08 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/856/23 (756/11612/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В.- головуючий, Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 (суддя Міньковський С.В.)
у справі № 922/856/23 (756/11612/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до 1. ОСОБА_1 ; 2. Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій"
про стягнення коштів та визнання відсутнім права вимоги,
Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 відкрито провадження у справі №922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Боржник).
2. ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк), за участю третіх осіб: ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", Державного підприємства "Сетам", ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс", ТОВ "Драгон капітал інвестментс", про витребування та передання об'єкта нерухомого майна, визнання укладеним акта приймання-передачі та визнання права власності на майно.
3. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.09.2023 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі №756/11612/23.
4. Банк 31.10.2023 подав зустрічну позовну заяву в зазначеній справі до ОСОБА_1 , Боржника та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги до Банку за договором відступлення вимоги №01/300823 від 30.08.2023, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрованим у реєстрі за №1811 (далі - Договір відступлення); визнання недійсним Договору відступлення.
5. Позовні вимоги мотивовано тим, що договір найму майнових прав від 20.11.2015 (далі - Договір найму), укладений між ТОВ "Освітня корпорація інформаційних технологій" і Боржником, є нікчемним у силу приписів статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки укладений без згоди Банку як іпотекодержателя. Тому права і обов'язки за Договором найму не виникли у його учасників та не перейшли до ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення. Отже, у ОСОБА_1 відсутнє відповідне право вимоги, а Договір відступлення укладено з порушенням положень статей 514, 658 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним.
6. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08.11.2023 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об'єднано з первісним позовом у зазначеній справі.
7. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25.04.2024 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду за клопотанням позивача.
8. Постановою Київського апеляційного суду від 17.03.2025, зокрема, передано справу №756/11612/23 до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справи №922/856/23 про банкрутство Боржника.
9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 прийнято до розгляду матеріали зазначеної позовної заяви Банку.
10. ОСОБА_1 (далі - Заявник) 02.06.2025 подав зустрічний позов до Банку про:
- зобов'язання Банку виконати в натурі зобов'язання, передбачене пунктом 3.1.1 Договору відступлення, шляхом звільнення та передачі у володіння Заявнику нежитлової будівлі центру сімейного дозвілля загальною площею 7317 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Будівля), яка є предметом неустойки;
- визнання укладеним акта приймання-передачі нерухомого майна з моменту набрання законної сили рішенням у цій справі у викладеній Заявником редакції;
- припинення порушення права Заявника на володіння нерухомим майном шляхом усунення перешкод зі сторони Банку в користуванні та володінні Будівлею.
11. Також Заявник просив звільнити його від сплати судового збору за подання зазначеного зустрічного позову як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
12. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2025 у задоволенні клопотання Заявника про звільнення його від сплати судового збору за подання зустрічного позову відмовлено, зустрічний позов залишено без руху, надано Заявнику строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 852684,80 грн у встановленому порядку.
13. Заявник 12.06.2025 подав заяву (далі - Заява) про зменшення позовних вимог, відмову від позовної вимоги про виконання зобов'язання в натурі шляхом звільнення та передачі у володіння Будівлі. До зазначеної заяви додано зустрічна позовна заява з двома немайновими вимогами (про визнання укладеним акта та припинення порушення його прав на володіння нерухомим майном шляхом усунення перешкод з боку Банку в користуванні та володінні Будівлею) та докази сплати судового збору в сумі 6056 грн.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до Банку з доданими до неї документами на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
15. Ухвалу мотивовано тим, що Заявник не усунув недоліки зустрічної позовної заяви - не надав доказів сплати судового збору в зазначеному судом розмірі. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що строк на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог розпочинає свій перебіг з наступного дня після відкриття провадження у справі, тому здійснення таких дій на стадії залишення зустрічної позовної заяви без руху не відповідає положенням ГПК України.
16. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано, справу щодо розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 передано до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви.
17. Постанову мотивовано безпідставністю висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення зустрічного позову. При цьому господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що за наслідками подання Заяви не було збільшено або зменшено розмір позовних вимог, не було змінено первісно визначені Заявником позовні вимоги в розумінні статті 46 ГПК України, Заява по суті є відмовою від частини позовних вимог, що може бути здійснено на будь-які стадії судового процесу. Тому господарський суд першої інстанції мав дослідити дійсний зміст поданої заяви та характер визначених позивачем вимог після відмови від однієї вимоги, після чого вирішити питання щодо подальшого руху зустрічної позовної заяви з урахуванням дослідження дотримання Заявником вимог статей 162, 164, 172 ГПК України під час її подання в зміненій редакції.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, змінити ухвалу господарського суду першої інстанції, доповнивши її мотивувальну частину в частині підстав повернення зустрічної позовної заяви висновками, викладеними у касаційній скарзі, а резолютивну частину ухвали залишити без змін.
19. Банк вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є незаконними і необґрунтованими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
20. Банк стверджує про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , передбачених частиною 4, та пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
21. На думку Банку, позовна вимога про визнання укладеним акта приймання-передачі за своїм змістом стосується позбавлення його прав на Будівлю, тому є вимогою майнового характеру та за неї Заявник має сплатити судовий збір, виходячи з вартості відповідного майна. Неподання Заявником доказів сплати судового збору з урахуванням наведеного є підставою для повернення його зустрічної позовної заяви.
22. Також Банк переконаний, що Заявник при зверненні з зустрічною позовною заявою порушив правила об'єднання позовних вимог з урахуванням виключної підсудності, передбаченої частиною 3 статті 30 ГПК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
24. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
25. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідком перегляду ухвали місцевого господарського суду про повернення заявнику зустрічної позовної заяви.
26. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46, частини 1 статті 180 ГПК України відповідач, зокрема, має право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву.
27. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина 2 статті 180 ГПК України).
28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
29. Зокрема, згідно з частинами 4-6 статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
30. За змістом частин 1, 2, 4 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У вказаній ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
31. У статті 164 ГПК України закріплений перелік документів, що додаються до позовної заяви, до яких віднесено, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 1 частини 1).
32. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 123 ГПК України).
33. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (частина 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір").
34. Згідно з положеннями статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1).
35. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 2); позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини 2).
36. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір").
37. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала (зокрема в постанові від 04.10.2025 у справі №906/1026/22), що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
38. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162, пунктів 1-3 частини 1 статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
39. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
40. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
41. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
42. Крім того, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13 частини 1).
43. При цьому згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема викладеною в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17) зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
44. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у статті 22 якого передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 зазначеного Закону.
45. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
46. У цій справі Заявник, звертаючись із зустрічною позовною заявою, заявив три позовні вимоги про: зобов'язання Банку виконати зобов'язання шляхом звільнення та передачі у володіння Заявнику Будівлі; визнання укладеним акта приймання-передачі нерухомого майна; усунення перешкод у користуванні та володінні Будівлею. При цьому Заявник просив звільнити його від сплати судового збору за подання зазначеного зустрічного позову на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
47. Оскільки перелічені позовні вимоги Заявника не пов'язані з розглядом питань, пов'язаних з його соціальним захистом як ветерана війни та учасника бойових дій, місцевий господарський суд, враховуючи актуальну практику Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовано відмовив Заявнику у звільненні від сплати судового збору, залишивши зустрічний позов без руху для надання суду доказів сплати у встановленому порядку судового збору в сумі 852684,80 грн (як за одну позовну вимогу майнового характеру (про витребування майна) та дві позовні вимоги немайнового характеру).
48. Заявник частково усунув зазначені недоліки, надавши докази сплати судового збору в сумі 6056 грн за дві немайнові вимоги (про визнання укладеним акта та усунення перешкод у користуванні та володінні Будівлею). Водночас Заявник подав Заяву, в якій відмовився від позовної вимоги про звільнення та передачу у володіння Будівлі.
49. У силу положень частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1), а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2).
50. При цьому під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.
51. Стадії господарського судочинства є послідовністю процесуальних дій, які здійснюються у встановленій процесуальним законодавством черговості й оформлюються судовим актом (ухвала суду, рішення суду, постанова). Стадії судового процесу відбуваються одна за одною та мають свою процесуальну мету, чим забезпечують єдність і неподільність процесу захисту прав. ГПК України визначає однією зі стадій господарського процесу відкриття провадження у справі (глава 2 розділу ІІІ "Позовне провадження").
52. З огляду на таке апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що Заява (попри визначену Заявником назву) за своєю суттю є відмовою від частини позовних вимог, яка могла бути здійснена на будь-якій стадії судового процесу, тоді як інші вимоги Заявника залишилися в початковій редакції (незмінними). Тому господарський суд першої інстанції мав дослідити зміст поданої заяви, а також характер визначених позовних вимог після відмови від однієї вимоги, після чого вирішити питання щодо подальшого руху зустрічної позовної заяви з урахуванням дослідження дотримання Заявником приписів статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України під час її подання у зміненій редакції.
53. Натомість господарський суд першої інстанції помилково зазначив про здійснення Заявником зменшення розміру позовних вимог з порушенням стадії для вчинення такої дії (до відкриття провадження у справі). Також господарський суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, стверджуючи про неприпустимість зміни порядку виконання вказівок суду щодо усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Щодо наведеного необхідно зауважити, що зміст превалює над формою, тобто усунення заявником недоліків поданої ним позовної заяви в іншій спосіб, ніж передбачено в ухвалі господарського суду про залишення такої заяви без руху, не може бути визнане неналежним чи неприйнятним, якщо воно здійснено з дотриманням вимог процесуального законодавства та дійсно призвело до усунення допущених ним при поданні позовної заяви порушень.
54. Зокрема, в разі залишення без руху позовної заяви через ненадання доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, заявник замість сплати відповідного судового збору може навести підстави для звільнення його від сплати судового збору або подати клопотання про відстрочення / розстрочення сплати тощо.
55. При цьому навіть у разі відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору / розстрочення / відстрочення його сплати господарський суд перед постановленням ухвали про повернення, зокрема, позовної заяви з підстави неусунення її недоліків має переконатись, що заявник отримав ухвалу про залишення його заяви без руху або відмову в задоволенні відповідного клопотання та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом із доказами сплати судового збору. Подібний за змістом висновок mutatis mutandis викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.
56. З огляду на викладене, оскільки місцевий господарський суд не здійснив відповідної перевірки дотримання Заявником вимог процесуального законодавства, які регулюють подання позову, зокрема, зустрічного позову, з урахуванням відмови від частини позовних вимог, апеляційний господарський суд слушно зазначив про передчасність висновку про наявність зазначених у оскаржуваній ухвалі підстав для повернення зустрічного позову.
57. При цьому слід визнати безпідставними доводи Банку про наявність передбаченої частиною 4 статті 174 ГПК України підстави для повернення зустрічного позову через те, що позовна вимога про визнання укладеним акта приймання-передачі нерухомого майна є вимогою майнового характеру, тому розмір судового збору за такою вимогою повинен визначатися з урахуванням вартості спірного майна. Місцевий господарський суд в ухвалі при залишенні без руху зустрічної позовної заяви визначив необхідність усунення недоліків шляхом сплати судового збору саме як за одну позовну вимогу майнового характеру - про витребування майна, та дві вимоги немайнового характеру - інші вимоги. Тому обставини сплати Заявником судового збору в сумі 3028 грн за позовну вимогу про визнання укладеним акта, визначену позовною вимогою немайнового характеру в ухвалі господарського суду про залишення заяви без руху, не можуть бути підставою для повернення зустрічної позовної заяви з підстав неусунення недоліків без повторного залишення її без руху.
58. Разом з тим щодо зазначеної позовної вимоги необхідно зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 дійшла висновку, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
59. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
60. Можливість оспорення акта приймання-передачі майна шляхом заявлення відповідної вимоги про визнання його недійсним відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20, від 17.05.2022 у справі №520/2224/19-ц, від 06.07.2022 у справі №372/3737/19.
61. Наведені висновки можуть бути враховані також mutatis mutandis щодо вимоги про визнання укладеним акта. Однак позовна вимога про визнання договору укладеним (правочину вчиненим) не є позовною вимогою майнового характеру, адже сама по собі не передбачає стягнення грошових коштів чи визнання права на певне майно, його витребування тощо, зокрема, на виконання такого правочину (на відміну від вимоги про зобов'язання відповідача передати майно за актом приймання-передачі нежитлового приміщення, зазначеної в постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №916/368/18, на яку посилається Банк у касаційній скарзі).
62. Водночас обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав (зокрема задля уникнення застосування належних способів захисту, таких як віндикація тощо) є самостійною імперативною підставою для відмови в позові (згідно з висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20), а не для повернення позовної заяви.
63. Верховний Суд приймає до уваги аргументи Банку про порушення Заявником при поданні зустрічної позовної заяви правил об'єднання позовних вимог у зв'язку з тим, що заявлені ним вимоги належать до виключної підсудності Господарського суду міста Києва відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України з урахуванням того, що вони не заявлені до Боржника і тому немає підстав для їх розгляду господарським судом за місцезнаходженням боржника відповідно до пунктів 8, 9 частини 1 статті 20 ГПК України.
64. Щодо наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
65. Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, зокрема, передбачено частиною 3 статті 277 ГПК України.
66. Також обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги згідно з частиною 2 статті 278 ГПК України є порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу.
67. Водночас, за змістом статті 279 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо воно прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), крім випадків, якщо заявник апеляційної скарги без поважних причин не заявив про непідсудність справи під час її розгляду судом першої інстанції.
68. В апеляційного господарського суду не було підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та / або наявність порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, зокрема порушення правил юрисдикції господарських судів, саме під час вирішення місцевим господарським судом питання щодо прийняття до розгляду / повернення зустрічної позовної заяви.
69. З огляду на таке господарський суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний перегляд справи у межах доводів та вимог апеляційної скарги Заявника, серед яких не було визначено наведені в касаційній скарзі Банку обставини щодо порушення правил виключної підсудності (територіальної юрисдикції), відсутності підстав для розгляду позовних вимог Заявника у межах справи про банкрутство Боржника тощо. Зокрема, вважаючи відповідну ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою (про що зазначено в касаційній скарзі), Банк не оскаржив її в апеляційному порядку з наведених мотивів, що б надало підстави господарському суду апеляційної інстанції оцінити належним чином доводи Банку відповідно до встановлених статтею 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
70. Отже, апеляційний господарський суд обґрунтовано застосував повноваження, передбачені пунктом 6 частини 1 статті 275 ГПК України, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про подальший рух (прийняття / повернення тощо) зустрічної позовної заяви з урахуванням перевірки обставин щодо дотримання заявником вимог процесуального законодавства при її поданні.
71. При цьому необхідно зауважити, що оскільки в даному випадку Заявник як фізична особа подав саме зустрічну позовну заяву у справі позовного провадження у межах справи про банкрутство Боржника, то наведена перевірка повинна стосуватись як додержання загальних правил пред'явлення позову, вимог статей 162, 164, 172, 173 ГПК України тощо, зокрема правил об'єднання позовних вимог з урахуванням предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, підсудності, так і вимог частини 2 статті 180 ГПК України щодо взаємопов'язаності зустрічного та первісного позовів, доцільності їх спільного розгляду. Водночас необхідно врахувати актуальну практику Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, зокрема, статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
72. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.05.2021 у справі №759/9008/19 наголосила, що пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України та частинами 2, 3 статті 7 КУзПБ врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
73. Також Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі №910/22904/15 і від 09.07.2025 у справі №914/466/23(914/2764/23) виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що в будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов'язків). Участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог не передбачає можливості розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування ухваленої ним постанови.
75. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
76. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 у справі №922/856/23 (756/11612/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков