ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.11.2025Справа № 910/7376/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія»
до Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр»
про стягнення 1 768 717,95 грн,
Представники сторін:
від позивача: Костишена В.Л. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Пилипенко О.В. (в режимі відеоконференції)
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» до Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» про стягнення 1 768 717,95 грн, з яких: 1 227 950,84 грн основного боргу, 164 091,88 грн інфляційних втрат, 36 790,48 грн 3% річних та 339 884,75 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
24.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7376/25, підготовче засідання призначено на 04.08.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
16.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.08.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В підготовче засідання 04.08.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання, заслухавши думку представника позивача, суд на місці постановив вказане клопотання задовольнити та відкласти підготовче засідання на 08.09.2025, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.
В підготовче засідання 08.09.2025 з'явилися представники сторін в режимі відеоконференції.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 08.09.2025 заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Укрвугілля».
В підготовчому засіданні 08.09.2025 судом оголошено перерву до 15.09.2025, повідомлено, що клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача буде розглянуте у наступному підготовчому засіданні.
09.09.2025 до суду від відповідача надійшло у письмовому вигляді клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Укрвугілля». Вказане клопотання мотивоване тим, що залучення вказаного підприємства додатково підтвердить позицію відповідача щодо неможливості своєчасного повернення позивачу як порожніх, так і навантажених вагонів, через настання форс-мажорних обставин, та відповідно, на права та обов'язки відповідача за договором № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019, укладеним з позивачем.
12.09.2025 до суду від позивача надійшли заперечення щодо залучення до розгляду справи Державного підприємства «Укрвугілля» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
В підготовче засідання 15.09.2025 з'явилися представники сторін в режимі відеоконференції.
Представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі Державного підприємства «Укрвугілля» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи та заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку що дане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
З огляду на предмет та підстави заявленого позову, суд визнав відсутніми підстави для залучення Державного підприємства «Укрвугілля» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки відповідачем не доведено яким саме чином рішення за результатами розгляду даного спору вплине на права та обов'язки вказаного підприємства. Відтак, в підготовчому засіданні 15.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2025.
Однак, судове засідання, призначене на 15.10.2025, не відбулося через перебування судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.
По виходу судді з лікарняного, ухвалою суду від 20.10.2025 судове засідання у даній справі призначено на 12.11.2025.
В судове засідання 12.11.2025 з'явилися представники сторін в режимі відеоконференції, які висловили суду усні пояснення/заперечення по суті позовних вимог.
Заслухавши пояснення та заперечення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд на місці постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 24.11.2025.
В судове засідання 24.11.2025 з'явилися представники сторін в режимі відеоконференції.
В судових дебатах представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.11.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» (надалі - експедитор, позивач) та Приватним підприємством «Європейський транспортно-логістичний центр» (надалі - клієнт, відповідач) укладено договір № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір), згідно з умовами п. 1.1. якого позивач приймає на себе зобов'язання за дорученням відповідача, за винагороду, здійснювати від свого імені і за рахунок відповідача організацію перевезень вантажів відповідача в залізничному рухомому складі.
Відповідно до п. 1.2. договору відповідач відшкодовує позивачу всі витрати, пов'язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує позивачу винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.
До обов'язків позивача згідно з п. 2.1. договору належить, зокрема:
- організація перевезень і здійснення приймання, зберігання, перевалки, відправки і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів відповідача за його заявками і за його рахунок (пп. 2.1.1.);
- погодження на підставі заявок відповідача обсягів та напрямків перевезень вантажів, вартості залізничного тарифу, зборів за додаткові операції, послуги експедитора та інших витрат, пов'язаних з заявленими перевезеннями, і доведення їх до відома відповідачу. При необхідності, на вимогу відповідача і за його рахунок надання необхідних документів, що підтверджують витрати, пов'язані з виконанням даного договору (пп. 2.1.2.);
- укладення від свого імені договорів з транспортними організаціями (залізницями та ін.) і, при необхідності, з іншими організаціями на забезпечення і транспортно-експедиційне обслуговування вантажів відповідача за його дорученням і за його рахунок (пп. 2.1.4.);
- здійснення розрахунків з організаціями за вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання вантажів на складах, їх перевезення різними видами транспорту, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг за дорученням відповідача та за його рахунок (пп. 2.1.5.);
- здійснення оплати за відповідача рахунків залізниць і транспортно-експедиційних організацій за перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів відповідача; виставлення рахунків відповідачу для відшкодування вищевказаних платежів з урахуванням грошової винагороди позивача (пп. 2.1.6.);
- за домовленістю з відповідачем виконання інших його доручень з відповідним відшкодуванням витрат та виплатою відповідачем винагороди в порядку, встановленому договором (пп. 2.1.7.);
- надання не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, відповідачу рахунків, податкових накладних за надані послуги та звітів експедитора про виконання доручень відповідача (пп. 2.1.14).
Водночас, відповідно до пп. 2.2.17. п. 2.2. договору, відповідач зобов'язаний негайно інформувати позивача про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів, які не залежать від позивача.
Згідно з умовами п. 3.1. договору, відповідач відшкодовує позивачу витрати, пов'язані із здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів відповідача на підставі рахунків позивача.
Відповідач здійснює 100% попередню оплату вартості послуг з організації перевезень вантажів за 3 доби до початку перевезення. За згодою позивача можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом надання відповідних послуг протягом 3-х банківських днів з моменту надання рахунку позивачем (п. 3.2. договору).
Узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими відповідачем заявками, розмір винагороди позивача, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов'язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 3.8. договору).
Сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт позивач зазначає суму всіх фактично понесених витрат у зв'язку із виконанням зобов'язань (п. 3.9. договору).
Відповідно до п. 3.10. договору, акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті відповідачем протягом 3-х робочих днів з дня отримання від позивача та повернуті останньому підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім'я та по батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо протягом 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень відповідача до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, позивач вважає їх підписаними та приймає для відображення у бухгалтерському обліку. Акти надаються відповідачу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10. договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11. договору).
Пунктом 3.12. договору визначено, що сторони здійснюють звірку розрахунків та обсягів перевезених вантажів. При виявленні помилок в розрахунках сторони негайно повідомляють про це одна одну. Перерахунок в такому випадку здійснюється при здійсненні розрахунків в наступному місяці.
Згідно з пунктами 4.1., 4.2. договору, заявкою відповідача на перевезення вантажу є направлена по електронній пошті або доставлена кур'єром заявка за формою, вказаною в п. 2.2.4. Підтвердженням прийняття заявки відповідача на перевезення вантажу є виставлення позивачем рахунку по факсу або електронній пошті на підставі отриманої заявки.
Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. договору, відповідач несе майнову відповідальність за збитки, які виникли у позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, непред'явлення вантажів до перевезення, дій, що призвели до простою рухомого складу, необґрунтованої відмови в оплаті за перевезення та несвоєчасної оплати рахунків позивача.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору (п. 10.2. договору).
01.04.2024 сторони уклали додаток до договору, у якому відповідно до п. 3.8. договору узгодили вартість послуг з організації перевезень вугілля кам'яного у власних (орендованих) вагонах позивача територією України за наведеними у цьому додатку напрямками за кожний перевезений вагон згідно з наданими відповідачем заявками. Вартість послуг з організації перевезень вантажів у власних (орендованих) вагонах позивача територією України за погодженими у додатку до договору маршрутами включає: тариф за перевезення власного (орендованого) вагону у порожньому стані, встановлений «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані із ними послуги» із застосуванням коефіцієнтів, встановлених державними органами; плату за користування власним (орендованим) вагоном; винагороду (плату) експедитора. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.
Пунктом 3 додатку до договору узгоджено, що оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується відповідачем на умовах 100% попередньої оплати, виходячи із запланованого обсягу перевезень, не пізніше, ніж за 2 (два) календарних дня до початку направлення вагонів у порожньому стані до станції навантаження, на підставі виставленого позивачем рахунку.
У разі необґрунтованої відмови відповідача від вагонів пізніше, ніж вони були заадресовані на станцію навантаження за заявкою відповідача, останній зобов'язується компенсувати позивачу всі фактичні витрати (в тому числі залізничний тариф зі станції заадресації вагонів на станцію навантаження, зазначену відповідачем, а також всі витрати за переадресування таких вагонів), які виникли у зв'язку з такою відмовою, підтверджені документами, розрахунком витрат і пред'явленим рахунком, а також плату за користування вагонами позивача в розмірі 650,04 грн, в т.ч. ПДВ, за добу за кожний безпідставно відмовлений вагон за весь час з моменту прибуття вагонів на станцію, на якій позивачем буде здійснено передислокацію вагонів у новому напрямку до моменту їх прибуття на станцію нового призначення (п. 4 додатку до договору).
Додаток до договору набирає чинності з 01.04.2024 і дає до дати виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань щодо цього перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з 24.03.2024 по 05.04.2024 засобами електронної пошти направив позивачу заявки на подачу наступних 41 вагонів під навантаження:
24.03.2024 направлено заявку на подачу вагону № 63390843 до станції Соснівка;
25.03.2024 направлено заявку на подачу вагонів №№ 60634086, 60631058 до станції Добропілля;
27.03.2024 направлено заявку на подачу вагонів №№ 63285456, 59777664 до станції Добропілля;
29.03.2024 направлено заявку на подачу вагонів №№ 52171725, 63928733, 63991889 до станції Добропілля та вагонів №№ 64048754, 60631918 до станції Соснівка;
01.04.2024 направлено заявку на подачу вагонів №№ 53729240, 63390777, 64690811, 63552533, 63375349, 64093461, 62897640, 58585589, 64880859, 63520977, 64056732, 6419212, 61908257 до станції Соснівка;
05.04.2024 направлено заявку на подачу вагонів №№ 64880933, 64880917, 53590907, 63991830, 64049778, 55590160, 64259765, 64615362, 63520241, 64690803, 63873585, 63867279, 63118137, 63375067, 64065329, 62618913, 62618509, 61517488 до станції Соснівка.
Однак, відповідач 12 та 16 квітня 2024 року направив на електронну пошту позивача листи про відмову від користування вагонами, які слідували на ст. Соснівка та на ст. Добропілля.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що незважаючи на вищевказані відмови відповідача від користування вагонами, останній протягом тривалого часу їх не повертав, на підтвердження чого надано, зокрема, відповідь Філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит, у якій наведено повну інформацію по 41 вагонах (коли вони були направлені відповідачем зі станції Соснівка та Добропілля для повернення), а також відповідні накладні, у яких вказані дати повернення вагонів та дати їх прибуття до нової станції. Таким чином, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача коштів за надані позивачем послуги згідно з договором № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019, оскільки у встановлений цим договором строк відповідач не надав обґрунтованих заперечень щодо актів наданих послуг за квітень та травень 2024 року. Крім того, за порушення строків виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 19 133,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 64 172,20 грн та пеню у розмірі 166 240,52 грн.
Відповідач підтвердив обставини щодо надання йому в рамках договору, укладеного з позивачем, у користування залізничних вагонів, однак зазначив, що такі вагони були задіяні виключно для перевезення вантажів на адресу Зміївська та Трипільська ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО». Однак, у березні-квітні 2024 року відбулися обстріли з боку РФ по ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», у зв'язку з чим останнє втратило можливість приймати зафрахтоване вугілля, а ДП «УКРВУГІЛЛЯ» (з яким у відповідача укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування та згідно з яким відповідач виступає експедитором для ДП «УКРВУГІЛЛЯ») втратило єдиного споживача такого вугілля, для потреб якого здійснювалась його закупівля.
Так, відповідач зазначив, що в рамках договору № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019 у період з 06.04.2024 по 11.04.2024 було спрямовано 34 залізничні вагони на станцію Соснівка Львівської залізниці для подання під навантаження вугледобувному підприємству ДП «ЛЬВІВВУГІЛЛЯ», а у період з 08.04.2024 по 11.04.2024 спрямовано 7 залізничних вагонів на станцію Добропілля Донецької залізниці для подання під навантаження вугледобувному підприємству ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК». Вказані вагони були завантажені та стояли в очікуванні напрямку руху, однак, 19.04.2024 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин. При цьому, відповідач зауважив про те, що він був позбавлений можливості дотриматися строків, визначених п. 4 додатку від 01.04.2024 до договору, оскільки про форс-мажорні обставини (обстріли) не було відомо заздалегідь. Отже, посилаючись на ст. 617 Цивільного кодексу України та п. 7.1. договору, відповідач вказує про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань.
Також відповідач у своїх запереченнях щодо позовних вимог посилався на неналежне направлення позивачем актів надання послуг та їх невідповідність вимогам до первинних документів, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку у підписанні цих актів або наданні заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що внаслідок укладення договору № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019, між сторонами склалися правовідносини, які врегульовані главою 65 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
У силу приписів ст. 10 означеного Закону експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 10.05.2024 позивач направив відповідачу акти наданих послуг за квітень 2024 року, звіти експедитора та рахунки на оплату. Отримання вказаних актів, звітів та рахунків не заперечується відповідачем.
Так, згідно з наданим позивачем в матеріали справи актом виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2024, вартість транспортно-експедиторських послуг за період квітня 2024 року за договором № 28/19 від 21.10.2019, згідно з рахунками від 30.04.2024 № 05240019, № 05240020, 05240021, 05240022 та 04007 склала 686 777,06 грн.
05.06.2024 позивач направив відповідачу акти наданих послуг за травень 2024 року, звіти експедитора та рахунки на оплату. Отримання вказаних актів, звітів та рахунків не заперечується відповідачем.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2024, вартість транспортно-експедиторських послуг за період травня 2024 року за договором № 28/19 від 21.10.2019, згідно з рахунками від 31.05.2024 №№ 05008, 06240006, 06240007 склала 541 173,78 грн.
Вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) за квітень та травень 2024 року підписані лише з боку позивача та не підписані відповідачем.
Так, враховуючи умови п. 3.10. договору, відповідач повинен був підписати вищевказані акти виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання від позивача або у вказаний строк надати мотивовані заперечення щодо таких актів.
Доказів підписання актів за квітень та травень 2024 року відповідачем або надання ним мотивованих заперечень щодо цих актів у встановлений п. 3.10. договору термін матеріали справи не містять.
Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем 23.05.2024 на електронну пошту позивача було направлено лист від 20.05.2024 № 20/05, у якому повідомлено про незгоду із отриманим актом наданих послуг за період квітень 2024 року на суму 686 777,06 грн. Так, у вказаному листі відповідач зазначив, що всі вагони, які станом на 11.04.2024 перебували по ст. Соснівка Львівської залізниці та ст. Добропілля Донецької залізниці в завантаженому стані було затримано з поважних причин через неможливість прийняття вугільної продукції за договором поставки вугілля, укладеному між ДП «УКРВУГІЛЛЯ» та ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», за яким вантажоодержувачем виступала Трипільська ТЕС, а саме у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (ракетний обстріл), на підтвердження чого позивачу було надано Сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-1013, виданий 20.05.2024.
Однак, вказана відмова від прийняття акту за квітень 2024 року направлена із порушенням встановленого п. 3.10. договору строку, а тому відповідно до приписів вказаного пункту договору акт за квітень 2024 року на суму 686 777,06 грн вважається підписаним відповідачем.
При цьому, будь-яких заперечень відповідача щодо акту наданих послуг за травень 2024 року матеріали справи не містять.
Доводи відповідача про невідповідність зазначеної у актах інформації умовам договору судом не беруться до уваги, враховуючи те, що відповідач своїм правом на надання мотивованих заперечень протягом 3-х робочих днів з дня отримання актів не скористався. Щодо доводів відповідача про необґрунтоване включення до актів вартості транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні суд враховує надані позивачем у відповіді на відзив пояснення, які підтверджені долученими до позову накладними, про залучення позивачем вагонів, які поверталися з країн ЄС.
Крім того, судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача про неналежний спосіб надсилання актів виконаних робіт позивачем (електронною поштою), оскільки п. 3.10. договору прямо передбачено можливість направлення актів у т.ч. електронною поштою.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4 додатку від 01.04.2024 до договору, у разі необґрунтованої відмови відповідача від вагонів пізніше, ніж вони були заадресовані на станцію навантаження за заявкою відповідача, останній зобов'язується компенсувати позивачу всі фактичні витрати (в тому числі залізничний тариф зі станції заадресації вагонів на станцію навантаження, зазначену відповідачем, а також всі витрати за переадресування таких вагонів), які виникли у зв'язку з такою відмовою, підтверджені документами, розрахунком витрат і пред'явленим рахунком, а також плату за користування вагонами позивача в розмірі 650,04 грн, в т.ч. ПДВ, за добу за кожний безпідставно відмовлений вагон за весь час з моменту прибуття вагонів на станцію, на якій позивачем буде здійснено передислокацію вагонів у новому напрямку до моменту їх прибуття на станцію нового призначення.
З урахуванням зазначеного, наявних в матеріалах справи доказів, які підтверджують дати подання вагонів на станції навантаження та дати направлення відповідачем вагонів зі станцій для повернення (відповідь Філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит з додатками, том 2, а.с. 90-112), а також пояснень відповідача щодо навантаження вагонів 11.04.2024, суд вважає, що в силу приписів п. 4 додатку від 01.04.2024 до договору надіслані відповідачем позивачу на електронну пошту 12.04.2024 та 16.04.2024 відмови від вагонів вважаються необґрунтованими та не звільняють відповідача від обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає таке.
Так, відповідач зазначає, що строки повідомлення про відмову від вагонів не могли бути ним дотримані, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а саме ракетним обстрілом з боку РФ Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» 11.04.2024, про який заздалегідь не було відомо. Саме на Трипільську ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» мали поставлятись всі обсяги вугільної продукції у залучених позивачем вагонах.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
В п. 7.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, зокрема: аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, землетруси, повені, пожежі, стихійні лиха, заборонні дії влади, військові дії, страйки, крім страйків на підприємствах сторін, тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 7.2. договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце обставини непереборної сили (п. 7.3. договору).
Згідно з п. 7.4. договору, виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови сторони від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 19.04.2024 № 19/04-2 відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, спричинених ракетним обстрілом, який відбувся 11.04.2024, які призвели до простою рухомого складу по ст. Соснівка. При цьому, відповідач зазначив, що докладає усіх зусиль для скорішого вивантаження наданих позивачем вагонів та відправлення їх за напрямками згідно перевізних документів.
Проте, вказаний лист не може бути розцінений як повідомлення про настання форс-мажорних обставин саме для відповідача, оскільки з його змісту слідує, що такі форс-мажорні обставини настали для ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» та ДП «УКРВУГІЛЛЯ», тоді як відповідач зазначав про вжиття ним заходів для вивантаження наданих позивачем вагонів та відправлення їх за напрямками згідно перевізних документів.
Так, лише 17.07.2024 відповідач листом від 09.07.2024 № 09/07 повідомив позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, на підтвердження яких долучив Сертифікат № 163/04-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до вказаного сертифікату № 3100-24-1280 (№ 163/04-4 від 03.07.2024), Торгово-промисловою палатою України засвідчено Приватному підприємству «Європейський транспортно-логістичний центр» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану; втрата генеруючих потужностей внаслідок бойових (воєнних) дій, зокрема, потрапляння боєприпасів та їх уламків 11.04.2024 на об'єкті Трипільська ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», що призвело до зупинки обладнання та виробництва тепло- та електроенергії на Трипільській ТЕС, оголошення простою на ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», призупинення відвантаження вугільної продукції ДП «УКРВУГІЛЛЯ» на адресу ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО», щодо обов'язку із прийняття вагонів, які подані за заявкою від 29.03.2024 б/н відповідно до договору № 28/19 про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.10.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія». Термін дії форс-мажорних обставин визначено з 11.04.2024 по 01.06.2024.
Суд зазначає, що відповідачем було допущено порушення порядку повідомлення позивача за первісним позовом про форс-мажорні обставини, а саме, направлення у визначений п. 7.2. договору строк повідомлення про настання таких обставин саме для відповідача.
Крім того, сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-24-1280 стосується засвідчення форс-мажорних обставин щодо обов'язку приймати вагони, а не повертати, тоді як станом на 11.04.2024 вагони вже були навантажені, що свідчить про суперечливість засвідчених у вказаному сертифікаті форс-мажорних обставин фактичним обставинам справи.
Разом з тим, настання обставин непереборної сили звільняє за умовами договору та нормою ч.1 ст.617 ЦК України сторону саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором. Однак у цьому випадку предметом спору є стягнення фактично понесених позивачем на виконання договору витрат, що не є видом відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку щодо відшкодування позивачу витрат, пов'язаних із здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів відповідача, визначеного п. 3.1. договору.
Водночас, фактичне понесення позивачем витрат на виконання укладеного із відповідачем договору, а саме, за оренду вагонів, сплату залізничних тарифів підтверджується наданими позивачем в матеріали справи актами наданих послуг щодо оренди вагонів, підписаними з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», ТОВ «БГС РЕЙЛ», ТОВ «ЛОДЖІК ПАРТНЕРШИП», ТОВ «РЕДІАЛ ТРАНС», ТОВ «АГРОТРАНС-ЛОГІСТИК»; платіжними інструкціями щодо оплати позивачем послуг оренди; укладеним з АТ «Укрзалізниця» шляхом приєднання договором 8201457 від 23.03.2020, складеним на виконання вказаного договору Актом наданих послуг від 30.04.2024 № 2-8201457/2024-04 та переліками. Крім того, позивачем надано в матеріали справи укладений з ТОВ «Норс Бізнес Груп» договір № 1900/04 про надання транспортно-експедиторських послуг від 17.04.2019, акти наданих послуг на виконання вказаного договору та відповідні платіжні інструкції про сплату позивачем на користь ТОВ «Норс Бізнес Груп» коштів.
Відповідач, у свою чергу, щодо вказаних документів, наданих позивачем, не заперечив, як і не спростував розміру заявленого до стягнення з нього фактичних витрат на виконання договору.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, з огляду на встановлені судом вище обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 227 950,84 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» про стягнення з Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» пені, інфляційних та 3% річних, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, в пп. 5.3.3. п. 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати, передбачених цим договором, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вже зазначалось, остаточний розрахунок здійснюється сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10. договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11. договору).
Таким чином, дата остаточного розрахунку за актом за квітень 2024 року - 22.05.2024, а за актом за травень 2024 року - 18.06.2024.
Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування пені за актом за квітень 2024 року на суму 686 777,06 грн за період прострочення з 23.05.2024 по 03.06.2025, та за актом за травень 2024 року на суму 541 173,78 грн за період прострочення з 19.06.2024 по 03.06.2025.
Однак, суд зазначає, що при визначенні періодів прострочення позивачем не було враховано чинних на період виникнення спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд визначив, що з відповідача за прострочення оплати боргу в розмірі 686 777,06 грн за період з 23.05.2024 по 23.11.2024 підлягає стягненню пеня у розмірі 90 669,58 грн, а за прострочення оплати боргу в розмірі 541 173,78 грн за період з 19.06.2024 по 19.12.2024 - пеня у розмірі 70 840,53 грн, що в загальній сумі складає 161 510,11 грн.
Отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №910/17256/23, від 08.10.2025 у справі №910/7701/23.
Отже, нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, від 27.03.2025 у справі № 910/17256/23.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, суд встановив, що такі розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» інфляційних втрат у загальному розмірі 164 091,88 грн та 3% річних у розмірі 36 790,48 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних на суму основного боргу 1 227 950,84 грн починаючи з 04.06.2025 до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Відтак, застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України у даному випадку сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 1 227 950,84 грн з 04.06.2025 та до моменту виконання рішення суду за формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» (вул. Миколи Лєскова, буд. 1-А, офіс 2, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 33422416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» (вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус 3, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 41428805) заборгованість у розмірі 1 227 950,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 164 091,88 грн, 3% річних у розмірі 36 790,48 грн, пеню у розмірі 161 510,11 грн та судовий збір у розмірі 19 084,20 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» (вул. Миколи Лєскова, буд. 1-А, офіс 2, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 33422416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» (вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус 3, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 41428805) 3% річних на суму основного боргу у розмірі 1 227 950,84 грн починаючи з 04.06.2025 до виконання рішення суду за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 08.12.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко