03 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4765/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А. О., Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.
від 25.09.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп"
про звернення стягнення на грошові кошти
у справі № 910/4765/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин"
про стягнення грошових коштів,
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" про стягнення 1 508 030,06 грн боргу, 233 444,22 грн 3% річних, 27 764,28 грн штрафних санкцій та 191 912,32 грн пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу № АПФ-6 від 31.03.2021 в частині оплати поставленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/4765/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" 1 508 030,06 грн боргу, 233 444,22 грн інфляційних втрат; 27 640,33 грн 3% річних; 142 333,25 грн пені та 28 671,72 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" (стягувач) звернулось до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" (боржник) та знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", яке має заборгованість перед боржником у зв'язку з неповерненням позики за договором № 300522-фд від 30.05.2022 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 19 000 000,00 грн, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4765/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено. Звернено стягнення на грошові кошти в розмірі 1 940 119,58 грн, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишн", у рахунок задоволення вимог стягувача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/4765/22.
Постановою від 27.05.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4765/22 та ухвалив нове судове рішення у справі № 910/4765/22, яким відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" (в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України). Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" 3 028,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постановою від 05.08.2025 Верховний Суд (Краснов Є. В. - головуючий суддя, судді: Могил С. К., Рогач Л. І.) скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 910/4765/22, а справу № 910/4765/22 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
За результатом нового розгляду, постановою від 25.09.2025 Північний апеляційний господарський суд змінив ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4765/22. Виклав резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 910/4765/22 у такій редакції:
"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 190 000,00 (сто дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" (03143, місто Київ, вул. Лебедєва Академіка, будинок 1, корпус 6, офіс 33, код ЄДРПОУ 43597851), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишн" (03045, місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 50, код ЄДРПОУ 42266104), у рахунок задоволення вимог стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" (18020, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Чехова, будинок 115, офіс 2, код ЄДРПОУ 41861939) згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі № 910/4765/22.".
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- наявними у матеріалах справи доказами, а саме, поданими як Товариством з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп", так і Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", платіжним дорученням №71 від 30.05.2022, поданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" актами звірки підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" грошового зобов'язання у розмірі 190 000,00 грн;
- оскільки звертаючись із апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" не надало копії договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022, однак, у поданих ним же актах ця грошова сума обліковується як готова до зарахування, колегія суддів, керуючись статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що строк виконання цього грошового зобов'язання настав. Колегія суддів також зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" надало копію договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022 фактично на стадії касаційного провадження, порушеного за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025. У силу норм процесуального права, колегія суддів не може покласти цей доказ в основу судового рішення, однак, і не може не наголосити на тому, що відповідно до пункту 3.1 договору поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022, позичальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс") зобов'язується повернути позикодавцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин") отриману поворотну фінансову допомогу, у строк, що не перевищує 12 календарних місяців з дня її отримання. Зауважене додатково підтверджує правильність висновку колегії суддів, зробленого із застосуванням статті 79 Господарського процесуального кодексу України про те, що строк виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" за договором поворотної фінансової допомоги, - настав;
- оскільки подані сторонами виписки по рахунках не містять записів про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" грошових коштів у розмірі 190 000,00 грн, колегія суддів приходить до висновку, що сукупність поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" доказів вказує на те, що ним не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" грошові кошти, отримані на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022;
- як вбачається з матеріалів заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником, Товариство з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" 1 940 119,58 грн боргу в рахунок погашення заборгованості згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у цій справі. Водночас, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" у розмірі 190 000,00 грн, то саме у цій сумі є підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником. Колегія суддів відхиляє посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" на необхідність підтвердження заборгованості судовим рішенням, оскільки цим доводам було надано оцінку Верховним Судом під час перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" та відхилено з посиланням на те, що безспірність зобов'язань може підтверджуватись сукупністю доказів, а не виключно рішенням суду;
- безпідставними є посилання апелянта на необхідність врахування обставини визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин", оскільки у силу законодавчих вимог, визнання боргу одного Товариства перед іншим не є передумовою існування цього боргу як такого;
- до матеріалів апеляційної скарги також додано акти звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин", з яких убачається, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" обліковується грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" у розмірі 190 000,00 грн, а на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" обліковується грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" у розмірі 197 000,00 грн. Звертаючись із апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" вказує на існування у нього зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" у розмірі 190 000,00 грн, втім не надає доказів припинення цього зобов'язання як з огляду на умови договору, так і на підставі норм Глави 50 Цивільного кодексу України;
- колегія суддів вважає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" акти звірки не можуть підтверджувати зарахування зустрічних вимог, оскільки таке зарахування має здійснюватися у спосіб, який фіксує волю хоча б однієї зі сторін до такого зарахування, тобто окремим одностороннім правочином. Матеріали справи такого правочину не містять;
- враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" проігнорувало участь у розгляді судом першої інстанції заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, не подало наявні у нього докази, необхідні для розгляду заяви по суті, зокрема, але не виключно, - договір про надання поворотної фінансової допомоги № 300522-фд від 30.05.2022, а також оскільки за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів визнала обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів залишає понесені Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" витрати на професійну правничу допомогу за апелянтом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі № 910/4765/22, а справу № 910/4765/22 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" зазначило, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував статті 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження", порушив статтю 336 Господарського процесуального кодексу України, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).
Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 5, 6 та 8 якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 зазначила, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Наразі існує стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16 (на які також посилається скаржник у касаційній скарзі).
Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про те, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 902/831/23).
Водночас остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 Господарського процесуального кодексу України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.
У справі, що переглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" (стягувач) звернулось до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" (боржник) та знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", яке має заборгованість перед боржником у зв'язку з неповерненням позики за договором № 300522-фд від 30.05.2022 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 19 000 000,00 грн, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин".
Ухвалюючи постанову від 27.05.2025 у цій справі про відмову у задоволенні заяви стягувача, апеляційний господарський суд виходив з того, що судове рішення, за яким встановлено факт заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" на суму 19 000 000, 00 грн або на звернуту судом першої інстанції у даній справі суму 1 940 119, 58 грн до стягнення з апелянта, відсутнє. Крім того, апеляційний суд вказав, що як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" надавалась фінансова допомога апелянту за договором поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд, однак за посиланням відповідача така допомога надавалась у сумі 190 000, 00 грн, а не 19 000 000, 00 грн. Апеляційний господарський суд також встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що заборгованість за наданою фінансовою допомогою станом на момент розгляду даної заяви виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" і залишається непогашеною перед відповідачем (боржником). Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на відсутність в матеріалах справи договору про надання поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд, відсутня інформація і про встановлений сторонами строк повернення позикодавцем позики, а відтак, в межах розгляду оскаржуваної заяви позивача суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість встановити строк настання повернення позики, визначеного договором та чинним законодавством.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції від 27.05.2025 у цій справі та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- висновки апеляційного суду про відсутність належних доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" (боржником), у тому числі, з огляду на відсутність копії договору поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд передчасними, адже ненадання копії договору не може слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, оскільки така заборгованість може бути підтверджена іншими доказами (зокрема, випискою з рахунків про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин");
- проте судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки наданій стягувачем виписці з банку про перерахування коштів, яка не містить відомості про повернення суми позики;
- в силу принципів змагальності, рівності та стандарту доказування, обов'язок доказування і подання доказів повинен нести не лише позивач при стверджуванні обставин наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" не оспорюваної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" за договором поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд, а ще й боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", при стверджуванні зворотнього. Однак, приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції, всупереч вищевикладеному, поклав тягар доказування виключно на позивача.
Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
На виконання частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України при новому розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, а судом касаційної інстанції не переоцінюється в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, що:
- наявними у матеріалах справи доказами, а саме, поданими як Товариством з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп", так і Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс", платіжним дорученням №71 від 30.05.2022, поданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" актами звірки підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" грошового зобов'язання у розмірі 190 000,00 грн;
- строк виконання грошового зобов'язання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" за договором поворотної фінансової допомоги від 30.05.2022 № 300522-фд настав;
- сукупність поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" доказів вказує на те, що ним не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" грошові кошти, отримані на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги №300522-фд від 30.05.2022.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Апф-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що застосування судом апеляційної інстанції норм права (зокрема, статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України) засноване на законі. При цьому застосування апеляційним господарським судом положень статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України у даній справі залежало виключно від встановлених та доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило до предмета доказування.
Разом з тим, аналіз висновків, зроблених судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, щодо застосування статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності/відсутності підстав для задоволення заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Водночас, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойл Традишин" дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог, оскільки як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції надав оцінку таким аргументам та відхилив їх з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" відповідно до вимог норм Глави 50 Цивільного кодексу України не надало доказів (одностороннього правочину- заяви однієї із сторін) про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Крім того, допущена судом апеляційної інстанції описка в мотивувальній частині постанови про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з перекладу (на що звертає увагу скаржник у касаційній скарзі) не вплинула на правильність висновків суду апеляційної інстанції при застосуванні положень статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 336 Господарського процесуального кодексу України.
Всі інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаною оцінкою доказів, здійсненою судом апеляційної інстанції, вимоги переоцінки доказів по справі та встановлення по новому фактичних обставин справи. Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для її скасування.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрол Автотранс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 у справі № 910/4765/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова