майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
03 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1028/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Фісунов І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Петров Є.Л. - військовий квиток серії НОМЕР_1 ;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Петрова Євгенія Леонідовича
до Житомирської міської ради
про стягнення 283 480,00 грн.
Фізична особа-підприємець Петров Євгеній Леонідович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Житомирської міської ради 283 480,00 грн компенсації за втрачений транспортний засіб.
Ухвалою від 03.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2025.
25.09.2025 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.09.2025 надійшло письмове обгрунтування необхідності залучення до участі у справі Міністерства оборони України у якості третьої особи.
Ухвалою від 29.09.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 16.10.2025.
Через систему "Електронний суд" 06.10.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв'язку з тим, що з 25.09.2025 знаходиться у бойовому підрозділі ЗСУ. Також 14.10.2025 позивач надіслав суду додаткові пояснення у справі у яких вказав, що транспортний засіб, переданий Житомирській міській раді, використовувався ним для здійснення підприємницької діяльності, а саме - перевезення м'ясної продукції.
Ухвалою від 16.10.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 27.11.2025 та продовжив строк розгляду справи по суті.
31.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 16.10.2025.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли уточнення щодо порядку подальшого розгляду справи.
27.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
Судове засідання в режимі відеоконференції 27.11.2025 не відбулося через технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ).
Ухвалою від 27.11.2025 суд відклав розгляд справи на 03.12.2025.
У судовому засіданні 03.12.2025 позивач підтримав подану заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства Оборони України, з підставі викладених у ній.
Ухвалою від 03.12.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 від 24.09.2025 про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства Оборони України.
03.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання у якому він просить суд розглянути справу у відсутність представника міської ради та відмовити у задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю.
У судовому засіданні 03.12.2025 позивач позов підтримав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, господарський суд
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що маючи у власності автомобіль "Mersedes-Benz Sprinter", який використовувався у підприємницькій діяльності, передав його у тимчасове користування Житомирській міській раді виключно для організації захисту міста Житомир від військової агресії російської федерації.
На підтвердження вказаних обставин сторонами було складено акт прийому передачі від 26.02.2022 (а.с. 20).
У листопаді 2024 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 з проханням надати інформацію щодо місцезнаходження автомобіля.
Листом від 16.12.2024 командир В/ч НОМЕР_2 повідомив, що транспортний засіб брав участь у бойових діях і на теперішній час є неробочим, розукомплектованим та не придатним до експлуатації (а.с. 9).
06.05.2025 позивач звернувся до Житомирської міської ради з листом у якому просив врахувати уточнені розрахунки та відшкодувати вартість переданого автомобіля у розмірі 295 000,00 грн (а.с. 12).
У листі від 21.05.2025 Житомирська міська рада повідомила, що звернення позивача від 22.04.2025 та від 06.05.2025 щодо компенсації вартості транспортного засобу розглянуто. Зазначено, що автомобіль "Mersedes-Benz Sprinter" було передано військовій частині НОМЕР_3 для забезпечення виконання оборонних завдань. Згідно з повідомленням військової частини вказаний транспортний засіб перебуває у володінні військовї частини і може бути повернутий власнику. З огляду на викладене, Житомирська міська рада не має підстав для задоволення клопотання про компенсацію вартості транспортного засобу та пропонує вирішувати питання з військовою частиною, у користуванні якої перебуває транспортний засіб (а.с. 10).
Позивач вважає, що у даному випадку відповідач має відшкодувати збитки у розмірі вартості автомобіля, оскільки в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка виявилася у протиправній передачі транспортного засобу на користь третьої особи; завданої шкоди - на даний час транспортний засіб є неробочим, розукомплектованим та не придатним до експлуатації; та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. У клопотанні від 03.12.2025 просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Враховуючи те, що відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту прийому передачі автотранспортних засобів від 26.02.2022, позивач здійснив передачу автомобіля відповідачу, а відповідач прийняв таке майно (а.с. 20).
Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно з ч. 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.
Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
За своєю правовою природою пожертва є добровільним внеском певним особам, здійсненим для досягнення визначеної у ній меті.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента та триває на час розгляду справи в суді.
Як зазначалось вище, позивач здійснив передачу автомобіля відповідачу, а відповідач прийняв таке майно, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому передачі автотранспортних засобів Житомирській міській раді від 26.02.2022 (а.с. 20). При цьому, як вказував позивач, автомобіль він передав для організації захисту міста Житомир від військової агресії російської федерації.
Отже, позивач добровільно передав автомобіль та не висловив зауважень чи зустрічних умов передачі такого майна, зокрема, щодо його оплатності чи поворотності. Означене дає підстави для висновку, що майно передане позивачем безоплатно.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором пожертви, який підпадає під правове регулювання Глави 55 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 730 ЦК України, пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.
Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача про розірвання договору пожертви.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що переданий позивачем автомобіль на даний час є в наявності та знаходиться у військовій частині НОМЕР_2 . Тобто, позивач має право витребувати належне йому майно.
Крім того, договір пожертви не було розірвано у встановленому законом порядку.
За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Також у даній справі суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права). Суд враховує добровільну передачу позивачем майна для здійснення оборонних заходів в умовах війни та необґрунтованість вимоги позивача про повернення майна від особи, яка самостійно власним коштом виготовила металоконструкції та передала їх у військові частини для використання за оборонним призначенням.
Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі №911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, позивач, передаючи автомобіль відповідачу, знав, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без примусу погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 08.12.25
Суддя Давидюк В.К.
сторонам через "Електронний суд"