03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/19298/21
провадження № 61-16237св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_3, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський Анатолій Миколайович;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Олійника В. І., Сушко Л. П.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернуласядо суду з позовом до ОСОБА_2 , державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А. М. (далі - приватний виконавець Телявський А. М.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. (далі - приватний нотаріус КМНО Шкода О. М.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Кирилюк Д. В.), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та визнання недійсними торгів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 червня 2021 року приватний нотаріус КМНО Шкода О. М. вчинив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на належне їй нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000.
Зазначене нерухоме майно було передано ОСОБА_1 в іпотеку ОСОБА_2 за іпотечним договором, посвідченим 03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Шкодою О. М., зареєстрованим в реєстрі за № 3875, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором позики від 03 жовтня 2019 року № 03/10/2019.
За результатом звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно задоволено вимоги стягувача ОСОБА_2 про погашення заборгованості в розмірі 699 258 грн, з яких: сума боргу - 338 652 грн, пеня за несвоєчасне погашення позики - 353 706 грн, плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 6 900 грн.
На підставі вищевказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця Телявського А. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 3733.
03 грудня 2021 року з інтернет сайту ДП «СЕТАМ» позивачці стало відомо про те, що 01 грудня 2021 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 ДП «СЕТАМ» як організатором було проведено електронні торги з продажу предмета іпотеки та квартиру придбано відповідачкою ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом № 561659 про проведення електронних торгів від 01 грудня 2021 року.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1929046580000 право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 06 грудня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.
Позивачка вважає вчинений виконавчий напис нотаріуса незаконним, оскільки в ньому зазначено, що вона не сплатила платіж за договором 05 січня 2021 року, а стягнення коштів проводиться за 158 днів, тобто до 12 червня 2021 року, що перевищує дату вчинення виконавчого напису 11 червня 2021 року.
Строк пред'явлення виконавчого напису нотаріуса до виконання складає 1 рік з моменту його вчинення, натомість у виконавчому написі вказано - 3 роки.
Крім того, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не перевірив безспірності суми заборгованості та документів, на підставі яких така сума була вказана.
Також позивачка не отримувала від відповідачки ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушень, а нотаріус не перевірив надіслання такої вимоги стягувачем і отримання її боржником.
Враховуючи викладене,ОСОБА_1 просила:
- визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Шкодою О. М. від 11 червня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3733, таким, що не підлягає виконанню;
- визнати недійсними електронні торги за лотом 499428 з продажу трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним протокол № 561659 проведення електронних торгів від 01 грудня 2021 року з реалізації «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 »;
- визнати недійсним акт приватного виконавця Телявського А. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 03 грудня 2021 року про реалізацію предмета іпотеки: «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 »;
- скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстровим № 586, видане 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62081206 від 06 грудня 2021 року, вчинене приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.;
- витребувати на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року у складі судді Зотько Т. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом КМНО Шкодою О. М. від 11 червня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 3733, таким, що не підлягає виконанню.
Визнано недійсними електронні торги за лотом 499428 з продажу трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним протокол № 561659 проведення електронних торгів від 01 грудня 2021 року з реалізації «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 ».
Визнано недійсним акт приватного виконавця Телявського А. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 03 грудня 2021 року про реалізацію предмета іпотеки: «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 ».
Скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстровим № 586, видане 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62081206 від 06 грудня 2021 року, вчинене приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.
Витребувано на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», ОСОБА_3 , приватного виконавця Телявського А. М. на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі по 4 000 грн з кожного.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», ОСОБА_3 , приватного виконавця Телявського А. М. на користь держави судовий збір у розмірі 1 589 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачкою вимоги про усунення порушень, у зв'язку з чим остання не була вчасно проінформованою про наявність заборгованості та не мала можливості оспорити вимоги стягувача або виконати їх, що не свідчить про безспірність суми, пред'явленої до стягнення. До заяви про вчинення виконавчого напису іпотекодержателем не було надано нотаріусу як самого договору позики, так і розрахунку заборгованості за вказаним договором. Витяг про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 містить інформацію щодо надходження платежів не з моменту укладення договору позики від 03 жовтня 2019 року, а за період з 25 квітня 2021 року по 10 червня 2021 року, тобто після спливу терміну останнього платежу за договором та за реквізитами, що відрізняються від зазначених в договорі позики для здійснення оплат з погашення боргу.
Оскільки позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, то також підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 спірної квартири в порядку, визначеному частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження понесених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання юридичних послуг адвокатом від 02 грудня 2021 року, додаткову угоду від 02 грудня 2021 року до цього договору, копію меморіального ордеру від 16 лютого 2022 року № 309120061, акт приймання-передачі за додатковою угодою до договору про надання юридичних послуг адвокатом від 02 грудня 2021 року, копії скріншотів переказів коштів та квитанцій про сплату надання юридичних послуг.
Однак заявлені стороною позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 500 грн місцевий суд вважав явно завищеними, у зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 з кожного з відповідачів цих витрат у розмірі 4 000 грн, розмір яких на думку суду, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та не суперечить принципу розподілу таких витрат.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року заяву представника позивачки - адвоката Васильєва П. С. про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», ОСОБА_3 , приватного виконавця Телявського А. М. на користь ОСОБА_1 судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 2 087,75 грн та за подання заяв про забезпечення позову у розмірі 247,70 грн з кожного відповідача.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою було сплачено судовий збір у загальному розмірі 14 707 грн, з яких: 5 448 грн за вимоги немайнового характеру, 9 259 грн за вимогу майнового характеру. Крім того, представником позивачки було надано до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 454 грн та 536,80 грн за подання заяв про забезпечення позову.
Оскільки рішенням суду було стягнуто судовий збір у розмірі 1 589 грн з кожного з відповідачів з розрахунку 908 грн за кожну з позовних вимог, однак не вирішено питання щодо відшкодування позивачці судового збору у розмірі 454 грн та 536,80 грн за подання заяви про забезпечення позову, а також частини судового збору у розмірі 8 351 грн (9 259 грн - 908 грн) за вимогу майнового характеру, то відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) на користь позивачки з кожного з відповідачів підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 2 087,75 грн та за подання заяв про забезпечення позову в розмірі 247,70 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , приватного виконавця Телявського А. М. - Коваля Р. О. задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року скасовано в частині:
- визнання недійсними електронних торгів за лотом 499428 з продажу трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним протоколу № 561659 проведення електронних торгів від 01 грудня 2021 року з реалізації «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 »;
- визнання недійсним акта приватного виконавця Телявського А. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 03 грудня 2021 року про реалізацію предмета іпотеки: «Іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_2 »;
- скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстровим № 586, виданого 06 грудня 2021 року на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.;
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62081206 від 06 грудня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.;
- витребування на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000;
- стягнення судових витрат.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не мала реальної можливості повідомити нотаріусу про свою згоду або непогодження із розміром заборгованості, а відтак виконавчий напис вчинено без дотримання вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Однак місцевий суд не звернув увагу на те, що правочин щодо реалізації арештованого майна боржника в межах виконавчого провадження є самостійним правочином та у разі його оскарження потребує наявності окремих правових підстав для визнання такого правочину недійсним, як і документів за його результатами.
Позивачкою не наведено і судом не встановлено жодних обставин щодо порушення порядку проведення електронних торгів на момент їх вчинення, а також обставин, які б вказували на протиправність дій приватного виконавця в частині реалізації арештованого майна на момент проведення електронних торгів.
Відповідачка ОСОБА_3 як переможець електронних торгів в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, тобто в порядку, встановленому для виконання судових рішень, набула право власності на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , тобто є добросовісним набувачем.
Таким чином, посилаючись на положення частини другої статті 388 ЦК України та правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 461/454/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно не може бути витребувано у ОСОБА_3 , в тому числі шляхом скасування правовстановлюючих документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволені позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18, від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 756/11356/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 758/14106/20, від 15 листопада 2022 року у справі № 914/2736/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, від 11 березня 2024 року у справі № 756/7706/22, від 15 травня 2024 року у справі № 183/6467/20.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
28 січня 2025 року справа № 754/19298/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С. про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2025 року продовжено до 28 лютого 2025 року ОСОБА_3 строк на подання відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С. на постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили, що вчинення виконавчого напису нотаріуса відбулося з порушеннями вимог чинного законодавства, внаслідок чого виконавчий напис нотаріуса визнаний таким, що не підлягає виконанню. Оскільки законної підстави набуття права власності на нерухоме майно немає, то нерухоме майно підлягає поверненню попередньому власнику.
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що реалізація нерухомого майна на електронних торгах відбувалася не в порядку примусового виконання судових рішень, а на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнано таким, що не підлягає виконанню, тому дійшов помилкового висновку про те, що спірну квартиру неможливо витребувати у відповідача.
Після того як ОСОБА_1 дізналася про проведення електронних торгів вона звернулася до суду для зупинення виконавчого провадження, зокрема для недопущення завершення процедури проведення електронних торгів. Замість того, щоб зупинити виконавче провадження, не проводити подальші дії з результатами торгів виконавець продовжив вчиняти виконавчі дії, тим самим порушуючи правила проведення електронних торгів.
У разі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають. Висновок про можливість визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, викладено у постановах Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28 лютого 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Коваль Р. О. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , було укладено договір позики № 03/10/2019, за умови якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність в позику грошові кошти в сумі 653 414,40 грн, що на день укладення цього договору становить еквівалент 25 524 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк», які ОСОБА_1 зобов'язалася повернути ОСОБА_2 не пізніше 03 квітня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вищевказаним договором 03 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_5 , було укладено іпотечний договір, посвідчений 03 жовтня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Шкодою О. М., зареєстрований в реєстрі за № 3875, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000.
11 червня 2021 року приватний нотаріус КМНО Шкода О. М.вчинив виконавчий напис, яким запропонував звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 192046580000, що належить ОСОБА_1 .
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги стягувача ОСОБА_2 за прострочення у 158 днів сплати заборгованості в розмірі 699 258 грн, з яких: сума боргу - 338 652 грн, пеня за несвоєчасне погашення позики - 353 706 грн, плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 6 900 грн.
На підставі вищевказаного виконавчого напису постановою приватного виконавця Телявського А. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 3733.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка, зокрема, посилається на те, що не отримала від ОСОБА_2 досудову (письмову) вимогу про усунення порушень за договором позики № 03/10/2019.
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачкою вимоги про усунення порушень, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вона не мала можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та оспорити вимоги стягувача або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
На підтвердження заперечень щодо розміру заборгованості за договором позики позивачкою надано докази оплати нею та членами її родини щомісячних сум за договором позики № 03/10/2019 від 03 жовтня 2019 року, що підтверджується копіями платіжних доручень про часткову оплату боргу.
З матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, суди встановили, що іпотекодержатель не надавав нотаріусу договір позики, а також розрахунок заборгованості за цим договором. На підтвердження заборгованості за договором позики у вказаних матеріалах міститься витяг по руху коштів по рахунку ОСОБА_2 .
Разом з тим, при дослідженні вказаного банківського документу, судами встановлено, що він сформований не з моменту укладення договору позики від 03 жовтня 2019 року, а за період з 25 квітня 2021 року по 10 червня 2021 року, тобто після спливу терміну останнього платежу за договором та за реквізитами, що відрізняються від зазначених в договорі позики для здійснення оплат з погашення боргу.
За таких обставин суди дійшли до висновку про те, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості повідомити нотаріусу про свою згоду або непогодження із розміром заборгованості. Враховуючи те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом загалом не було досліджено розрахунок заборгованості позивачки та не перевірено належним чином її розмір, суди вважали, що виконавчий напис вчинено без дотримання вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
01 грудня 2021 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 ДП «СЕТАМ» як організатором було проведено електронні торги з продажу предмета іпотеки та квартиру придбано відповідачкою ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом № 561659 про проведення електронних торгів від 01 грудня 2021 року.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1929046580000 право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 06 грудня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Кирилюком Д. В.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом касаційної скарги рішення суду першої інстанцій та судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а також додаткове рішення суду першої інстанцій не оскаржуються, тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо вимог про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення оспорюваних електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах, та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), і вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З обставин, встановлених апеляційним судом у справі, яка переглядається, вбачається, що оспорювані електронні торги з реалізації належного позивачці нерухомого майна, які відбулися на підставі виконавчого напису нотаріуса від 11 червня 2021 року, проведені 01 грудня 2021 року.
Вказаний виконавчий напис нотаріуса від 11 червня 2021 року було визнано таким, що не підлягає виконанню рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року в цій справі.
Тобто виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводились електронні торги з реалізації предмета іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано таким, що не підлягає виконанню, вже після звернення у грудні 2021 року ОСОБА_1 до суду з позовом та ухвалення рішення суду в цій справі.
Оскільки на час проведення оспорюваних електронних торгів 01 грудня 2021 рокувиконавчий напис нотаріуса від 11 червня 2021 року був чинним, а також позивачкою не наведено і судом не встановлено жодних обставин щодо порушення порядку проведення електронних торгів та протиправності дій приватного виконавця в частині реалізації арештованого майна на момент проведення електронних торгів, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С. про те, що після проведення електронних торгів позивачка звернулася до суду для зупинення виконавчого провадження, зокрема для недопущення завершення процедури проведення електронних торгів, вищенаведених обставин та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.
Крім того, права позивачки можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої їй шкоди (частина третя статті 386 ЦК України). Відповідачами за таким позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (див. пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20)).
Щодо вимог про витребування майна.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 набула квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за результатами електронних торгів, які проводились на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 11 червня 2021 року.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21).
Ухвалюючи рішення про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , в цій справі суд першої інстанції фактично виходив з того, що така вимога є похідною від вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність електронних торгів, проведених 01 грудня 2021 рокуна підставі виконавчого напису нотаріуса від 11 червня 2021 року.
Крім того, вимога про визнання електронних торгів недійсними обґрунтована позивачем виключно як наслідок визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві позивачкою не наведено інших підстав для визнання електронних торгів недійсними, зокрема, чи мали місце при їх проведенні порушення вимог Порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства та чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для витребування у відповідачки ОСОБА_3 спірної квартири, яка набута нею за результатами проведення вищевказаних електронних торгів.
Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для витребування майна у переможця електронних торгів, які не були визнані недійсними, викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 201/1538/22 (провадження № 61-2523св23).
У справі, яка переглядається, немає підстав для визнання недійсними оспорюваних електронних торгів, тому доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва П. С.про те, що реалізація нерухомого майна на електронних торгах відбувалася не в порядку примусового виконання судових рішень, а на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, не спростовують вищенаведених висновків апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування на її користь від ОСОБА_3 спірного нерухомого майна.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18, від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 756/11356/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 758/14106/20, від 15 листопада 2022 року у справі № 914/2736/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, від 11 березня 2024 року у справі № 756/7706/22, від 15 травня 2024 року у справі № 183/6467/20, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо заяви про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. подав до Верховного Суду через підсистему Електронний суд заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що існує обґрунтована необхідність відступити під висновків, сформованих в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21, в якій вказано, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
При цьому в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зроблено висновок про те, що з метою забезпечення єдності судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можуть бути: вади попереднього висновку (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цьому висновку підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
За змістом заяви про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. послався на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц викладено правові висновки, які суперечать правовим висновкам, наведеним в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16, від 19 серпня 2020 року у справа № 202/1698/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 756/11356/19, від 11 березня 2024 року у справі № 756/7706/22. Тобто постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) змінено підхід до розгляду аналогічних справ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, від 09 квітня 2024 року у справі № 925/1440/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14, від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 03 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16, від 19 серпня 2020 року у справа № 202/1698/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 20 січня 2021 року у справі № 127/14089/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 756/11356/19, від 11 березня 2024 року у справі № 756/7706/22, на які послався представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. у заяві про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, були сформовані до прийняття Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду постанови від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, тому судам необхідно застосовувати саме цей останній правовий висновок.
Колегія суддів звертає увагу на те, що неправильне застосування норм права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, що передбачено статтею 412 ЦПК України. Тобто, передбачивши можливість скасування судових рішень при їх касаційному перегляді у разі неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, законодавець запровадив механізми уніфікації висновків і такі механізми є ефективними. Різне тлумачення норм законодавства судами першої чи апеляційної інстанцій не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовичапро передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовичазалишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
О. В. Ступак
В. В. Шипович