09.12.2025 року м. Дніпро Справа № 905/115/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 (повний текст рішення складено та підписано 05.09.2025, суддя Фещенко Ю.В.) у справі №905/115/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (м. Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області)
про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 198 885 грн. 00 коп.,
В лютому 2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - відповідач) суму штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 198 885 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в залізничній накладній у розмірі 198 885 грн. 00 коп. - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (вулиця Героїв України, будинок 33, м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51500; ідентифікаційний код 33959754) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) 198 885 грн. 00 коп. - штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 05.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити; стягнути судові витрати з позивача по сплаті судового збору.
Так, Скаржник вважає, що рішення суду прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів, та без надання їм всебічної оцінки.
Посилаючись на положення ст.79 ГПК України, скаржник зазначає про необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Але, на думку Скаржника, суд першої інстанції взагалі не розглянув і не надав оцінки слідуючим фактам (доказам), зазначеним Відповідачем у відзиві з наданими документами, а саме: що при прибутті вагону 64021579 на станцію призначення, складено акт форми ГУ-23 № 1628 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/19/37 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлена недостача на станції призначення - 100 кг, вже після того як з нього відібрав вантаж Позивач; що в комерційному акті 454201/19/37 від 10.07.2024 року по вагону 64021579, на який посилається Позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб (наявність скосів тощо); те що, 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг. Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг. Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах, з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем). Дані факти свідчить, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів, та невірно сформував вагон 61514410, куди завантажив т.н «надлишок», якого фактично не було; Позивач не надав докази скільки було відібрано як з вагону 64021579, що розглядається по справі 905/115/25, так і по іншим 15, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон 61514410, якщо є нестача по даним вагонам на станції прибуття.
Крім того, скаржник зауважує, що суд у своєму рішенні вказав, що «критично оцінює доводи відповідача щодо посилань на неможливість встановлення конкретної кількості вугілля у кілограмах щодо того, з якого саме із 16-ти вагонів було відвантажено у вагон № 61514410 і скільки фактично складала вага кожного вагону із 16-ти на дату переважування 10.07.2024 на ст. Чаплине, оскільки в даному випадку відомості про вказані відповідачем 16 вагонів не входять до предмету доказування в даній справі, об'єктом дослідження є відомості за накладною №49546807 щодо перевезення саме у вагоні № 64021579.»
Таким чином, суд першої інстанції підтвердив, що проігнорував, не розглянув і не надав оцінку даному факту.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував, що у сукупності документів по справі № 905/115/25, а саме невірна маса вказана робітниками Позивача щодо вагону 61514410 (комерційний акт № 388103/45 від 26.07.2024 року, ознаки розкрадання відсутні - маркування не порушено, вагон справний), який формували робітники Позивача, недостача/невідповідність розміру вантажу виявлена самим Позивачем у спірних вагонах на станції призначення, похибки ваг у зважуванні, ознаки розкрадання (скоси тощо) все це свідчить про відсутність факту неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем саме у вагоні 64021579 і ставить питання саме щодо невірного переважування вантажу, яке здійснювалось робітниками Позивача 10.07.2024 року на ст. Чаплине.
Скаржник вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 905/115/25 неправильно здійснено дослідження та оцінка наданих доказів, нез'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 905/115/25 від 05.09.2025 року щодо стягнення п'ятикратного штрафу у розмірі 198885 грн необґрунтовано із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 905/115/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 905/115/25.
08.10.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі №905/115/25. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
20.10.2025 від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує, що судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 року у справі №905/115/25 є обґрунтованим, законним та справедливим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухвалене на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам встановленим ст.236 Господарського процесуального кодексу України щодо судових рішень.
Як зауважено Позивачем, Відповідач у апеляційній скарзі намагається фактично відвернути увагу суду від підставності предмету спору, посилаючись при цьому на акт загальної форми №1628 від 29.07.2024 складений на станції призначення ст. Бурштин за фактом видачі вантажу, де встановлено нестача вантажу 100 кг. При цьому, слід зазначити, що по станції Чаплине у вагоні №64021579 встановлено різницю більше на 1800 кг від зазначеної відповідачем у накладній, й відповідно після усунення комерційної несправності шляхом відвантаження вантажу з вагону №564021579 у вагон №61514410 надлишків вантажу, що засвідчує акт загальної форми №63 від 17.07.2024 року, вагон №56170087 відправлено за досильною накладною, та видано одержувачу без заперечень. Тобто, заперечень щодо нестачі вантажу у одержувача вантажу до залізниці не було, як й не було претензій зі сторони відповідача. Тому висловлювання щодо нестачі вантажу в даній справі є недоречними.
Як зауважено Позивачем, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що залізницею невірно було проведено відвантаження вантажу у вагон №61514410 (надлишків) з 16 вагонів, є безпідставним, оскільки за наслідками контрольного зважування станцією Чаплине Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою №169 від 10.07.2024 року, де зазначено про можливість прибуття представників відправника ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» задля усунення комерційної несправності, проте представника відповідач не направив. При цьому, слід зазначити, що за час знаходження вагону на станції Чаплине під час усунення комерційної несправності відповідачу були нараховані додаткові збори (плата за користування, маневрова робота, збір за зважування та ін.), котрі були сплачені відповідачем шляхом відображення на рахунку по ЄРЦ. Тобто, відповідачем факт встановленої комерційної несправності у 16 вагонах в т.ч. й у вагоні №64021579 визнаний, що свідчить про безпідставність зазначеного у скарзі.
На думку Позивача, судом першої інстанції надана оцінка усім доказам наданими обома сторонами, з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 року є обґрунтованим. Тому Позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 48-33959754/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с. 23-28).
Таким чином, ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - вантажовідправник, відповідач) було приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, за умовами пункту 1.1. якого визначено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з пунктом 1.4. договору надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.
Також, у пункті 7.3. договору про надання послуг сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Так, у липні 2024 року від ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" по накладній №49546807 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем "Вугілля кам'яне" (а.с.29).
10.07.2024 при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 34 від 10.07.2024 було проведено контрольне зважування вагону № 64021579 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер № 1465, державна повірка - 02.07.2024, прийнятих до обліку регіональною філією "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" під № 1. В результаті було встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 49546807 у графі "маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме:
- номер накладної: 49546807;
- номер вагону: 64021579;
- маса нетто по накладній: 70 000 кг;
- маса нетто при перевірці: 71 800 кг;
- різниця: + 1 800 кг (а.с. 34).
За наслідками контрольного зважування станцією Чаплине Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою № 169 від 10.07.2024.
Враховуючи вказане, у відповідності до статті 129 Статуту залізниць України та пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, було складено Комерційний акт № 454201/19 від 10.07.2024, в якому зафіксовано наступне:
- опис пошкодження: вагон було подано на контрольне зважування, при зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський № 1465 (державна повірка - 02.07.2024) виявилось: брутто - 94 900 кг, тара з документа - 23 100 кг, нетто - 71 800 кг, що більше документа та вантажопідйомності на 1 800 кг; згідно з документом значиться: вугілля кам'яне марки г-газовий;
- опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: вантаж у твердому стані, маркований 5-ма поздовжніми смугами і ущільнений у вигляді трапецевидної шапки за допомогою катка ущільнювача, вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), заводський № 04071036, брутто не вказано, тара - 23 100 кг, нетто - 70 000 кг. Фактично виявлено: навантаження на рівні бортів, марковано поздовжніми борознами, скоси над 1 та 7 люками довжиною по 1,0 - 1,5 м, на ширину вагона, глибиною по 0,4 - 0,6 м, над 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 люками праворуч та ліворуч довжиною по 8,5 м, шириною по 0,8 - 1,0 м, глибиною по 0,4 - 0,5, люка зачинені, течі вантажу немає, при повторному зважуванні вага вагону підтвердилася. Зав. вантажним двором по штатному розкладу відсутній, зважування здійснювала ПР ПВ Спірідонова М.О. в присутності ДСЗ Усіка А.О., ПР П-В Цебенко Ю.Ю. (а.с.32).
Комерційний акт був підписаний ДСЗ (заступник начальника станції) Усік А.О., приймальники поїзда ОСОБА_1 , Спірідонова М.О. На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій, до матеріалів справи долучений наказ № 9 від 16.02.2024 (а.с. 50) та робочі інструкції приймальника поїздів станції Чаплине (а.с. 4243), за змістом яких, у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відповідальними особами, які мають право підпис комерційних актів призначено, зокрема, приймальники поїзда: ОСОБА_1 , Спірідонова М.О., Усік А.О. є заступником начальника станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів.
Позивач зазначає, що в подальшому, станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон № 64021579 відчеплений для відвантаження надлишку та після його усунення відправлений до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 45800588. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон № 61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною № 45942935. По прибуттю вагону № 64021579 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, котрий прибув з Комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці № 454201/19 від 10.07.2024, вантаж було видано згідно з Комерційним актом та актами загальної форми станції Чаплине № 110 від 17.07.2024, станції Бурштин №1628 від 29.07.2024, за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі Комерційного акту №454201/19 від 10.07.2024, відповідно до пункту 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
При цьому Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/19 від 10.07.2024 було зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під № 454201/19/37 від 10.07.2024, відповідно до пункту 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-Ц.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з накладною № 49546807 сума провізної плати за 1 вагон від станції Курахівка Донецької залізниці до станції Бурштин Львівської залізниці за відстань 1390 км, нарахованої відправнику по станції відправлення складає 39 777 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просив суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 49546807 масу вантажу у вагоні № 64021579, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та Комерційний акт № 454201/19 від 10.07.2024.
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем вказаного штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній №49546807 у добровільному порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із законності, обґрунтованості та доведеності вимог позивача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних мотивів.
У відповідності до статей 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно з ч. 3 статті 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Таким чином, залізнична накладна №49546807 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Судом встановлено, що залізнична накладна № 49546807 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
У відповідності до ст. 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
При оформленні залізничної накладної № 49546807 у вагоні № 64021579 відповідачем вказано масу вантажу 70000 кг.
Враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
У відповідності до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з ч. 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.
Згідно з п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Комерційний акт № 454201/19 від 10.07.2024 був підписаний ДСЗ (заступник начальника станції) Усік А.О., приймальники поїзда ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій, до матеріалів справи долучений наказ № 9 від 16.02.2024 (а.с. 50) та робочі інструкції приймальника поїздів станції Чаплине (а.с. 4243), за змістом яких, у зв'язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відповідальними особами, які мають право підпис комерційних актів призначено, зокрема, приймальники поїзда: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є заступником начальника станції, а отже є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що комерційний акт № 454201/19 від 10.07.2024 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Згідно з п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" визначило вагу вантажу у накладній №49546807 на вагонних вагах (150 т) заводський №04071036.
Контрольне комісійне зважування позивачем здійснено на 150т вагонних вагах станції Чаплине Придніпровської залізниці, заводський №1465, державна повірка - 02.07.2024, прийнятих до обліку регіональною філією "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" під № 1.
Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагоні тим самим способом (шляхом зважування на вагах), як і залізниця. Означений спосіб не передбачає вивантаження вугілля з вагону під час зважування.
Державна повірка вказаних ваг була здійснена 02.07.2024, відповідно, на дату проведення контрольного зважування ваги, якими воно здійснювалось, були справними та належним чином повіреними.
10.07.2024 при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 34 від 10.07.2024 було проведено контрольне зважування вагону № 64021579 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер № 1465, державна повірка - 02.07.2024, прийнятих до обліку регіональною філією "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" під № 1.
У матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначених засобів ваговимірювальної техніки.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовного того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №64021579 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Стосовно доводів Скаржника необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач для вирішення спору, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог (вище вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2025 року у справі №911/149/25).
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
В свою чергу, Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у розмірі 198 885 грн. 00 коп.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі №905/115/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі №905/115/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Кощеєв