09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10207/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Антимонопольного комітету України (далі - АМК, скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Основа»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення № 54/47-р/к від 01.05.2025,
АМК 28.11.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/10207/25 залишити в силі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 для розгляду справи №910/10207/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Так, Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.09.2025 у справі №910/10207/25:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Основа» (далі - ТОВ «БФ «Основа») в частині позовних вимог до АМК про зобов'язання АМК виключити товариство з реєстру порушників, які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, що передбачають обмеження права на участь у публічних закупівлях строком на три роки залишив без розгляду;
позовну заяву ТОВ «БФ «Основа» в частині позовних вимог до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/47-р/к від 01.05.2025 передав за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25 прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 (про залишення позову без розгляду та про передачу справи на розгляд іншого суду) та якою апеляційну скаргу ТОВ «БФ «Основа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/10207/25 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/10207/25 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 переглянута ухвала Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/10207/25 про залишення позову без розгляду та про передачу справи на розгляд іншого суду.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про залишення позову без розгляду, яка нерозривно пов'язана з ухвалою про передачу справи на розгляд іншого суду [(пункт 14 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)], яка належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі АМК з посиланням на приписи частини другої статті 277, частини першої статті 287 та статті 304 ГПК України зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 31,162,173,174,176 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не здійснювалась самостійна заміна відповідача на належного, а лише було роз'єднано позовні вимоги.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали про залишення позову без розгляду, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведених міркувань.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та / або порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового акта.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
З огляду на викладене, касаційна скарга АМК підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи частину п'яту статті 42 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліку касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №910/10207/25 - залишити без руху.
2. Надати Антимонопольному комітету України строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Антимонопольному комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова