Карабет та інші проти України» («Karabet and others v. Ukraine»), заяви
№ № 38906/07 і 52025/07, пункт 276).
Верховний Суд зазначає, що коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності та добросовісності.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), від 31 жовтня 2024 року у справі № 344/7040/18 (провадження № 61-4902св24).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті411, частиною другою статті414 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суд від 11 вересня
2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), що узгоджується з частиною третьоюстатті 400 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення
для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,
та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша
статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
(частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми
є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність
або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
(частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,
так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом установлено, що приватним виконавцем визнано факт невідповідності виявленого нею майна - майну, характеристика та інформація про яке містилась в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в технічному паспорті, унаслідок чого внесено відомості у постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника від 04 червня 2018 року про те, що описаний та арештований садовий будинок
АДРЕСА_1 , загальною площею 49,7 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 , фактично має значно більшу загальну площу, ніж зазначено у його правовстановлюючих документах.
У заявці на реалізацію арештованого нерухомого майна у ВП № НОМЕР_2, яку було направлено ДП «Сетам», приватним виконавцем також вказано про те, що спірний будинок має більшу загальну площу, ніж у правовстановлюючих документах.
Верховний Суд при попередньому розгляді справи звертав увагу на те, що фактичні технічні характеристики спірного майна, у тому числі площа будинку згідно з технічним паспортом від 03 липня 2020 року становить 440,00 кв. м, тобто не відповідає його характеристикам, заявленим у лоті № 324577 електронних торгів (площа будинку - 49,7 кв. м), що є істотними умовами договору купівлі-продажу, яких недотримано при реалізації цього майна.
Отже, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України та вимог частини першої статті 417 ЦПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам наданим сторонами, не врахував, що приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л., встановивши вищевказані обставини, не виконала вимоги частини десятої
статті 440 ЦПК України, згідно з якою питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Проте приватний виконавець таких дій не вчинила, не звернулася до суду з відповідним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.
Таким чином, апеляційний суд безпідставно не перевірив вищевказані докази, не встановив реальну площу спірного будинку, та дійшов помилкового висновку, що права позивача при проведенні електронних торгів не порушені, оскільки останній не надав доказів на підтвердження існування будинку, площею 440 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , замість будинку, площа якого відповідно до правовстановлюючих документів становить 49,7 кв. м. Разом з тим обставини щодо більшої площі спірного будинку, ніж зазначено у правовстановлюючих документах, встановлені приватним виконавцем.
Верховний Суд повторно звертає увагу апеляційного суду на те, що встановлення вищевказаних обставин безпосередньо впливає на ціну, за якою майно реалізується на торгах, що, у свою чергу, вплине на права позивача і обсяг зобов'язань, які будуть погашені під час виконавчого провадження.
Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Враховуючи наведене ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо клопотань про закриття касаційного провадження
ОСОБА_2 у відзивах на касаційну скаргу просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 5
частини першої статті 396 ЦПК України
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Перевіривши доводи вказаних клопотань та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення клопотань і закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України немає.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витратВерховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотань ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк