65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1556/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Самойловій С.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Сметанюк І.М. (в порядку самопредставництва);
від відповідача - Коцар О.С. (довіреність №0292/24 від 30.05.2024);
від третіх осіб - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1556/25
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595);
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937);
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102);
2) Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, Одеська обл., місто Одеса, пр.Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 00022585);
про стягнення 126 090,24 грн.,
21.04.2025 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1592/25) до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", в якій просить суд:
- виселити Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" з частини крівлі будівлі ЦТП № 76 загальною площею 2,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 107 963,76 грн. за період з 02.05.2021 по 31.03.2025;
- стягнути витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на відсутність правових підстав зайняття відповідачем об'єкта - частини крівлі будівлі ЦТП № 76 (загальною площею 2,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013. При цьому, не повернення орендодавцю вищезазначеного об'єкта оренди стало підставою для нарахування неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
01.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14003/25), згідно якої останній такі недоліки усунув.
Враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. з 01.05.2025 лікарняному, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, шляхом направлення листа суду №916/1556/25/2822/2025 від 02.05.2025, було повідомлено про відкладення розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 14003/25 від 01.05.2025).
08.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 14663/25), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у КП «ТМО», як у Балансоутримувача майна, на підставі рішенням Одеської міської ради № 2733-VII від 14.12.2017 «Про бюджет міста Одеси на 2018 рік» та укладеного між сторонами договору, виникло право на отримання частки щомісячних орендних платежів у розмірі 95 % коштів за оренду майна, переданого відповідачу. А відтак, з урахуванням внесенням змін до договору у орендаря виник обов'язок самостійно проводити розподіл щомісячної суми орендної плати та перераховувати її в визначених частинах безпосередньо на рахунок балансоутримувача майна - КП «ТМО» та орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у порядку, встановленому рішенням Одеської міської ради. При цьому, вказує, що між КП «ТМО» та ПАТ «ВФ Україна» були проведені заліки зустрічних однорідних вимог, а тому у відповідача перед балансоутримувачем відсутня заборгованість. Водночас зазначає, що товариство вчасно та в повному обсязі сплачувало оренду плату за договором оренди та наразі будь-яка заборгованість за вказаним договором по сплаті орендної плати відсутня. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що стягнення неустойки за період, який позивач отримував оренду плату є неправомірним, оскільки буде мати наслідком фактичного притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення.
Поряд із цим, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок неустойки є безпідставним, та таким, що потребує більшого правового та логічного обґрунтування, зокрема, відносно підстав, з яких позивач виходив при розрахунку, у вигляді подвійної орендної плати, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, застосовуючи 100% щомісячного розміру орендної плати за договором (тобто із розрахунку 100% орендної плати Х 2), при умові належними йому до отримання, відповідно до положень укладеного договору, лише 5% відсотків від щомісячного розміру загальної орендної плати по договору, а 95% належні КП «ТМО». Водночас, вказує, що розрахунок неустойки був здійснений з безпідставним врахуванням сум ПДВ, а також із неправомірним здійсненням індексації орендної плати.
Крім того, вказує на наявність правових підстав для зменшення суми неустойки на суму орендної плати, що була сплачена відповідачем позивачу за один і той же позадоговірний період.
21.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 16154/25).
22.05.2025 до суду від відповідача надійшли:
- заява про застосування строків позовної давності (вх. № 16290/25), згідно якої останній просить застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що неустойка нарахована позивачем за період з травня 2021 року по березень 2025 року, однак позивач звернувся до суду 21 квітні 2025 року, тобто поза межами позовної давності.
- додаткові пояснення (вх. № 16297/25), доводи, яких є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.
03.06.2025 до суду від відповідача надійшли:
- заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 17571/25), згідно якої останній просить суд забезпечити проведення всіх судових засідань у справі та розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
- клопотання про долучення доказів (вх. № 17586/25);
- клопотання про залучення КП «Теплопостачання міста Одеси» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 17598/25)
- клопотання про залучення Одеської обласної державної (військової) адміністрації до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 17599/25).
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/1556/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 13.08.2025; клопотання ПАТ "ВФ Україна" (№ 17598/25, 17599/25 від 03.06.2025) про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору задоволено; залучено до участі у справі №916/1556/25 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача КП "Теплопостачання міста Одеси" та Одеську обласну державну (військову) адміністрацію; заяву ПАТ "ВФ Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; проведення судового засідання, яке призначене судом на 13.08.2025 та всі наступні судові засідання постановлено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
28.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №23610/25), згідно якої останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вказує, що факт припинення договору 01.05.2021 встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі № 916/1824/22, при цьому зазначене рішення набрало законної сили, а тому має преюдиціальний характер і не потребує додаткового доказування в межах цієї справи. Таким чином, договір оренди припинився 01.05.2021, а відповідач, з огляду на відсутність нового договору, з 02.05.2021 користується майном без правових підстав, порушуючи ст. 785 ЦК України та п. 7.11 Договору.
Разом з тим, позивач вважає безпідставною позицію відповідача щодо начебто подвійного стягнення, оскільки орендна плата стосується періоду до припинення дії договору, а неустойка нараховується після припинення договору за незаконне користування майном. Відтак, вони регулюють різні часові періоди і мають різну правову природу. Стягнення неустойки, як зазначає позивач, у вигляді подвійної орендної плати не є повторним покаранням, а виступає саме самостійним заходом відповідальності за порушення зобов'язань після закінчення строку дії договору.
Крім того, позивач вважає також необґрунтованими твердження відповідача про сплив строку позовної давності у спірних правовідносинах, з огляду на те, що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану.
Судове засідання, призначене на 13.08.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 28.07.2025, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 19.08.2025 підготовче засідання у справі № 916/1556/25 призначено на 03.09.2025.
02.09.2025 року до суду від відповідача надійшли:
- клопотання про залучення КП «Теплопостачання міста Одеси» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. № 27076/25).
- клопотання про оголошення перерви та призначення судового засідання на іншу дату (вх. № 27071/25).
В судовому засіданні 03.09.2025 представником відповідача було заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про залучення третьої особи від 02.09.2025 р, яке було задоволено судом, про що постановлено протокольну ухвалу. Поряд із цим, судом було задоволено клопотання відповідача про долучення доказів від 21.05.2025 та від 03.06.2025 та долучено додані до клопотання докази до матеріалів справи, про що постановлено протокольні ухвали. Також, судом було постановлено протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі №916/1556/25 на 08.10.2025, про що було повідомлено Одеську обласну державну (військову) адміністрацію ухвалою суду від 04.09.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
07.10.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №31226/25), згідно яких останній зазначає, зокрема, про те, що нарахована позивачем неустойка за заявленій в позовній заяві період повинна бути розподілена у пропорції 95% коштів на рахунок КП «Теплопостачання міста Одеси» та 5 % коштів на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Крім того, посилаючись на правовий висновок постанови Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021р. у справі 910/11131/19, зазначає про безпідставне нарахування індексу інфляції при розрахунку неустойки, оскільки індексація орендної плати припиняється разом із припиненням договору. Також, ще раз вказує про безпідставне нарахування позивачем ПДВ на суму неустойки.
В судовому засіданні 08.10.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/1556/25 у розумний строк згідно ст. 114 ГПК України на 29.10.2025 на задоволення клопотань присутніх учасників справи, про що було повідомлено Одеську обласну державну (військову) адміністрацію ухвалою суду від 08.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
23.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №33498/25), згідно якої останній просив суд прийняти до розгляду п. 2 позовних вимог в такій редакції: «стягнути з ПАТ "ВФ Україна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 126 090,24 грн». Таким чином, збільшивши період нарахування неустойки з 02.05.2025 по 06.10.2025.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №34008/25), в якому останній просив суд закрити провадження у справі №916/1556/25 в частині позовних вимог позивача про виселення ПАТ "ВФ Україна" з об'єкта - частини крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а, посилаючись на те, що 06.10.2025 сторонами було складено та підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за договором оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 , згідно якого об'єкт оренди - частину крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а. було повернуто балансоутримувачу.
В судовому засіданні 29.10.2025 судом було прийнято до розгляду позовні вимоги ДКВ ОМР про стягнення 126 090,24 грн. - в редакції позовних вимог, викладених в заяві про збільшення позовних вимог (вх. №33498/25), про що постановлено протокольну ухвалу
При цьому ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.10.2025 провадження у справі № 916/1556/25 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ПАТ "ВФ Україна" про виселення відповідача з частини крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а було закрито на підставі п. 2 ч .1 ст. 231 ГПК України.
Також в судовому засіданні 29.10.2025 було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі № 916/1556/25 та призначенння справи до розгляду по суті на 12.11.2025, про що було повідомлено Одеську обласну державну (військову) адміністрацію ухвалою суду від 31.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
30.10.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 34327/25), вя ких відповідач, зокрема, просить зменшити розмір неустойки та які долучено до матеріалів справи в порядку ст. 207 ГПК України в судовому засіданні 12.11.2025. Також, в судовому засіданні 12.11.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.12.2025 на підставі ст. 216 ГПК України, про що було повідомлено Одеську обласну державну (військову) адміністрацію ухвалою суду від 12.11.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.
25.11.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 37548/25).
03.12.2025 до суду від КП «Теплопостачання міста Одеси» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника (вх. №38676/25).
В судовому засіданні 03.12.2025 в порядку ст. 207 ГПК України, судом було долучено до матеріалів справи №916/1556/25 додаткові пояснення відповідача (вх. № 37548/25). При цьому, представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 126 090,24 грн. - неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, просив суд їх задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
Представники третіх осіб - КП «Теплопостачання міста Одеси» та Одеської обласної державної (військової) адміністрації в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки про доставку документів до електронних кабінетів сторін.
При цьому, враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.
В судовому засіданні 03.12.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
18.07.2013 між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси» та Приватним акціонерним товариством “МТС Україна» було укладено договір оренди № ТГО-292/13, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 2,0 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Корольова. 85-а (Частина крівлі будівлі ЦТП № 76) (об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.2 договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п.1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Розпорядження міського голови від 11.07.2013 р. № 726-01 р. “Про передачу в оренду Приватному акціонерному товариству “МТС Україна» частини дахів центральних теплових пунктів, що розташовані в м. Одеса».
В п. 1.3 договору встановлено термін дії договору оренди: з 18.07.2013 р. до 18.06.2016 р.
Згідно положень п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. з наступними змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради і виконкому Одеської міської ради. За орендоване нерухоме майно орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 402,70 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Орендна плата з урахуванням податку на додану вартість складає 483,24 грн., ПДВ 80,54 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2 договору).
Сторони у п. 2.3 договору погодили, що до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.
Відповідно до п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду об'єкт оренди згідно з п. 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (п. 3.3. договору).
В п. 4.4 договору сторони узгодили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодуванню орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
В п. 5.3. договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем об'єкту оренди за його профільним призначенням в порядку передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди. Договір є розірваним з моменту укладення акту приймання-передачі орендованого приміщення.
Відповідно до п. 7.5. договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вноситься до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
Згідно п. 7.7. договору після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у орендодавця наміру щодо передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Згідно положень п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
18.07.2013 між сторонам було складено та підписано акт приймання-передачі до договору оренди № ТГО-292/13, згідно якого КП “Теплопостачання міста Одеси» передало, а ПрАТ “МТС Україна» прийняло в строкове платне користування частину покрівлі будівлі ЦТП № 76 площею 2,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Корольова, 85-а, що перебуває на балансі КП “Теплопостачання міста Одеси», під розміщення телекомунікаційного обладнання.
В подальшому, 16.04.2018 сторонами було укладено додатковий договір № 1 до вказаного договору оренди від 18 липня 2013 р. № ТГО-292/13, згідно якого:
1.1. Керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962 - VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси», рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284 - VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси», та на підставі акту приймання - передачі від 16 квітня 2018 р. у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін» договору назву орендодавця змінено на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради».
1.2. У преамбулі цього договору назву орендаря змінено на “Приватне акціонерне товариство “ВФ УКРАЇНА».
1.3. Пункт 1.3. розділу “Предмет договору» доповнено наступним: “1.3. Продовжити термін дії цього Договору до 01 червня 2018 р.»
1.4. Підпункт 2.2. пункту 2. “Порядок розрахунків» договору доповнено наступним:
“З 01.01.2018 р. Орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на поточний рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради: № 37326027001909, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011 код ЄДРПОУ 26302595».
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності».
1.5. Сплату фактичних витрат за користування водою, каналізацією, газом, електроенергією, центральним опаленням, іншими комунальними послугами, а також земельною ділянок орендар здійснює за вказаними балансоутримувачем банківськими реквізитами, на підставі наданих балансоутримувачем рахунків.
Інші умови договору залишаються без змін (п. 2 додаткового договору № 1).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2022 по справі №916/1824/22, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ПАТ “ВФ Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП “Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заборгованості в сумі 47 270,19 грн відмовлено.
Так, в межах розгляду справи № 916/1824/22, Південно-Західним апеляційним господарським судом було досліджено факт припинення дії договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 та встановлено, зокрема, наступне.
Пунктом 1.3 договору сторонами встановлено термін дії договору оренди: з 18.07.2013 до 18.06.2016.
Тобто, строк дії договору складає 2 роки та 11 місяців.
Пунктом 1.3 додаткового договору №1 від 16.04.2018 сторонами доповнено пункт 1.3 розділу «Предмет договору» наступним: « 1.3. Продовжити термін дії цього договору до 01 червня 2018 року».
У пункті 7.8 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, з огляду на відсутність передбаченої пунктом 7.8. договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, договір № ТГО-292/13 від 18.07.2013 було продовжено автоматично після 01.06.2018 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки договором було передбачено строк його дії саме терміном 2 роки 11 місяців, відповідно, дія договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013 була продовжена на цей строк, тобто до 01.05.2021, починаючи з 01.06.2018.
Крім того, оскільки договір оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 укладений до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, при цьому після закінчення означеного договору його дію було автоматично продовжено після 01.06.2018 в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, - до 01.05.2021, до зазначеного терміну вказаний договір зберігав свою чинність та продовжував діяти.
Отже, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/1824/22 встановлено, що договір оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013, укладений між Департаментом та ПАТ «ВФ УКРАЇНА» припинив свою дію 01.05.2021, у зв'язку із закінченням його строку.
Претензією № 01-13/1203 від 05.06.2023 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ПАТ “ВФ Україна», що постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 визначено закінчення 01.05.2021 строку дії договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013, у зв'язку з чим вимагав від останнього терміново сплатити неустойку за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за період з 02.05.2021 по 31.05.2023 у розмірі 58 636,17 грн.
Листом №01-10/00287 01-19/1439 від 26.07.2023 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив ПАТ “ВФ Україна», що невиконання останнім як орендодавцем свого обов'язку з повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі після припинення договору є підставою для нарахування неустойки на підставі ч. 2 ст. 758 ЦК України.
03.04.2025 уповноваженими особами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження об'єкта оренди - частини крівлі будівлі ЦТП № 76 загальною площею 2,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а, в якому зафіксовано наступне: строк дії договору визначено до 01.05.2021; цільове призначення майна - виключно для використання під розміщення та експлуатацію телекомунікаційного обладнання; договір страхування не надано; об'єкт оренди заходиться у задовільному стані; матеріали фотофіксації додаються.
06.10.2025 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (як орендодавцем), Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (як орендарем) та Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (як балансоутримувачем) був підписаний акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно з яким ПАТ «ВФ Україна» було передано, а КП «Теплопостачання міста Одеси» прийнято зі строкового платного користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності - частину крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а та знаходилось у користуванні відповідача на підставі договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013.
Враховуючи, що ухвалою суду від 29.10.2025 провадження у справі № 916/1556/25 в частині позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ПАТ "ВФ Україна" про виселення відповідача з частини крівлі будівлі ЦТП № 76, загальною площею 2,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 85а було закрито, з огляду повернення орендованого майна балансоутримувачу, предметом позову у справі № 916/1556/25 є вимога позивача про стягнення з відповідача 126 090,24 грн. - неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, яку нараховано за період з 02.05.2021 по 06.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Як встановлено матеріалами справи, 18.07.2013 між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси» та Приватним акціонерним товариством “МТС Україна» було укладено договір оренди № ТГО-292/13, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 2,0 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Корольова. 85-а (Частина крівлі будівлі ЦТП № 76) (об'єкт оренди).
Додатковим договором № 1 від 16.04.2018 про внесення змін до договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 сторони, зокрема, змінили назву орендодавця на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради»; змінили назву орендаря на “Приватне акціонерне товариство “ВФ УКРАЇНА»; продовжили термін дії договору до 01 червня 2018 р.»
При цьому, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від від 11.01.2023 у справі №916/1824/22 встановлено обставину припинення дії договору оренди оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 - 01.05.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, виходячи, що спір у справі №916/1824/22 виник між тими ж сторонами, що і у даній справі, обставина щодо припинення дії договору № ТГО-292/13 від 18.07.2013 не підлягає доказуванню.
Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Отже, з припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
При цьому, в пункті 4.4. договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з урахуванням п. 4.4. договору та ч. 5 ст. 254 ЦК України (16.05.2021 - вихідний день) відповідач зобов'язаний був повернути майно з оренди до 17.05.2021 включно та фактично з цього часу у відповідача припинилося право користування орендованим майном та виник обов'язок щодо його повернення відповідно до умов Договору оренди.
В п. 9.10 постанови від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав на те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зокрема, про те, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі № 910/16362/18.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
В даному випадку, судом встановлено, що щонайменше з 11.01.2023 (дата прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом постанови у справі № 916/1824/22) відповідач був обізнаний про те, що договір оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013 припинив свою дію 01.05.2021, оскільки ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» був учасником справи № 916/1824/22, в якій досліжувалось питання щодо терміну дії договору.
Про припинення дії договору та необхідність повернення об'єкта оренди позивач неодноразово повідомляв відповідача листами та претензіями № 01-13/1207 від 05.06.2023, № 01-10/00287 01-19/1439 від 26.07.2023.
Однак, орендоване приміщення відповідем було повернуто лише 06.10.2025, про що свідчить акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 06.10.2025, який підписано орендодавцем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, орендарем - Приватним акціонерним товариством «ВФ УКРАЇНА» та балансоутримувачем комунального майна - Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси».
Посилання відповідача на те, що він намагався погодити з відповідачем укладення нового договору оренди щодо спірного об'єкта, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначене не звільняє відповідача від обов'язку передати після закінчення строку дії договору у 15-денний термін орендодавцю/балансоутримувачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчиняв активні дії щодо реалізації свого обов'язку із повернення майна балансоутримувачу чи орендодавцю. Також матеріали справи не містяь доказів вчинення орендарем та балансоутримувачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення від підписання акта приймання-передачі майна у визначений договором строк.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем порушено обов'язок щодо своєчасного повернення об'єкта оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача неустойки.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок стягуваної суми неустойки, який здійснений за період з 02.05.2021 по 06.10.2025, судом встановлено його помилковість з огляду на таке.
Як вже було зазначено, з урахуванням п. 4.4. Договору та ч. 5 ст. 254 ЦК України (16.05.2021 - вихідний день) відповідач був зобов'язаний повернути майно з оренди до 17.05.2021 включно, а відтак неустойку слід рахувати, починаючи з 18.05.2021.
Крім того, позивачем не було враховано, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України, безумовно, є штрафною санкцією, яка передбачена ст. 230 ГК України, та відповідно до ст. 185 ПКУ не є об'єктом оподаткування та нарахування ПДВ. При розрахунку розміру неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 по справі № 916/1319/19.
Отже, при розрахунку розміру неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору оренди позивачем було безпідставно включено до її складу податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Поряд із цим, господарський суд враховує актуальну правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21, відповідно до якої колегія суддів касаційного господарського суду зауважила, що «з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати. При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна. Проте суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату».
З огляду на зазначене, позивачем неправомірно було застосовано індекс інфляції, при здійсненні розрахунку неустойки.
Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок неустойки за період з 18.05.2021 по 06.10.2025 відповідно до розміру орендної плати без ПДВ та індексу інфляції станом на день припинення договору оренди № ТГО-292/13 від 18.07.2013, а саме за розміром орендної плати встановленим у квітні 2021 році, що складав 1036,54 грн., згідно якого загальний розмір неустойки складає 107 064,55 грн (за травень 2025 року = 936,23 грн (1036,54 грн : 31 день х 14 х 2); червень 2021 - вересень 2025 = 105 727,08 грн. (1036,54 грн х 51 місяці х 2); за жовтень 2025 = 401,24 грн (1036,54 грн : 31 день х 6 х 2).
При цьому, суд враховує, що позивач при визначені суми неустойки врахував сплачені відповідачем протягом спірного періоду грошові кошти у загальному розмірі 52 274,42 грн в рахунок часткової оплати неустойки, з огляду на що з відповідача підлягає стягненню неустойка за вказаний період у розмірі 54 790,13 грн (107 064,55 грн -52 274,42 грн).
Доводи відповідача стосовно стягнення з нього на користь позивача лише 5% неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, з огляду на встановлений договором розподіл орендної плати (95% КП «ТМО», як балансоутримувачу, та 5% Департаменту, як орендодавцю), суд вважає вважає безпідставними, оскільки невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо повернення наймодавцеві речі у разі припинення договору є порушенням умов договору що, в свою чергу, породжує саме у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Будь-які інші особи, у тому числі ті, на користь яких розподілялась частина орендної плати, не наділені правом на отримання неустойки. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.
Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача про виконання ним зобов'язань через взаємозалік з КП «ТМО», оскільки як вже було зазначено після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду), тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. При цьому, саме наймодавець наділений правом на стягнення неустойки. Відтак, взаємовідносини відповідача з балансоутримувачем - КП «Теплопостачання міста Одеси» не мають значення для правовідносин з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, як наймодавем, та не звільняють відповідача від обов'язку сплатити наймодавцю неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, викладеного у додаткових поясненнях, суд зазначає наступне.
Так, в обгрунтування зменшення розміру неустойки, відповідач, зокрема, зазначає про відсутність будь-яких доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, а тому просить суд зменшити розмір санкій, як надмірно великих порівняно із збитками кредитора.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22 відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Натомість, заявляючи про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для її зменшення, як і не довів винятковості обставин, які б могли бути враховані судом для зменшення неустойки.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення ним збитків, погіршення його фінансового стану внаслідок дій ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення неустойки покладений саме на відповідача.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для зменшення належної до сплати суми неустойки, з огляду на що клопопотання відповідача про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приписи ст. 260 Цивільного кодексу України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Згідно з ч 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідач наголошує, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за період з 02.05.2021 по 31.04.2024 минув, оскільки позивач звернувся з позовом лише 21.04.2025.
З цього приводу суд зазначає, що 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту:
"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту, в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023:
"У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Суд зазначає, що карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651), проте правовий режим воєнного стану продовжує діяти і на даний час.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу, з огляду на що заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 54 790,13 грн. - неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, визначеного частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" враховуючи подання позовної заяви позивачем у електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
Керуючись ст.ст. , 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код ЄДРПОУ 14333937) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) 54 790 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто) грн. 13 коп. - неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди та 1052 (одну тисячу п'ятдесят дві) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 09.12.2025 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко