ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/7599/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (вул.Садова, буд.1, с.Любимівка, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 52042; ідентифікаційний код 04339741)
до 1) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул.Руставелі Шота, буд.9А, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул.Космічна (Соборний район), буд.35, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45632138)
2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації (просп.Олександра Поля, буд.1, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49004; ідентифікаційний код 00022467)
про визнання недійсними планово-картографічних матеріалів та розпорядження, скасування рішень державного реєстратора
За участі представників:
позивача: Паніна О.В.;
відповідача-1: Денисенко Т.В.;
відповідача-2: Ляшко Б.В.;
Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у якій просить суд:
- визнати недійсними з 15.02.2016 (моменту затвердження) планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2014 року (проект організації і розвитку лісового господарства Любимівського лісництва ДП «Дніпропетровське лісове господарство») відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Дніпровське лісове господарство» кварталу 1, 6-22 Любимівського лісництва на території Любимівської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області;
- визнати недійсним (незаконним) п. 2 розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-487/0/3-23 від 16.11.2023;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75365298 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:083:0023, номер відомостей про речове право: 56946244 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:083:0023, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56946344;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75371066 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:067:0270, номер відомостей про речове право: 56951471 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:067:0270, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56951511;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75364865 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 122148000:01:058:0003, номер відомостей про речове право: 56945831 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:058:0003, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56945946;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75365745 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:083:0022, номер відомостей про речове право: 56946682 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:083:0022, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56946751;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75366667 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:068:0453, номер відомостей про речове право: 56947483 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:068:0453, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56947606;
- скасувати рішення державного реєстратора Піщанської сільської ради Дніпропетровської області - Краснової Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75369896 від 03.10.2024 про державну реєстрацію права власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:055:0001, номер відомостей про речове право: 56950524 та державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:055:0001, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав: 56950598.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незаконна реєстрація права державної власності та права постійного користування позбавляють можливості позивача зареєструвати право комунальної власності за ним, а наявність безпідставно розроблених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, якими відповідачі обґрунтовують свої права на землі лісогосподарського призначення, обмежують позивача у праві провести інвентаризацію несформованих земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Любимівської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
24.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2025 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
11.07.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що оскільки планово-картографічні матеріали лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств підтверджували їх відношення до земель лісогосподарського призначення, то право власності облдержадміністрації на земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 315,9216 га (кадастрові номери: 1221484000:01:067:0270, 1221484000:01:055:0001, 1221484000:01:068:0453, 122148000:01:058:0003, 1221455800:01:083:0023, 1221455800:01:083:0022) та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» були зареєстровані правомірно, з дотриманням приписів Земельного та Лісового кодексів України (в тому числі пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України).
11.07.2025 від відповідача-1 надійшли відзив на позовну заяву, а також клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що передача у постійне користування Дніпропетровському ліспгосзагу, правонаступником якого він є, лісогосподарських земель Любимівського лісництва відбулася ще задовго до незалежності України та увесь цей час вказані землі використовуються для потреб лісового господарства. Відповідно до підпункту «а» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України землі поза межами населених пунктів, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств), не можуть бути віднесені до комунальної власності. Відтак, за доводами відповідача-1, розпорядником спірних земель є відповідач-2, який правомірно їх надав у постійне користування відповідачу-1.
21.07.2025 від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, у яких він зазначає про те, що аргументи наведені відповідачами не спростовують доводів позивача про те, що у відповідача-2 немає повноважень на розпорядження спірними землями, а у відповідача-1 було відсутнє право постійного користування.
22.07.2025 від відповідача-2 надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 заяву відповідача-2 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено.
У підготовче засідання 31.07.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з'явився.
У підготовчому засіданні 31.07.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 відповідача-1 було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 11.09.2025.
01.08.2025 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.
10.09.2025 від відповідача-1 надійшли докази на підтвердження повноважень представника, а також заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 11.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з'явився.
У підготовчому засіданні 11.09.2025 заяву відповідача-1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції залишено без розгляду через недотримання строку її подання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 відповідача-1 було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 23.10.2025.
23.10.2025 від відповідача-1 надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У судове засідання 23.10.2025 з'явився представник позивача, представники відповідачів не з'явилися.
У судовому засіданні 23.10.2025 заяву відповідача-1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції залишено без розгляду через недотримання строку її подання та оголошено перерву до 30.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 відповідачів було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 30.10.2025.
24.10.2025 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.
28.10.2025 від відповідача-1 надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 30.10.2025 з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні 30.10.2025 задоволено заяву відповідача-1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, заслухано вступні слова представників сторін, досліджено наявні в матеріалах справи докази та оголошено перерву до 08.12.2025.
У судове засідання 08.12.2025 з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні 08.12.2025 заслухано промови представників сторін у судових дебатах та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд
Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області є органом місцевого самоврядування, що представляє Любимівську об'єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.
На території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області знаходиться Любимівське лісництво, в кварталах 1, 6 - 22 якого Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство» здійснювало лісогосподарську діяльність на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року та положень пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, що вбачається з листа останнього № 01-05/318 від 07.09.2021.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 988 було припинено Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство».
Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-35/0/3-23 від 06.02.2023 «Про проведення інвентаризації земель» було ухвалено провести інвентаризацію земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 500,00 га, розташованих у межах міст обласного значення та/або за межами населених пунктів на території Дніпропетровської області, та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (пункт 1); рекомендовано Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Південно-Східному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства (м.Дніпро), Східному лісовому офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у межах повноважень забезпечити розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, її погодження та затвердження у встановленому чинним законодавством порядку (пункт 2).
Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-487/0/3-23 від 16.11.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Любимівська сільська рада (Філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарства «Ліси України», Любимівське лісництво) (пункт 1); рекомендовано Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»:
- забезпечити здійснення відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 315,9216 га (кадастрові номери - 1221484000:01:067:0270, 1221484000:01:055:0001, 1221484000:01:068:0453, 122148000:01:058:0003, 1221455800:01:083:0023, 1221455800:01:083:0022) у встановленому законодавством порядку;
- використовувати земельні ділянки відповідно до вимог законодавства за цільовим призначенням з урахуванням наявних обмежень (пункт 2).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1221484000:01:067:0270, 1221484000:01:055:0001, 1221484000:01:068:0453, 122148000:01:058:0003, 1221455800:01:083:0023, 1221455800:01:083:0022 зареєстровано за Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та визначено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012, а право постійного користування на вищевказані земельні ділянки лісогосподарського призначення зареєстровано за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» на підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-487/0/3-23 від 16.11.2023.
При цьому у листі філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 779/32.7.4-2024 від 23.09.2024 зазначено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування на території Любимівської сільської ради обліковуються землі лісогосподарського призначення, що передані в користування Любимівському лісництву філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в кварталах 1, 6 - 22, на площі 672,9 га.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач доводить, що право власності та право постійного користування за відповідачами зареєстровано із порушенням вимог чинного законодавства, а тому спірне розпорядження в частині пункту 2, відповідні рішення державного реєстратора на підставі яких здійснено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню, а планово-картографічні матеріали - визнанню недійсними, оскільки з 27.05.2021 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» в редакції від 28.04.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, а враховуючи те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» не має належних та допустимих доказів на підтвердження факту законного користування землями лісогосподарського призначення переданими у користування до 28.03.2006, тобто на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу лісів у постійне користування саме відповідачу-1, то землі лісогосподарського призначення, що розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з 27.05.2021 є комунальною власністю територіальної громади.
При цьому, за доводами позивача, оскільки станом на дату звернення до суду із позовом не всі земельні ділянки лісогосподарського призначення кварталів 1, 6 - 22 Любимівського лісництва на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є сформованими, з метою припинення незаконного використання земель відповідачем-1 необхідним та достатнім способом захисту є визнання недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування від 2014 року, оскільки саме вони є підставою для користування землями лісогосподарського призначення. Позивач вважає, що за вказаних обставин подання віндикаційного позову не дозволить йому в повному обсязі поновити порушене право комунальної власності на всі землі лісогосподарського призначення на його території, адже витребувати з чужого незаконного володіння можливо лише те майно, яке є об'єктом цивільних прав.
Узагальнені доводи відповідачів, які заперечують проти задоволення позову з аналогічних підстав, полягають у тому, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України, якими визначено категорії земель державної власності поза межами населених пунктів, які не можуть бути віднесено до комунальної власності. Так, відповідно до підпункту «а» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Отже, за доводами відповідачів, на території Дніпропетровської області повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств підтверджували їх права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, то право власності Дніпропетровської обласної державної адміністрації на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення та право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» було зареєстровано правомірно.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
За встановленими обставинами справи, підставою звернення позивача до суду із цим позовом є порушення прав територіальної громади як власника земель лісогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів в межах Любиміської сільської ради, а саме незаконна реєстрація права державної власності та права постійного користування на вказані землі.
За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України).
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у статті 122 Земельного кодексу України, згідно з частинами 1 та 5 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини 1 статті 19 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 5 Лісового кодексу України, частини 1 статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (частина 1 статті 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Згідно зі статтею 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до статті 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
06.09.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у пунктах 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу;
у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку (пункт 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»).
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Отже підпунктом «в» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України презюмується, що землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів у межах територіальних громад не переходять у комунальну власність та залишаються у державній власності, що логічно доповнює вищенаведені приписи статті 84 Земельного кодексу України, статей 7 - 9 Лісового кодексу України та пунктів 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» щодо розмежування земель лісогосподарського призначення державної та комунальної власності.
Суд не може погодитись із позивачем щодо того, що підпункт «в» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України охоплює як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, так і землі лісогосподарського призначення виключно в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, з огляду на таке.
Аналіз підпункту «в» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у поєднанні з іншими підпунктами пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, дає підстави для висновку, що його побудовано логічно та синтаксично правильно, а саме викладені у ньому винятки є самостійними та перелічені через кому, оскільки тільки в підпункті «в» перелічуються категорії земель за їх цільовим призначенням. Решта підпунктів стосується інших виключень, не пов'язаних із категоріями земель.
Крім того, зважаючи на те, що об'єкти і території природно-заповідного фонду залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення (частина 2 статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»), за висновком суду наведене у підпункті «в» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України виключення щодо земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення стосується саме лише значення (загальнодержавного або місцевого) територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, що розташовані на цих землях.
Щодо інших доводів позивача про те, що з 27.05.2021 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, суд відзначає, що у цих доводах позивач вільно тлумачить положення цього закону або ж свідомо чи з необережності хибно ототожнює землі, розташовані в межах та за межами населених пунктів у межах територіальних громад, що у даному випадку має визначальне значення.
Суд встановив, що спірні землі Любиміського лісництва у кварталах 1, 6 - 22 знаходяться за межами населених пунктів, що вбачається з наявних у матеріалах справи планшетів лісовпорядкування № 1, № 2, № 3, № 4, а також із змісту розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-35/0/3-23 від 06.02.2023 «Про проведення інвентаризації земель», яким було ухвалено провести інвентаризацію земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною загальною площею 500,00 га, розташованих у межах міст обласного значення та/або за межами населених пунктів на території Дніпропетровської області.
До того ж розташування спірних земель за межами населених пунктів не є спірним та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях.
За таких обставин суд констатує, що землі лісогосподарського призначення у кварталах 1, 6 - 22 Любимівського лісництва попри розташування у межах Любимівської сільської ради не перейшли у комунальну власність, оскільки розташовані за межами населених пунктів, а відтак право розпорядження зазначеними землями позивач не набув.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватися до оцінки позовних вимог на предмет їх обґрунтованості. Наведений висновок є сталим у практиці Верховного Суду (див. постанови Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 26.03.2019 у справі № 910/13908/17, від 11.11.2025 у справі № 910/13150/24).
Отже, встановивши те, що спірне розпорядження в частині пункту 2, відповідні рішення державного реєстратора на підставі яких здійснено записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Любимівського лісництва 2014 року, щодо скасування та визнання недійсними яких позивачем подано позов, не порушують прав та/або законних інтересів позивача, оскільки останній не є розпорядником земель лісогосподарського призначення на території Любимівської сільської ради у кварталах 1, 6 - 22 Любимівського лісництва, суд не вбачає підстав вдаватися до оцінки ефективності та/або належності обраного позивачем способу захисту, правової оцінки набуття відповідачем-1 права постійного користування спірними землями лісогосподарського призначення чи стверджуваних позивачем порушень при прийнятті відповідачем-2 спірного розпорядження, адже відсутність порушення прав та/або законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові, незалежно від інших, установлених судом обставин.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 19 379,20 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 28 463,20 грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.12.2025.
Суддя Т.П. Капцова