26 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/317/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,
за участю представників:
від позивача - Овдій Яна Петрівна (поза межами приміщення суду) - на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ №1446716 від 20.11.2025,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (вх.2043 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 у справі №905/317/25, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Курило Г.Є. (повне рішення складено 04.09.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП", м.Запоріжжя,
до ОСОБА_1 , м.Запоріжжя,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мадера Девелопмент", м.Київ,
про стягнення 137074,53 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 137074,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 в частині виконання взятих на зобов'язань у повному обсязі та у встановлений договором строк.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 у справі №905/317/25 у задоволенні позовних вимог ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 137074,53 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволення позову, місцевим господарським судом було враховано, що позивач ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" в межах справи №908/1111/23 та справи №905/317/25 звертався до суду на підставі різних договорів суборенди, але за один і той же період з наданням одних і тих же доказів (рахунків, претензії, акту заліку, тощо) в обґрунтування своїх позовних вимог. Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23 від 27.11.2023, а саме той факт, що сторонами виконувався договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), а не договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), на думку суду, має преюдиційне значення для даної справи. Крім того вказує, що зміст наданих до матеріалів справи рахунків на оплату та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджує, що ці документи виготовлені на підставі договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), водночас витяг з бази 1С, не є первинним документом згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що правовідносини виникли між сторонами на підставі договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 24.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02 вересня 2025 у справі № 905/317/25 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає про таке:
- надані суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містили в собі всі складові первинного документу, зазначені в ч.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема посилання на договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, на підставі і виконання якого вони були складені, а також підписи сторін, чим сторони, в свою чергу, повністю підтверджують, що їх дії щодо виконання ними своїх обов'язків направлені саме на виконання даного договору;
- за наявністю у матеріалах справи первинних документів (актів здачі прийняття робіт (надання послуг) про виконання сторонами договору суборенди № ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, акт звірки взаєморозрахунків є належним доказом виникнення у відповідача зобов'язань з оплати заборгованості;
- згідно з укладеним з суборендарем (відповідачем) договору суборенди № ІСГ-6/2/943, останній зобов'язаний був компенсувати орендарю (позивачу) всі понесені затрати по оплаті комунальних послуг, що були поставлені і якими в тому числі користувався даний суборендар (відповідач) під час оренди ним приміщення.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (вх.2043 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 у справі №905/317/25 залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги, а саме, направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів ОСОБА_1 у паперовій формі листом з описом вкладення. Роз'яснено апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 260, 261 ГПК України.
08.10.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшли докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів ОСОБА_1 у паперовій формі листом з описом вкладення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (вх.2043 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 у справі №905/317/25; призначено справу до розгляду на "26" листопада 2025 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/317/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
14.10.2025 матеріали справи № 905/317/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
27.10.2025 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" відмовити у повному обсязі, а рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 залишити в силі.
В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що судом першої інстанції детально досліджено наявні у справі докази і надано їм оцінку, зокрема з приводу того, що надані у дану справу рахунки однозначно не можуть підтвердити їх складання на виконання умов договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), адже, ці рахунки і претензія були предметом розгляду у справі Господарського суду Запорізької області №908/1111/23; також гарантійний платіж у розмірі 129842,20 грн сплачений саме на виконання умов договору №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), виконання умов якого заперечує позивач. Крім того вказує, що посилання апелянта у своїй скарзі на акт звіряння, який, на його думку, свідчить про заборгованість відповідача перед позивачем, - є лише одностороннім фінансовим розрахунком, який жодним чином не підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем, по своїй суті не є первинним бухгалтерським доказом та не здійснює самостійного підтвердження господарських операцій. При цьому такий же акт звіряння був предметом дослідження і в суді, що відбувався в Запорізькій області.
05.11.2025 ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" подано відповідь на відзив, в якому, зазначає, що: при розгляді справи №908/1111/23 надані документи та борг відповідача, що виник у спірний період, а саме за лютий місяць 2022 року, не були досліджені Господарським судом Запорізької області, а також їм не була надана належна правова оцінка; борг, що утворився через невиконання відповідачем, своїх зобов'язань за договором суборенди, а саме несплати платежів за лютий місяць 2022 року, і стали підставою для подання нової позовної заяви до Господарського суду Донецької області; надані суду акти приймання-передачі наданих послуг оформлені належним чином і відповідають всім вимогам чинного законодавства про бухгалтерській облік та фінансову звітність, а тому є первинними документами, і, крім того, вони містять інформацію, що саме дані документи підготовані на підставі договору суборенди № ІСГ-6/2/943, підписи сторін, а тому свідчать про виконання сторонами своїх прав та обов'язків за даним договором; за наявністю у матеріалах справи первинних документів (актів здачі прийняття робіт (надання послуг), які свідчать про виконання сторонами договору суборенди № ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, акт звірки взаєморозрахунків є належним доказом виникнення у відповідача зобов'язань з оплати заборгованості; ні відповідач, а ні його представник не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором суборенди № ІСГ-6/2/943.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 26.11.2025 за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мадера Девелопмент" (орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (орендар, позивач) укладено договір оренди №6/2/20-ІСГ (договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди.
Об'єкт оренди - будівля (нежитлові приміщення) Торговельного комплексу, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, буд.2. Право власності на Торговельний комплекс належить орендодавцю.
Об'єкт оренди передається орендарю з метою здійснення наступної господарської діяльності: передача окремих частин об'єкта оренди в суборенду. При цьому сторони домовились, що частини об'єкту оренди можуть передаватися орендарем в суборенду третім особам для здійснення ними господарської діяльності відповідно до профілю господарської діяльності, узгодженого сторонами у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору оренди).
Згідно п. 1.3. договору оренди, площа об'єкту оренди становить 24502,2 кв.м.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди, договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 30.11.2023 (включно).
Відповідно до п. 6.1.2. договору оренди, орендар, має право без попередньої згоди орендодавця передавати частини об'єкта оренди в суборенду третім особам на власний розсуд але з дотриманням профілю господарської діяльності.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (орендар, позивач) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди № ІСГ-6/2/943 (договір суборенди).
Відповідно до п 1.1. договору суборенди, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, буд. 2.
Об'єкт суборенди передається суборендарю у тимчасове платне користування з метою здійснення суборендарем господарської діяльності з продажу меблів та товарів декору (п.1.2. договору суборенди).
Згідно п. 1.3. договору суборенди, фактична площа об'єкта суборенди становити 2330,30 кв.м., розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2330,30 кв.м.
Приймання-передача об'єкта суборенди у тимчасове платне користування здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін, про що складається Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування. Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування має бути підписаний сторонами протягом 5 днів з моменту підписання договору (п. 2.1. договору суборенди).
Об'єкт суборенди вважається переданим у тимчасове платне користування після підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, згідно з умовами цього договору (п. 2.2. договору суборенди).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року (включно) (п. 3.1. договору суборенди).
Протягом строку суборенди суборендар зобов'язаний здійснювати на користь орендаря наступні платежі: орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж, компенсація витрат на комунальні послуги. Всі платежі за договором здійснюються в безготівковому порядку. Рахунки-фактури на оплату платежів за договором виставляються орендарем шляхом їх направлення в електронному вигляді на адресу електронної пошти суборендаря, зазначену в договорі, або за допомогою засобів електронного документообігу. Суборендар підтверджує, що рахунки-фактури, виставлені і отримані у зазначений спосіб, є достатньою підставою для оплати (п. 4.1 договору суборенди).
У період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та до 31.12.2021 (включно) суборендар здійснює платежі (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж) всього на суму 126836,20грн (п. 4.1.1. договору суборенди).
Починаючи з 01.01.2022 та протягом строку суборенди суборендар здійснює платежі за договором (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж) всього на суму 135225,28 грн (п. 4.1.2. договору суборенди).
Орендна плата сплачується суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату орендної плати виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Орендна плата сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Строк оплати орендної плати не залежить від отримання суборендарем рахунку-фактури. У випадку якщо суборендар з будь-яких причин не отримав відповідний рахунок-фактуру, оплата здійснюється суборендарем на підставі умов цього договору (п. 4.2.1. договору суборенди).
Суборендар компенсує витрати орендаря на комунальні послуги:
- що споживаються в межах об'єкта суборенди (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, що розташовані на території об'єкту суборенди; водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо, якими суборендар користується в межах об'єкта суборенди);
- що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо) (п. 4.4.1. договору суборенди).
За п. 4.4.2 договору суборенди компенсація витрат на комунальні послуги, що споживаються в межах об'єкта суборенди, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами на підставі показників індивідуальних приборів обліку (лічильників). Якщо суборендар не має індивідуальних приборів обліку для визначена об'єму спожитих комунальних послуг (зокрема вентиляція, кондиціювання, опалення тощо), орендар здійснює розрахунки вартості таких послуг пропорційно займаній площі (розрахунковій площі об'єкта суборенди) згідно з методикою, що є додатком №2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.4.3. договору суборенди компенсація витрат на комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами в розмірі 100% (сто відсотків) від розрахунків вартості таких послуг, здійснених орендарем пропорційно розрахунковій площі об'єкта суборенди згідно з методикою, що є додатком №2 до цього договору.
Підпунктом 4.4.4. договору суборенди передбачено, що оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем у наступному порядку:
Оплата компенсації витрат на комунальні послуги за перший місяць суборенди здійснюється суборендарем в сумі, що розраховується на підставі пп. 4.4.2., пп. 4.4.3., протягом 10 днів з моменту отримання відповідного рахунка-фактури орендаря (п. 4.4.4.1. договору суборенди).
Оплата компенсації витрат на комунальні послуги за другий та наступні календарні місяці суборенди здійснюється суборендарем у наступному порядку:
- аванс в рахунок компенсації витрат на комунальні послуги сплачується суборендарем на підставі відповідного рахунка-фактури, що виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Аванс сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Сума авансу складає 50% від фактичної суми компенсації витрат на комунальні послуги, нарахованої суборендарю за попередній місяць;
- остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем в сумі, що розраховується на підставі пп. 4.4.2., пп. 4.4.3. за вирахуванням суми сплаченого суборендарем авансу. Остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунка-фактури. Якщо сума сплаченого авансу більше, ніж сума компенсації витрат на комунальні послуги, розрахована за місяць, то остаточна оплата не здійснюється, а переплата, що утворилася, зараховується орендарем до авансу за наступний місяць (п.4.4.4.2. договору суборенди).
Протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 135225,28 грн, в тому числі ПДВ 20%. Гарантійний платіж забезпечує виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим договором з моменту передачі об'єкта суборенди у користування та протягом усього строку дії цього договору. Орендар має право утримати з суми гарантійного платежу суму заборгованості суборендаря, яка виникла з цього договору. У такому випадку суборендар на вимогу орендаря здійснює доплату для відновлення розміру гарантійного платежу, встановленого цим договором (п.4.8. договору суборенди).
За прострочення сплати орендної плати та інших платежів згідно з розділом 4 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості. Крім того у випадку неналежного виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим Договором суборендар, згідно зі ст.625 ЦК України, зобов'язаний на вимогу орендаря сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 8.2.1. договору суборенди).
До Договору додаються наступні додатки, що є його невід'ємною частиною: додаток №1 "Поверховий план об'єкта суборенди"; додаток №1.1 "Реклама суборендаря на фасаді ТК", додаток №2 "Методика розрахунку вартості комунальних послуг"; додаток №3 "Інструкція з пожежної безпеки в орендованому приміщені"; додаток №4 "Правила торговельного комплексу"; додаток №5 "Правила розміщення рекламних носіїв у торговельному комплексі" (п. 15.1. договору суборенди).
На виконання умов договору суборенди сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає 21.12.2020 у тимчасове платне користування об'єкт суборенди, фактична площа якого становить 2330,3 кв.м.
Позивач наполягає, що на виконання п. 4.8. договору суборенди відповідачем був сплачений гарантійний платіж у розмірі 129842,20 грн, на підтвердження чого ним до матеріалів справи надано копію виписки по рахунку позивача та витяг з системи "ІС" орендаря.
За твердженням позивача, у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, відповідно до умов договору, орендарем були виставлені суборендарю наступні рахунки на оплату:
- № 1395 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на використання електричної енергії, витрат за водопостачання та водовідведення за січень 2022 року на суму 160150,48 грн;
- № 0653 від 01.02.2022 щодо вартості оренди приміщення, відшкодування вартості експлуатаційних витрат, маркетингових послуг, оренди рекламного місця за лютий 2022року на суму 108716,74 грн;
- № 1997 від 31.02.2022 щодо відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на використання електричної енергії, витрат за водопостачання та водовідведення, витрат на використання природного газу за лютий 2022 року на суму 73732,28 грн.
В матеріалах справи наявний акт взаємозаліку №Г00000313 від 06 квітня 2022 року позивача, відповідно до якого проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на підставі п. 4.8 договору суборенди від 21.12.2020 № ІСГ-6/2/943, ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України в сумі 129842,20грн.
Згідно з зазначеного акту, грошові зобов'язання ФОП Герасімова Анатолія Олександровича перед ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" за договором суборенди від 21.12.2020 № ІСГ-6/2/943, по рахунку на оплату №1395 від 31.01.2022, припиняються в сумі 129842,20грн із залишком невиконаних грошових зобов'язань по рахунку на оплату №1395 в сумі 27302,28 грн; а також, грошові зобов'язання ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" перед ФОП Герасімовим Анатолієм Олександровичем за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 припиняються в сумі 129842,20 грн.
В матеріалах справи міститься претензія від 14.07.2022 за вих.№6.2/4-ІСГ, відповідно, до якої позивач просив відповідача протягом десяти робочих днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за договором у сумі 209751,30 грн. Матеріали справи не місять доказів направлення претензії вих.№6.2/4-ІСГ від 14.07.2022 та її отримання відповідачем.
Позивач наполягає, що з урахуванням акту взаємозаліку №Г00000313 від 06.04.2022, здійсненої оплати в розмірі 3006,00 грн, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 складає 209751,30 грн.
На підтвердження наявності заборгованості за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період 21.12.2020-09.03.2023, однак означений акт звірки підписаний тільки з боку позивача.
В позовній заяві позивачем зазначено, що, виходячи із розрахунку заборгованості загальна сума даного позову, на дату його виставлення, повинна була би складати 228801,30 грн: 209751,30 грн (сума основного боргу) + 19050,00 грн (сума 3% річних).
Беручи до уваги дружні та партнерські стосунки, які склалися між компаніями досить давно, а також непросту економічну ситуацію, що склалася в Україні, через ворожу агресію проти неї, і військові дії на її території, позивачем (орендарем) прийнято рішення про перегляд і корегування частини цієї суми заборгованості. А саме, позивачем (орендарем) пробачено відповідачу (суборендарю) наступні суми заборгованості:
27302,28 грн - залишок суми, що залишився по рахунку на оплату №1395 від 31.01.2022 (комунальні послуги за січень 2022 року), після утримання гарантійного платежу 06.04.2022. Даний залишок входить до суми компенсації за комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування;
45374,49 грн - сума компенсації за комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування (в т.ч. за газ), за лютий 2022 року по рахунку на оплату №1997 від 31.02.2022 (комунальні послуги за лютий 2022 року);
19050,00 грн - сума 3 % (трьох відсотків) річних.
З огляду на зазначене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 в частині виконання взятих на зобов'язань у повному обсязі та у встановлений договором строк позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 про стягнення 137074,53 грн.
02.09.2025 у справі №905/317/25 ухвалено оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з такого.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України).
В свою чергу, завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (орендар) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (суборендар) укладено договір суборенди №ІСГ-6/2/943 (об'єкт суборенди: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, буд. 2 (лот № 6_2.1.12).
Отже, укладений договір визначено підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору та умови, за яких відповідні права та обов'язки настають.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Слід враховувати, що відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з абз. 10 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Умовами укладеного між сторонами договору (пп. 4.1.2., 4.2.1. договору) узгоджено розмір та порядок сплати орендної плати за орендоване нерухоме майно, а також первинні документи, якими має бути підтверджено вартість фактично наданих відповідачу комунальних послуг, які мають бути компенсовані позивачу (пп. 4.4.2.-4.4.4.).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вбачається з позовної заяви, за твердженням позивача сума загальної заборгованості відповідача складає 209 751,30грн, на підтвердження вартості спожитих відповідачем комунальних послуг та розміру належної до сплати орендної плати, позивачем надано суду, зокрема копії рахунків, з яких:
108 716,74 - сума рахунку на оплату № 0653 від 01.02.2022 (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж за лютий 2022);
73 732,28 - сума рахунку на оплату № 1997 від 31.02.2022 (комунальні послуги за лютий 2022);
160 150,48 - сума рахунку на оплату № 1395 від 31.01.2022 (комунальні послуги за січень 2022);
129 842,20 грн - сума гарантійного платежу, за рахунок якої 06.04.2022 був частково погашений рахунок № 1395.
3 006,00 грн - частина суми оплати, здійсненої суборендарем (відповідачем) 01.02.2022, за рахунок якої був частково погашений рахунок № 1395.
Водночас належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Надаючи оцінку наданим до матеріалів справи доказам, яким позивач обґрунтовує наявну за договором від 21.12.2020 №6/2/20-ІСГ заборгованість за лютий 2022 року, судова колегія враховує, що у справі №908/1111/23 Господарським судом Запорізької області розглянуто позов ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), яка виникла за період січень-лютий 2022 року у розмірі 217061,30 грн, з яких: 209751,30 грн - основний борг та 7310,00 грн - 3% річних, та за наслідками його розгляду відмовлено у задоволені позовних вимог. Вказане судове рішення набрало законної сили.
За змістом вказаного судового рішення на підтвердження споживання відповідачем комунальних послуг та орендної плати у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, позивач надав суду копії рахунків на оплату: №1395 від 31.01.2022 на суму 160 150 грн 48коп., № 653 від 01.02.2022 на суму 108 716 грн 74коп., №1997 від 01.02.2022 на суму 73 732 грн 28 коп. (а також претензію від 14.07.2022 за вих. № 6.2/4-ІСГ, акт заліку та інше), оцінку яким було надано судом при розгляді справи, що відображено в судовому рішенні.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23 від 27.11.2023, підтверджують той факт, що сторонами було визнано виконання саме договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12).
Разом з тим, судом першої інстанції надано оцінку тій обставині, що договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, який є підставою позову у справі №905/317/25, та договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, який був підставою позову у справі №908/1111/23, - це різні договори, оскільки відрізняються в п. 1.1 договорів - найменуванням лоту об'єктів суборенди (лот №6_2.2.12 та лот №6_2.1.12), в п. 1.3 договорів - площею переданих в користування об'єктів суборенди (2480,6 кв.м (2330,30 кв.м.+150,30 кв.м.) та 2330,30 кв.м.), в п. 3.1 договорів - строком дії договору, в п.4.1.1- 4.1.2 договорів - розмірами узгоджених сторонами платежів, в п. 4.8 договорів - розміром гарантійного платежу.
Відтак, позивач ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" в межах справи №908/1111/23 та справи №905/317/25 звертається до суду на підставі різних договорів суборенди, але за один і той же період з наданням одних і тих же доказів (рахунків, претензії, акту заліку, тощо) в обґрунтування своїх позовних вимог (наявності заборгованості перед позивачем).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинн добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В свою чергу, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
На думку суду апеляційної інстанції, в межах справи № 908/1111/23 судом було надано оцінку доказам наявної заборгованості за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), яка виникла за період січень-лютий 2022 року, як підстав для визнання між сторонами взаємних прав та обов'язків. Відповідно, ті ж самі докази не можуть бути використані при розгляді іншої справи з огляду на преюдиційність висновків суду в рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 у справі №908/1111/23.
Іншої заборгованості за договором №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), ніж та, що охоплюється позовом та наданими позивачем доказами у справі №908/1111/23, матеріли справи не містять.
Водночас, зміст зазначених рахунків на оплату та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджує, що ці документи виготовлені на підставі договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12).
Відтак, з наданих сторонами доказів неможливо встановити які послуги були надані на виконання договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12) та не охоплюються позовом в межах справи № 908/1111/23.
Слід також зазначити, що рахунок за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 № 915/641/19).
Крім того, правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов'язку - позадоговірний. Тобто, за відсутності доказів факту наданння/отриманння та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов'язок з її оплати не виникає.
На думку суду, надані до матеріалів справи договір про постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021, укладений між ТОВ "Вільна Енергетична компанія "Палівенерго" та ТОВ "ІСТ СОЛЮШН ГРУП", рахунки на оплату від 21.12.2021 №14ДОН/16123, від 11.01.2022 № 14ДОН/29, від 21.01.2022 № 14ДОН/807, від 19.01.2022 № 14ДОН/621, від 14.02.2022 № 14ДОН/1014, від 21.02.2022 № 14ДОН/1504, акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2022 № 14ДОН/22, від 28.02.2022 № 14ДОН/484 платіжні інструкції від 24.01.2022 № 3973, від 15.02.2022 № 4160, від 23.02.2022 № 4248, від 24.12.2021 № 3767, від 14.01.2022 № 3851, від 24.01.2022 № 3965, від 09.02.2022 № 4097, договір № 3670/ЦВВ,ЦВС від 01.02.2021 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення разом з додатком 26.08.2021 № 1, рахунок № 3670-252 від 21.01.2022 за період січень 2022р., платіжна інструкція від 28.01.2022 № 4007, рахунок № 3670-253 від 15.02.2022 за період лютий 2022, платіжна інструкція від 23.02.2022 № 4241, також не можуть бути визнані належними доказами у даній справі з тих підстав, що вказані документи підтверджують господарські правовідносини між іншими суб'єктами господарювання, а для встановлення розміру обов'язку суборендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.
А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді послуги (послуг) у суборендаря не виникає обов'язку оплачувати ці послуги.
З приводу надано до матеріалів справи витягу з бази 1С також слід зазначити, що наданий документ не є первинним згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким відповідно до умов укладеного договору може бути підтверджено заборгованість відповідача. Водночас первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Окрім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Як встановлено судом першої інстанції, наявний у справі акт звірки взаємних розрахунків не підписаний зі сторони відповідача, а отже, він також не є належним доказом в підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем спірної суми боргу.
За відсутності доказів на підтвердження розміру фактично наданих послуг у відповідному періоді за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12) у суборендаря не виникає обов'язку оплачувати ці послуги. А тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, нарахування 3% річних на заборгованість, у стягненні якої судом у справі №908/1111/23 відмовлено, є неправомірним.
За таких обставин, з урахуванням встановлених обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, господарським судом першої інстанції прийнято правильне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія зауважує, що суд має проаналізувати та оцінити доречні та важливі (а не абсолютно всі) аргументи сторін у судовому рішенні. При цьому зазначені апелянтом підстави у контексті приписів ст.277 ГПК України не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 у справі №905/317/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.12.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна