Справа № 132/3850/25
3/132/2058/25
Іменем України
08 грудня 2025 року місто Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Бердянськ Запорізької області, українки, громадянки України, із базовою загальною середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,
Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 11 жовтня 2025 року близько 18.00год. перебуваючи в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, у віці чотирнадцяти років, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство, тобто зробив плювок в сторону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , образивши його людську гідність, відповідальність за дії якого несе його матір ОСОБА_5 , яка неналежним чином виконує передбачені законодавством обов'язки батьків щодо виховання дитини, чим порушила вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердила, що її неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зробив плювок в сторону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак це він зробив у відповідь на дії останнього.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно приписів статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 677563 від 13.11.2025 року слідує, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 11 жовтня 2025 року близько 18.00год. перебуваючи в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, у віці чотирнадцяти років, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство, тобто зробив плювок в сторону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , образивши його людську гідність, відповідальність за дії якого несе його матір ОСОБА_5 , яка неналежним чином виконує передбачені законодавством обов'язки батьків щодо виховання дитини, чим порушила вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно із частиною 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
За положенням статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Частина 3 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у вчиненні неповнолітніми особами від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП.
Частина 3 даної статті встановлює санкцію у виді накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктом правопорушень, визначених нормою закону, є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.
Наявність вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення; заявою ОСОБА_6 про вчинення правопорушення відносно малолітньої особи; письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , а також показами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні, та іншими матеріалами справи.
Положеннями частини 1 статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Факт того, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 11 жовтня 2025 року близько 18.00год. перебуваючи в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, у віці чотирнадцяти років, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП, а саме дрібне хуліганство, тобто зробив плювок в сторону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , образивши його людську гідність, повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду.
Як випливає зі змісту частини 3 статті 184 КУпАП, обов'язковою передумовою є вчинення неповнолітнім діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Тобто, для притягнення батьків до відповідальності за частиною 3 статті 184 КУпАП необхідно, щоб їх неповнолітня дитина вчинила адміністративне правопорушення, що містить всі ознаки об'єктивної і суб'єктивної сторони, окрім суб'єкта.
Згідно з інформацією, зафіксованою в протоколі про адміністративне правопорушення, син особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинив дрібне хуліганство у віці чотирнадцяти років, що є правопорушенням передбаченим ст.173 КУпАП.
Відповідно до статті 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно приписів пункту 17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, у разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно одного з батьків неповнолітньої особи або особи, яка їх замінює, відповідно до частини третьої статті 184 КУпАП.
Встановивши, що неповнолітній ОСОБА_3 не досяг шістнадцятирічного віку, тому не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а тому протокол у відповідності до вимог закону був складений стосовно його матері ОСОБА_5 за ч.3 ст.184 КУпАП.
Ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП визначені в самій диспозиції статті - це вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.
Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення в ньому викладені фактичні обставини, ознаки правопорушення в діях непонолітнього сина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наведена стаття КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення.
Допитані в судовому засіданні учасники конфлікту: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтвердили факт вчинення дрібного хуліганства зі сторони ОСОБА_3 .
Таким чином, дії працівників поліції здійснені у відповідності до положень ст.12, ч.3 ст.184, ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт невиконання ОСОБА_5 своїх обов'язків щодо виховання дитини, яка у неповнолітньому віці вчинила адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а її дії за ч.3 ст.184 КУпАП правильно кваліфіковано.
Враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у достовірності, допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкція частини 3 статті 184 КУпАП (в редакції закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення) передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Призначаючи адміністративне стягнення в даній справі, суд враховує конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість та достатність застосування до ОСОБА_5 адміністративного стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу.
Дане стягнення на думку суду буде необхідним та достатнім для його виховання, попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Відповідно до положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
З урахуванням цього, з ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 184, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.00коп. в дохід держави на рахунок на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, (ЄДРПОУ) 37979858, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя